Постанова КГС ВС № 910/1885/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м. Київ cправа № 910/1885/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М., за участю секретаря судового засідання Росущан К. О., представників учасників справи: позивача - Залізняк І. І. (адвокат), відповідача - Чернюшок М. І. (самопредставництво), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енжі Енерджи Менеджмент Юкрейн" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енжі Енерджи Менеджмент Юкрейн" (далі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач, скаржник) про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.11.2022 № 51-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК). 1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення АМК прийняте з порушенням вимог законодавства, адже відповідач неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи; не довів обставини, які мають значення для справи та визнав їх встановленими; неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 2.1. Справа розглядалася судами неодноразово. 2.2. Зокрема, постановою Верховного Суду від 10.06.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 у справі № 910/1885/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. 2.3. За результатом нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 (суддя Марченко О. В.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 (колегія суддів: Руденко М. А., Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.) позов Товариства задоволено; визнано недійсним рішення АМК зі справи № 128-26.13/8-22; стягнуто з АМК на користь Товариства 2 684,00 грн судового збору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги 3.1. АМК у касаційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у цій справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди у вирішенні цього спору застосували положення статей 1, 2 та 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції", без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2025 у цій справі. 4.1.3. За твердженням скаржника, суд касаційної інстанції у постанові від 10.06.2025 у цій справі наголосив на необхідності встановлення обставин, зокрема, які саме обов`язки із забезпечення обміну інформацією згідно зі статтею 63 Закону № 2210 виконані чи не виконані безпосередньо суб`єктом правопорушення, судами не зазначено чи існували в АМК станом на час направлення вимоги Товариству обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати саме у володінні / користуванні / доступі особи, в якої вони безпосередньо запитуються. 4.1.4. АМК наголошує на тому, що суди проігнорувавши положення статті 2 Закону № 2210 безпідставно зазначили, що укладення відповідних угод не могло вплинути та не вплинуло на економічну конкуренцію на території України, зокрема, з огляду на те, що Товариство жодним чином не залучене до її підписання. На переконання АМК, в силу вимог означеної норми укладені фінансові угоди могли бути розцінені як узгоджені дії, що потребували попереднього дозволу АМК. При цьому, попередній аналіз наявної в АМК інформації засвідчує, що зазначені вище дії (укладання фінансових угод) можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. 4.1.5. Наведене, на думку скаржника, свідчить, що судами проігноровано факт того, що вимога Комітету про витребування інформації та документів була спрямована на забезпечення захисту відносин, які можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України. 4.1.6. Поза увагою судів залишився предмет доказування у цьому спорі, зокрема, в частині правосуб`єктності групи суб`єктів господарювання, яка, зважаючи на вимоги статті 1 Закону № 2210, не має будь-якої організаційно-правової форми - декілька юридичних та/або фізичних осіб вважаються єдиним суб`єктом господарювання. Водночас положення частини другої статті 63 Закону № 2210 прямо вказують на те, що у випадку, якщо суб`єктом господарювання для надання відповіді на вимогу має бути отримана інформація від пов`язаної із ним відносинами контролю особи, то факт неотримання такої інформації не звільняє дочірню компанію від відповідальності, в разі неподання інформації, навіть якщо така інформація фактично знаходиться у володінні материнської компанії. За наведеного, скаржник вважає, що у вирішенні цього питання суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2024 у справі № 910/1750/23, зокрема, що невиконання вимог Комітету та ненадання інформації чи подання інформації в неповному обсязі в установлені ним строки відповідно до визначеного ним змісту обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність. 4.1.7. Також із посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 28.10.2025 у справі № 910/16017/24, скаржник зазначає про безпідставність висновків судів щодо відсутності впливу на конкуренцію на тій підставі, що проект не було реалізовано. У цьому аспекті скаржник наголошує на тому, що суди проігнорували висновки Верховного Суду у означеній постанові та залишили поза увагою, що недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі (у спірному випадку у зв`язку діями уряду Німеччини), не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону № 2210, адже негативним наслідком є сам факт узгодження поведінки. 4.1.8. За наведеного скаржник вважає, що суди в порушення вимог статей 86, 236, 238, 310, 316 ГПК України під час нового розгляду справи, не врахували висновків Верховного Суду викладених у постановах від 27.02.2024 та від 10.06.2025 у цій справі та не встановили ключових і визначальних обставин цього спору. 4.2. Доводи інших учасників справи 4.2.1. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить Суд відмовити у її задоволенні та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 5.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що Тимчасовою адміністративною колегією АМК за результатами розгляду справи №128-26.13/8-22 визнано дії Товариства порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону № 2210 - III у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК від 28.09.2021 №128-29/01-14070 (далі - Вимога) у встановлений ним строк. 5.2. Відповідно до рішення АМК на Товариство за вказане вище порушення накладено штраф в розмірі 3 941 161, 00 грн. 5.3. Як встановлено місцевим господарським судом, АМК в оскаржуваному рішенні зазначено, що: - на сайті Польського антимонопольного регулятора (https://decyzje.uokik.gov.pl/bp/dec_prez.nsf) виявлено інформацію щодо укладання угод компаніями "Uniper Gas Transportation & Finance B.V.", "Engie Energy Management Holding Switzerland AG", "OMV Gas Marketing Trading & Finance B.V. ", "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V. ", "Wintershall Nederland Transport and Trading B.V." та Приватним акціонерним товариством "Газпром" (далі - група компаній) про фінансування проєкту "Північний потік-2" та розподілу повноважень між його учасниками (далі - Угоди); - вчинення узгоджених дій, передбачених статтею 10 Закону № 2210, забороняється до отримання дозволу органів АМК або Кабінету Міністрів України; - водночас Компанії "Uniper Gas Transportation & Finance B.V.", "Engie Energy Management Holding Switzerland AG", "OMV Gas Marketing Trading & Finance B.V.", "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.", "Wintershall Nederland Transport and Trading B.V." та ПАТ "Газпром" за відповідним дозволом на узгоджені дії до АМК не зверталися. 5.4. Так, з метою вжиття заходів державного контролю з виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції в частині контролю за концентраціями та узгодженими діями суб`єктів господарювання АМК розпочато дослідження та здійснення перевірки щодо укладання вищезазначених Угод. 5.5. Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що за наявною в АМК інформацією, яка була підтверджена відповідачем в антимонопольній справі (лист від 13.09.2022 № 67-22), Товариство пов`язане відносинами контролю із компанією "Engie Energy Management Holding Switzerland AG" в розумінні статті 1 Закону № 2210 . 5.6. У зв`язку з наведеним, АМК згідно зі статтею 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659) та статтею 4 Закону № 2210, з метою вжиття заходів державного контролю з виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції в частині контролю за концентраціями та узгодженими діями суб`єктів господарювання, надіслано Товариству вимогу державного уповноваженого Комітету від 28.09.2021 № 128-29/01-14070 про надання інформації щодо дій компаній "Uniper Gas Transportation & Finance B.V. ", "Engie Energy Management Holding Switzerland AG", "OMV Gas Marketing Trading & Finance B.V.", "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.", "Wintershall Nederland Transport and Trading B.V." та Приватного акціонерного товариства "Газпром" у вигляді укладення угод про фінансування проєкту "Північний потік - 2" та розподілу повноважень між його учасниками. 5.7. У Вимозі у Товариства вимагалось у п`ятнадцятиденний строк з дня її отримання надати інформацію, пояснення та наступні копії документів:

1. Підтвердити чи спростувати інформацію щодо укладення суб`єктами господарювання, пов`язаними з Товариством відносинами контролю, Угод.

2. У разі підтвердження такої інформації надати копії підтверджуючих документів (копії Угод, договорів, тощо та додатків до них, з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку).

3. Пояснення щодо необхідності чи відсутності необхідності отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України на зазначені дії, відповідно до статті 10 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з наданням підтверджуючих документів. 5.8. Також, у Вимозі зазначалося про обов`язок надання інформації на вимоги державного уповноваженого АМК у визначений ним строк, відповідно до статті 22 Закону № 3659, та відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме, неподання органу АМК інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 та абзацу сьомого частини другої статті 52 Закону № 2210. 5.9. Крім того, АМК у Вимозі зазначено, що неподання інформації з причин її відсутності у Товариства, за умови, що таку інформацію воно може отримати у суб`єктів господарювання, пов`язаних з ним відносинами контролю, на виконання вимог статті 63 Закону № 2210, буде кваліфіковано, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 5.10. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303514464335 зазначена вище вимога отримана позивачем 01.10.2021. 5.11. Листом від 19.10.2021 № 362 (зареєстрований у АМК 19.10.2021 за № 8-01/14641) Товариство повідомило, що направило Вимогу компанії Engie Energy Management Holding Switzerland AG та звернулося до АМК про продовження строку надання інформації на Вимогу. 5.12. Листом від 27.10.2021 № 128-29/01-15364 АМК продовжено Товариству строк надання інформації до 30.11.2021. 5.13. Листом від 29.11.2021 № 364 (зареєстрований у АМК 30.11.2021 за № 8-01/16467) Товариство повідомило, що за інформацією, отриманою від компанії Engie Energy Management Holding Switzerland AG, триває процес внутрішніх погоджень між відповідними бізнес-департаментами, залученими до проєкту "Північний потік - 2", та звернулося до Комітету про продовження строку надання інформації на Вимогу. 5.14. Листом від 03.12.2021 № 128-29/01-17419 АМК продовжено Товариству строк надання інформації до 10.12.2021. 5.15. У подальшому, листом від 10.12.2021 № 368 (зареєстрований 13.12.2021 за № 8-01/1823-кі) Товариством повідомлено, зокрема, що компанією Engie Energy Management Holding Switzerland AG, не надано інформацію щодо договорів фінансування проєкту "Північний потік - 2" та є окремою юридичною особою, яка створена за законодавством Швейцарії. Позивач не має жодних правових засобів, щоб змусити іноземну особу, яка володіє запитуваними документами поза юрисдикцією України, надати інформацію. 5.16. У рішення АМК зазначив, що ТОВ "Альянс Холдинг" та компанії "Shell Overseas Investments B.V.", "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V." були зобов`язані забезпечити внутрішньо груповий обмін інформацією на підставі статті 63 Закону № 2210. 5.17. А тому, за висновками Комітету, дії ТОВ "Альянс Холдинг" у вигляді неподання інформації на Вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону № 2210. 5.18. Незгода Товариства із висновками АМК про наявність у його діях порушення, визначеного у пункті 13 статті 50 Закону № 2210 і стало причиною звернення до суду з цим позовом.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції 6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). 6.3. Склад судової колегії змінювався, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи, який наявний у матеріалах справи. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій 7.1. Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК, яким визнано дії Товариства порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону №2210 у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк. 7.2. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3659 (тут і надалі у редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин) Комітет є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. 7.3. Згідно з пунктами 4, 5 частини другої статті 7 Закону № 3659 у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією АМК має повноваження, зокрема: дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом. 7.4. За положеннями статті 22 Закону № 3659 розпорядження, рішення та вимоги органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимоги уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК, голови територіального відділення АМК, вимог уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність. 7.5. Згідно з частиною першою статті 22-1 Закону № 3659 суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу АМК, голови територіального відділення АМК, уповноважених ними працівників АМК, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання АМК, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність". 7.6. Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 2210 (тут і надалі у редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин), цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України. 7.7. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 50 Закону № 2210 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації АМК, його територіальному відділенню у встановлені органами АМК, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки. 7.8. Предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог Товариства. 7.9. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. 7.10. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. 7.11. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 7.12. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. 7.13. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. 7.14. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. 7.15. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. 7.16. Оскаржуючи судові рішення, АМК із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, зокрема, постанову Верховного Суду від 10.06.2025 у цій справі та наголошує на тому, що позивач пов`язаний відносинами контролю з компанією у розумінні приписів статті 1 Закону № 2210, а тому, відповідно з метою отримання інформації щодо угод, укладених суб`єктами господарювання, пов`язаними з позивачем відносинами контролю, а також пояснень щодо необхідності / відсутності необхідності отримання дозволу Комітету на зазначену дію, АМК надіслано вимогу саме до позивача. 7.17. У вирішенні доводів скаржника Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. 7.18. Як вже було зазначено вище, справа розглядалася судами неодноразово, зокрема, Верховний Суд у постанові від 10.06.2025 у цій справі, скасовуючи ухвалені судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, таке: - АМК, реалізуючи свої дискреційні повноваження на отримання документів та інформації, які необхідні йому для виконання завдань, діючи добросовісно та не допускаючи свавілля для запиту відповідної інформації у адресата, повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати у володінні особи, в якої вони запитуються. В іншому випадку матиме місце порушення принципу справедливості юридичної відповідальності, зокрема відповідальність несе лише та особа, яка скоїла правопорушення (схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 зі справи №910/1546/22); - з огляду на викладене, саме такий підхід до реалізації повноважень АМК на отримання в особи інформації суд вважає таким, що відповідатиме "вимозі придатності", яка, у свою чергу, є невід`ємною складовою принципу пропорційності і верховенства права; - Суд звернув увагу на те, що "вимога придатності" характеризується метою, яка має бути досягнута, способом, спрямованим на таке досягнення, та зв`язком, який повинен існувати між метою і заходом. Складовою придатності, у свою чергу, є реальність як самої поставленої мети, так і реальність способів її досягнення; - отже, вимога АМК, як і норма законодавства, на якій вона ґрунтується, не можуть встановлювати нездійсненні цілі та/або покладати обов`язки, які наперед неможливо виконати на практиці. Сама мета повинна бути досяжною, а практична неможливість її досягнення способами, які неможливо виконати, так само роблять непридатним і застосування принципу пропорційності; - у постанові від 27.02.2024 Верховний Суд звернув увагу на те, що з огляду на зміст інкримінованого позивачу порушення - неподання (взагалі) запитуваної у Вимозі інформації та документів у встановлений органом АМК строк має вирішальне значення у розгляді цієї справи встановлення обставин, а саме дослідження та оцінки змісту документів, які надійшли до АМК від Товариства в аспекті поставлених АМК питань, власника / власників (володільця) запитуваної інформації; дослідження та оцінки чи були в АМК визначені законом підстави вважати отримані документи відмовою надати відповіді на Вимогу, за умови, що Товариство мало об`єктивну можливість надати витребувану інформацію; - проте, суди не зазначили чи існували в АМК станом на час направлення Вимоги Товариству обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати саме у володінні/користуванні/доступі особи, в якої вони запитуються. 7.19. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що на виконання вказівок Верховного Суду суди встановили, що у листі від 13.09.2022 № 67-22 Товариство повідомило АМК, зокрема, про таке: - учасниками Товариства є Sopranor S.A. (1% частики статутного капіталу) та GDF International S.A. (99% частки статутного капіталу), які входять до складу Групи Engie; - Engie Energy Management Holding Switzerland AG була фінансовим інвестором Проекту; - часткою у розмірі 100% статутного капіталу Engie Energy Management Holding Switzerland AG володіє GDF International S.A.; - у Групи Engie розгалужена структура компаній, яка включає близько 2 600 компаній в усьому світі, а на території України Група Engie здійснює господарську діяльність через Товариство; у Групи Engie немає комплексної схеми структури групи; - Товариство не є та ніколи не було учасником Проекту; - позивач не володіє ні інформацією, ані документами, що запитуються АМК у Вимозі, ні будь-якими іншими даними, що стосуються Проекту, та які необхідні АМК для дослідження; - Товариство вживало всіх можливих і вичерпних засобів, направлених на отримання інформації та документів, запитуваних АМК у Вимозі; - Engie Energy Management Holding Switzerland AG - це іноземна особа в іноземній юрисдикції, що підпорядковується вимогам суворої конфіденційності та положенням Кримінального кодексу Швейцарії, який забороняє розголошення швейцарськими особами конфіденційної інформації третім особам; - у Товариства об`єктивно відсутні засоби, щоб примусити іноземну компанію (яка є окремою юридичною особою за законодавством Швейцарії) надати запитувану АМК інформацію та/або документи. 7.20. Із наявних у матеріалах справи надісланих Товариством до АМК листів від 19.10.2021 №362 (вх. АМК від 19.10.2021 №8-01/14641) і від 29.11.2021 №364 (вх. АМК від 30.11.2021 №8-01/16467) вбачається, що Товариство намагалося отримати від Engie Energy Management Holding Switzerland AG запитувані у Вимозі документи та інформацію. 7.21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суди виходили із того, що АМК безпідставно застосувало до спірних правовідносин положення статей 1, 63 Закону № 2210, оскільки висновки АМК щодо пов`язаності відносинами контролю Товариства та компанією "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V." є недоведеними. 7.22. У рішенні АМК не досліджував наявність елементу вирішального впливу одним із членів групи суб`єктів господарювання на іншого (інших) членів такої групи, тоді як Товариство зазначило, що воно і компанія "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V." не є прямими чи опосередкованими акціонерами один одного, не мають вирішального впливу (контролю) один над одним та не мають будь-яких господарських зв`язків між собою. 7.23. Також суди виходили із того, що з наданих позивачем пояснень та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач не мав жодного відношення до укладання угод та/або до реалізації Проекту, не був жодним чином залученим до процесу розробки, підготовки чи реалізації Проекту, а господарська діяльність Engie Energy Management Holding Switzerland AG, яка була одним із безпосередніх учасників цих угод, не має жодного відношення до господарської діяльності Товариства. Доказів протилежного ні матеріали справи, ані рішення №51-р/тк не містять. 7.24. У вирішенні доводів касаційної скарги Суд враховує та зазначає, що висновки Верховного Суду щодо наведених скаржником норм права статей 1, 63 Закону № 2210 у подібних правовідносинах є сталими та послідовними і викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 910/2810/23, № 910/1823/23, № 910/1823/23. 7.25. У означених вище справах Верховний Суд наголошував на тому, що застосування приписів статті 1 Закону № 2210 в аспекті спірних правовідносин має враховувати, що відносини контролю для визначення групи повинні мати відповідний зв`язок зі здійсненням суб`єктами господарювання, пов`язаними відносинами контролю, господарської діяльності, правомірність якої є об`єктом контролю органів АМК. Сама по собі пов`язаність осіб та належність їх до однієї юридичної групи суб`єктів господарювання ще не створює єдиного суб`єкта господарювання як суб`єкта правопорушення та обов`язку обміну інформацією щодо правопорушення. Отже, визначальним є з`ясування того, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин приписи статей 1, 63 Закону № 2210 з урахуванням їх змісту у контексті дій, які кваліфікуються АМК як правопорушення, вчинене саме позивачем, як суб`єктом господарювання; чи має саме позивач, як суб`єкт господарювання, відношення до проєкту стосовно якого запитувалась інформація, чи пов`язаний останній такими відносинами контролю з іншими встановленими суб`єктами господарювання (що є учасниками проєкту), які дають йому фактичну та юридичну можливість мати у розпорядженні/володінні/користуванні/доступі запитувану АМК інформацію у розумінні приписів Закону № 2210 та/чи/і мати зобов`язання забезпечувати обмін інформацією між собою та/чи/і вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції; чи існували в АМК станом на час направлення Вимоги на адресу позивача обґрунтовані підстави вважати, що інформація та документи перебувають або можуть перебувати саме у володінні/розпорядженні/користуванні/доступі особи, в якої вони запитуються (позивач), та/чи/і мав скаржник зобов`язання забезпечувати обмін інформацією між собою та/чи/і вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції, і в чому саме вони (підстави) полягали; які саме обов`язки із забезпечення обміну інформацією відповідно до статті 63 Закону № 2210 були виконані чи не виконані безпосередньо суб`єктом правопорушення. 7.26. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди, виконуючи вказівки Верховного Суду у цій справі, встановили, що АМК у рішенні не встановив наявність реального або потенційного впливу на економічну конкуренцію на територію України, тим самим, за висновком суду першої інстанції, неправомірно застосував до позивача відповідальність за неподання інформації на вимогу АМК. При цьому суди встановили, що відповідач не звертався із відповідними вимогами саме до безпосередніх учасників угод, отже, за висновком суду першої інстанції, обраний АМК спосіб досягнення мети - з`ясування необхідності отримання учасниками угод попереднього дозволу АМК на вчинення узгоджений дій, не може вважатися таким, що відповідає критерію реальності. 7.27. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами у повній мірі виконані вказівки Верховного Суду, і суди навели мотиви/міркування/аргументи, які стали підставою для висновку стосовно наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення АМК. 7.28. Перевіривши здійснення АМК дискреційних повноважень щодо направлення вимоги про витребування інформації та документів щодо угод, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли заснованого на вимогах закону висновку про те, що, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, вказані повноваження у цьому випадку АМК не були реалізовані у межах, що передбачені законодавством про захист економічної конкуренції, що є підставою для визнання недійсним оскаржуваного Рішення АМК. 7.29. Відтак, ураховуючи приписи статей 236, 237, 238 та статті 316 ГПК України, доводи скаржника в цій частині відхиляються як необґрунтовані та безпідставні. 7.30. Водночас слід зауважити, що незважаючи на те, що справа № 910/1750/23 є подібною до справи, що розглядається за нормативно-правовим регулюванням (предметом спору були вимоги про визнання недійсним рішення АМК, яким визнано дії позивача порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону №2210), однак означена скаржником справа є суттєво відмінною зі справою, що розглядається за фактичними обставинами спору які мають юридичне значення, що виключає подібність правовідносин у порівнянні зі справою, яка розглядається. 7.31. Зокрема, у постанові від 18.01.2024 у справі № 910/1750/23 Верховний Суд у вирішенні питання правильності застосування судами положень пункту 13 статті 50 та статті 59 Закону №2210 формував висновки, у контексті "правомірності та законності прийняття державними органами вхідної кореспонденції через скриньки для кореспонденції, при цьому забезпечивши її засобами запобігання несанкціонованому доступу та засобами збереження кореспонденції, що вкинута в таку скриньку". 7.32. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновків, що зазначена скаржником постанова прийнята судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та зібраних доказах, ніж у справі, що розглядається. 7.33. Натомість правовідносини у іншій справі (№ 910/16017/24), зазначеній АМК у касаційній скарзі, мають відмінні правовідносини від справи, що розглядається з огляду на різне нормативно-правове регулювання кваліфікації та притягнення за правопорушення (предметом спору були вимоги про визнання недійсним рішення АМК, яким визнано дії позивача порушенням, передбаченим у пункті 1 статті 50 та пункті 4 частини другої статті 6 Закону № 2210), а тому судові рішення у ній не можуть враховуватися як такі, що ухвалені у подібних правовідносинах. 7.34. Таким чином, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження. 7.35. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що судами на виконання припису статті 59 Закону № 2210 проаналізовано зміст оскаржуваного рішення АМК та перевірено дотримання Комітетом вимог законодавства, а також досліджено і оцінено наведені сторонами доводи, аргументи і докази. 7.36. Водночас саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій. 7.37. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. 7.38. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні. 7.39. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом. 7.40. Доводи Товариства, викладені у відзиві, беруться до уваги касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 8.1. Доводи АМК про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї постанови. 8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення. 8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу АМК слід залишити без задоволення.

9. Судові витрати 9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі № 910/1885/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Булгакова Суддя Т. Малашенкова