Постанова Київський апеляційний суд № 367/14879/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №33/824/2572/2026 справа №367/14879/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,- встановив: Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, що містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказує, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №528640 від 01 грудня 2025 року, ДТП сталася в с. Забуччя на автодорозі Т-1001 за участю автомобіля Mazda, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , яка під час виконання маневру розвороту не з крайнього лівого положення не надала перевагу в русі автомобілю Renault, державний номер НОМЕР_2 , , яким керувала ОСОБА_1 , унаслідок чого відбулося зіткнення та транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Суд першої інстанції фактично поклав в основу рішення лише письмові пояснення ОСОБА_2 , надані під час оформлення ДТП, без її допиту в судовому засіданні та без належного дослідження інших доказів. При цьому ОСОБА_1 як потерпілу жодного разу не повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, остання не була викликана до суду та була позбавлена можливості надати пояснення, докази, заявити клопотання, поставити питання іншому учаснику справи та реалізувати свої процесуальні права. Стверджує, що фактичного судового розгляду справи не відбулося, а обставини дорожньо-транспортної пригоди належним чином не досліджувалися. Зокрема, судом не надано оцінки письмовим поясненням потерпілої та не витребувано відеозапис події ДТП, про існування якого було відомо учасникам справи. Саме після перегляду зазначеного відеозапису на місці пригоди ОСОБА_2 змінила свої первинні пояснення щодо механізму ДТП. Незважаючи на це, відповідний доказ судом не досліджувався та не оцінювався. Судом першої інстанції не встановлено механізм ДТП, не з`ясовано, яким чином ОСОБА_2 виконувала маневр розвороту, чи забезпечила безпеку дорожнього руху, чи надала перевагу транспортному засобу, який рухався у попутному або зустрічному напрямку, а також не досліджено причинно-наслідковий зв`язок між її діями та настанням дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 лютого 2020 року у справі №727/9504/16-а, від 28 січня 2021 року у справі №390/361/15. Уважає, що постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року ухвалена без належного дослідження доказів, з порушенням принципів змагальності, права на захист, доступу до правосуддя. Мотивуючи наведеним, просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року скасувати, прийняти нову постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП. 15 травня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли заперечення ОСОБА_2 на апеляційну скаргу. Посилається на необґрунтованість апеляційної скарги. Вказує, що ОСОБА_1 на спростування висновків суду посилається на відеозапис, який відсутній у матеріалах справи. ОСОБА_2 зазначає, що ознайомлена із змістом згаданого відеозапису, та на її переконання відеозапис свідчить про протилежне, зокрема про те, що автомобіль скаржниці рухався у населеному пункті із значним перевищенням швидкості, а тому не міг уникнути зіткнення без виїзду на зустрічну смугу, де вже перебувала ОСОБА_2 , виконуючи маневр повороту ліворуч. Вказує на відсутність будь-якого доказу на спростування висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд її задовольнити. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що дорожньо-транспортна пригода сталась саме з вини ОСОБА_1 , яка рухалась із перевищенням встановлених обмежень швидкості. Подала письмові пояснення, у яких вказала, що не зайняла крайнє ліве положення у зв`язку із відсутністю на вказаній ділянці дорожньої розмітки. Крім цього, із посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові №826/2425/18, вказує, що після закінчення строків притягнення до відповідальності апеляційний суд не має процесуального права погіршувати становище особи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши скаржницю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Вирішуючи питання за клопотанням ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає про таке. В обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що не була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Вказує, що ознайомилась із матеріалами справи 14 квітня 2026 року, в той же день отримала копію оскаржуваної постанови. Посилаючись на наведені обставини, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року. Відповідно до частини 1 статті 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З матеріалів справи убачається, що оскаржувана постанова прийнята 25 лютого 2026 року. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи. Згідно даних розписки, що міститься у матеріалах справи, копію постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 отримала 14 квітня 2026 року (а.с. 32). Крім цього, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про ознайомлення із матеріалами справи із даних якої убачається, що із матеріалами справи остання ознайомилась 14 квітня 2026 року. Апеляційну скаргу подано 20 квітня 2026 року. З огляду на викладене, апеляційний суд робить висновок, що пропуск ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції зумовлений поважними причинами. Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення останньої про дату, час та місце судового розгляду, а також відомостей про вручення їй копії постанови суду. Як убачається із матеріалів справи, копію постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 отримала 14 квітня 2026 року, після чого реалізувала своє право на апеляційне оскарження та подала апеляційну скаргу 20 квітня 2026 року, тобто у межах строку, встановленого статтею 289 КУпАП, після фактичного ознайомлення зі змістом судового рішення. За таких обставин клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а строк на подання апеляційної скарги на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року - поновленню. Вирішуючи питання за апеляційною скаргою по суті, апеляційний суд зазначає про таке. Статтею 1 КУпАП визначено: Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Статтею 9 КУпАП визначено: Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Відповідно до статті 251 КУпАП: Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,- свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Стаття 251 КУпАП не встановлює переваг одних доказів над іншими. Докази можуть доповнювати один одного або спростовувати. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Відповідно до статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Вказана стаття є бланкетною нормою та відсилає до Правил дорожнього руху України, тому суд першої інстанції під час розгляду матеріалів справи повинен встановити чи порушив положення ПДР України водій, який зазначений уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення, що повинно бути підтверджено належними доказами. Відповідно до пункту 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №528640 від 01 грудня 2025 року, 01 грудня 2025 року об 11:00 в с. Забуччя, траса Т1001 перехрестя з вул. Рідна ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Мазда", д.н.з. НОМЕР_1 , повертаючи ліворуч на вул. Рідна в с. Забуччя не переконалась, що це буде безпечно та не створить небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, та скоїла зіткнення із автомобілем "Рено", д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку, в результаті чого сталась ДТП, автомобілі отримали механічні ушкодження. Порушила вимоги пункту 10.1 ПДР України (а.с. 1). З даних письмових пояснень ОСОБА_2 від 01 грудня 2025 року убачається, що остання рухалась від АСЗ "КЛО" с. Забуччя, на перехресті увімкнула лівий покажчик повороту, переконалась чи немає попереду автомобіля, подивилась у ліве бокове дзеркало заднього виду, переконалась у відсутності транспортних засобів, почала поворот ліворуч. Після чого відчула сильний удар в ліву сторону автомобіля (а.с. 3). Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 01 грудня 2025 року убачається, що остання показала, що рухалась на своєму транспортному засобі "Рено" із швидкістю 40-50 км/год, піднімаючись під гору, помітила автомобіль "Мазда", який створив перешкоду попереду. Намагаючись уникнути ДТП ОСОБА_1 почала гальмувати, та щоб уникнути зіткнення, переконавшись у відсутності зустрічних транспортних засобів, почала зміщувати автомобіль ліворуч. Керманич автомобіля "Мазда" не дивилась ліворуч і продовжила рух, що спричинило зіткнення та удар у правий бік "Рено". Вказала, що доказом невинуватості ОСОБА_1 є відеозапис із камер відеоспостереження (а.с. 4). Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять дві фотокартки, на яких зображено місце дорожньо-транспортної пригоди та положення транспортних засобів після ДТП. Крім цього, матеріали справи містять схему дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 01 грудня 2025 року. Із даних схеми місця ДТП убачається, що транспортний засіб "Мазда" частково знаходиться на зустрічній смузі для руху. Праве переднє колесо знаходиться на відстані 2,9 м від початку перехрестя (з боку вулиці Рідна). Праве заднє колесо знаходиться на відстані 2,8 м від початку перехрестя (з боку вулиці Рідна). Транспортний засіб "Рено" повністю знаходиться на зустрічній смузі для руху на відстані 1 м від краю проїжджої частини. Крім цього, із даних схеми ДТП убачається, що у місці знаходження транспортного засобу "Мазда" нанесена дорожня розмітка 1.7 (напрямна розмітка - переривчаста лінія) - позначає напрямок смуг руху в межах перехрестя в разі необхідності вказати траєкторію руху транспорту, позначає розриви в суцільній розмітці 1.1, 1.3 для можливості здійснення повороту чи розвороту. До перехрестя та після нього зображено дорожню розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки). На стадії апеляційного провадження ОСОБА_2 долучено відеофайл із камери відеоспостереження, на якому зафіксовано момент дорожньо-транспортної пригоди. Так, із переглянутого відеофайлу "Забуччя кам 3 звук_2025_12_01_10_49_01" установлено, що ОСОБА_2 рухалась прямо ближче до правого краю проїжджої частини та мала намір здійснити поворот ліворуч. Перед виконанням маневру увімкнула лівий покажчик повороту (00:01 секунда відеофайлу / 11:49:00 година на відеозаписі), надала перевагу транспортному засобу, що рухався на зустріч (00:06 секунді відеозапису / 11:49:06 година на відеозаписі), після чого почала здійснювати маневр повороту ліворуч (00:07 секунда відеозапису / 11:49:07 годин на відеозаписі). Позаду транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_2 , ближче до дорожньої розмітки 1.1 рухався транспортний засіб червоного кольору під керуванням ОСОБА_1 , що з`явився у кадрі на відрізку часу 00:05 секунд / 11:49:04 година на відеозаписі. У момент початку виконання ОСОБА_2 маневру повороту ліворуч, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 починає гальмування, про що свідчать увімкнені стоп-сигнали. На відрізку часу 00:08 секунді / 11:49:08 годин на відеозаписі відбувається зіткнення транспортних засобів. Аналогічні події зафіксовані на відеофайлі "Забуччя кам 2_2025_12_01_10_49_00" з камери відеоспостереження, що знаходилась назустріч учасника дорожньо-транспортної пригоди. Із переглянутого відеофайлу убачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась на ледве заокругленій ділянці дороги, на якій відсутня будь-яка рослинність, що перешкоджала б контролювати дорожню обстановку попереду та позаду транспортного засобу. ОСОБА_2 послідовно стверджує, що перед виконанням маневру повороту ліворуч переконалася у відсутності транспортних засобів позаду та розпочала маневр, після чого відбулося зіткнення. Натомість ОСОБА_1 вказує, що автомобіль «Мазда» раптово створив їй перешкоду, у зв`язку із чим вона була змушена здійснити екстрене гальмування та виїхати на смугу зустрічного руху. Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що саме дії ОСОБА_2 перебувають у прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до пункту 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Разом із тим, доводи кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди підлягають перевірці у сукупності з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема зі схемою місця ДТП, фотоматеріалами та відеозаписами, дослідженими судом апеляційної інстанції. Із досліджених відеозаписів убачається, що перед виконанням маневру повороту ліворуч ОСОБА_2 рухалася ближче до правого краю проїзної частини, після чого, пропустивши транспортний засіб зустрічного напрямку, безпосередньо із такого положення розпочала виконання повороту ліворуч. При цьому автомобіль "Renault" під керуванням ОСОБА_1 вже рухався позаду автомобіля "Mazda" у попутному напрямку та був об`єктивно видимим. Відповідно до пункту 10.4 Правил дорожнього руху України перед поворотом ліворуч або розворотом водій зобов`язаний завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, якщо інше не передбачено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою. Разом з тим, незалежно від правильності зайняття смуги для руху, відповідно до пункту 10.1 Правил дорожнього руху України перед будь-якою зміною напрямку руху водій зобов`язаний переконатися, що виконання такого маневру буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Із дослідженого відеозапису убачається, що ОСОБА_2 , розпочинаючи виконання повороту ліворуч, не переконалася у відсутності транспортного засобу, який рухався позаду у попутному напрямку, унаслідок чого створила йому перешкоду для руху. Саме після початку виконання маневру автомобіль "Renault" розпочав гальмування та здійснив вимушене зміщення ліворуч із виїздом на зустрічну смугу з метою уникнення зіткнення, однак запобігти дорожньо-транспортній пригоді не зміг. Доводи ОСОБА_2 про те, що вона переконалася у відсутності транспортних засобів позаду перед початком маневру, апеляційний суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються об`єктивними даними відеозапису. Із відеозапису убачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 до моменту початку маневру вже рухався позаду автомобіля "Mazda" та був доступний для сприйняття водієм за умови належного контролю дорожньої обстановки. Також апеляційний суд критично оцінює пояснення ОСОБА_2 , надані під час апеляційного розгляду, про відсутність на відповідній ділянці дороги дорожньої розмітки. Зазначені пояснення спростовуються відеозаписом, на якому чітко проглядається горизонтальна дорожня розмітка, що також узгоджується зі схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, складеною працівниками поліції, відповідно до якої у місці виконання маневру нанесена дорожня розмітка. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Досліджений апеляційним судом відеозапис у сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП та іншими матеріалами справи свідчить про порушення ОСОБА_2 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, що перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, а тому в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Посилання ОСОБА_2 на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі №826/2425/18, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані та такі, що не стосуються цієї справи та схожих правовідносин. Так, згідно даних єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що 01 березня 2021 року у справі №826/2425/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Плюс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховним Судом прийнято постанову. У вказаній справі відсутній висновки, на які посилається ОСОБА_2 , щодо закінчення строків та погіршення становища особи, або які хоча б наближено стосувались розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Відповідно до даних протоколу датою вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП є 01 грудня 2025 року, отже адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення може бути накладено не пізніше 01 березня 2026 року. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Приписи статті 247 КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення і не вирішувати при цьому жодних інших питань. З огляду на вищевикладене, врахувавши усі встановлені обставини, апеляційний суд робить висновок, що оскільки на момент розгляду справи строки накладення адміністративного стягнення спливли, провадження у справі слід закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП. Керуючись статтями 38, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нову постанову, згідно якої провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.В. Поліщук