Постанова Волинський апеляційний суд № 156/185/26

Справа № 156/185/26 Головуючий у 1 інстанції: Малюшевська І. Є. Провадження № 22-ц/802/985/26 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 липня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Здрилюк О. І., Осіпука В. В., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» на ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 02 червня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 30.04.2026 позов ТОВ «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Іннова-Нова» заборгованість за кредитним договором № 7569660325 від 26.03.2025 в розмірі 13 829 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн, заборгованість за відсотками 8829 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Іннова-Нова» 1544,99 грн понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору. Ухвалою від 02.06.2026 заяву позивача ТОВ «Іннова-Нова» про ухвалення додаткового рішення в цій цивільній справі повернуто без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України. Роз`яснено позивачу право, у випадку усунення недоліків, вказаних у цій ухвалі, звернутися до суду з цією заявою. Позивач ТОВ «Іннова-Нова» подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду першої інстанції. Вважає її такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки вказана судом підстава повернення заяви неправомірна. Заява про ухвалення додаткового рішення не є заявою по суті, а відтак не може бути повернена судом з підстави попереднього не надіслання іншим учасникам справи копії такої заяви. Позивач у позові зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. Сума є меншою ніж та, що була попередньо заявлена. Ухвала суду не містить конкретики у вимогах, які були недотримані позивачем при подання заяви до суду. Вважає, що ч. 2 ст. 183 ЦПК України не може бути застосована до заяви про ухвалення додаткового рішення. Просив скасувати ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 02.06.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. За статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. За частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Статтею 141 ЦПК України врегульовано порядок розподілу судових витрат. Так, за частинами першою, другою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У позовній заяві було зазначено, що очікувані витрати на професійну правничу допомогу в цій справі складають 5000 грн, однак таке зазначення не можна вважати попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат на професійну правничу допомогу в розумінні статті 134 ЦПК України, оскільки у позові не міститься деталізації типу правничих послуг, їх орієнтовної вартості та витрати часу представника, а Договір № 06-05/2025 від 06.05.2025 не передбачає фіксованої суми гонорару представника за виконання послуг у справі № 156/185/26. У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 2900 грн. Відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, а також подальше ненадання такого розрахунку унеможливлює оцінку таких витрат за критерієм співмірності з обсягом наданих послуг. Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21 заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань, тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань. Суд має оцінювати заяву про ухвалення додаткового рішення на її відповідність вимогам ст. 183 ЦПК України та у разі недотримання таких процесуальних вимог застосувати відповідні процесуальні наслідки. Отже, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу є заявою з процесуальних питань. Тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України). Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у ст. 183 ЦПК України. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (п. 6 ч. 1 ст. 183 ЦПК України). За правилами ч. 2 ст. 183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. За правилами частини дев`ятої статті 83 ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Порівняльний аналіз правил частини дев`ятої статті 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України дає підстави для висновку, що правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а правило частини четвертої статті 183 ЦПК України у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень. Суд у складі колегії суддів враховує, що у справі, яка переглядається, представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів. Однак, посилання суду на ч. 9 ст. 83 ЦПК України в окремій частині не змінює правильність загального висновку суду про наявність підстав для повернення заявнику заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України. Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №725/1301/21 (провадження №61-20691св21) зазначив, що встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме не направлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали доказів надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25.02.2021 у справі №906/977/19, від 06.04.2022 у справі №759/13013/14-ц (провадження №61-14029св21), від 16.01.2023 у справі №640/23065/14 (провадження №61-1456ск21), від 02.02.2023 у справі №466/1403/20 (провадження №61-10035св22), від 27.03.2023 у справі №756/820/20 (провадження №61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи. З приєднаних до заяви про ухвалення додаткового рішення матеріалів встановлено, що до неї не приєднано доказів направлення копії такої заяви усім учасникам справи, що є прямим порушенням ч. 2 ст. 183 ЦПК України. Крім того, заявником (позивачем) залишено поза увагою ту обставину, що за ч. 8 ст. 14 ЦПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Згідно з п. 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІКС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. За ч. 7 ст. 43 ЦПК України такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Хоч вищевказані положення чітко конкретизовані у застосуванні виключно щодо заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, однак, у випадку подання заяви про ухвалення додаткового рішення заявником через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» особа, яка відсутня у такій підсистемі автоматично обмежується у праві одержати таку заяву з додатками на відміну від тих осіб, які в такій підсистемі зареєстровані. Враховуючи, що саме на заявника покладено обов`язок приєднати до заяви докази надіслання іншим учасникам справи заяви через підсистему «Електронний суд», а в такій підсистемі у справі, що розглядалася, не зареєстрований лише відповідач, який є фізичною особою і на якого не покладено ст. 14 ЦПК України обов`язку зареєструвати такий кабінет, а також беручи до уваги, що саме з нього заявник просить стягнути судові витрати, то ненадіслання заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу є прямим процесуальним обов`язком заявника, спрямованим на реалізацію принципів рівності усіх учасників процесу та змагальності сторін. Суд не має права перебирати на себе процесуальні обов`язки учасників справи. Статтею 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказану заяву подано з порушенням вимог ст. 183 ЦПК України та правильно застосував процесуальні наслідки, передбачені у ч. 4 ст. 183 ЦПК України, що відповідає наведеним правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №725/1301/21. Ухвала судом першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» залишити без задоволення. Ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 02 червня 2026 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - суддя Судді