Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 912/2590/25(912/738/26)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2026 м.Дніпро Справа № 912/2590/25(912/738/26) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач) суддів: Золотарьової Я.С., Соп`яненко О.Ю., за участю секретаря судового засідання: Рибалки Г.Д., за участю представників: скаржник: арбітражний керуючий Маковій Вадим Миколайович (поза межами приміщення суду), представник відповідача (Акціонерне товариство «Комінбанк»): адвокат Нестеров Едуард Геннадійович (поза межами приміщення суду), інші учасники: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Маковія Вадима Миколайовича на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2026 у справі №912/2590/25 (912/738/26) (суддя В.В.Тимошевська) за позовом арбітражного керуючого Маковія Вадима Миколайовича, вул. О. Сабурова, 8, оф. 2, м. Київ, 02222; поштова адреса: а/с 4. м. Київ, 01054, до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Нідерландське підприємство з іноземними інвестиціями «Безпека меду», вул. Пашутінська, 22, кв. 21, м. Кропивницький, 25006, та до Акціонерного товариства «Комінбанк», вул. Бульварно-Кудрявська, 6, м. Київ, 04053, про визнання недійсними договорів, акта, стягнення 16 300 081,20 грн в межах справи №912/2590/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Нідерландське підприємство з іноземними інвестиціями «Безпека меду» (далі - ТОВ СП «Безпека меду»), код ЄДР 36904996, вул. Пашутінська, 22, кв. 21, м. Кропивницький, 25006, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції. Ухвалою від 30.10.2025 суд відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ СП «Безпека меду» (боржник), якою введено процедуру розпорядження майном боржника на строк до 170 календарних днів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Маковія В.М.; визначено дату проведення попереднього засідання. 30.10.2025 (номер публікації: 77575, дата публікації на сайті ВГСУ: 30.10.2025 17:50) офіційно оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ СП «Безпека меду». 31.03.2026 до суду надійшла позовна заява арбітражного керуючого Маковія Вадима Миколайовича, яка містить вимоги до ТОВ СП «Безпека меду» та Акціонерного товариства «Комінбанк» (далі - АТ «Комінбанк») такого змісту: - визнати недійсним Договір застави рухомого майна №35/22-З-4 від 31.07.2023, укладений між ТОВ СП «Безпека меду» та Акціонерним товариством «Комінбанк»; - визнати недійсним Договір застави рухомого майна №162/19-3-1 від 11.06.2024, укладений між ТОВ СП «Безпека меду» та Акціонерним товариством «Комінбанк»; - визнати недійсним Договір про задоволення вимог заставодержателя №162/19-ЗВ1 від 05.07.2024, укладений між ТОВ СП «Безпека меду» та Акціонерним товариством «Комінбанк»; - визнати недійсним АКТ приймання-передачі заставного майна у власність АТ «Комінбанк» від 05.07.2024, укладений між ТОВ СП «Безпека меду» та Акціонерним товариством «Комінбанк»; - застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Акціонерного товариства «Комінбанк» на користь ТОВ СП «Безпека меду» грошові кошти в сумі 16 300 081,20 грн. Судові витрати покласти на відповідачів. За змістом позовної заяви заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення суду. Ухвалою від 02.04.2026 Господарський суд відмовив у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про відстрочення сплати судового збору. Позовну заяву залишено без руху та встановлено строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, які встановлені при поданні позовної заяви, а саме: надати суду належні докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2026 у справі № 912/2590/25 (912/738/26) позовну заяву арбітражного керуючого Маковія В.М. та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, 04.05.2026 через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду звернувся арбітражний керуючий Маковій В.М. з апеляційною скаргою, в якій просить:

1. Скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2026 у справі № 912/2590/25 (912/738/26) та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання арбітражного керуючого Маковія Вадима Миколайовича про відстрочення сплати судового збору в сумі 206 250,57 грн за подання позовної заяви вих. № 02-01/161 від 31.03.2026 про визнання недійсними договорів в межах справи про банкрутство № 912/2590/25.

2. Справу № 912/2590/25 (912/738/26) направити на розгляд Господарського суду Кіровоградської області на стадію відкриття провадження у справі. Скаржник вважає, що ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2026 у справі №912/2590/25 (912/738/26) постановлена як наслідок безпідставної відмови в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 206 250,57 грн за подання позовної заяви Вих. №02-01/161 від 31.03.2026 про визнання недійсними договорів у межах справи про банкрутство №912/2590/25, що фактично обмежило право арбітражного керуючого на доступ до правосуддя. Суд першої інстанції не врахував надані докази відсутності у боржника будь-яких активів і коштів для сплати судового збору, підтверджені відповідями державних органів, витягом з Державного реєстру речових прав, інформацією про звернення стягнення на заставне рухоме майно, а також відповідями АТ КБ «Приватбанк», АТ «Комінбанк», АТ «Банк Альянс» та АТ «Сенс Банк», які підтверджують відсутність коштів на рахунках боржника (за винятком залишку 2,51 євро в АТ «Комінбанк»), що свідчить про неможливість сплати збору боржником. Крім того, арбітражний керуючий також не має власних коштів для сплати судового збору, оскільки його розмір майже дорівнює річній винагороді за виконання повноважень розпорядника майна. Помилковим вважає й висновок суду про необхідність попереднього вирішення питання сплати судового збору зборами кредиторів, оскільки ухвалою від 18.12.2025 у справі №912/2590/25 найбільшим кредитором із 32,11% голосів визнано АТ «Комінбанк», яке одночасно є відповідачем за позовом Вих. №02-01/161 від 31.03.2026, тому покладення на цього кредитора вирішення питання фінансування позову проти самого себе створює очевидний конфлікт інтересів, унеможливлює ефективний захист інтересів боржника і всіх кредиторів. Скаржник зазначає, що його клопотання відповідало вимогам п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає можливість відстрочення сплати судового збору за клопотанням арбітражного керуючого у справах про банкрутство щодо боржника, який перебуває у процедурі розпорядження майном, а також гарантіям права на звернення до суду, визначеним ч. 1 ст. 4 ГПК України. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним доказам і обставинам, що призвело до необґрунтованої відмови у відстроченні сплати судового збору, повернення позовної заяви без розгляду та порушення права на доступ до правосуддя.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комінбанк» обґрунтований тим, що ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2026 у справі №912/2590/25 (912/738/26) є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги арбітражного керуючого не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. У відзиві зазначено, що положення ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не встановлюють безумовного обов`язку суду відстрочити сплату судового збору, а надають суду дискреційні повноваження, які реалізуються лише за наявності належно доведених виключних обставин. На думку відповідача, арбітражним керуючим не доведено неможливості сплати судового збору, оскільки відсутність коштів у боржника сама по собі не є безумовною підставою для відстрочення його сплати, а Кодекс України з процедур банкрутства передбачає можливість фінансування витрат процедури банкрутства кредиторами, у тому числі шляхом прийняття відповідного рішення зборами кредиторів. Арбітражний керуючий не довів вжиття всіх передбачених законом заходів для вирішення питання фінансування судових витрат, а наведені доводи щодо конфлікту інтересів у зв`язку з тим, що АТ «Комінбанк» є кредитором і одночасно відповідачем у справі, не свідчать про неможливість прийняття рішення зборами кредиторів чи про обов`язок суду застосувати відстрочення сплати судового збору. Відповідач також вказує, що повернення позовної заяви є процесуальним наслідком невиконання вимог суду щодо усунення недоліків, зокрема несплати судового збору у встановленому розмірі 206 250,57 грн, а тому суд першої інстанції правомірно застосував відповідні положення Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з цим відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2026 у справі №912/2590/25 (912/738/26) без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 30.10.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ СП «Безпека меду», введено процедуру розпорядження майном боржника строком 170 календарних днів, мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Маковія В.М. та визначено дату попереднього засідання; того ж дня на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України (номер публікації 77575, дата та час публікації 30.10.2025 о 17:50) оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. 31.03.2026 арбітражний керуючий Маковій В.М. звернувся до суду з позовом у межах справи про банкрутство до ТОВ СП «Безпека меду» та АТ «Комінбанк» про визнання недійсними Договору застави рухомого майна №35/22-З-4 від 31.07.2023, Договору застави рухомого майна №162/19-3-1 від 11.06.2024, Договору про задоволення вимог заставодержателя №162/19-ЗВ1 від 05.07.2024, Акта приймання-передачі заставного майна у власність АТ «Комінбанк» від 05.07.2024, застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення з АТ «Комінбанк» на користь боржника 16 300 081,20 грн, а також покладення судових витрат на відповідачів, одночасно заявивши клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі. Ухвалою від 02.04.2026 суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання через відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», залишив позовну заяву без руху та зобов`язав позивача протягом строку, що не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали, надати належні докази сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала була вручена позивачу 02.04.2026 о 19:15, у зв`язку з чим він вважався належним чином повідомленим про необхідність усунення недоліків, а останнім днем відповідного строку, з урахуванням нормативних строків поштового пересилання, визначених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, було 20.04.2026. Станом на 22.04.2026 позивач не подав заяви про усунення недоліків, не надав доказів її направлення та не звертався до суду із будь-якими заявами чи клопотаннями щодо виконання вимог ухвали, унаслідок чого недоліки позовної заяви залишилися неусунутими. Оцінюючи підстави для відстрочення сплати судового збору, суд зазначив, що у своїй ухвалі від 02.04.2026 врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.01.2025 у справі №904/11028/15 (904/5476/23), відповідно до якої перебування боржника у процедурі банкрутства не звільняє його від сплати судового збору, а такі витрати належать до витрат арбітражного керуючого, пов`язаних із виконанням повноважень, порядок відшкодування яких визначено ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, при цьому джерелом їх покриття може бути фонд, сформований кредиторами боржника. Суд першої інстанції також встановив, що арбітражний керуючий не надав доказів звернення до комітету кредиторів щодо фінансування судових витрат та не підтвердив вчинення інших дій для вирішення питання сплати судового збору. Крім того, місцевий господарський суд врахував, що постановою Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2026 ТОВ СП «Безпека меду» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, однак зазначив, що перебування боржника на стадії ліквідації саме по собі не є підставою для звільнення або відстрочення сплати судового збору. Встановивши, що позивач не виконав вимоги ухвали від 02.04.2026 щодо подання доказів сплати судового збору, суд, керуючись ч. 4 ст. 174 ГПК України, дійшов висновку про повернення позовної заяви арбітражному керуючому Маковію В.М. без розгляду як такої, що вважається неподаною, одночасно роз`яснивши, що відповідно до ч. 8 ст. 174 ГПК України таке повернення не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення недоліків.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відстрочення сплати судового збору та правомірність повернення позовної заяви арбітражного керуючого без розгляду з огляду на таке. Відповідно до статей 161, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви обов`язково додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. За відсутності таких документів суд відповідно до ст. 174 ГПК України зобов`язаний залишити позовну заяву без руху, встановивши строк для усунення недоліків. Якщо ж позивач не усуває їх у визначений судом строк, відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України позовна заява вважається неподаною та підлягає поверненню особі, яка звернулася до суду. Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2026 арбітражному керуючому було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору. Ухвалу доставлено позивачу 02.04.2026 о 19:15, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Водночас до закінчення встановленого судом строку, а також станом на 22.04.2026, жодних доказів сплати судового збору, заяв про усунення недоліків чи інших процесуальних документів до суду не надходило. За таких обставин місцевий господарський суд був зобов`язаний застосувати наслідки, прямо передбачені ч. 4 ст. 174 ГПК України, та повернути позовну заяву. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у відстроченні сплати судового збору через відсутність у боржника коштів, колегія суддів відхиляє. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується виключно за наявності визначених законом підстав та належного їх підтвердження. Отже, сама по собі наявність клопотання не покладає на суд обов`язку задовольнити його. При цьому суд першої інстанції правильно врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.01.2025 у справі №904/11028/15 (904/5476/23), згідно з якою перебування боржника у процедурі банкрутства саме по собі не звільняє від обов`язку сплати судового збору, а відповідні витрати належать до витрат арбітражного керуючого, пов`язаних із здійсненням ним повноважень, порядок відшкодування яких врегульовано ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства. Обґрунтованим є і висновок місцевого господарського суду про те, що арбітражний керуючий не довів вжиття всіх передбачених законом заходів для вирішення питання фінансування судових витрат. Зокрема, матеріали справи не містять доказів звернення до комітету чи зборів кредиторів щодо створення фонду або вирішення питання фінансування витрат, пов`язаних із поданням позову, хоча саме ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає можливість фінансування таких витрат кредиторами. Посилання апелянта на те, що найбільшим кредитором є АТ «Комінбанк», яке одночасно є відповідачем у справі, а тому існує конфлікт інтересів, також не спростовує правильності висновків місцевого господарського суду. Сам по собі статус окремого кредитора не свідчить про неможливість реалізації механізмів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, не виключає діяльності зборів чи комітету кредиторів як колегіальних органів та не створює для суду обов`язку відстрочити сплату судового збору всупереч вимогам закону. Крім того, наведені доводи не підтверджують факту вжиття арбітражним керуючим будь-яких заходів щодо ініціювання розгляду зазначеного питання кредиторами. Не можуть бути прийняті й доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у боржника майна та коштів автоматично свідчить про необхідність відстрочення сплати судового збору. Закон України «Про судовий збір» не встановлює такої безумовної підстави, а оцінка майнового стану особи є лише одним із факторів, що враховується судом під час вирішення відповідного клопотання. Сам факт перебування юридичної особи у процедурі банкрутства або відкриття щодо неї ліквідаційної процедури автоматично не звільняє її від виконання вимог процесуального закону щодо сплати судового збору. Щодо доводів апелянта про порушення права на доступ до правосуддя колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 129 Конституції України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, а тому господарський суд не вправі надавати переваги окремій стороні шляхом безпідставного звільнення чи відстрочення сплати судового збору. Узгоджується із цим і практика Європейського суду з прав людини, викладена, зокрема, у рішенні від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», відповідно до якої право на доступ до суду не є абсолютним, а встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору саме по собі не порушує гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів також враховує, що Законом України №4508-IX від 18.06.2025 внесено зміни до Закону України «Про судовий збір», якими визначено спеціальний порядок обчислення судового збору за подання позовних заяв у межах справ про банкрутство. Саме ці норми були правильно застосовані судом першої інстанції при визначенні обов`язку позивача сплатити судовий збір. Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання, належним чином дослідив подані матеріали, правильно застосував положення статей 161, 162, 164, 174 ГПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, врахував висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відстроченні сплати судового збору та повернення позовної заяви як такої, недоліки якої у встановлений строк усунуті не були.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення, - ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2026 у справі №912/2590/25 (912/738/26), відсутні, тому відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Маковія Вадима Миколайовича на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2026 у справі №912/2590/25 (912/738/26) - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 22.04.2026 у справі №912/2590/25 (912/738/26) - залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені ст. ст. 286-289 ГПК України. Повну постанову складено та підписано 16.07.2026 (у зв`язку із перебуванням судді Сопяненко О.Ю. у відпустці з 22.06.2026 по 15.07.2026). Головуючий суддя Ю.А. Джепа Судді: О.Ю. Соп`яненко Я.С. Золотарьова