Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/15270/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 р. Справа № 520/15270/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 (суддя: Спірідонов М.О., м. Харків) по справі № 520/15270/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд: - визнати протиправними та незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Дзержинським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області від 20 травня 2015 року; РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Дзержинським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області від 20 травня 2015 року; РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. В обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є протиправними та такими, що порушують права позивача. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 та прийняти рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки в діях апелянта не було порушення правил військового обліку (належним чином повістки про виклик не отримував, доказів інформування працівниками АТ "Укрпошти" матеріали справи не містять), а також беручи до уваги, що суд першої інстанції в повній мірі не дослідив всі обставини справи, об`єктивно не розглянув доводи апелянта, що викладені в адміністративному позові, рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/15270/25 підлягає скасуванню, а позов апелянта підлягає задоволенню. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 , згідно з військово-обліковим документом, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . В адміністративному позові позивач посилається на те, що у військово-обліковому документі "Резерв+" міститься припис про порушення військового обліку. Проте, позивач стверджує, що правила військового обліку не порушував, дані в застосунку "Резерв+" оновив вчасно, згідно з положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Представник позивача звернувся з адвокатським запитом № 08052025/1 від 08.05.2025 до відповідача, в якому просив: надати інформацію про наявність порушень правил військового обліку з боку позивача та у випадку наявності таких порушень належним чином засвідчені докази таких порушень; надати інформацію щодо суті таких порушень та в чому вони полягають; чи притягувався до адміністративної відповідальності позивач. Також, у вищевказаному адвокатському запиті просив у випадку відсутності кваліфікації, складу адміністративного правопорушення, а також відкритої адміністративної справи й винесеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності виключити інформацію про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за відсутністю складу правопорушення. Відповідач листом від 13.05.2025 року № 8/104 повідомив, зокрема, що ОСОБА_1 були порушені правила військового обліку згідно зі ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме неявка за викликом по повістці (додаток 1, 2), у зв`язку з чим його було автоматично подано у розшук до органів Національної поліції України. До адміністративної відповідальності не притягався. Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та прийняття рішення відповідачем про затримання і доставку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Судом зазначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не ведуть бази розшуку органів поліції, зокрема не наповнюють відомостями базу даних розшуку Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України», не вносять та не виключають до них відомості. А тому відсутні підстави для визнання протиправними та незаконними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій За частинами 1, 2 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII (тут і надалі - в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Відповідно до статті 2 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.92 (зі змінами). Згідно зі ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно до ч.5 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII). За змістом ч.9 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. З наведеного слідує, що до категорії військовозобов`язаних за загальним правилом належать усі громадяни України чоловічої статі, які підлягають взяттю на військовий облік безвідносно до події фактичного знаходження на такому обліку (тобто громадянин, котрий підлягає військовому обліку, але з будь-яких причин не знаходиться на військовому обліку не втрачає статусу військовозобов`язаного). Згідно з ч.3 ст.33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ, військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII, початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Положення ст.37 Закону України від 21.10.1993 за №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в усіх редакціях) в частині такої підстави як визнання непридатним до військової служби не містять ані підстав для абсолютного та незворотного у часі скасування чи припинення військового обов`язку, ані застереження про те, що майбутня законодавча зміна медичних вимог до стану здоров`я військовозобов`язаного унеможливлює відновлення військового обліку громадянина України чоловічої статі, який раніше помилково чи безпідставно або на підставі раніше діючого законодавства був виключений з військового обліку з причини визнання непридатним до військової служби у минулому. За змістом пунктів 2-3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 за №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Пункт 79 Порядку № 1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20); виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти), регулює Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі по тексту - Закон України № 1951-VIII). Статтею 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. За приписами ч.1 ст.2 Закону №1951-VIII, основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку. Згідно з ч. 8 статті 5 Закону України № 1951-VІІІ, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України № 1951-VІІ, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Частиною 3 ст. 14 Закону України № 1951-VІІІ визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (п. 12 розділу III "Відомості, що вносяться до Реєстру") передбачено, що отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації. Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному вебсайті Міністерства оборони України, застосунок «Резерв+» надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг. Згідно зі ст. 14-1 Закону України № 1951-VІІІ, електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений вебсервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку «Резерв+». З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , згідно з військово-обліковим документом, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі скриншоту сторінки у застосунку "Резерв+" вбачається, що міститься припис про порушення військового обліку ОСОБА_1 .. Проте, позивач стверджує, що правила військового обліку не порушував, оновив дані в застосунку "Резерв+" вчасно, згідно з положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Також, як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з неявкою позивача за викликом у дату та місце зазначені в повістці, ІНФОРМАЦІЯ_4 у установленому порядку було направлено до Національної поліції звернення шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС для доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Колегія суддів зазначає, що обов`язок військовозобов`язаних осіб з`являтись за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки передбачений, зокрема, абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України № 2232-ХІІ, ч. 1 та 3 ст. 22 Закону України від 21.10.93 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України № 2232-ХІІ, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з ч. 1 та 3 ст. 22 Закону України № 3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Відповідно до п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Частиною 3 ст. 22 Закону України № 3543-XII передбачено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Враховуючи наведені норми, позивач, як військовозобов`язана особа, що перебуває на військовому обліку, яка належним чином оповіщена про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних. Водночас з моменту виявлення позивачем даних про порушення ним військового обліку, позивач до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що у зв`язку з порушенням позивачем правил військового обліку, що виразилось у неприбутті до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці, автоматичне внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку та перебування в розшуку є обґрунтованим. Відповідно до пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки уповноважені звертатися до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання та доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, формування та направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 звернення до правоохоронних органів щодо розшуку та доставлення позивача відбулося на підставі та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України, що виключає можливість визнання таких дій протиправними. Оскільки судом встановлено правомірність як оповіщення позивача, так і подальших дій відповідача щодо фіксації порушення та ініціювання його доставлення, у суду відсутні будь-які законні підстави для втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень шляхом зобов`язання виключити відомості про порушення правил військового обліку з Єдиного державного реєстру та зняти позивача з розшуку. Водночас застосування відповідних заходів закон пов`язує не з притягненням особи до адміністративної відповідальності, а з невиконанням під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стосовно доводів позивача щодо відсутності факту притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність в застосунку "Резерв+" примітки "Порушення правил військового обліку" та перебування у зв`язку з цим у розшуку ТЦК та СП не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтями 210, 210-1 КУпАП, та, навпаки, передує складенню стосовно особи протоколу про адміністративне правопорушення та притягненню до адміністративної відповідальності. Так, з огляду на положення статті 6 Закону № 1951-VIII в Реєстр вносяться, обробляються та зберігаються персональні дані та службові дані призовників, військовозобов`язаних, резервістів. До персональних даних за положеннями частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII віднесені відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (пункт 20-1). У свою чергу, частина перша статті 8 Закону № 1951-VIII визначає, що до службових даних віднесені відомості про виконання особою військового обов`язку (пункт 1). Отже, Законом № 1951-VIII унормовано внесення до Реєстру даних, як про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, так і про виконання особою військового обов`язку, до якого, серед іншого, відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII включено обов`язок дотримання правил військового обліку. Тобто Закон № 1951-VIII розрізняє такі дані між собою. Суд уважає, що підставою для внесення даних до Реєстру про притягнення особи до адміністративної відповідальності є складання відповідної постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, на чому наголошує й представник позивача. Проте відповідачем до Реєстру внесені дані саме щодо порушення позивачем правил військового обліку, а не про притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому відсутність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не створювала для відповідача перешкод у внесенні таких даних до Реєстру та не свідчить про протиправність його дій. Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку позивачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомостей про розшук позивача та зобов`язання відповідача виключити відповідні відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є обґрунтованим і законним. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19). З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Доводи апеляційної скарги із зазначених вище підстав висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 по справі № 520/15270/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова