Постанова КЦС ВС № 624/577/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Київ справа № 624/577/24 провадження № 61-3862 св 26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - акціонерне товариство «Укргазвидобування», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Анфьоровою Катериною Сергіївною, на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 03 червня 2025 року у складі судді Куст Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б.,Мальованого Ю. М., Маміної О. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовної заяви У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовна заява обґрунтована тим, що з листопада 2016 року він працював на різних посадах у філії бурове управління «Укрбургаз» (далі - БУ «Укрбургаз») АТ «Укргазвидобування», з 23 жовтня 2019 року - на посаді головного фахівця відділу економічної, інформаційної та кадрової безпеки апарату управління БУ «Укрбургаз». Наказом АТ «Укргазвидобування» від 03 липня 2023 року № 496 з метою удосконалення організаційної структури та підвищення ефективності діяльності апарату управління АТ «Укргазвидобування», направленої на виконання планових завдань, затверджено організаційну структуру апарату управління АТ «Укргазвидобування». 12 вересня 2023 року частині працівників підрозділу безпеки філії БУ «Укрбургаз», в тому числі і відділу економічної, інформаційної та кадрової безпеки, було запропоновано подати заяви на переведення до штату департаменту безпеки, захисту та охорони АТ «Укргазвидобування». Однак йому аналогічна пропозиція не надійшла. Тому 12 вересня 2023 року він самостійно подав заяву про переведення в нову структуру на аналогічну посаду головного фахівця відділу забезпечення безпеки філії БУ «Укрбургаз» департаменту безпеки, захисту та охорони АТ «Укргазвидобування», проте ця заява відповідачем була проігнорована. 21 лютого 2024 року його ознайомлено та надано копію наказу від 19 лютого 2024 року № 206 «Про внесення змін до посадових інструкцій». Вказані зміни фактично позбавили його права розглядати будь-які матеріали та приймати необхідні рішення в межах своєї посадової інструкції без попереднього погодження із заступником генерального директора з безпеки та мобілізаційної роботи товариства. Крім того, нова посадова інструкція фактично передбачала інші кваліфікаційні вимоги до працівника та докорінно змінювала перелік тих завдань, які він виконував раніше. На виконання вимог зазначеного наказу ним направлена службова записка щодо погодження поточного виконання посадової інструкції головного фахівця відділу економічної, інформаційної та кадрової безпеки філії БУ «Укрбургаз» «Укргазвидобування», яка була залишена відповідачем без задоволення. Вважав, що зазначені дії/бездіяльність відповідача суперечать вимогам статті 141 КЗпП України та підпадають під дію статті 2-2 КЗпП України. Посилався на те, що 15 березня 2024 року менеджером з управління персоналом департаменту організаційного управління АТ «Укргазвидобування» Кучеруком А. було вручено попередження від 15 березня 2024 року та копію наказу АТ «Укргазвидобування» від 15 березня 2024 року № 367 про зміни істотних умов праці. Вказаним наказом встановлювався неповний робочий день тривалістю 48 хвилин з понеділка по п`ятницю з 8:00 до 8:48 з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, починаючи з 18 березня 2024 року. Вказував, що на підприємстві, фактично, не було змін в організації праці, а створений департамент безпеки дублював вже наявні функції в АТ «Укргазвидобування». Вважав, що відповідач на час вручення наказу від 15 березня 2024 року № 367 про зміни істотних умов праці та попередження від 15 березня 2024 року мав усі можливості зберегти йому попередні істотні умови праці, оскільки в новоствореному підрозділі існувала принаймні одна вільна посада головного фахівця з охоронної діяльності, кваліфікаційним вимогам щодо якої він цілком відповідав і мав достатній досвід роботи, однак відповідач проігнорував його кандидатуру. Крім того, змінивши посадову інструкцію, відповідач порушив умови трудового договору та вимоги статті 32 КЗпП України. Відтак, вважав, що цілком правомірно у своїй заяві висловив незгоду працювати в запропонованих відповідачем умовах. Відповідно до наказу АТ «Укргазвидобування» від 29 травня 2024 року № 592-к його було звільнено з роботи через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Вважав такий наказ протиправним, а своє звільнення - незаконним і таким, що відбулося із грубим порушенням трудового законодавства України. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: - визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Укргазвидобування» від 29 травня 2024 року № 592-к про звільнення його з роботи; - поновити його на посаді головного фахівця відділу інформаційної, економічної та кадрової безпеки апарату управління БУ «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування»; - стягнути з АТ «Укргазвидобування» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 03 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції визнав доведеним факт змін в організації виробництва і праці відповідача, пославшись на затвердження нової організаційної структури АТ «Укргазвидобування», зокрема створення відповідного підрозділу безпеки в апараті управління товариства. Крім того, суд дійшов висновку, що у зв`язку із такими змінами відбулося зменшення обсягу виконуваної позивачем роботи, що обґрунтовувало необхідність зміни істотних умов праці, зокрема встановлення неповного робочого часу. Позивача було попереджено про наступну зміну істотних умов праці до запровадження істотних умов праці, що відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Суд зазначив, що позивач відмовився від продовження роботи в нових умовах праці, що, на думку суду, є самостійною підставою для припинення трудового договору відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Також суд погодився з доводами відповідача про те, що порядок зміни істотних умов праці не зобов`язує роботодавця пропонувати працівнику іншу посаду, а зміни посадової інструкції та підпорядкування не свідчать про порушення трудових прав позивача, оскільки не було доведено їх невідповідність законодавству. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що наказ про звільнення позивача прийнятий відповідно до вимог закону з дотриманням встановлених норм і правил, а тому позовна вимога про його скасування задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою у задоволенні основної вимоги не підлягають задоволенню і похідні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції ПостановоюХарківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 03 червня 2025 року - без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, які полягали у затвердженні нової організаційної структури та створенні відповідного підрозділу безпеки в апараті управління товариства. Крім того, апеляційний суд зазначив, що наказ про зміну істотних умов праці від 15 березня 2024 року № 367 є чинним та позивачем не оскаржувався, а тому доводи щодо незаконності цього наказу не можуть бути враховані при вирішенні питання про правомірність звільнення позивача. Короткий зміст вимог касаційної скарги 23 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Анфьорова К. С. через підсистему Електронний суд подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 03 червня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі № 626/1542/24. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2026 року справу розподілено судді-доповідачу Тітову М. Ю., судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 624/577/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 16 квітня 2026 року справа № 624/577/24 надійшла до Верховного Суду. Розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 03 червня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 624/577/24 між суддями у зв`язку обранням судді Тітова М. Ю. до Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2026 року справу № 624/577/24 передано на розгляд судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Сакара Н. Ю., Сердюк В. В. Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Анфьоровою К. С., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зміна істотних умов праці можлива лише, якщо буде доведено наявність змін в організації виробництва і праці. Суди попередніх інстанцій не встановили, які саме зміни в організації виробництва і праці відбулися саме у філії БУ «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування»; не дослідили жодного первинного документа, який би підтверджував такі зміни; не встановили зміну структури філії, її функцій або підпорядкованості; не встановили зміну трудової функції позивача; не перевірили наявність об`єктивної необхідності зміни істотних умов праці та фактично підмінили обов`язок доказування припущеннями. Крім того, суди не дослідили зміст посадових інстанцій позивача від 29 листопада 2019 року та від 14 березня 2024 року, з яких убачається, що відповідні зміни у посадовій інструкції мають виключно формальний характер та не підтверджують наявність змін в організації виробництва і праці відповідача. Вказує, що у даному випадку фактично відбулося формальне обмеження повноважень позивача без зміни його функцій, що не відповідає критеріям, визначеним статтею 32 КЗпП України та практиці Верховного Суду. Також зазначає, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, звільнення працівника можливе лише, якщо істотні умови праці не можуть бути збережені та якщо працівник відмовляється від нових. Проте, відповідачем не було доведено, що попередні умови праці неможливо було зберегти. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У квітні 2026 року АТ «Укргазвидобування» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що суди попередніх інстанцій повно та правильно встановили обставини справи, надали їм правильну правову оцінку та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, а викладені у касаційні скарзі доводи висновків судів не спростовують, тому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані представником ОСОБА_1 - адвокатом Анфьоровою К. С. письмові пояснення на відзив, оскільки вони не передбачені нормами ЦПК України на цій стадії, а по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги поза межами визначеного процесуального строку. Фактичні обставини справи, встановлені судами Наказом АТ «Укргазвидобування» в особі філії Бурове Управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» від 09 листопада 2016 року № 382 ОСОБА_1. прийнятний на посаду головного фахівця з економічної безпеки сектору з економічної та інформаційної безпеки відділу безпеки апарату управління БУ «Укрбургаз»; наказом від 14 грудня 2016 року № 414 переведений начальником сектора з економічної та інформаційної безпеки цього ж відділу; наказом від 16 квітня 2018 року № 93-к переведений начальником сектора економічної безпеки цього ж відділу; наказом від 23 жовтня 2019 року № 369-к переведений головним фахівцем відділу економічної, інформаційної та кадрової безпеки сектора управління БУ «Укрбургаз», що підтверджується записами в трудовій книжці (а. с. 55-56, т. 2). Наказом АТ «Укргазвидобування» від 03 липня 2023 року № 496, відповідно до підпункту 11.6.21 статуту АТ «Укргазвидобування», з метою удосконалення організаційної структури та підвищення ефективності діяльності апарату управління АТ «Укргазвидобування», направленої на виконання планових завдань, затверджено організаційну структуру апарату управління АТ «Укргазвидобування». Департаменту з управління персоналом наказано підготувати та надати на затвердження зміни штатного розгляду працівників відповідно до затвердженої організаційної структури. Керівникам новостворених підрозділів, згідно затвердженої організаційної структури апарату управління АТ «Укргазвидобування» у пункті 1 наказано підготувати та надати до департаменту з управління персоналом оригінали положення про підрозділи та посадові інструкції працівників (а. с. 22, т. 1). ОСОБА_1 неодноразово звертався до керівництва відповідача щодо переведення його на посаду головного фахівця відділу забезпечення безпеки філії БУ «Укрбургаз» департаменту безпеки, захисту та охорони АТ «Укргазвидобування» (а. с. 14-15, т. 1). Наказом БУ «Укрбургаз» від 19 лютого 2024 року № 206, зокрема внесено зміни до посадової інструкції головного фахівця відділу економічної, інформаційної та кадрової безпеки філії, затвердженої 29 листопада 2019 року директором БУ «Укрбургаз». Копію цього наказу ОСОБА_1 отримав 21 лютого 2024 року, що підтверджується його особистим підписом (а. с.129-132, т. 2). Наказом БУ «Укрбургаз» від 15 березня 2024 року № 367, на підставі наказу БУ «Укрбургаз» від 12 березня 2024 року № 338 «Про зміни в організації виробництва і праці», керуючись статтею 32 КЗпП України, статтею 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-Х та службовою запискою менеджера з управління персоналом відділу організаційного розвитку департаменту організаційного управління АТ «Укргазвидобування», змінено істотні умови праці, а саме: встановлено неповний робочий день тривалістю 48 хвилин з 8:00 до 8:48 год щодня з понеділка по п`ятницю з оплатою пропорційно відпрацьованому часу, такому працівнику філії: ОСОБА_1. - головному фахівцю відділу економічної, інформаційної та кадрової безпеки БУ «Укрбургаз». Установлено, що зміни істотних умов праці, запроваджені цим наказом, вступають у дію, починаючи з 18 березня 2024 року, але в будь-якому випадку не раніше повідомлення працівників про такі зміни. Менеджеру з управління персоналом відділу організаційного розвитку департаменту організаційного управління АТ «Укргазвидобування» - Андрію Кучеруку відповідно до пункту 3.2. наказу АТ «Укргазвидобування» від 08 грудня 2023 року № 890 «Про взаємодію апарату управління та філій АТ «Укргазвидобування» з питань управління персоналом»: організувати з дотриманням законодавства повідомлення працівника, зазначеного у пункті 1 цього наказу, про зміну істотних умов праці щодо тривалості робочого часу та умов оплати за виконану роботу, ознайомлення з графіком роботи та посадовою інструкцією. У разі відмови працівника на продовження роботи в нових (змінених) умовах, організувати роботу щодо припинення трудових відносин з таким працівником відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України. Організувати облік робочого часу працівника, зазначеного в пункті 1 цього наказу. Головному бухгалтеру БУ «Укрбургаз» Наталії Кавецькій організувати оплату праці працівника, зазначеного в пункті 1 цього наказу, пропорційно відпрацьованого часу (а. с. 11-13, т. 1). З огляду на попередження від 15 березня 2024 року, ОСОБА_1 попереджено про наступну зміну з 18 березня 2024 року істотних умов праці з моменту вручення цього попередження, а саме: зміну режиму роботи із встановленням йому неповного робочого дня з понеділка по п`ятницю з 8:00 до 8:48 год, з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу. У попередженні зазначено, що гідно зі статтею 32 К3пП України ОСОБА_1 має право на свій розсуд погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах. Для подальшої роботи ОСОБА_1 слід надати заяву про згоду працювати в нових умовах праці. Ненадання заяви буде свідчити про відмову працювати в нових умовах праці. У разі не бажання працювати у нових умовах праці слід надати заяву, що не бажання продовжувати роботу. У разі відмови від роботи в нових умовах, трудовий договір з ОСОБА_1 буде припинено за пунктом 6 статті 36 КЗпП України з виплатою згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (а. с. 133, т. 2). З цим попередженням ОСОБА_1 ознайомлений 15 березня 2024 року, що підтверджується його особистим підписом. Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_1 з 18 березня 2024 року по 01 квітня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні (а. с. 54, т. 2). Згідно з повідомленням, відповідно до частини третьої статті 32 К3пП України, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-Х та наказу БУ «Укрбургаз» від 15 березня 2024 року№ 367 «Про зміни істотних умов праці», ОСОБА_1 запропоновано 29 травня 2024 року до 10 год 00 хв повідомити про прийняте рішення щодо подальшої роботи відповідно до отриманого попередження про зміну істотних умов праці від 15 березня 2024 року. Це повідомлення отримано ОСОБА_1 29 травня 2024 року, що підтверджується його особистим підписом (а. с. 9, т. 1). 29 травня 2024 року ОСОБА_1 написав директору філії БУ «Укрбургаз» заяву, в якій повідомив, що він ознайомлений 15 березня 2024 року з попередженням від 15 березня 2024 року та наказом від 15 березня 2024 року № 367 про зміну істотних умов праці стосовно нього, вважає їх протиправними та прийнятими всупереч вимогам діючого законодавства України. Повідомив про свою незгоду/небажання на запропоновані йому зміни істотних умов праці. Також зазначив, що при припиненні з ним трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, просив виплатити вихідну допомогу у відповідності до статті 44 КЗпП України, а також нарахувати та виплатити компенсацію за всі невикористані дні відпусток за 2017-2024 роки та інші доплати/виплати, передбачені колективним договором, та надати детальний розрахунок вказаних компенсацій і доплат/виплат (а. с. 70, т. 1). Наказом БУ «Укрбургаз» від 29 травня 2024 року № 392-К «З особового складу» звільнено ОСОБА_1 з 29 травня 2024 року через відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, пункт 6 статті 36 КЗпП України, частина друга статті 3, стаття 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Сектору розрахунків з персоналом відділу обліку розрахунків апарату управління БУ «Укрбургаз» наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за період з 31 грудня 2023 року в кількості 69 календарних днів та за період, починаючи з 01 січня 2024 року, в кількості 14 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку згідно статті 44 КЗпП України. Підстави: наказ БУ «Укрбургаз» від 15 березня 2024 року № 367; попередження про зміну істотних умов праці від 15 березня 2024 року; стаття 24 Закону України «Про відпустки»; заява про відмову ОСОБА_1 від 29 травня 2024 року № УБГ 38/8-С (а. с. 59, т. 1). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до пункту 1 абзацу першого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають. Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. З аналізу норм частини третьої статті 32 КЗпП України слідує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад, він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попередженні дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем. Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни. Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці. Частиною четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у випадку, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці, які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників. Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці. Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна зміні в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, звільнення у зв`язку із чим може мати місце на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Тобто при зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19), від 25 січня 2023 року у справі № 455/1378/18 (провадження № 61-7964св22), від 14 січня 2026 року у справі № 626/1542/24 (провадження № 61-5566св25). У пункті 2 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (частина друга статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, зумовленою відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням згоди щодо продовження дії трудового договору (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22 (провадження № 61-162св23) вказано, що за пунктом 2 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (який є чинним з 24 березня 2022 року) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (який набрав чинності з 24 березня 2022 року) (далі - Закон України № 2136-ІХ) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. За частиною другою статті 3 Закону України № 2136-ІХ у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 Прикінцевих положень Закону України № 2136-ІХ). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що роботодавцем було доведено, що на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва і праці, а підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, а також штатний розпис. При цьому, ОСОБА_1 було належно повідомлено про зміну істотних умов праці до їх запровадження, з урахуванням положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки не було забезпечено повного та всебічного дослідження всіх фактичних обставин справи. Так, з огляду на положення статей 32, 36 КЗпП України, звільнення працівника за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо у разі, якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «Укргазвидобування» попередило ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці, а саме зміну режиму роботи, шляхом встановлення йому неповного робочого дня з понеділка по п`ятницю з 8:00 до 8:48 год з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу. Суди досліджували питання, чи дійсно в АТ «Укргазвидобування» відбулися зміни в організації виробництва і праці. Проте, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не встановив та не надав правову оцінку відповідним доводам позивача про те, чи можна було зберегти колишні умови праці ОСОБА_1 . На вказане звернув увагу Верховний Суд у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 626/1542/24, на яку посилався заявник в касаційній скарзі. Таким чином, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги, не встановив усіх обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, не надав оцінки всім істотним доводам сторін. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на те, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції достатньою мірою не виклав мотиви, на яких воно ґрунтується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України», «Суомінен проти Фінляндії»). За положеннями статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не має можливості вирішити спір по суті та ухвалити нове рішення за результатами касаційного перегляду цієї справи. Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. З огляду на те, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд. Верховний Суд урахував, що апеляційний суд не усунув усіх порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та аргументам учасників справи, та вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником -адвокатом Анфьоровою Катериною Сергіївною, задовольнити частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович