LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Третій апеляційний адміністративний суд160/31332/25

від 16.07.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31332/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року (суддя Конєва Світлана Олександрівна) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 045750033419 від 11.07.2025 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, починаючи з 04.07.2025; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, які зазначені в трудових книжках НОМЕР_1 від 30.09.1985 та від 12.04.1993: з 01.06.1990 по 02.01.1991; з 12.04.1993 по 30.06.1993; з 01.09.1993 по 11.01.1995; з 10.11.1998 по 08.05.1999; з 01.07.2024 по 30.09.2024 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, починаючи з 04.07.2025. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 045750033419 від 11.07.2025 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.06.1990 по 02.01.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.09.1985, періоди роботи згідно трудової книжки від 12.04.1993 (з урахуванням зарахованих періодів), період отримання допомоги по безробіттю з 10.11.1998 по 08.05.1999. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за віком від 04.07.2025 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 04.07.2025 звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Названа заява в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким прийнято рішення від 11.07.2025 № 045750033419 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 року. Згідно з названим рішенням: вік заявниці - 60 років 0 місяців 18 днів. Страховий стаж складає 30 років 5 місяців 2 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період здійснення виплати допомоги по безробіттю з 10.11.1998 по 08.05.1999 згідно з довідкою № 2354 від 30.06.2025, виданою Дніпровською філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості, оскільки між датою початку здійснення виплати допомоги по безробіттю і датою наказу про початок виплати допомоги по безробіттю (наказ № 3511 від 22.04.1997) наявна розбіжність; при обчисленні страхового стажу не враховано відомості трудової книжки (запис № 1 про прийняття на роботу 12.04.1993), оскільки до електронної пенсійної справи не долучено першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки; період роботи з 01.07.2024 по 30.09.2024, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків за зазначений період. Вважаючи протиправним таке рішення, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пунктом «а» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи. Згідно з записами трудової книжки серії від 12.04.1993 ОСОБА_1 10.11.1998 призначена виплата допомоги по безробіттю (наказ № 3511 від 10.11.1998); 08.05.1999 закінчено виплату допомоги по безробіттю (наказ № 1274 від 01.05.1999). Згідно з архівною довідкою Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 2354 від 30.06.2025 виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 розпочато згідно з наказом № 3511 від 10.11.1998. Відповідач відмовив в зарахуванні до страхового стажу вказаний період, оскільки між датою початку здійснення виплати допомоги по безробіттю і датою наказу про початок виплати допомоги по безробіттю (наказ № 3511 від 22.04.1997) наявна розбіжність, натомість такий висновок відповідача не відповідає матеріалам справи, адже як архівна довідка, так і трудова книжка містить відомості про наказ № 3511 від 10.11.1998, що свідчить про відсутність розбіжностей між датою початку здійснення виплати допомоги по безробіттю і датою наказу про початок виплати допомоги по безробіттю. Крім того відповідачем при обчисленні страхового стажу позивача не враховано відомості трудової книжки (запис № 1 про прийняття на роботу 12.04.1993), оскільки до електронної пенсійної справи не долучено першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки доказів подання позивачкою заяви про призначення пенсії 04.07.2025 самостійно через вебпортал або засобами Порталу «Дія» матеріали справи не містять, то відсутність в електронній пенсійній справі позивачки титульного аркушу трудової книжки від 12.04.1993 є недбалістю саме відповідного працівника структурного підрозділу, який здійснював прийом та обслуговування позивачки 04.07.2025, що від позивачки не залежало. За викладеного, періоди роботи позивача згідно з трудовою книжкою від 12.04.1993 підлягають зарахуванню до страхового стажу останньої. Апелянт не погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не доведено та судом помилково встановлено недбалість відповідного працівника структурного підрозділу, який здійснював прийом та обслуговування позивачки 04.07.2025. Відповідач наголошує на тому, що позивачем надано до суду сканкопію спірної трудової книжки без обкладинки та титульного листа. Натомість колегія суддів зазначає, що наявна в матеріалах справи копія трудової книжки від 12.04.1993 містить титульний лист, на якому відображено персональні дані власника ОСОБА_1 . Враховуючи, що відповідачем не доведено недостовірність записів трудової книжки від 12.04.1993, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди роботи позивача згідно з записами трудової книжки від 12.04.1993 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Також суд першої інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що у період з 01.06.1990 по 02.01.1991 ОСОБА_1 працювала в Придніпровському заводі ЖБК, що підтверджується наявною у справі копією трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 30.09.1985. Разом з тим, наведений період не було зараховано відповідачем до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (на підставі записів у трудовій книжці). Підстави такого не зарахування оскаржуване рішення не містить. Колегія суддів зауважує, що відповідач не відобразив в оскаржуваному рішенні підстави не зарахування вказаного періоду до страхового стажу, однак в апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано, що до страхового стажу позивача не зараховано період її роботи з 01.06.1990 по 02.01.1991 згідно з записом трудової книжки НОМЕР_1 від 30.09.1985, оскільки є різниця в даті прийняття на роботу та даті наказу. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 30.09.1985 позивач 01.06.1990 прийнята на роботу до Придніпровського заводу ЖБК (наказ № 115 від 31.07.1990); 02.01.1991 звільнена (наказ № 2к від 02.01.1991). На переконання суду апеляційної інстанції така неузгодженість не дає можливість встановити дійсну дату прийняття позивача на роботу, тоді як додаткові документи, які усувають такі розбіжності, позивачем не було надано. За таких обставин висновки суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.06.1990 по 02.01.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 30.09.1985 є передчасними. Разом з цим суд апеляційної інстанції зауважує, що за умовами частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до пункту 1.8 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія. Таким чином ПФУ мав повідомити позивачеві обґрунтовані підстави неможливості зарахування спірного періоду до страхового стажу та запропонувати надати додаткові документи, а також використати свої повноваження передбачені частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. При цьому варто звернути увагу відповідача, що вказані апелянтом розбіжності не свідчать про те, що позивач не працювала в спірний період, а лише мають неузгодженість щодо дати початку такої роботи. Таким чином відповідач міг зарахувати період роботи позивача з 31.07.1990 (дата наказу) по 02.01.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , проте необґрунтовано повністю відмовив у зарахуванні до стажу спірного періоду. Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року в адміністративній справі № 160/31332/25 в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.06.1990 по 02.01.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.09.1985 скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.06.1990 по 02.01.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 30.09.1985 з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 16 липня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 16 липня 2026 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»