Постанова 4818 № 638/12671/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м. Харків справа №638/12671/24 провадження № 22-ц/818/352/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого: Маміної О.В., суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б. за участю секретаря: Шнайдер Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про зобов`язання вчинити дії, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Зарубіна Євгенія Вікторовича на рішення Слобідського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2025 року, постановлене суддею Щепелева Г.М. в с т а н о в и в : У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов`язати відповідача згідно наданих розрахунків затвердити баланс позивача перед КП «ХТМ» за період з 01.06.2021 по 01.08.2024 у сумі переплати 2 781,10 грн. та врахувати цю суму у наступних розрахунках; зобов`язати відповідача встановити у квартирі позивача індивідуальний лічильник обсягу спожитої гарячої води; зобов`язати відповідача укласти з позивачем індивідуальний договір на теплопостачання, постачання гарячої води й технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячої води. Рішенням Слобідського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання вчинення дій відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Зарубін Євгеній Вікторович просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що ОСОБА_1 звернувся до КП ХТМ» з заявою провести перерахунок заборгованості та навів розрахунки по сплаті послуг за теплопостачання. 03.07.24 ОСОБА_1 отримав відмову КП «Харківські теплові мережі» у проведенні перерахунку. Отже саме відмову КП «ХТМ» оскаржував у суді. Суд не обґрунтовано дійшов висновку що закон не наділяє споживача послуг правом вимагати оснащення вузлами обліку (лічильниками) та кореспондуючого обов`язку постачальника забезпечити таке оснащення. Прийняття судом позиції КП «ХТМ» стосовно не виділення Харківською міською радою коштів на даний вид робіт на 2024рік є протиправною. Відмова КП «ХТМ» укласти з ОСОБА_1 індивідуальний договір на теплопостачання, постачання гарячої води й технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячої води є протиправним. Судом не з`ясовані усі обставини справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач на виконання свого процесуального обов`язку не надав належні та допустимі докази на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження при розгляді справи, підстави для задоволення позову відсутні. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Постачальником житлово-комунальних послуг КП «ХТМ» за цією адресою на ім?я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 . Позивачем до суду наданий розрахунок заборгованості за період з 01.06.2021 по 01.07.2024, в якому зазначено про наявність переплати за надання послуг на користь КП «ХТМ» у розмірі 2781,10 грн. Відповідачем до суду подано відомість про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, по послузі з постачання гарячої води, згідно із якою заборгованість позивача станом на серпень 2024 року становить 460,08 грн. Також відповідачем надано відомість про нарахування та оплату за обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання та обслуговування внутрішньо-будинкових систем постачання гарячої води, відповідно до яких переплата позивача станом на серпень 2024 року становить 2,35 грн. Згідно із наданою відповідачем відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання станом на липень 2024 року борг позивача 17 930,26 грн. 01.06.2024 ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою про перерахунок заборгованості за теплопостачання за період, яка виникла за період з 01.06.2021 по 01.06.2024 року. Відповідно до листа від 27.06.2024 КП «ХТМ» позивачу повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_1 наявна заборгованість. Підстави для проведення перерахунку відсутні. Звертаючись до суду із позовом, позивач наголошував, що відповідачем не було враховано всі сплачені ним кошти, також відповідач відмовляється встановити лічильник опалення безкоштовно та укласти індивідуальний договір. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких провожиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ст. 16 ЦК України. Щодо вимог про зобов`язання здійснити перерахунок сплачених за житлово-комунальних послуг, нарахування заборгованості за такими у період часу з 01.06.2021 по 01.08.2024. 3 01.10.2019, згідно з Порядком надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2019 р. N? 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» (в редакції від 17.04.2019), надання житлових пільг на оплату житлово-комунальних послуг проводиться у грошовій Головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати пільг громадянам на оплату житлово-комунальних послуг грошовій формі, та відповідальним виконавцем бюджетної програми питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг є Мінсоцполітики. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. N? 373 «Деяк придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі» (в редакції від 16.09 2022) зазначено, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються у грошовій безготівковій або готівковій формі до грудня 2022 р. включно. Із січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України. Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті виплату житлових субсидій та пільг громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газ затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. N? 140 визначено, що Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінсоцполітики. Розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Пенсійний фонд України. Бюджетні кошти спрямовуються на виплату громадянам пільг на оплату житлово комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива скрапленого газу відповідно до Порядку надання пільг на оплату житлово комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошові формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. №373 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлових субсидій та пільг на оплату житлово комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі. Враховуючи вищенаведене, пільговик повинен сам оплачувати нарахування за спожиті послуги теплопостачання, з отриманих у банку грошових коштів (пільг). Щодо нарахування за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання. Особовий рахунок за адресою АДРЕСА_1 оформлено на ОСОБА_1 , опалювальна площа квартири складає 43,9 кв.м., в квартирі зареєстровано 6 осіб. Нарахування плати за послуги здійснюється у відповідності до затверджених тарифів: за централізоване опалення відповідно до показань приладу обліку теплової енергії, встановленого в житловому будинку, протягом опалювального періоду; за гаряче водопостачання, до 31.07.2021р. нарахування проводилися відповідно нормі споживання 3м3 на одну особу, з 01.08.2021р. нарахування не проводяться в зв?язку з опломбуванням гарячої води. Відповідно до п. 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019р. N? 830; Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача встановити індивідуальний лічильник обсягу спожитої гарячої води суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі за текстом Закон № 2119-VIII) визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг. Законом № 2119-VIII визначено, що вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів (п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 1). Нормами зазначеного Закону окремо врегульовано порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку (ст. 3) та оснащення вузлами обліку окремих приміщень у будівлях (ст. 4). Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону № 2119-VIII оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги. Відповідно до частин другої, четвертої згаданого Закону власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті. Оснащення приміщень вузлами розподільного обліку теплової енергії у випадках, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, здійснюється у кожному місці відгалуження систем опалення та водопостачання у приміщення. Водночас встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, приладів - розподілювачів теплової енергії у квартирах, інших житлових і нежитлових приміщеннях, які на законних підставах від`єднані від відповідних централізованих систем опалення та/або гарячого водопостачання, не обов`язкове. Вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються. (ч. 5, 7 ст. 4 Закону Закон № 2119-VIII). Аналіз положень ст.ст. 7 та 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими визначено права і обов`язки споживачів та виконавців комунальних послуг, дозволяє дійти висновку, що закон не наділяє споживача таких послуг правом вимагати оснащення вузлами обліку (лічильниками) та кореспондуючого обов`язку постачальника забезпечити таке оснащення. Частиною 10 ст. 4 Закону № 2119-VIII передбачено, що органи місцевого самоврядування згідно із затвердженими відповідно до законодавства програмами можуть приймати рішення про виділення коштів з місцевого бюджету на оснащення вузлами розподільного обліку теплової енергії або приладами - розподілювачами теплової енергії у приміщеннях будівель, які на день набрання чинності цим Законом були приєднані до зовнішніх інженерних мереж. Пільгове безкоштовне встановлення квартирних засобів обліку гарячої води КП «ХТМ» виконує за кошти міського бюджету отриманні згідно програм визначених Кабінетом Міністрів України, однак на 2024 рік Харківською міською радою коштів на даний вид робіт не виділено та відповідних програм не затверджено. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач протягом пяти років намагається отримати від відповідача послугу у вигляді встановлення безкоштовного лічильника, не є підставою для задоволення позовної вимоги. Оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів виділених в рамках певних пільгових програм. За відсутності фінансування здійснити безкоштовне встановлення лічильника не можливо. Щодо вимог про зобов`язання відповідача укласти із позивачем індивідуальний договір на теплопостачання, постачання гарячої води й технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячої води. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житловокомунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Частини 1,4 статті 13 вказаного Закону передбачають, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною. Згідно із частиною 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Із положень статті 642 ЦК України слідує, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Доказів звернення до відповідача з офертою (проєком договору), заявою або іншим способом з метою укладення індивідуального договору та отримання відмови у його укладенні матеріали справи не містять. У разі відмови постачальника укласти договір про надання комунальної послуги, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, запропонованих позивачем. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування ухвали про витребування доказів до подачі позову, оскільки позивач своєчасно не подав позовну заяву. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлена з додержанням вимог закону. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зарубіна Євгенія Вікторовича залишити без задоволення. Рішення Слобідського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований В.Б. Яцина