Постанова КЦС ВС № 760/2697/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ справа № 760/2697/23 провадження № 61-10918св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє Гула Андрій Сергійович, на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року у складі Зуєвич Л. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року у складі колегії суддів Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст вимог заяви У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вересня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заяву мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання загинув командир відділення стрілецької роти, солдат Збройних Сил України ОСОБА_2 . Із загиблим заявниця познайомилася влітку 2019 року, а з вересня 2019 року почали проживати із ним однією сім`єю. Питання реєстрації шлюбу між ними не поставало, оскільки вони фактично вважали себе подружжям, вели спільне господарство та сприймали доходи одне одного як спільні. Метою встановлення заявниця визначила призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, передбаченої положеннями статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Відповідно до положень закону право на призначення та отримання цієї одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Заявниця вважала, що у неї як у члена сім`ї військовослужбовця, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , цього дня виникло право на отриманні одноразової грошової допомоги, встановленої законом, яке може бути реалізовано нею протягом наступних трьох років. Подальша зміна редакції закону в частині кола осіб, які можуть його набувати, не позбавляє заявницю раніше набутого нею права з огляду на конституційний принцип дії законів у часі. На підтвердження обставин факту проживання заявниці та загиблого однією сім`єю без шлюбу, а саме ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, ОСОБА_1 надала суду такі докази: сповіщення № 16 від військової частини до особового складу якої був зарахований ОСОБА_2 , на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким викладено прохання сповістити громадянку ОСОБА_1 , про те, що її чоловік, командир відділення стрілецької роти, солдат ОСОБА_2 , виконуючи бойове завдання, зник безвісти 29 червня 2022 року; декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу на ім`я ОСОБА_2 № 0001-43КК-1800, подану 15 червня 2020 року, що співпадає за змістом аналогічної декларації заявниці ОСОБА_1 за № 0001-647К-1800, поданою тією ж датою за адресами фактичного проживання або перебування, а саме: АДРЕСА_1 ; банківські квитанції на підтвердження неодноразового пересилання ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів з метою оплати комунальних послуг, спожитих за квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ; банківські квитанції на підтвердження систематичного пересилання коштів між особистими банківськими рахунками заявниці та загиблого протягом 2019-2022 років, обсяг та періодичність яких свідчить про їх фактичну спільність; докази неодноразового поповнення заявником рахунку мобільного телефону ОСОБА_2 за допомогою електронного банкінгу; довідку від 19 липня 2022 року, видану старостою с. Миколаївка, Білгород-Дністровського району Одеської області, про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 05 березня 2021 року до 28 лютого 2022 року та вели спільне господарство; докази спільної подорожі до міста Краків взимку 2019-2020 року, що підтверджується одночасними відмітками в паспортах громадянина України для виїзду закордон заявниці та загиблого про перетин державного кордону, а також спільними фотографіями цієї подорожі. Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 28 квітня 2023 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу закрив. Роз`яснив заявниці право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гула А. С., оскаржила її в апеляційному порядку. Київський апеляційний суд постановою від 31 січня 2024 року ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 04 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу залишив без розгляду. Роз`яснив ОСОБА_1 право подати позов на загальних підставах. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що факт, про встановлення якого просить заявниця, пов`язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження з огляду на імперативну вказівку в законі. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гула А. С., оскаржила її в апеляційному порядку. Київський апеляційний суд постановою від 10 липня 204 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Гула А. С., залишив без задоволення, ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року - без змін. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції встановив, що згідно із статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. ОСОБА_1 вважає себе особою, яка згідно із законом має право на отримання грошової виплати, та вчиняє певні дії щодо отримання зазначеної грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 . Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки із наявних матеріалів справи вбачається існування спору про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду, оскільки вбачається спір про право. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала 29 липня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гула А. С., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Гула А. С., посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, оскільки суди не врахували, що між заявницею та Міністерством оборони України відсутній спір про право на отримання одноразової грошової допомоги, а Міністерство оборони України як заінтересована особа не є суб`єктом отримання зазначеної допомоги. Позиція інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу Міністерство оборони України, в інтересах якого діє Марціс Б. С., просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Провадження у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 19 серпня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу. У квітні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю. Верховний Суд ухвалою від 03 червня 2026 року призначив справу до розгляду. Фактичні обставини, встановлені судами ОСОБА_1 на підтвердження обставин факту проживання її та загиблого ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, надала суду такі докази: - сповіщення № 16 від військової частини до особового складу якої був зарахований ОСОБА_2 , на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким викладено прохання сповістити громадянку ОСОБА_1 , про те, що її чоловік, командир відділення стрілецької роти, солдат ОСОБА_2 , виконуючи бойове завдання, зник безвісти 29 червня 2022 року; - декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу на ім`я ОСОБА_2 № 0001-43КК-1800, подана 15 червня 2020 року, яка співпадає за змістом аналогічної декларації заявниці ОСОБА_1 за № 0001-647К-1800, подано тією ж датою за адресами фактичного проживання або перебування, а саме: АДРЕСА_1 ; - довідка від 19 липня 2022 року, видана старостою с. Миколаївка, Білгород-Дністровського району Одеської області, про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 05 березня 2021 року до 28 лютого 2022 року та вели спільне господарство; Крім того, заявницею ОСОБА_1 суду першої інстанції надані докази: - неодноразового пересилання ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів з метою оплати комунальних послуг, спожитих за квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується банківськими квитанціями; - систематичного пересилання коштів між особистими банківськими рахунками заявниці та загиблого протягом 2019-2022 років, обсяг та періодичність яких свідчать про фактичну їх спільність, що підтверджується банківськими квитанціями та виписками; - неодноразового поповнення заявником рахунку мобільного телефону ОСОБА_2 за допомогою електронного банкінгу; - фотографії спільної подорожі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до міста Краків взимку 2019-2020 року та копії паспортів громадян України для виїзду закордон ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з одночасними відмітками для виїзду про перетин державного кордону.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення не відповідають з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України). Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав. Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанови Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 466/2844/24, провадження № 61-2377св25; від 20 травня 2026 року у справі № 371/724/24, провадження № 61-8105св25). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зауважила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Отже, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, та, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Вказаний правовий висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25), яка в силу положень частини третьої статті 400 ЦПК України підлягає застосуванню у цій справі. Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22, провадження № 61-12995сво22). У справі, що переглядається: ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу з метою виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 як військовослужбовця. В обґрунтування вимог заяви вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання загинув командир відділення стрілецької роти, солдат Збройних Сил України ОСОБА_2 . Із загиблим заявниця познайомилася влітку 2019 року, а з вересня 2019 року почала проживати із ним однією сім`єю. Питання реєстрації шлюбу між ними не поставало, оскільки останні фактично вважали себе подружжям, вели спільне господарство та сприймали доходи одне одного як спільні; залишаючи заяву без розгляду, суди вважали, що факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження; натомість, суди залишили поза увагою, що у справі про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, між заявником і Міністерством оборони України не може бути спору про право щодо отримання одноразової грошової допомоги, оскільки заінтересована особа не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність у цій справі спору про право. За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Враховуючи наведене, встановивши у цій справі наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів виснує про задоволення касаційної скарги, скасування ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Гула Андрій Сергійович, задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович