Ухвала КАС ВС № 990/286/26

УХВАЛА 16 липня 2026 року м. Київ справа №990/286/26 адміністративне провадження №П/990/286/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Блажівська Н.Є. суддів: Білоуса О.В., Васильєвої І.А., Желтобрюх І.Л., Хохуляка В.В. розглянувши заяву про самовідвід судді Білоуса Олега Валерійовича від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісія суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , Позивач) 15 липня 2026 року звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, Відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ВККС №237/ас-26 від 21 травня 2026 року «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині висновку про зменшення балів за показниками «Сумлінність», «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав, відповідність рівня життя судді задекларованим доходам та відповідність способу життя статусу судді» за критерієм доброчесності та професійної етики; - зобов`язати ВККС переглянути результати кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), в частині визначення результатів за показниками «Сумлінність», «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав, відповідність рівня життя судді задекларованим доходам та відповідність способу життя статусу судді» за критерієм доброчесності та професійної етики з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом за наслідками розгляду справи. 16 липня 2026 року суддею Білоусом О.В. заявлено про самовідвід від участі у розгляді справи. Заява мотивована тим, що Позивач ОСОБА_1 як суддя, розглядав справу, де Білоус О.В. був учасником справи. При цьому, суддя Білоус О.В. звернув увагу, що з Позивачем вони особисто не знайомі, не перебувають ні в дружніх, ні товариських відносинах. Посилаючись на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя Білоус О.В. вважає, що з огляду положення Бангалорських принципів поведінки суддів для уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів у стороннього спостерігача в неупередженості чи будь-яких інших сумнівів в об`єктивному вирішенні спору, а також з метою сприяння забезпечення дотримання найвищих стандартів довіри громадськості до судової влади необхідним є подання заяви про самовідвід. У статті 36 КАС України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді. Частиною першою статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права. За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII). У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 9 квітня 2013 року зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. «Пуллар проти Сполученого Королівства», 10 червня 1996 року, § 32, Звіти 1996-111). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86). Як встановлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. За правилами частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Частиною першою статті 40 цього Кодексу визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. У своїй заяві суддя Білоус О.В. не заявляє про обставини, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду ним цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Наведені суддею фактичні обставини не можуть об`єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об`єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду. Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею Білоусом О.В. у заяві про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що на цій стадії розгляду справи, з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Білоуса О.В. як судді щодо Позивача, його необ`єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи. З огляду на викладене, проаналізувавши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що вони є передчасними і підстав для задоволення заявленого самовідводу судді Білоуса О.В. немає. На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 256 КАС України

УХВАЛИВ: Відмовити в задоволенні заяви судді Білоуса Олега Валерійовича про самовідвід від участі у розгляді справи №990/286/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська Судді: О.В. Білоус І.А. Васильєва І.Л. Желтобрюх В.В. Хохуляк