Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/31418/25

Головуючий І інстанції: Григоров Д.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2026 р. Справа № 520/31418/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Мінаєвої К.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/31418/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування у відпустці для лікування у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, отриманим під час захисту Батьківщини, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за період з 01.03.2025 по 07.07.2025, у розмірі по 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. за кожен місяць перебування у відпустці; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування у відпустці для лікування у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, отриманим під час захисту Батьківщини, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за період з 01.03.2025 по 07.07.2025 у розмірі по 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. за кожен місяць перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, в загальній сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 відмовлено у задоволенні позову. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що умови необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я позивачем не дотримані. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 520/31418/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначає, що сам факт надання військово-лікарською комісією військовослужбовцю відпустки для лікування після тяжкого поранення є підставою для виплати додаткової винагороди незалежно від того, яким чином військовослужбовець лікувався під час відпустки амбулаторно, стаціонарно, в закладі охорони здоров`я чи в реабілітаційному центрі тощо. При цьому, зазначені положення не вимагають від військовослужбовця надавати військовій частині докази проходження лікування під час перебування у відпустці для лікування. Звертає увагу на те, що сама Постанова № 160 чітко розділяє стаціонарне лікування як підставу для виплати, і перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення як підставу для виплати. Вимога проходити стаціонарне лікування під час перебування у відпустці для лікування створила б невизначеність щодо того, на якій саме підставі здійснювати виплату у зв`язку із стаціонарним лікуванням, чи у зв`язку із перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Отже суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, допустив найменш сприятливе тлумачення положення п. 21 Постанови №

160. Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи. Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та з 17 листопада 2025 року був виключний зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.11.2025р. №399. 14.11.2024 позивач отримав бойове поранення, а саме мвт, травматичну ампутацію лівої ноги. Відповідно до Довідки про обставини травми від 15.12.2024 № 995/влк травма пов`язана із захистом Батьківщини. З 14.11.2024 по 16.11.2024 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в КПИ «МКЛ № 6» ДМР. З 16.11.2024 по 23.12.2024 позивач перебував на лікуванні в КІ І «Хмельницька міська лікарня», що підтверджується копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10188 від 23.12.2024. Відповідно до висновку Лікарсько-консультативної комісії КПП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР № 6 від 16.01.2025 про необхідність забезпечення особи з обмеженням повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) позивач потребує допоміжних засобів реабілітації. З 23.12.2024 по 02.01.2025 позивач перебував на лікуванні в КПП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР. З 02.01.2025 по 17.01.2025 ОСОБА_1 продовжив лікування в КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР. З 17.01.2025 по 31.01.2025 позивач продовжив лікування в КПП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №87 від 31.01.2025 за результатом проведення медичного огляду ОСОБА_1 , військово-лікарською комісією поставлений діагноз: ПХО рани лівої ступні, ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки; ВХО рани кукси середньої третини лівої гомілки; реампутація кукси середньої третини лівої гомілки з синдромом фантомних болей при тимчасовому порушенні функції. (Т06.8, Z89.5, R26.8, Y36.2). Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб графи - ТДВ потребує відпустки на лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. Відповідно до довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_2 № 2025- 0308-0930 від 08.03.2025 позивач потребує тривалого лікування строком на 120 календарних днів. ОСОБА_1 проходив реабілітацію в Громадській організації «Реабілітологів» (центр реабілітації «ФІЗІО»), що підтверджується Договором про надання безоплатних реабілітаційних послуг віл 25.04.2025 та Довідками ГО «Реабілітологів» № З- 1403 від 14.03.2025, № 3-3004 від 30.04.2025, № 1-0105 від 01.05.2025 та № 1-026 від 02.06.2025. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди у період з 01.03.2025 по 07.07.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022 року з розрахунку 100000 грн на місяць перебуванням у відпустці за станом здоров`я, позивач звернувся до суду з цим позовом. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. У частині 2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абз. 1 і 2 ч.4 ст.9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу. 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців 2-8 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 №3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту Постанова №168). У пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме отримання позивачем поранення) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Пункт 1-2 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Аналогічні положення передбачає також Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі по тексту - Порядок №260; у редакції, чинній на час спірних правовідносин). Так, пунктами 11-13 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності; у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки. З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Під час лікування після поранення (без прив`язки до тяжкого), але обов`язково пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду до 100000 грн, а під час відпустки за станом здоров`я (під час реабілітації) додаткову винагороду до 100000 грн отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК. Спірним питання в межах розгляду даної справи є наявні у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за час перебування у відпустці за станом здоров`я, у зв`язку з отриманим 14.11.2024 пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Суд зазначає, що 14.11.2024 позивач отримав бойове поранення, а саме мвт, травматичну ампутацію лівої ноги. Відповідно до Довідки про обставини травми від 15.12.2024 № 995/влк травма пов`язана із захистом Батьківщини. Позивач неодноразово перебував на лікуванні після отриманої травми та, зокрема, з 14.11.2024 по 16.11.2024 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в КПИ «МКЛ № 6» ДМР, з 16.11.2024 по 23.12.2024 позивач перебував на лікуванні в КІ І «Хмельницька міська лікарня», що підтверджується копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10188 від 23.12.2024, з 23.12.2024 по 02.01.2025 позивач перебував на лікуванні в КПП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР, з 02.01.2025 по 17.01.2025 ОСОБА_1 продовжив лікування в КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР, з 17.01.2025 по 31.01.2025 позивач продовжив лікування в КПП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №87 від 31.01.2025 за результатом проведення медичного огляду ОСОБА_1 , військово-лікарською комісією поставлений діагноз: ПХО рани лівої ступні, ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки; ІНФОРМАЦІЯ_1 порушенні функції. (Т06.8, Z89.5, R26.8, Y36.2). Травма відноситься до тяжких. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб графи - ТДВ потребує відпустки на лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. У подальшому, довідкою Гарнізонної військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_2 № 2025- 0308-0930 від 08.03.2025 встановлено, що позивач потребує тривалого лікування строком на 120 календарних днів. Отже, колегія суддів наголошує, що довідкою Гарнізонної військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_2 № 2025-0308-0930 від 08.03.2025 підтверджено право позивача на перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. Відповідачем не надано до суду апеляційної інстанції жодних доказів в підтвердження сплати винагороди за періоди 08.03.2025 по 06.07.2025, а матеріали справи таких не містять. Судом апеляційної інстанції з метою належного розгляду справи ухвалою від 30.06.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії наказів/наказу про надання ОСОБА_1 відпустки за період 01.03.2025 по 07.07.2025. На виконання зазначеної вище ухвали, відповідачем подано заяву в якій представник зазначає, що під час перебування в лютому 2025 у відпустці, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з питанням направлення його на стаціонарне лікування. До військової частини НОМЕР_3 засобами електронного зв`язку від ІНФОРМАЦІЯ_2 07.03.2025 надійшло направлення начальника зазначеного центру (вих. №10/119 від 26.02.2025) про направлення ОСОБА_1 на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_2 . У зв`язку із ліквідацією військової частини НОМЕР_3 , військова частина НОМЕР_1 не має доступу до СЕДО (системи електронного документообігу) ліквідованої частини та не має можливості надати це направлення. На підставі зазначеного листа, військовою частиною НОМЕР_3 був прийнятий наказ 07.03.2025 №71, згідно до якого вирішено вважати таким, що із 02.03.2025 під час перебування у відпустці за станом здоров`я вибув на лікування до військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_1 . Також, відповідачем зазначено, що Військова частина НОМЕР_3 вважала, що ОСОБА_1 перебуває на лікуванні. До поданої вище заяви додано витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 №71, відповідно до якого солдата ОСОБА_1 котрий перебував у відпустці за станом здоров`я вважати таким, що вибув на лікування з 02.03.2025 до Військової частини НОМЕР_2 . Отже, враховуючи висновок ВЛК від 08.03.2025 № 2025-0308-0930 про необхідність тривалого лікування позивача строком на 120 календарних днів, довідку від 31.01.2025 №87 про обставини отримання тяжкої травми пов`язаної із захистом Батьківщини та наказу від 07.03.2025 №71, згідно з яким позивача вирішено вважати таким, що із 02.03.2025 перебуває у відпустці за станом здоров`я, колегія суддів вважає, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період перебування у відпустці за станом здоров`я з 08.03.2025 по 06.07.2025, тому бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за вказаний період є протиправною. Вказаний період (з 08.03.2025 по 06.07.2025) зазначено із урахуванням довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії ВЧ НОМЕР_2 № 2025-0308-0930 від 08.03.2025 в якій зазначено про потребу у лікуванні строком на 120 календарних днів. Щодо вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди в загальній сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп, то позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. При цьому, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Колегія суддів зауважує, що розрахунок розміру додаткової винагороди, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходить військову службу та який виплачує йому грошове забезпечення. Тому, саме на відповідача за наявності передбачених законодавством підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, визначивши при цьому період для її розрахунку та відповідно суму такого розрахунку. Колегія суддів вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування у відпустці для лікування у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, отриманим під час захисту Батьківщини, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за період з 08.03.2025 по 06.07.2025 у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. за кожен місяць перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням виплачених сум. Доводи позивача приймаються колегією суддів в якості належних. За приписами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 по справі № 520/31418/25 - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування у відпустці для лікування у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, отриманим під час захисту Батьківщини, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за період з 08.03.2025 по 06.07.2025 у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. за кожен місяць перебування у відпустці. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування у відпустці для лікування у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, отриманим під час захисту Батьківщини, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за період з 08.03.2025 по 06.07.2025 у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. за кожен місяць перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням виплачених сум. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко К.В. Мінаєва