Постанова 4854 № 400/11969/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11969/25 Перша інстанція: суддя Мороз А. О., повний текст судового рішення складено 26.02.2026, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючої-судді Казанчук Г.П. суддів Градовського Ю.М., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рвшення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії ,- ВИКЛАД ОБСТАВИН : ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу ГУ НП в Миколаївській області від 15.08.25 р. № 2380 про застосування до поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Миколаївській області від 21.10.25 р. № 1111о/с про звільнення зі служби з поліції поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області; - стягнути з ГУ НП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату відповідно до кількості календарних днів за час вимушеного прогулу на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.08.25 р. під час оголошення йому наказу про виконання службового (спеціального) завдання, позивач повідомив про неможливість на той момент виконати вимоги цього наказу, за станом здоров`я та просив надати йому можливість звернутись до лікаря за медичною допомогою. Ні командир батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_2 , ні особа, яка зачитувала цей наказ, не наполягали на його виконанні. Незадовільний стан здоров`я позивача підтверджується відповідними медичними документами. Незважаючи на це, в подальшому йому було оголошено наказ т.в.о. начальника ГУ НП в Миколаївській області від 15.08.25 р. № 2380, відповідно до п. 1 якого на позивача було накладене дисциплінарне стягнення у виді звільненні зі служби в поліції. 25.10.25 р. відповідач ознайомив позивача з наказом від 21.10.25 р. № 1111о/с про звільнення позивача зі служби з поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Позивач вважає, що він не вчиняв умисних дій або бездіяльності, пов`язаних із порушенням службової дисципліни, не перешкоджав іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, не підривав авторитет Національної поліції України, а лише негайно повідомив особу, яка зачитувала наказ, а також командира батальйону ГУ НП в Миколаївській області про наявність перешкод, які фактично унеможливлюють його виконання і для усунення яких йому необхідно було отримати медичну допомогу. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вірно встановив обставини дисциплінарного проступку та надав йому вірну правову кваліфікацію, оскільки позивач, в період дії воєнного стану, свідомо і без поважної причини відмовився від виконання бойового наказу. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінки аргументам позивача щодо порушення його права як поліцейського на медичне забезпечення відповідно до статті 95 до Закону України «Про Національну поліцію України» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, що призвело до тимчасової втрати працездатності та неможливості виконати бойовий наказ. Апелянт вказує, що відповідач фактично не надав Позивачеві можливі пройти ВЛК як поліцейському, оскільки відразу ж після того як він завершив лікування звільнив його з поліції , чим позбавив права пройти як поліцейський медичне обстеження та визначити подальшому придатність виконання обов`язків на посаді в стрілецькому батальйоні. Рух справи в апеляційній інстанції: Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 та 15.04.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 року продовжено розгляд справи. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, - УСТАНОВИВ: Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що наказом ГУ НП в Миколаївській області від 24.06.24 р. № 525о/с старшого сержанта поліції взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_1 з 01.07.24 р. призначено на посаду для подальшого проходження служби у вищевказаному підрозділі. Відповідно до Законів України «Про Національну поліцію», «Про правовий режим воєнного стану», Указів Президента України від 24.02.22 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 15.04.25 р. № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», ОСОБА_1 направлено для виконання бойових завдань в підпорядкування командира об`єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» (далі - ОШБ НПУ «Лють»). 04.08.25 р. старшому сержанту поліції ОСОБА_1 були доведені вимоги наказу про виконання бойового завдання, на що позивач повідомив про неможливість виконання вимог цього наказу за станом здоров`я. 06.08.25 р. до керівництва ГУ НП в Миколаївській області надійшла доповідна записка т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області підполковника поліції ОСОБА_3 щодо можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області, що призвело до відмови від виконання наказу. Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 08.08.25 р. № 2285 призначено службове розслідування. За результатами службового розслідування, 15.08.25 р. ГУ НП в Миколаївській області видало наказ № 2380 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремого поліцейського БПОП (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області», яким до ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог п. 1, 2, 3, 4, 6, 13, ст. 1 ч. 3, ст. 5 ч. 1 Дисциплінарного статуту. Згідно з наказом ГУ НП в Миколаївській області від 21.10.25 р. № 1111о/с, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 відповідно до ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Положеннями статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 за № 1179 (далі - Правила № 1179). Зі змісту пункту 1 розділу І Правил № 1179 випливає, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. На виконання приписів абзаців 1, 2 та 7 пункту 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: - неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; - професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; Слід зазначити, що відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України по теперішній час. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. З наведеного слідує, що під час воєнного стану на поліцейського покладено додаткові повноваження та обов`язки, дотримання та виконання яких мають здійснюватися працівниками поліції сумлінно. Нормами частин 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень регламентовано Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Положеннями частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з пунктами 1, 6 та 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень. На виконання вимог статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. За правилами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Приписами частин 2-4 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку. Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що у будь-якому разі після отримання відповідного повідомлення про вчинення поліцейським дій або допущення бездіяльності, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі та має ознаки дисциплінарного проступку з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин для визначення дії чи бездіяльності поліцейського як дисциплінарного проступку наказом повноважного керівника призначається службове розслідування. Колегія суддів зазначає, що начальник ГУНП наділений сукупністю прав та обов`язків, які надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою поведінки підлеглого працівника. Його дії щодо прийняття рішення щодо призначення службового розслідування, у межах компетенції - є дискреційними. Отже, доповідна записка т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 , адресована начальнику ГУНП в Миколаївській області, в якій містилась інформація щодо можливих порушень службової дисципліни окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП, є належною та достатньою підставою для призначення службового розслідування. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не заявлялись доводи щодо порушення процедури проведення службового розслідування. Колегія суддів не може надавати правову оцінку наявності підстав для призначення службового розслідування, оскільки вказані дії є дискрецією відповідача. Натомість, саме суд може оцінити на предмет відповідності звіст установлених обставин, які викладені у висновки службового розслідування. Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. За результатами службового розслідування 15.08.2025 року ГУ НП в Миколаївській області було видано наказ № 2380 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремого поліцейського БПОП (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області», яким до позивача за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п. 1, 2, 3, 4, 6, 13, 3 ст. 1 ч. 3, ст. 5 ч. 1 Дисциплінарного статуту щодо обов`язку поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки, поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України та сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, а також обов`язку поліцейського, який отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості неухильно та у визначений строк точно його виконувати, вимог ст. 18 ч. 1 п. 1, 2 та ст. 64 ч. 1 Закону України «Про Національну поліцію» в частині обов`язку поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, що виразилось у порушенні Присяги на вірність Українському народові: «усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки», вимог абзаців 5, 6, 7, 8 п. 1 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.16 р. № 1179 щодо обов`язку поліцейського під час несення служби неухильно дотримуватись законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, обов`язку неухильно дотримуватись обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію» та іншими актами законодавства України, виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, поводитися доброзичливо, відкрито, уважно, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати, вимог п. 2.3. та 2.5. наказу ГУ НП в Миколаївській області від 31.12.24 р. № 3410 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в підрозділах ГУ НП в Миколаївській області», обов`язку сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, неухильно дотримуватись та виконувати без виключення всі обов`язки, вимоги, обмеження та заборони, визначені Законом України «Про Національну поліцію», вимог п. 1.1., 1.2 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький), затвердженого наказом ГУ НП в Миколаївській області від 04.10.24 р. № 242 в частині обов`язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та вимог цього Положення, а також професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог законодавства України, посадових (функціональних) обов`язків, нормативно- правових актів Міністерства внутрішніх справ України, актів Національної поліції України та ГУНП в Миколаївській області, організаційно-розпорядчого характеру, вимог пп. 1, 2 п. 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.17 р. № 987, в частині обов`язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та вимог цього Положення, а також професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог законодавства України, посадових (функціональних) обов`язків, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та актів Національної поліції України організаційно-розпорядчого характеру, а також вимог п. 2.4, 2.9., 2.13, 2.21 Посадової інструкції поліцейського взводу № 2 роти № 1 БПОП (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області щодо запобігання, виявлення та припинення адміністративних та кримінальних правопорушень, дотримання правил внутрішнього розпорядку органу (підрозділу) поліції, де поліцейський проходить службу або до якого відряджений, безумовне виконання наказів (доручень) керівників, відданих (виданих) у межах повноважень та відповідно до законодавства України, сприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції, інформуванні безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють подальшу службу в поліції або перебуванні на займаній посаді, вимог пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.18 р. № 893, щодо обов`язку кожної посадової особи поліції відповідно до своїх повноважень сприяти проведенню службового розслідування, що призвело до відмови від виконання вимог бойового наказу (бойового розпорядження), враховуючи високий рівень безвідповідальності в умовах воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, нехтування Присяги поліцейського, неналежне ставлення до служби та характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, застосувати до поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Миколаївській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Колегія суддів звертає увагу, що дисциплінарна комісія визнала доведеним факт відмови позивача від виконання правомірного наказу, що розцінене як грубе порушення службової дисципліни. При цьому, позивач не заперечував сам факт його відмови від виконання наказу, визнававши це і у письмових поясненнях, у позовній заяві та в апеляційній скарзі. Доводи апелянта про те, що позивач мав право на тимчасову відмову від виконання наказу, колегія суддів відхиляє за їх безпідставністю, оскільки наказ про виконання бойового розпорядження був спрямований на його невідкладне виконання. Натомість, законодавство такого терміну як «тимчасова відмова» не містить, особа яка отримала наказ виконує його або відмовляється від виконання, що в даному випадку і було зроблено позивачем. За змістом спірних наказів та висновку службового розслідування, позивач притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції саме за невиконання наказу керівника, що є складом дисциплінарного правопорушення. Згідно з пунктами 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України Про Національну поліцію, зобов`язує поліцейського, зокрема, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. Відповідно до частин першої - третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом. За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.09.2022 по справі № 260/1739/20, виконанню підлягає наказ, який має бути доведеним до відома підлеглого. Колегія суддів вдруге зазначає, що позивач не заперечує обставин, що 04.08.25 р. у м. Краматорськ Донецької області старшому сержанту поліції Прокопенку К.П. було доведено вимоги наказу про виконання бойового завдання в підпорядкування командира об`єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» (далі - ОШБ НПУ «Лють»). Як вбачається з матеріалів справ, згідно з медичними довідками та виписками із медичних карток № 13, 15, 16, 911, № 1803/1230, № 2006/1373 позивача визнано тимчасово непрацездатним, у зв`язку з чим він знаходився на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в період з 18.08.25 р. до 17.10.25 р. Аналіз, наданих позивачу медичних документів не свідчить про наявність підстав, які б реально унеможливлювали виконати бойовий наказ 06.08.2025 року. Отже, за встановлених у цій справі обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відхилення доводів позивача про неможливість виконання позивачем бойового завдання за станом здоров`я на дату оголошення Наказу № 216 дск від 04.08.2025 року (а.с. 104 зворот). Необґрунтованим є посилання скаржника щодо ігнорування відповідачем причин неможливості виконання наказу керівництва, оскільки суб`єктивна оцінка поліцейським доцільності або складності відрядження не є перешкодою у його виконанні та не може бути підставою для його невиконання, особливо, в умовах воєнного стану. Доводи щодо ненадання чергової відпустки також відхиляються колегією суддів через їх безпідставність, а також з огляду на обставини даної справи та наявність воєнного стану. Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. Колегія суддів враховує, що відсутність медичних протипоказань для виконання бойового наказу не надавало позивачу законних підстав для невиконання наказу керівника, а зміст та суть висловлених міркувань позивача при доведенні йому бойового наказу, явно та однозначно доводить повну обізнаність позивача із Наказом № 216 дск та усвідомлення мети бойового наказу (розпорядження). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на виконання вимог абзацу 2 частини 8 статті 65 Закону № 580-VIII поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади, разом з цим, зазначені вимоги закону позивачем проігноровані, що свідчить про обґрунтованість доводів відповідача про неналежне виконання посадових обов`язків позивачем. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються. Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються. Зі змісту наведених норм права слідує, що законодавець наділив поліцейського правом "бути почутим" у ході службового розслідування, що кореспондує приписам пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України. При цьому, ознак порушення прав та інтересів позивача у процедурі службового розслідування матеріали справи не містять, враховуючи те, що позивач був обізнаний із фактом проведення службового розслідування, однак жодних заперечень з приводу неналежного проведення службового розслідування не висловлював. З огляду на викладене, доводи позивача про те, що дисциплінарною комісією не надано належної оцінки стану здоров`я позивача та неповно встановлено обставини вчиненого дисциплінарного порушення є неприйнятними. У відповідності до статті 68 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Позивач склав Присягу на вірність Українському народові, згідно з якої присягав вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, та відповідно до специфіки діяльності якого, відповідно до Положення № 987 входить, зокрема, участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану. Порушення Присяги слід розуміти, як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі № 815/4478/16. Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що позивачем за наведених обставин вчинені дії, які не сумісні з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, підривають довіру до нього, як до носія влади, що безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав позивач, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського. Суд апеляційної інстанції вказує, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в службовий та позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку. Тобто, позивач, як працівник правоохоронного органу та представник влади, порушуючи надану Присягу на вірність Українському народові, всупереч вимог нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні наказу від 04.08.2025 № 216 дск «Про виконання бойового (спеціального) завдання», про що і зазначено у висновку службового розслідування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає доведеним порушення позивачем вимог частини першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону № 580-VIII, пунктів 1 та 4 частини, третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, підпунктів 1 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливо призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 № 987, що свідчить про скоєння позивачем дисциплінарного проступку. Щодо правомірності застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. При цьому, колегією суддів взято до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2020 у справі № 360/4790/19, відповідно до якого питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням. Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі № 804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Зважаючи на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини щодо скоєного позивачем під час дії воєнного стану дисциплінарного проступку, колегія суддів вважає співмірним обраний вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , у тому числі, з огляду на воєнний стан в Державі та особливість виду роботи позивача - проходження служби в поліції. Висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 2.06.2026 по справі № 520/23819/24. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись статтями 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 400/11969/25 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя Г.П. Казанчук Суддя Ю.М. Градовський Суддя О.В. Єщенко