Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/8004/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/8004/25 Головуючий у 1-й інст. Костенко С. М. Номер провадження №33/4805/1174/26 Категорія ч.5 ст.126 КУпАП Доповідач Ляшук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., за участі секретаря Кошиль О.Ю., захисника Подоля А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника Подоля А.В. на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 22 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, встановив: Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 22 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 06.06.2025 р. о 00 год. 26 хв. в м. Житомирі, вул. Тараса Бульби-Боровця, 35, водій ОСОБА_1 керував т/з Opel д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, яка не має права керувати транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно, протягом року. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, захисник Подоль А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк та постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказує, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи та постанову суду не отримував. Стверджує, що інспектор поліції двічі притягнув ОСОБА_1 за одне і теж правопорушення. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Правила регулювання строків для подання скарги повинні забезпечувати належне здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності. Як вбачається за матеріалів справи, постанова Богунського районного суду м.Житомира про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП була винесена 22 липня 2025 року.(а.с.20-23) ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні при розгляді сказаної справи. В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду захисник Подоль А.В. вказує, що ОСОБА_1 належним чином не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Повідомлення через додаток Viber на номер мобільного телефону не отримував, оскільки проходив військову службу у ЗСУ як і копії постанови суду. Проте, такі доводи не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. З матеріалів справи слідує, що 06 червня 2025 року ОСОБА_1 подав заявку на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою sms повідомлення мобільний номер телефону НОМЕР_2 і йому було роз`яснено про необхідність повідомлення суду в разі зміни номера телефону та обставин, які перешкоджають отриманню СМС. (а.а.п. 11). 08 липня 2025 року Богунський районний суд м.Житомира належним чином повідомив у додатку Viber ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 про розгляд справи 22 липня 2025 року о 09 год. 00 хв. Статус повідомлення: доставлено.(а.с.19) Крім того, працівниками поліції, в протоколі зазначено про необхідність явки до Богунського районного суду 09.06.2025 р. і цей протокол підписав ОСОБА_1 підтвердивши, що обізнаний з орієнтовним часом розгляду судом протоколу. Також, в матеріалах справи є розписка ОСОБА_1 про отримання ним копії постанови суду від 22.07.2025 р. 01.08.2025 р. Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає голослівними доводи апелянта необізнаність ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи щодо нього судом, несвоєчасне отримання постанови суду та на поважність причин пропуску строку на оскарження постанови суду. Інших обставин, які б свідчили про поважність причини пропуску строку апеляційного оскарження, а саме, конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 своєчасно звернутися з апеляційною скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження постанови суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом, у клопотанні не наведено. Таким чином, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, зазначені захисником в обґрунтування клопотання, яке подано майже через рік не є необґрунтованими, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, а відтак не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку. За неведеного вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними. Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 так і судова практика Європейського суду з прав людини. Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип. В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. З огляду на вищевикладене, а також оскільки апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: Відмовити захиснику Подолю А.В. у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м.Житомира від 22 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП та повернути йому апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Житомирського апеляційного суду В.В. Ляшук