Постанова 4818 № 621/2865/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 14 липня 2026 року м. Харків справа №621/2865/25 провадження №22-ц/818/3324/26 провадження №22-ц/818/3818/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б. за участю секретаря: Шнайдер Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича про визнання договору позики неукладеним, визнання відсутнім зобов`язання сплати коштів за ним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Богатиренко Артур Ігорович, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гіль Євгена Вікторовича на заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 лютого 2026 року та додаткове рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2026 року, постановлене суддею Овдієнком В.В. в с т а н о в и в: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила: - визнати неукладеним договір від 03.09.2019 № 404722383 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео Швидка Фінансова Допомога" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс") та ОСОБА_1 про надання коштів у позику; - визнати відсутнім у ОСОБА_1 зобов`язання сплати коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на загальну суму 31 565 грн 91 коп. за договором від 03.09.2025 № 404722383; - визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований у реєстрі за № 81029, про звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на загальну суму 31 565 грн 91 коп. за договором від 03.09.2019 № 404722383; - стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20 лютого 2026 року позовну заяву задоволено частково. Визнано виконавчий напис № 81029, вчинений 24 жовтня 2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 31 565 грн 91 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", таким, що не підлягає виконанню. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп. Додатковим рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2026 року вимоги представника позивача ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на користь ОСОБА_1 3925 грн 70 коп. на відшкодування судових витрат на правову допомогу. У задоволенні решти вимог про відшкодування судових витрат - відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Гіль Євген Вікторович просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також змінити додаткове рішення суду в частині визначеного розміру судових витрат. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що позивачка не отримувала коштів за договором позики, їй невідомо зміст договору та його умови. Вважає, що відповідач не надав копій договору, а всі спроби отримати відповідний договір були безрезультатними. Наголошує, що оскільки оригіналу не надано, то у суду є всі підстави визнати такий договір неукладеним. Також додаткове рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки судом невірно визначено розмір витрат на правничу допомогу, воно підлягає зміні. Рішення суду переглядається лише в частині відмови у задоволенні позову про визнання неукладеним договору позики та відсутності зобов`язань за ним. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не надано суду оспорюваний договір, у тому числі доказів того, що позивачка не підписувала спірний кредитний договір та не отримувала кредитних коштів, тому відсутні підстави вважати цей договір не укладеним і підстави для визнання відсутнім у позивача зобов`язання сплатити на користь ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" грошові кошти за договором № 404722383 від 03.09.2019 у розмірі 31 565 грн 91 коп з підстав не укладення договору. Стягуючи витрати на правничу допомогу у сумі 3 925 грн 70 коп., суд виходив із того, що частина позовних вимог, яка була задоволена на користь позивача ОСОБА_1 , складає 1/3 від заявлених вимог. Виходячи з цього, відшкодуванню підлягає сума, пропорційно задоволеним вимогам. Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що 03.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та нею як позичальником нібито було укладено договір № 404722383, умови якого їй невідомі, оскільки вона його не отримувала. Надалі з невідомих позивачу обставин, на підставі договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 № 28/1118-01 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передало свої права за спірним договором від 03.09.2019 № 404722383 ТОВ "Таліон Плюс". На підставі договору про відступлення права вимоги від 05.08.2020 № 05/0820-01 ТОВ "Таліон Плюс" передало свої права за спірним договором від 03.09.2019 № 404722383 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс". 24.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 81029, відповідно до якого підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Онлайн Фінанс" заборгованість на загальну суму 31 565 грн 00 коп. Відповідно до розрахунку, вказаному у виконавчому написі сума заборгованості становить 31 565 грн 91 коп., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 8 328 грн 12 коп.; простроченої заборгованості за комісією - 0 грн 00 коп.; простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 17 872 грн 79 коп.; строкової заборгованості за сумою кредиту - 0 грн 00 коп.; строкової заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 0 грн 00 коп.; строкової заборгованості за штрафами і пенями - 4 165 грн 00 коп., а також плата за вчинення виконавчого напису - 1 200 грн 00 коп. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Богатиренка А. І. від 17.03.2021 про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження № 64876419, відповідно до якого підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" заборгованість на загальну суму 31 565 грн 91 коп. Оскільки ОСОБА_1 спірний договір не підписувала, передбачених ним коштів не отримувала, стягнення з позивача коштів та пов`язані з виконавчим провадженням обмеження становлять непропорційне втручання у права та законні інтереси позивача, у зв`язку з чим остання змушена звертатися за захистом до суду. Згідно із ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц). Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Представником позивача зазначено в позовній заяві, що ОСОБА_1 не отримувала грошові кошти за вказаним кредитним договором, та не підписувала договір. Відповідно до положень частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Належних і допустимих доказів, що оспорюваний договір не був укладений, тому відсутнє зобов`язання по сплаті коштів, матеріали справи не містять. Тому висновок суду в частині відмови у позові у вказаній частині відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судова колегія зазначає, що саме на позивача покладено обов`язок доведення порушення його прав, які підлягають захисту в судовому порядку. Щодо оскарження додаткового рішення суду. 30 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та АО "Прецендент» було укладено договір про надання правничої допомоги №24/11. 20.02.2026 між ОСОБА_1 та АО "Прецендент" було підписано акт № 24/11/1/1 до договору про надання правничої допомоги від 31.10.2024 № 24/11, де було визначено детальний опис виконаних робіт. Вказаним актом сторони погодили, що виконані роботи передбачені фіксованою сумою гонорару - 10 000 грн 00 коп., а додатковий гонорар за позитивний результат складає 1 578 грн 30 коп. Витрати за надсилання кореспонденції суду склали 200 грн 00 коп. Таким чином, загальна сума фактично понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи, складає 11 778 грн 30 коп. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правничої допомоги № 24/11 від 31.10.2024 укладеного між АО "Прецендент" від імені якого діє адвокат Гіль Є. В. та ОСОБА_1 ; додаток до договору про надання правничої допомоги від 31.10.2024 № 24/11; акт від 20.02.2026 № 24/11/1/1 до договору про надання правничої допомоги від 31.10.2024; квитанції Укрпошта від 20.11.2024, від 06.01.2025, від 28.08.2025, від 08.10.2025, щодо сплати поштових послуг у цивільній справі на загальну суму 200 грн 00 коп.; квитанції АТ "Акцент-Банк" від 20.02.2026 про сплату ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 700 грн 00 коп. (а. с. 146-155). Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката. Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Визначаючи розмір витрат які підлягають стягненню, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позовні вимоги, задоволено частково, з урахуванням клопотання відповідача про відмову у стягненні витрат, суд правильно визначив розмір стягнутих витрат пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення та додаткове рішення суду ухвалені з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Гіль Євгена Вікторовича залишити без задоволення. Заочне рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 лютого 2026 року та додаткове рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований В.Б. Яцина