Постанова 4876 № 908/2612/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.07.2026 м.Дніпро Справа № 908/2612/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач), суддів: Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 (суддя Науменко А.О.) про повернення зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» у справі № 908/2612/25 за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00100227 (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032) до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», ідентифікаційний код юридичної особи 00130872 (вул. Фанатська, 20, м. Запоріжжя, 69006) про стягнення суми, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції. 25.08.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» 73 742 053,28 грн за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0421-03015-ПД, з яких: основний борг у розмірі 73 541 285,65 грн, три відсотка річних у розмірі 200 767,63 грн. 16.04.2026 в системі «Електронний суд» сформовано зустрічний позов Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» з вимогами:

1. Поновити процесуальний строк для подачі зустрічного позову.

2. Прийняти даний зустрічний позов до спільного розгляду із первісним позовом в межах справи № 908/2612/25.

3. Визнати у АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (код ЄДРПОУ 00130872) право не сплачувати вартість послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період червень-липень 2025 на користь ПАТ «НЕК «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227) за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (із змінами та доповненнями) від 01.01.2024 № 0421- 03015-ПД;

4. Звільнити АТ «ДТЕК Дніпроенерго» від оплати судового збору.

5. Судові витрати за звернення із зустрічним позовом покласти на відповідача за зустрічним позовом ПАТ «НЕК «Укренерго». Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 у справі № 908/2612/25 повернуто зустрічну позовну заяву заявникові.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи. Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, 23.04.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» з апеляційною скаргою. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми процесуального права, безпідставно дійшовши висновку про пропуск строку на подання зустрічного позову та повернувши його без розгляду. Скаржник посилається на положення статей 46, 174, 180, 255, 275 ГПК України, ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначаючи, що в умовах дії воєнного стану застосування процесуальних строків не повинно призводити до необґрунтованого обмеження права на доступ до суду. На підтвердження цієї позиції апелянт наводить практику Верховного Суду, зокрема постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, а також інші постанови Верховного Суду щодо недопустимості надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм, і практику Європейського суду з прав людини у справах «Жоффр де ля Прадель проти Франції», «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» та «Волчлі проти Франції». Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував зазначених обставин і передчасно повернув зустрічний позов, чим порушив право на ефективний доступ до правосуддя, у зв`язку з чим просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зустрічної позовної заяви.

3. Узагальнені доводи та заперечення проти вимог апеляційної скарги, викладені у відзиві. Відзив ПрАТ «НЕК «Укренерго» на апеляційну скаргу АТ «ДТЕК Дніпроенерго» мотивований тим, що ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічного позову є законною та обґрунтованою, оскільки зустрічний позов був поданий із грубим порушенням процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 180 ГПК України. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 про відкриття провадження відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву відповідно до ст. 165 ГПК України, який АТ «ДТЕК Дніпроенерго» реалізувало, подавши відзив через підсистему «Електронний суд» 19.09.2025, тоді як зустрічний позов був направлений лише 16.04.2026, тобто майже через сім місяців після закінчення встановленого строку. На думку позивача, відповідно до положень статей 116, 118, 165, 176 та 180 ГПК України право на пред`явлення зустрічного позову може бути реалізоване виключно у строк для подання відзиву, а після його спливу сторона втрачає право на вчинення такої процесуальної дії, якщо відсутні передбачені законом підстави для поновлення процесуального строку. У відзиві наголошується, що процесуальні строки забезпечують належну організацію судового розгляду, пов`язані зі стадіями господарського процесу та спричиняють визначені законом юридичні наслідки, а питання їх поновлення належить до дискреційних повноважень суду, які не є необмеженими. Позивач зазначає, що подання зустрічного позову майже через сім місяців після подання відзиву свідчить про свідоме порушення вимог ч. 1 ст. 180 ГПК України, виключає можливість випадкового пропуску строку та вказує на спробу змінити перебіг судового розгляду після завершення підготовчої стадії. Також у відзиві зазначено, що оскарження ухвали про повернення зустрічного позову, яка ґрунтується на імперативних нормах процесуального закону, фактично спрямоване не на захист порушеного права, а на штучне затягування розгляду справи. У зв`язку з цим ПрАТ «НЕК «Укренерго», посилаючись на ст. 263 ГПК України, просить Центральний апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу АТ «ДТЕК Дніпроенерго» без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 у справі № 908/2612/25 без змін.

4. Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій. 25.08.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ПрАТ «НЕК «Укренерго» до АТ «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення 73 742 053,28 грн за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0421-03015-ПД, з яких: 73 541 285,65 грн становить основний борг, а 200 767,63 грн 3% річних. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 справу №908/2612/25 передано на розгляд судді Науменку А.О. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, якій присвоєно номер провадження 34/145/25, та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов. Ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 02.09.2025. 12.09.2025 представник відповідача звернувся з клопотанням про продовження строку для подання відзиву, яке суд частково задовольнив, продовживши відповідний строк до 22.09.2025. Відзив на позов подано відповідачем 19.09.2025 та прийнято судом до розгляду. Ухвалою від 15.10.2025 провадження у справі № 908/2612/25 було зупинено до завершення касаційного перегляду судового рішення у справі №914/2625/23. Після надходження 24.03.2026 клопотання позивача про поновлення провадження, ухвалою від 07.04.2026 суд поновив провадження у справі, враховуючи ухвалення Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду постанови від 20.03.2026 у справі №914/2625/23, інформацію про яку внесено до ЄДРСР 01.04.2026 та отримано судом 06.04.2026. 28.10.2026 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. 16.04.2026 АТ «ДТЕК Дніпроенерго» сформувало в підсистемі «Електронний суд» зустрічний позов, у якому просило поновити процесуальний строк для його подання, прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, визнати право товариства не сплачувати вартість послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період червень-липень 2025 року на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» за договором від 01.01.2024 № 0421-03015-ПД, звільнити його від сплати судового збору та покласти судові витрати на відповідача за зустрічним позовом. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2026 зустрічний позов передано на розгляд судді Науменку А.О.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Повертаючи зустрічний позов, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46, статей 113, 116, 118, 119, 165, 176 та ч. 1 ст. 180 ГПК України право відповідача на пред`явлення зустрічного позову може бути реалізоване виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву, а після закінчення такого строку сторона втрачає право на вчинення відповідної процесуальної дії, якщо не доведе наявність поважних причин для його поновлення. Суд першої інстанції зазначив, що процесуальні строки забезпечують належну організацію судового процесу, пов`язані зі стадіями провадження та спричиняють визначені законом юридичні наслідки. Водночас поновлення пропущеного процесуального строку можливе лише за заявою учасника справи та за умови визнання судом причин його пропуску поважними, тоді як продовження встановленого судом строку допускається лише до його закінчення. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.02.2019 у справі № 922/1161/18 та від 02.12.2019 у справі №921/230/19, суд першої інстанції наголосив, що поважними можуть бути лише обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Судом першої інстанції встановлено та перевірено апеляційним судом, що зустрічний позов подано 16.04.2026, тобто після спливу встановленого судом строку для подання відзиву, який був продовжений до 22.09.2025, а наведене клопотання про поновлення процесуального строку не містило належного обґрунтування поважності причин його пропуску. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених ч. 6 ст. 180 ГПК України підстав для повернення зустрічної позовної заяви заявнику. При цьому суд зазначив, що повернення зустрічного позову не позбавляє АТ «ДТЕК Дніпроенерго» права звернутися до суду із самостійним позовом у загальному порядку, а тому не порушує права на доступ до правосуддя. Також суд першої інстанції звернув увагу, що заявником не сплачено судовий збір за подання зустрічного позову, а клопотання про звільнення від його сплати не містило належного нормативного обґрунтування та не було підтверджене відповідними доказами. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення, викладені у відзиві на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги та вимог ст. 269 ГПК України, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги АТ «ДТЕК Дніпроенерго» не вбачається, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 постановлена з правильним застосуванням норм процесуального права та за повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання щодо прийняття зустрічного позову. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Частиною 1 ст. 180 ГПК України встановлено імперативне правило, згідно з яким відповідач має право пред`явити зустрічний позов саме у строк для подання відзиву. Таким чином, законодавець пов`язав можливість реалізації відповідачем права на пред`явлення зустрічного позову не з будь-яким моментом до закінчення розгляду справи, а виключно із визначеним процесуальним строком. Системний аналіз положень статей 113, 116, 118, 119, 165, 176 та 180 ГПК України свідчить, що процесуальні строки є одним із основних механізмів забезпечення принципів процесуальної економії, юридичної визначеності, рівності сторін та розгляду справи упродовж розумного строку. Саме тому закон пов`язує із закінченням процесуального строку втрату права на вчинення відповідної процесуальної дії, якщо інше прямо не передбачено законом. Як правильно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2025 відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву. На підставі поданого відповідачем клопотання суд продовжив цей строк до 22.09.2025, що свідчить про реалізацію судом своїх дискреційних повноважень, передбачених ч. 2 ст. 119 ГПК України. Матеріалами справи підтверджується, що відзив на позов подано відповідачем 19.09.2025, тобто в межах продовженого судом строку, тоді як зустрічний позов сформовано та подано лише 16.04.2026 - майже через сім місяців після закінчення процесуального строку, визначеного судом для його подання. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що зустрічний позов подано з очевидним та значним пропуском строку, встановленого ч. 1 ст.180 ГПК України. Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду, що саме по собі звернення із клопотанням про поновлення процесуального строку не зумовлює автоматичного поновлення такого строку. За змістом ч. 1 ст. 119 ГПК України пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі визнання судом причин його пропуску поважними. Поважними можуть бути лише такі причини, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волі особи та унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії. З тексту зустрічного позову вбачається, що АТ «ДТЕК Дніпроенерго» є обізнаним з приписами ч 1-3 ст. 180 ГПК України, зокрема про право пред`явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву. Водночас із матеріалів справи вбачається, що подане відповідачем клопотання не містило жодного належного обґрунтування причин пропуску процесуального строку, не містило посилань на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню із зустрічним позовом, а також не було підтверджене жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, суд першої інстанції зазначив про відсутність поважних причин пропуску строку, оскільки такі причини фактично не були наведені. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Саме такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 18.02.2019 у справі № 922/1161/18 та від 02.12.2019 у справі № 921/230/19, відповідно до яких поновлення процесуального строку можливе лише за наявності належно обґрунтованих причин його пропуску, оцінку яким надає суд. Посилання апелянта на те, що в Україні триває правовий режим воєнного стану, у зв`язку із чим процесуальні строки автоматично продовжуються або не підлягають застосуванню, колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства. Ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Закон України «Про правовий режим воєнного стану» не містять положень, які б передбачали автоматичне продовження чи зупинення перебігу процесуальних строків у господарському судочинстві на весь період дії воєнного стану. Запровадження воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для поновлення будь-якого процесуального строку. Питання поновлення строку вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи, доводів заявника та доказів існування саме об`єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальної дії. Однак у даній справі відповідач не навів жодних конкретних обставин, які б свідчили про існування причинно-наслідкового зв`язку між дією воєнного стану та неможливістю подати зустрічний позов у вересні 2025 року або протягом наступних місяців. Більше того, матеріали справи свідчать, що саме у цей період відповідач реалізував свої процесуальні права, своєчасно подавши відзив на позов, заявляючи відповідні процесуальні клопотання та беручи участь у судовому процесі, що додатково спростовує доводи про існування непереборних перешкод для звернення із зустрічним позовом. Не можуть бути прийняті й посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, оскільки наведена правова позиція сформульована у справі адміністративної юрисдикції та стосувалася оцінки процесуальних строків з урахуванням конкретних встановлених судами обставин. Водночас зазначена постанова не містить висновку про автоматичне продовження всіх процесуальних строків на період дії воєнного стану та не звільняє учасника справи від обов`язку довести наявність поважних причин пропуску строку. Аналогічно колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо застосування практики Європейського суду з прав людини у справах «Жоффр де ля Прадель проти Франції», «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» та «Волчлі проти Франції». Дійсно, практика Європейського суду з прав людини виходить із необхідності уникнення надмірного формалізму при застосуванні процесуального законодавства. Разом із тим Європейський суд з прав людини послідовно наголошує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати законним процесуальним обмеженням, якщо такі переслідують легітимну мету, є передбачуваними та пропорційними. Встановлення процесуальних строків належить саме до таких допустимих обмежень, оскільки вони спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя, принципу правової визначеності та розгляду справи упродовж розумного строку. У даній справі застосування ст. 180 ГПК України не може розцінюватися як прояв надмірного формалізму, оскільки суд першої інстанції застосував пряму імперативну норму процесуального закону після встановлення факту істотного пропуску строку та відсутності будь-яких належних пояснень щодо причин такого пропуску. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із встановленими законом процесуальними наслідками пропуску строку, однак не спростовують самого факту його пропуску та не містять належного обґрунтування поважності причин такого пропуску. Колегія суддів також бере до уваги, що повернення зустрічної позовної заяви відповідно до ч. 6 ст. 180 ГПК України не позбавляє особу права звернутися до суду із самостійним позовом у загальному порядку. Отже, оскаржувана ухвала не перешкоджає реалізації права відповідача на судовий захист та не порушує гарантій, передбачених ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не свідчать про неправильне застосування ним норм процесуального права, зводяться до довільного тлумачення положень процесуального законодавства та фактично не містять належних правових чи фактичних підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм як матеріального так і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

7. Щодо розподілу судових витрат. Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на скаржника. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 у справі № 908/2612/25 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України. Постанову складено та підписано 16.07.2026 (у зв`язку із перебуванням судді Фещенко Ю.В. у відпустці з 09.06.2026 по 19.06.2026 та перебуванням судді Соп`яненко О.Ю. у відпустці з 22.06.2026 по 15.07.2026). Головуючий суддя Ю.А. Джепа Судді: О.Ю. Соп`яненко Ю.В. Фещенко