Постанова Харківський апеляційний суд № 638/10495/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа 638/10495/25 Головуючий І-ї інстанції Агапов Р.О. Провадження № 33/818/267/26 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ст.172-6 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Гури В.В. за участю прокурора Кубаха М.А. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Омельницької Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Омельницької Т.В. на постанову судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, щодо ОСОБА_1 УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, ОСОБА_2 , займаючи посаду проректора адміністративно-господарської роботи Харківського національного медичного університету (далі - Університет), будучи відповідно до п. п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам ч. 1 ст. 45 вказаного Закону несвоєчасно, а саме: 03.04.2025 о 21.45, подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2024 рік (далі - щорічна декларація за 2024 рік), чим вчинив правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.. Постановою судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень 00 коп та стягнуто на користь держави суму судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати та винести нову постанову, якою провадження у справі закрити, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що постанова суду першої інстанції належним чином не мотивована, оскільки в постанові не надано оцінки доводам сторони захисту щодо можливості закриття провадження у справі у зв`язку з малозначністю, а тому судом було не в повній мірі мотивовано застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення. Зазначає, що ОСОБА_1 , як кандидатом на посаду проректора з адміністративно-господарської роботи, та з дотриманням вимог ч.3 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» 21.01.2025 року о 16.50 год. шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції подано відповідну декларацію за 2024 рік. В подальшому та вже після прийняття безпосередньо на посаду проректора з адміністративно-господарської роботи університету ОСОБА_1 03.04.2025 року о 21.45 год. шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2024 рік. Отже, часова різниця між поданими ОСОБА_1 деклараціями як кандидата на посаду та подальшою як безпосередньо особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, становить лише 2 місяці 15 днів. Обидві декларації майже тотожні за змістом, адже за такий незначний час ймовірність суттєвої зміни майнового стану підзвітної особи вкрай мала. Декларації за змістом охоплюють дані та інформацію декларанта за минулий 2024 рік. ОСОБА_1 вперше у своїй трудовій діяльності займає посаду, яка вимагає декларування, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, має позитивну характеристику за місцем роботи, а тому призначене судом першої інстанції покарання є надто суворим. Вказує, що будь-яких застережень щодо неможливості застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, зокрема за ст.172-6 КУпАП положень ст.22 КУпАП закон не містить, а тому застосування такого заходу як усне зауваження в даному випадку було б достатнім. Крім того, подала клопотання, в якому просить врахувати те, що виправлення ОСОБА_1 відбулось й без застосування заходів адміністративного стягнення, про що свідчить те, що ним вже була подана наступна декларація за 2025 звітний рік. Просить врахувати щире каяття ОСОБА_1 , відсутність даних та доказів про його намір уникнення фінансового моніторингу доходів, вчинення правопорушення вперше, незначний строк пропущення строку та закрити провадження у справі у зв`язку з малозначністю. Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду, просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення. Вказує, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, пов`язано з корупцією, та не може визнаватись малозначним. Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП не буде відповідати загальним засадам запобігання та протидії правопорушенню, пов`язаного з корупцією, в державі. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Частиною 1 ст.172-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Як вбачається зі змісту примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У силу пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, Фонду розвитку підприємництва, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, Голова, заступники Голови, інші члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців, а також посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Згідно з ч. 1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції № 449/21 від 23.07.2021, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як було правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 , займаючи посаду проректора адміністративно-господарської роботи Харківського національного медичного університету (, будучи відповідно до п. п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам ч. 1 ст. 45 вказаного Закону несвоєчасно, а саме: 03.04.2025 року о 21.45, подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2024 рік. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2024 рік (яку відповідно до ч.1 ст.45 Закону № 1700-VІІ повинен був подати не пізніше 01.04.2025 року) подав лише 03.04.2025 року, тобто несвоєчасно. Таким чином, ОСОБА_2 не виконав вимоги ч. 1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 1726 КУпАП. Суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_3 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП. Крім того, апеляційний суд приймає до уваги те, що постанова Шевченківського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2025 року в частині встановлених фактичних обставин правопорушення, доведеності вини ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.172-6 КУпАП в апеляційній скарзі не оскаржується. Разом з цим, перевіряючи доводи апелянта про можливість закриття провадження у справі на підставі ст. 22 КУпАП, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими. Так, згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Звільнення від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю скоєного правопорушення, передбачене ст.22 КУпАП, є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з`ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності. Відповідно до абзацу 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства. Корупція спотворює моральний стан будь-якого суспільства; порушує соціально-економічні права бідних та незахищених прошарків суспільства; підриває демократію; руйнує верховенство права, яке є основою кожного цивілізованого суспільства; затримує розвиток; та позбавляє суспільство, і зокрема, бідних, переваг вільного та відкритого змагання ( Лімська декларація від 11.09.1997, прийнята на VIII Міжнародній конференції по боротьбі з корупцією, Ліма, Перу, 7-11 вересня 1997 року). Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абз.5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікованої Законом України № 252-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010). Абзацом 2, 4 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 року, ратифікованої Законом України № 251-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010 року встановлено, що корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Статтею 5 Конвенції ООН проти корупції, ратифікованої Україною Законом №251-V від 18.10.2006 року, передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності (п.1). Кожна Держава-учасниця прагне періодично проводити оцінку відповідних правових інструментів й адміністративних заходів з метою визначення їхньої адекватності з точки зору запобігання корупції та боротьби з нею (ч.3). Вчинене ОСОБА_1 правопорушення, пов`язане саме з корупцією, а тому не може визнаватись малозначними, оскільки вчинення такого правопорушення порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягає на встановлений порядок діяльності органів влади, а також порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади. Тому, звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією на підставі ст. 22 КУпАП, не буде відповідати загальним засадам запобігання та протидії корупції в державі, з огляду на вкрай негативну реакцію суспільства до таких проявів. Під поважними причинами пропуску строку слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою. Відомості про обставини, які об`єктивно могли завадити ОСОБА_1 в поданні декларації у встановлений законом строк, в матеріалах справи відсутні, не надані вони й під час апеляційного розгляду. Твердження сторони захисту про те, що строк, який ОСОБА_1 прострочив є незначним, а тому можливо закрити справу за малозначністю є необґрунтованими, оскільки встановлений строк на подачу декларації є чітко визначеним(преклюзивним), що унеможливлює встановлювати на розсуд суду такі межі, які б можливо було вважати незначними (1 день, 5 днів, 10 днів чи 20 днів тощо), більш того, така дискреційна правозастосовна діяльність суду зробила б такі строки «розмитими» з точки зору закону, внесла істотні розбіжності, що в кінці кінців суттєво вплинула на задачі та цілі, які ставилися за мету вказаним антикорупційним законодавством та в свою чергу порушило основний принцип конвенційний принцип правової визначеності. Законодавством чітко встановлено строки для подачі декларації, зазначені строки є достатніми для виконання покладених обов`язків. За таких обставин, суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Омельницької Т.В. залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2025 року у справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик