Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/19359/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 р. Справа № 520/19359/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 (суддя Шевченко О.В.; м. Харків) по справі № 520/19359/25 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" (далі по тексту позивач, ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач-1, контролюючий орган, податковий орган, апелянт), Державної податкової служби України (далі по тексту відповідач-2, ДПС України), в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 13.02.2025 за №12501438/36457169; - зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області врахувати таблицю даних платника податків, подану ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» за реєстраційним номером №9021373676 від 07.02.2025; - визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняті комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування ГУ ДПС у Харківській області від 29.01.2025 за №12432365/36457169, вiд 29.01.2025 за №12432367/36457169, від 29.01.2025 за №12432366/36457169, від 29.01.2025 за №12432368/36457169 пpо відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024; - зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні №6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна». Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 14 січня 2026року, яким позов ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 13.02.2025 за №12501438/36457169; Зобов`язав ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України врахувати таблицю даних платника податків, подану ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» за реєстраційним номером №9021373676 від 07.02.2025. Визнав протиправним та скасував рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийняті комісією з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування ГУ ДПС у Харківській області від 29.01.2025 за №12432365/36457169, від 29.01.2025 за №12432367/36457169, від 29.01.2025 за №12432366/36457169, від 29.01.2025 за №12432368/36457169 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024. Зобов`язав ДПС України зареєструвати податкові накладні №6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024, складені ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна», в Єдиному реєстрі податкових накладних. Стягнув на користь ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15140 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області. ГУ ДПС у Харківській області не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його з порушенням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна". В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що на повідомлення Позивачем частково не було надано необхідні документи, а отже вважає, що правомірно відмовив у реєстрації спірної податкової накладної. Вказав на дискреційність повноважень ДПС України у питаннях реєстрації податкових накладних. Також висловив незгоду з розподілом витрат на правничу допомогу. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та не спростовано сторонами по справі, що ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.06.2009 за записом№ 14808020000044452. Видами діяльності позивача за КВЕД є 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 43.12 - підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.11 - демонтаж та знесення будівель; 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи,н.в.і.у. та інші; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів;77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.32 Надання в оренду будівельних машин й устатковання; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. Позивачу оформлено ліцензію № 27 - Л серії АЕ від 29.06.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (реєстраційний запис 2013038694, господарська діяльність будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками (з переліком видів робіт згідно з додатком), безстрокова. Позивач перебуває на загальній системі оподаткування та з 05.02.2010 є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з Реєстру платників податку на додану вартість №1620354500649 від 08.12.2016. 07.02.2025 позивачем сформовано та направлено до ГУ ДПС у Харківській області таблицю даних платника податку разом із письмовими поясненнями та документами, що підтверджується квитанцією №2 від 07.02.2025. В таблиці даних відображено, що позивачем для надання послуг з оренди автотранспортних засобів (за КВЕД 77.11, 77.12, 77.39, 77.32) придбаються послуги у постачальників за кодом УКТЗЕД 2716-Електрична електроенергія; за кодом послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг товарів/послуг 68.10 - діяльність у сфері проводового електрозв`язку. На підтвердження наявності матеріально-технічної можливості та реальності здійснення діяльності за вказаними кодами економічної діяльності позивачем до таблиці надано письмові пояснення та документи, а саме: штатний розклад «Спецбудмонтаж-Україна» станом на 01.07.2024; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна»; технічні паспорти на техніку (свідоцтво про реєстрацію машин); оборотно-сальдові відомості по рахунку 105 за серпень 2024 року; оборотно-сальдові відомості по рахунку 104 за серпень 2024 року; договір оренди №57 від 05.05.2021 між ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" та ТОВ «Спецбудмонтажпромбуд» разом з актами приймання-передачі автотранспортних засобів та техніки; договір оренди №291 від 09.11.2020 між ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» та ТОВ «Спецбудмонтажпромбуд» разом з актами приймання-передачі автотранспортних засобів та техніки; договір оренди №94 від 30.04.2020 між ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» та ТОВ «Спецбудмонтажпромбуд» разом з актами приймання-передачі автотранспортних засобів та техніки; фінансову звітність за 1 півріччя 2024 року та за 9 місяців 2024 року; декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2024 року, за III квартал 2024 року; податковий розрахунок сум доходу нарахованого (оплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого внеску за 1 квартал 2024 року з додатками; квартал 2024 року; за 2 квартал 2024 року з додатками; за 3 квартал 2024 року з додатками; декларації з податку на додану вартість за липень 2024 року - вересень 2024 року; табель обліку використання робочого часу за січень 2024 року; червень-вересень 2024 року; про зупинення дії трудових договорів з працівниками №26-к від 30.03.2022; наказ про відновлення дії та умов призупиненого трудового договору №16-К від 10.06.2024. 13.02.2025 Комісією ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 13.02.2025 за №12501438/36457169 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість. Зі змісту прийнятого рішення від 13.02.2025 за №12501438/36457169 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість вбачається, що за результатами розгляду таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі від 07.02.2025 за №9021373676, відповідно до пункту 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за №1165, прийнято рішення про її неврахування з підстави: «Наявність в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій». Також між ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" та ТОВ «Спецбудмонтажпромбуд» було укладено договір оренди №94 від 30.04.2020, предметом якого є тимчасове платне користування автотранспортними засобів та технікою, визначеними у додатку №1 до Договору, з урахування укладених сторонами додаткових угод (далі також - договір оренди). На виконання умов укладеного Договору оренди №94 від 30.04.2020 у період з серпня по листопад 2024 року позивачем надано послуги з надання в оренду автотранспортних засобів та техніки, зокрема: у серпні 2024 року на загальну 442 140, 00 грн (у тому числі ПДВ 20% - 73 690, 00 грн.), про що свідчить складений акт надання послуг від 31.08.2024; у вересні 2024 року на загальну 442 140, 00 грн ( у тому числі ПДВ 20% - 73 690, 00 грн.), про що свідчить складений акт надання послуг №36 від 30.09.2024; у жовтні 2024 року на загальну 442 140, 00 грн (у тому числі ПДВ 20% - 73 690, 00 грн.), про що свідчить складений акт надання послуг №40 від 31.10.2024; у листопаді2024 року на загальну 442 140, 00 грн (у тому числі ПДВ 20% - 73 690, 00 грн.), про що свідчить складений акт надання послуг №51 від 30.11.2024; За наслідками вказаних господарських операцій, датою складення актів наданих послуг, позивачем складено податкові накладні № 6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024 та подано на реєстрацію в ЄРПН. Квитанціями податкового органу реєстрацію поданих податкових накладної зупинено на підставі п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем подано повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних з одночасним долученням копій документів на підтвердження реальності господарських операцій за спірними податковими накладними. Від контролюючого органу позивачем отримано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме: первинних документів щодо постачання товарів/послуг та складських документів. У графі «додаткова інформація» вказано жодної інформації. Позивачем подані додаткові пояснення, у яких зазначено, що підставами складення податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, є акти наданих послуг, подані до контролюючого органу з попередніми поясненнями. ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення від 29.01.2025 за №12432365/36457169, від 29.01.2025 за №12432367/36457169, від 29.01.2025 за №12432366/36457169, від 29.01.2025 за №12432368/36457169 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024 з причин: не надання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію якої зупинено в ЄРПН при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання комісією регіонального рівня прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН платником податку. Вважаючи такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не мав правових підстав для відмови як у прийнятті таблиці так і в реєстрації податкових накладних. Разом з цим апеляційна скарга містить доводи незгоди з рішенням суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 13.02.2025 за №12501438/36457169 та зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України врахувати таблицю даних платника податків, подану ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» за реєстраційним номером №9021373676 від 07.02.2025. Проте апеляційна скарга не містить не містить жодних доводів про невідповідність висновку суду першої інстанції приписам норм матеріального права або фактичним обставинам справи в частині задоволених вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 13.02.2025 за №12501438/36457169 та зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області врахувати таблицю даних платника податків, подану ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» за реєстраційним номером №9021373676 від 07.02.2025. З цього приводу, колегія суддів зауважує, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Вихід за межі вимог апеляційної скарги обмежений імперативними вимогами процесуального законодавства, а саме, у ч. 3 ст. 317 КАС України наведений вичерпний перелік підстав, які є обов`язковими для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення. Проте, в ході судового розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції не встановлено жодних обставин, які, відповідно до ч. 3 ст. 317 КАС України, свідчили б про наявність підстав скасування рішення суду першої інстанції. З огляду на те, що апелянтом не наведено жодних доводів необґрунтованості висновку суду першої інстанції, який слугував підставою для задоволення позову визнання протиправним та скасування рішення Комісії про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 13.02.2025 за №12501438/36457169 та зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області врахувати таблицю даних платника податків, подану ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» за реєстраційним номером №9021373676 від 07.02.2025, колегія суддів не вбачає правових підстав для надання оцінки рішенню суду першої інстанції у цій частині, оскільки такі дії суду апеляційної інстанції невідворотно призведуть до порушення принципу диспозитивності, а також суперечитимуть завданню адміністративного судочинства, визначеному у ч. 1 ст. 2 КАС України, та принципу верховенства права, закріпленому у ч. 1 ст. 6 КАС України. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом п.п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 ПК, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165, в редакції, чинній на час спірних правовідносин). Пунктом 2 Порядку №1165 передбачено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування (крім податкової накладної/розрахунку коригування, у яких відображена операція з вивезення за межі митної території України товарів, до яких застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 19-2 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність) встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Пунктами 10 та 11 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, регламентований Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі-Порядок №520). Пунктами 2-4 Порядку №520 передбачено, що рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги». У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. При цьому у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган має зазначити конкретний критерій ризиковості із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку або операція, та визначити чіткий перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН. За змістом пункту 5 Порядку №520 платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі. У разі, коли у квитанції до податкової накладної / розрахунку коригування зазначено код товару/ послуги згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності / умовним кодом товару / Державним класифікатором продукції та послуг, операція за яким стала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів виключно до такої операції. Подання письмових пояснень та копій документів до розрахунків коригування, у яких передбачено зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, має право ініціювати отримувач (покупець), для чого: отримувач (покупець) надсилає такі пояснення та копії документів постачальнику (продавцю) через електронний кабінет в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису; постачальник (продавець) подає такі пояснення та копії документів з накладенням кваліфікованого електронного підпису до контролюючого органу; отримувачу (покупцю) надходить в електронний кабінет інформація щодо дати подання пояснень та копій документів постачальником (продавцем) і результату розгляду комісією регіонального рівня таких пояснень та копій документів.. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної / розрахунку коригування /пункт 6 Порядку № 520/. Відповідно до пунктів 9 - 11 Порядку № 520, у редакції, чинній на момент розгляду документів позивача, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку: або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування; або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення. Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. З тексту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних №6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024 слідує, що підставою для зупинення реєстрації цих податкових накладних стала їх відповідність позивача вимогам пунктів п.1 Критеріїв ризиковості платника податку Додатково повідомлено: показник «D» та «Р». Доказів на підтвердження інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, відповідачі до суду не надали. У зв`язку з зупиненням реєстрації спірних податкових накладних, позивач надав до податкового органу пояснення, в яких надав ґрунтовні пояснення щодо спірних операцій та надав підтверджуючі документи, які наведені у описових частинах рішення суду першої інстанції та цієї постанови. Податковий орган надіслав позивачеві повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень, в яких вказав про необхідність подання копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, а саме щодо постачання послуг, у графі додаткова інформація відсутні будь-які відомості щодо подання конкретних документів. При цьому всупереч вимогам форми повідомлення відповідачем не вказано яких конкретно документів йому не вистачає для ухвалення рішення про реєстрацію податкових накладних. Позивачем були надані податковому органу додаткові ретельні пояснення та документи, які також наведені у рішенні суду першої інстанції. Вказаний пакет документів судом першої інстанції визнаний достатнім для реєстрації спірних податкових накладних. При цьому у спірних рішеннях від 29.01.2025 за №12432365/36457169, від 29.01.2025 за №12432367/36457169, від 29.01.2025 за №12432366/36457169, від 29.01.2025 за №12432368/36457169 контролюючий орган відмовляє у реєстрації податкових №6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024 з огляду на ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних головних управлінь, а у графі додаткова інформація відсутні будь-які відомості щодо подання конкретних документів. Отже, колегія суддів вважає безпідставним твердження податкового органу про неподання позивачем документів, оскільки відповідач не вказав які конкретно документи не були надані та мотивів з яких він протиправно проігнорував первинно надані документи. Проте позивач у письмових поясненнях податковому органу сформував відповідну інформацію та подав відповідні документи, які підтверджують правомірність складання податкових накладних №6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024, які були ретельно досліджені судом апеляційної інстанції. Твердження апелянта про те, що не було надано документів щодо надання послуг (відсутні акти прийому-передачі автотранспортних засобів та техніки і частково відсутня оплата за надані послуги). У цьому випадку колегія суддів вважає слушною позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2019 по справі № 0940/1240/18, зміст якої зводиться до того, що суди не мають досліджувати документи та аргументи суб`єкта владних повноважень, які не були підставами для прийняття спірного рішення, оскільки такі дії суду призведуть до порушення судами вимог принципу офіційного з`ясування обставин справи та безпідставне розширення предмету доказування. Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленою у постанові від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17, суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування. У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення). Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у п. 75 постанови від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а вказав: «… адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.». Отже, роблячи посилання на неподання позивачем документів та пояснень, про які відсутня згадка у повідомленнях про необхідність подання додаткових документів та спірних рішеннях, ГУ ДПС у Харківській області у незаконний спосіб намагається безпідставно розширити предмет доказування з метою виправдання своїх незаконних, протиправних та свавільних рішень. Також суд акцентує увагу на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18. При цьому колегія суддів зазначає, що реальність або нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами може бути перевірена контролюючим органом виключно під час проведення документальної перевірки позивача та його контрагентів, а відтак до предмету доказування у цій справі не належать обставини дійсного (реального) здійснення позивачем господарських операцій. Питання реальності/нереальності господарських операцій повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20. У постанові від 16 лютого 2023 року по справі №380/7648/22 Верховний Суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та, як наслідок, наявність підстав для скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області від 29.01.2025 за №12432365/36457169, від 29.01.2025 за №12432367/36457169, від 29.01.2025 за №12432366/36457169, від 29.01.2025 за №12432368/36457169 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних №6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024. Стосовно покликання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у низці його постанов, колегія суддів зауважує на таке. Надаючи оцінку можливості застосування наведених позицій Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналіз вказаної норми свідчить, що врахуванню підлягають висновки Верховного Суду лише щодо застосування конкретних норм права. Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Так, предметом розгляду у справах № 520/223/20, № 640/20378/19 та інших, на які безпідставно посилається апелянт, була правомірність винесення податковими органами податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами проведених податкових перевірок та жодним чином не стосуються процедури реєстрації податкових накладних, відтак у цих справах не може бути висновків щодо застосування конкретних норм права застосованих при розгляді цієї справи. Посилання на постанову Верховного Суду від 24 березня 2025 року у справі № 140/32696/23 є безпідставним, оскільки, на відміну від ГУ ДПС у Харківській області, відповідач у справі № 140/32696/23 спромігся чітко навести конкретні документів, які були необхідні для реєстрації спірних накладних, натомість у справі № 140/32696/23 позивач не надав витребуваних документів. Інші висновки Верховного Суду, викладені у його постановах, на які посилається апелянт так само не мають висновків про застосування конкретних норм права, застосовних у цій справі. Стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного незаконним та протиправним рішення податкового органу права позивача, колегія суддів зазначає таке. Як встановлено пунктами 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (надалі - Порядок № 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)). Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Згідно з п. 7) ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірні податкові накладні, були виконані позивачем, а тому у першого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати такі накладні. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних контролюючим органом обрано відповідність податкових накладних №6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024 критеріям ризиковості господарської операції та ризиковості платника податку на додану вартість, що не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні №6 від 31.08.2024, №5 від 30.09.2024, №3 від 31.10.2024, №3 від 30.11.2024, складені позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх подання. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної інстанції є безпідставними та необґрунтованими, а отже, вимоги апеляційної інстанції не підлягають задоволенню. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області щодо безпідставності присудження судом першої інстанції на користь ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, колегія суддів виходить з такого. Так, на підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду першої інстанції: договір про надання правової (правничої) допомоги № 70 від 07.07.2025, акт приймання-передачі послуг від 06.10.2025. Вивчивши й дослідивши обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг із категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об`ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення на користь ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 4000 грн. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами. Разом із тим, доводи апеляційної скарги не містять жодних обґрунтувань із відповідним посиланням на положення КАС України, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містять розрахунку суми витрат, які, на думку відповідача, є належними до відшкодування. Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 4000,00 грн з кожного відповідача. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 по справі № 520/19359/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін