Постанова 4850 № 200/280/26

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 року справа №200/280/26 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року) у справі № 200/280/26 (суддя в І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У січні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - Управління) від 29.12.2025 № 057350009979 про відмову у призначенні їй пенсії; - зобов`язати відповідача призначити їй пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.12.2025, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1989 по 23.06.1992, до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 01.01.2011 по 31.03.2013, з 01.12.2014 по 21.11.2016 та з 01.04.2013 по 30.11.2014. Позов обґрунтовувала тим, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, між тим відповідачем прийнято оскаржене рішення про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю у неї необхідного пільгового стажу 10 років та недосягнення нею пенсійного віку 55 років. Вказане рішення вважала протиправними, оскільки з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 в справі №1-р/2020 вона досягла відповідного пенсійного віку для призначення такої пенсії (50 років), що відповідачем враховано не було. Також вона мала достатній загальний страховий стаж та пільговий стаж роботи (з урахуванням помилково незарахованих періодів), з огляду на що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства України, позивач звернувся до суду із цим позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29.12.2025 № 057350009979, прийняте щодо ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2025 із зарахуванням до її страхового стажу періоду навчання з 01.09.1989 по 24.06.1992, до її пільгового стажу по списку №2 періодів роботи з 01.01.2011 по 31.03.2013, з 01.04.2013 по 30.11.2014, з 01.12.2014 по 21.11.2016, і з 23.12.2025 призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2 на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», - з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 в справі № 1-5/2018(746/15). Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги виклав зміст оскарженого рішення. Вважав, що воно відповідало вимогам законодавства. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судом встановлено, що 23.12.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №

2. Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29.12.2025 № 057350009979 в призначенні такої пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю у неї необхідного пільгового стажу та недосягнення нею 55-річного віку. В рішенні зазначено, що вік заявника 52 роки; страховий стаж становить 25 років 10 місяців 18 днів; пільговий стаж 6 років. Заявниця не працює. В рішенні також зазначено, що: - пенсійний вік, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2), становить 55 років; - необхідний страховий стаж, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 цього Закону (Список №2), 25 років; - необхідний пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 цього Закону, 10 років. Зазначеним рішенням: - до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1989 по 23.06.1992 згідно з дипломом НОМЕР_1 від 24.06.1992, оскільки відсутній підпис голови кваліфікаційної комісії. Зазначено, що для зарахування вказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану навчальним закладом на підставі первинних документів із зазначенням терміну та форми навчання; - пільговий стаж зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; - до пільгового стажу не зараховано: період роботи з 01.01.2011 по 31.03.2013 та з 01.12.2014 по 21.11.2016, оскільки в даних Реєстру застрахованих осіб відсутні накази про результати атестації робочих місць; період роботи з 01.04.2013 по 30.11.2014 у філії «Павлоградське Енергопідприємство» приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», оскільки відсутня пільгова довідка згідно з додатком № 5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, накази про результати атестації робочих місць та перелік атестованих посад. При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема пенсії за віком. Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, яка діяла до 23.01.2020) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 в справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Пунктом 3 резолютивної частини вказаного Рішення визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме, зокрема: «б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.». Отже, з 23.01.2020 дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 в справі № 1-5/2018(746/15), зокрема положення п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, підлягають застосуванню у наведеній у цьому Рішенні редакції. Разом з тим залишилися чинними відповідні положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є досягнення особою відповідного пенсійного віку, зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення. На час виникнення спірних правовідносин існувала колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 в справі № 1-5/2018(746/15) з одного боку, та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих Законів визначав такий вік для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років, тоді як другий - для чоловіків та жінок 55 років. Норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, проте вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 в справі № 1-5/2018(746/15), а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20-а. Щодо посилань відповідача на недосягнення позивачем пенсійного віку 55 років, що і стало підставою для відмови в призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, то такі посилання суперечать положенням п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 в справі № 1-5/2018(746/15). Відповідно до цих положень позивач як жінка мала право на такий вид пенсії після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. На час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач досягла 50 років та мала стаж роботи не менше 20 років, що в цих частинах відповідало наведеним вимогам законодавства. Щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1989 по 24.06.1992 (а не по 23.06.1992, як помилково зазначали позивач та відповідач, і що помилково зазначено в оскарженому рішенні). Згідно з дипломом серії НОМЕР_1 , що виданий позивачу 24.06.1992, період з 01.09.1989 по 24.06.1992 (дата закінчення навчання) позивач навчався в професійно-технічному училищі № 42 м. Краматорська за професією кухар. Диплом дійсно не містить підпису голови кваліфікаційної комісії (в графі, що стосується рішення кваліфікаційної комісії, яким позивачу присвоєно відповідну кваліфікацію), що і стало підставою для незарахування періоду навчання до страхового стажу позивача. Проте, щодо заповнення диплому, суб`єктом владних повноважень не враховано те, що заповнення диплому проводиться відповідними особами, а не студентом/випускником. Крім того, суб`єктом владних повноважень не враховано те, що диплом містить підписи директора та заступника директора зазначеного професійно-технічного училища, які завірені печаткою професійно-технічного училища; також диплом містить дату його видачі та відповідний реєстраційний номер. Всі дані щодо періоду навчання занесені до основного документу трудової книжки. Так, трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 , ведення якої розпочато 27.08.1992, як основний документ, містить запис про те, що в період з 01.09.1989 по 24.06.1992 позивач навчався в ПТУ м. Краматорська; міститься посилання на диплом позивача серії НОМЕР_1 , що виданий 24.06.1992 (запис № 1). Отже, наявними у справі доказами підтверджено спірний період навчання позивача. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача. За таких обставин, спірний період навчання позивача підлягав зарахуванню до трудового (страхового) стажу. Отже, органом Пенсійного фонду помилково не зарахований період навчання до страхового стажу позивача, що призвело до порушення її пенсійних прав. Щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.01.2011 по 31.03.2013 та з 01.12.2014 по 21.11.2016, оскільки в даних Реєстру застрахованих осіб відсутні накази про результати атестації робочих місць; періоду роботи з 01.04.2013 по 30.11.2014, оскільки відсутня пільгова довідка, накази про результати атестації робочих місць та перелік атестованих посад. Згідно з трудовою книжкою, позивач протягом зазначених періодів працювала на посадах, що віднесені до Списку № 2, що сторонами визнається. В період з 01.04.2013 по 30.11.2014 позивач працювала машиністом (кочегаром) котельні 3-го розряду в котельному цеху в шахті «Білозерська» у філії «Павлоградське Енергопідприємство» приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». Записи, що містяться в трудовій книжці про роботу позивача у вказаний період, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день, зайнятість на підземних роботах. Іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цього періоду, в трудовій книжці не міститься. В трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посаді, що віднесена до відповідного списку, що не потребувало надання уточнюючих довідок про пільговий характер роботи. Щодо посилань відповідача на недоліки щодо атестації робочого місця позивача, то непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 520/15025/16-а. Отже, орган Пенсійного фонду України оскарженим рішенням неправомірно не зарахував до пільгового стажу вказані в ньому спірні періоди роботи позивача, посилаючись на зазначені ним обставини. Як вже зазначалося, відповідно до наведених положень законодавства позивач як жінка мала право на спірний вид пенсії після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на відповідних роботах. На час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач відповідала вказаним умовам (із зарахуванням до пільгового стажу спірних періодів роботи), з огляду на що вона мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2. Оскільки таке право порушено, тому воно підлягає захисту в судовому порядку шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України). Щодо дати, з якої позивачу слід призначити пенсію Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, які встановлені цією частиною. Пенсії за віком на пільгових умовах до таких випадків не належать. Отже, пенсія позивачу, в разі її призначення, має бути призначена з 23.12.2025 дня звернення за пенсією. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 200/280/26 залишити без змін. Повне судове рішення 16 липня 2026 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук