Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1086/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2026 р. Справа № 520/1086/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г.) у справі №520/1086/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 204450021927 від 12.11.2025 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , з пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби з 01.04.1993 по 02.01.1994, з 03.01.994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 03.07.1997, з 04.07.1997 по 31.03.1998, з 01.04.1998 по 25.08.2005, з 26.08.2005 по 02.09.2005, з 12.04.2007 по 23.11.2007, з 26.11.2007 по 08.02.2012, з 09.02.2012 по 30.05.2013, з 31.05.2013 по 22.02.2015, з 23.02.2015 по 09.02.2016, з 10.09.2018 по 17.10.2019, з 18.10.2019 по 28.09.2020, з 28.09.2020 по 21.12.2020, з 22.12.2020 по 05.07.2021, з 06.07.2021 по 03.12.2024 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців та перевести з 05.11.2025 ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 04.11.2025 № 100/П/20-40-10-02-11, видану Головним управлінням ДПС у Харківській області ДПС України та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, від 04.11.2025 № 101/П/20-10-02-11, видану Головним управлінням ДПС у Харківській області Державної податкової служби України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 задоволено частково позов. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області №204450021927 від 12.11.2025 про відмову у переведенні ОСОБА_1 , з пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в органах державної податкової служби з 01.04.1993 по 02.01.1994, з 03.01.1994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 03.07.1997, з 04.07.1997 по 31.03.1998, з 01.04.1998 по 25.08.2005, з 26.08.2005 по 02.09.2005, з 12.04.2007 по 23.11.2007, з 26.11.2007 по 08.02.2012, з 09.02.2012 по 30.05.2013, з 31.05.2013 по 22.02.2015, з 23.02.2015 по 09.02.2016, з 10.09.2018 по 17.10.2019, з 18.10.2019 по 27.09.2020, з 28.09.2020 по 21.12.2020, з 22.12.2020 по 05.07.2021, з 06.07.2021 по 03.12.2024 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2025 щодо переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду у цій справі. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог. ГУ ПФУ в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог скарги зазначає, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування періоду (періодів) роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Зазначає, що у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Вказує, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких було присвоєно персональні та спеціальні звання, не враховуються до стажу державної служби. Також зазначає, що період роботи позивача з 01.03.2015 по 30.11.2015 не зараховано до страхового стажу в зв`язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків за цей період. Наголошує, що оскільки у позивача станом на 01.05.2016 відсутні 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, тому відповідно відсутні правові підстави в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015. Окрім того, посилається на дискреційність повноважень відповідача у спірних правовідносинах. Позивач не подала відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» . 05.11.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про переведення її з пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 12.11.2025 №204450021927 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з підстав відсутності необхідного стажу роботи. Період роботи позивача з 01.04.1993 по 01.05.2016 в територіальних органах ДПІ не зараховано до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорії посад державних службовців, оскільки за цей період ОСОБА_1 присвоєні спеціальні звання "Інспектор податкової служби". Позивач, не погодившись з рішенням пенсійного органу, вважаючи останнє протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася з позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.ч.1,2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Приписами ч.3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV). Відповідно до ч.1 ст.9, ч.1 ст.10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Положеннями ч.3 ст.45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі по тексту - Закон №889-VIII) визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців. Відповідно до п.2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 №3723-XII (далі по тексту - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу. Зокрема, п.п.10, 12 розд.ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, ст.37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 № 822/254/18, від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855, від 19.12.2023 року по справі № 600/947/23-а, від 03 лютого 2025 року по справі № 260/182/24, від 25.07.2025 у справі №140/5363/24 та від 24.09.2025 у справі №560/706/25. Відмовляючи в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», пенсійний орган виходив з відсутності у ОСОБА_1 необхідного стажу державної служби, зазначаючи, що оскільки останній присвоєні спеціальні звання "Інспектор податкової служби" період роботи останньої з 01.04.1993 по 01.05.2016 в територіальних органах ДПІ не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорії посад державних службовців. Отже, підставою відмови є відсутність стажу у позивача на посадах, віднесених до відповідних категорії посад державних службовців, через не зарахування періоду роботи останньої в податкових органах. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з протиправності рішення відповідача. Колегія суддів погоджується із висновками суду з наступних підстав . Згідно з п.8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені. Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до п.8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону. Частиною 18 ст.37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Відповідно до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі по тексту - Порядок №283) (чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтранс служби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (п.4 Порядку №283). Відповідно до п.342.1 ст.342 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України. Згідно з п. 342.4 ст.342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. За приписами п.342.5 ст.342 ПК України посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Згідно п.342.6 ст.342 ПК України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу та іншими законами. Відповідно до п.344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Згідно зі п.343.1 посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби. Норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII, який був чинний до 20.11.2012 року, передбачали, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу". Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі по тексту - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Наведені вище норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306. З огляду на викладене, посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, а саме: присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Отже, посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в викладеною у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17, від 22.10.2025 року у справі №420/2055/25 в подібних правовідносинах. Судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1990 позивач працювала в податкових органах, а саме: - з 01.04.1993 по 02.01.1994 старшим державним податковим інспектором у відділі оподаткування громадян ДПІ по Фрунзенському районі м. Харкова; - з 03.01.1994 по 25.11.1996 старшим державним податковим інспектором відділу зборів та стягнення податків з фізичних осіб управління податків та зборів ДПІ по Фрунзенському районі м. Харкова, з присвоєнням 05.04.1994 за результатами атестації персонального звання інспектор податкової служби третього рангу; - з 26.11.1996 по 03.07.1997 старшим державним податковим інспектором відділу податків на дохід, майно, транспортні засоби та держмита ДПА у Фрунзенському районі м. Харкова; - з 04.07.1997 по 31.03.1998 головним державним податковим інспектором відділу податків на дохід, майно, транспортні засоби та держмита ДПА у Фрунзенському районі м. Харкова; - з 01.04.1998 по 25.08.2005 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, з присвоєнням 10.07.1998 та 02.09.2002 за результатами атестації персонального звання інспектор податкової служби другого та першого рангу відповідно; - з 26.08.2005 по 02.09.2005 головним державним податковим ревізором-інспектором сектору адміністрування податків з фізичних осіб відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова; - з 12.04.2007 по 23.11.2007 державним податковим інспектором відділу масово - роз`яснювальної роботи та звернень громадян ДПІ у Ленінському районі м. Харкова; - з 26.11.2007 по 08.02.2012 головним державним податковим інспектором відділу масово-роз`яснювальної роботи та звернень громадян ДПА у Харківській області, з присвоєнням 17.03.2008 спеціального звання радник податкової служби 3 рангу; - з 09.02.2012 по 30.05.2013 головним державним податковим інспектором відділу масово-роз`яснювальної роботи управління взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю ДПС у Харківській області; - з 31.05.2013 по 22.02.2015 головним державним інспектором відділу взаємодії з громадськістю та масово-роз`яснювальної роботи інформаційно-комунікаційного управління ГУ Міндоходів у Харківській області, з присвоєнням 01.01.2014 спеціального звання радник податкової та митної справи ІІІ рангу; - з 23.02.2015 по 09.02.2016 головним державним інспектором відділу комунікації з громадськістю управління комунікацій ГУ ДФС у Харківській області; - з 10.09.2018 по 17.10.2019 головним державним інспектором відділу прес-служби управління комунікації ГУ ДФС у Харківській області; - з 18.10.2019 по 27.09.2020 головним державним інспектором відділу прес-служби управління комунікації ГУ ДПС у Харківській області; заступником начальника відділу прес-служби управління комунікації ГУ ДПС у Харківській області; - з 28.09.2020 по 21.12.2020 головним державним інспектором відділу прес-служби організаційно-розпорядчого управління ГУ ДПС у Харківській області; - з 22.12.2020 по 05.07.2021 головним державним інспектором відділу прес-служби та адміністрування субсайту організаційно-розпорядчого управління ГУ ДПС у Харківській області; - з 06.07.2021 по 03.12.2024 головним державним інспектором відділу прес-служби та адміністрування субсайту організаційно - розпорядчого управління інформаційної взаємодії ГУ ДПС у Харківській області. Також, з трудової книжки вбачається , що 21.06.1994 позивач прийняла Присягу державного службовця, а також останній присвоювалися ранги державного службовця. Отже, стаж роботи у податкових органах станом на 01.05.2016 складає більше 20 років. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 у вказані вище періоди працювала органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), прийняла присягу державного службовця, їй встановлювалися відповідні спеціальні звання, а також ранги державного службовця, колегія суддів вважає, що такі періоди підлягають зарахуванню до стажу державної служби позивача, про що правильно зазначено судом першої інстанції. У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст.344 ПК України та Порядку №283. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких було присвоєно персональні та спеціальні звання, не враховуються до стажу державної служби, є необґрунтованими та суперечать висновкам суду, у т.ч. правовим позиціям Верховного Суду в подібних правовідносинах. Доводи апелянта щодо правомірності не врахування періоду роботи позивача з 01.03.2015 по 30.11.2015 до страхового стажу в зв`язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків за цей період, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.10.2023 у справі №340/1454/21 позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Відтак, обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату внесків законом покладено на страхувальника. Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, що предметом спірних правовідносин. Отже, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області №204450021927 від 12.11.2025 про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ. Щодо зобов`язальної частини рішення суду та посилання скаржника на дискреційність повноважень відповідача у спірних відносинах. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Таким чином, з огляду на наведене вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в органах державної податкової служби з 01.04.1993 по 02.01.1994, з 03.01.1994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 03.07.1997, з 04.07.1997 по 31.03.1998, з 01.04.1998 по 25.08.2005, з 26.08.2005 по 02.09.2005, з 12.04.2007 по 23.11.2007, з 26.11.2007 по 08.02.2012, з 09.02.2012 по 30.05.2013, з 31.05.2013 по 22.02.2015, з 23.02.2015 по 09.02.2016, з 10.09.2018 по 17.10.2019, з 18.10.2019 по 27.09.2020, з 28.09.2020 по 21.12.2020, з 22.12.2020 по 05.07.2021, з 06.07.2021 по 03.12.2024 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву позивача від 05.11.2025 щодо переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду у цій справі. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи Відповідно до ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі №520/1086/26 в частині задоволення позову залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц