Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/3468/13 (908/599/25)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.07.2026 м. Дніпро Справа № 908/3468/13 (908/599/25) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В., за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д., та представників: від скаржника (позивача): Оберемко Р.А. (в режимі відеоконференції); від відповідача-1: не з`явився; від відповідача-2: Черкашин І.І. (в режимі відеоконференції); від відповідача-3: не з`явився; від третьої особи-1: не з`явився; від третіх осіб-3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15: не з`явились; від третьої особи на стороні відповідача-2: не з`явився; третя особа-2: Руденко А.П. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2025 (ухвалене суддею Черкаським В.І. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 10.04.2026) у справі № 908/3468/13 (908/599/25) за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (м.Запоріжжя); до відповідача-1 - Товарної біржі "Херсонська універсальна товарна біржа" (м. Херсон, Херсонська область); до відповідача-2 - Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" (м. Запоріжжя); до відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Метизи" (м.Запоріжжя); третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 (м. Кривій Ріг, Дніпропетровська область); третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область); третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький Емальпосуд" (м. Запоріжжя); третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "Стасенко та партнери" (м. Київ); третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (м. Запоріжжя); третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (м.Запоріжжя); третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Запорізький міський центр зайнятості (м. Запоріжжя); третя особа-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Концерн "Міські теплові мережі" (м. Запоріжжя); третя особа-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління ДПС у Запорізькій області (м. Запоріжжя), відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (м. Київ); третя особа-10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (м.Запоріжжя); третя особа-11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Водоканал" (м. Запоріжжя); третя особа-12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область) третя особа-13, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско Пласт" (м. Дніпро); третя особа-14, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (м. Запоріжжя); третя особа-15, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" (м. Запоріжжя); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2: ОСОБА_4 (с. Чорноземне, Мелітопольський район, Запорізька область); про визнання аукціонів недійсними та витребування майна в порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України, в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (м. Запоріжжя); керуючий санацією - Оберемко Роман Анатолійович (м. Київ), ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод". У справі триває процедура санації, повноваження керуючого санацією виконує арбітражний керуючий Оберемко Р.А. У березні 2025 року Публічне акціонерне товариство "Запорізький сталепрокатний завод" (далі по тексту - позивач) в особі керуючого санацією Оберемка Р.А. звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товарної біржі "Херсонська універсальна товарна біржа" (далі по тексту - відповідач-1), Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" (далі по тексту - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (далі по тексту відповідач-3) в якому просить суд: - визнати недійсними результати аукціонів із продажу майна Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", які відбулися на Товарній біржі "Херсонська універсальна товарна біржа" та оформлені протоколом № 4_3/060415 від 06.04.2015; - витребувати у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" нерухоме майно, а саме: будівлі, інв. №181052, літ. А1-2, А2, загальною площею 749,5 кв.м за адресою: Запорізька обл., м.Запоріжжя, вулиця Історична, будинок 49 (номер об`єкта в РПВН: 27966175); - скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер: 46301766 від 04.04.2019 12:16:58, приватного нотаріуса Кардаш Яни Олександрівни, Запорізький міський нотаріальний округ, Запорізька обл.; - зобов`язати державного реєстратора здійснити запис про право власності на нерухоме майно за Публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод". Позовні вимоги обґрунтовані наступним: - 06.04.2015 відбулися другі повторні торги, які проведені з порушенням порядку проведення аукціону, встановленого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент торгів); - початкова вартість майна (264 821 грн 57 коп.) мала знижуватися поетапно (на крок аукціону) до виявлення охочого укласти договір, але не нижче граничної вартості (50 % від початкової), натомість учасники торгів одразу запропонували цінові пропозиції, значно нижчі за початкову вартість: ТОВ "Торговий дім "Рікада" - 26 782 грн 15 коп., а переможець ТОВ "Торговий дім "Метизи" - 29 460 грн 37 коп.; - продаж відбувся з порушенням статей 64, 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без дотримання процедури зниження ціни, що призвело до відчуження майна за заниженою ціною; - є наявними підстави для застосування статей 387, 388 Цивільного кодексу України щодо витребування майна у відповідача-2, який не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки мав знати про історію реалізації активу, враховуючи, що попередній власник (фізична особа ОСОБА_4 ) придбав це майно 08.08.2016 за ціною 29 460 грн 00 коп., що є очевидно неринковою ціною; - позивач також вказує на розбіжності у фінансовій звітності відповідача-2 та ставить під сумнів "надмірний тягар" від витребування майна, посилаючись на наявність іншого майна у керівника релігійної організації; - позивач подав клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності. Керуючий санацією Оберемко Р.А. зазначає, що дізнався про порушення та наявність протоколу торгів лише 17.10.2024 під час розгляду іншої справи № 908/3468/13 (908/1500/24). Позивач посилається на бездіяльність попередніх ліквідаторів, введення воєнного стану та карантинні обмеження як на підстави для поновлення строків. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.12.2025 у справі №908/3468/13 (908/599/25): - позовні вимоги задоволені частково; - визнані недійсними результати других повторних торгів (аукціону) з продажу майна Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", який відбувся на Товарній біржі "Херсонська універсальна товарна біржа" та оформлений протоколом № 4_З/060415 від 06.04.2015; - стягнуто з Товарної біржі "Херсонська універсальна товарна біржа" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" судовий збір у розмірі 3 734 грн 53 коп. - в іншій частині позову відмовлено. Рішення обґрунтовано наступним: - 06.04.2015 відбулися другі повторні торги, на яких початкова вартість майна (264 821 грн 57 коп.) мала знижуватися поетапно (на крок аукціону) до виявлення охочого укласти договір, але не нижче граничної вартості (50 % від початкової). Натомість учасники торгів одразу запропонували цінові пропозиції, значно нижчі за початкову вартість: ТОВ "Торговий дім "Рікада" - 26 782 грн 15 коп., а переможець ТОВ "Торговий дім "Метизи" - 29 460 грн 37 коп.; - в період з 30.03.2015 до 26.03.2018 здійснювалася процедура ліквідації боржника; 06.04.2015 відповідач-1 провів другі повторні торги з продажу майна боржника; початкова вартість лота № 4_3: 267 821 грн 57 коп. з урахуванням ПДВ; аукціон проводився з можливістю зниження початкової вартості, на цьому ж аукціоні з посиланням на частини 3, 4, 5 статті 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI; крок аукціону - 1 (один) відсоток від початкової вартості продажу лота, що становить 2 678 грн 22 коп.; аукціон проводився з можливістю зниження початкової вартості, доки не виявиться охочий укласти договір, що передбачено частинами 3, 4, 5 статті 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII; покупцем вищезазначеного майна, що запропонував найвищу ціну (29 460 грн 37 коп.), стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи"; - суд дійшов висновку, що проведення спірного аукціону 06.04.2015 через тиждень після введення процедури ліквідації позивача (30.03.2015) було передчасним та здійснено з порушенням особливостей проведення аукціону відповідно до статей 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу; - враховуючи проведення в період 30.03.2015 - 26.03.2018 процедури ліквідації позивача (боржника), суд також виходив із того, що відповідно до статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор здійснює повноваження щодо прийняття майна боржника, формування ліквідаційної маси та продажу майна для задоволення вимог кредиторів. Стаття 26 цього Закону визначає компетенцію комітету кредиторів, зокрема щодо визначення складу майна в разі продажу частини майна; частина 8 статті 44 Закону встановлює, що спори, які виникають під час проведення та виконання результатів аукціону, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство; - суд установив, що під час відчуження спірного майна не було дотримано вимог законодавства щодо порядку реалізації майна ліквідаційної маси, отже, позовна вимога про визнання недійсними результатів других повторних торгів підлягає задоволенню, тому слід визнати недійсними результати аукціонів із продажу майна Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", які відбулися на Товарній біржі "Херсонська універсальна товарна біржа" та оформлені протоколом протоколу № 4_3/060415 від 06.04.2015; - судом також установлено, що після проведення аукціону, спірне майно вибуло з володіння переможця торгів (відповідача-3) та було відчужене на користь фізичної особи ОСОБА_4 (третя особа на стороні відповідача); - 04.04.2019 між ОСОБА_4 (продавець) та Релігійною організацією "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" (покупцем) укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Кардаш Я.О. за реєстровим № 315, предметом якого є нерухоме майно: будівлі, інв. № 181052, літ. А1-2, А2, загальною площею 749,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна договору становила 621 000 грн 00 коп. При цьому згідно з пунктом 1.3. Договору від 04.04.2019 експертна грошова оцінка вищевказаного приміщення згідно зі звітом про оцінку майна № ВАКЖХУ389102, наданим ФОП Намінас І.Я. станом на 21.03.2019, становила 1 367 357 грн 00 коп.; - суд заслухав п`ятьох свідків з боку відповідача-2, спільною метою показань яких було підтвердження заяв відповідача-2 початкового стану майна, джерела коштів на його придбання, процесу ремонту та поточного використання приміщення для статутної діяльності. Так: 1) свідок ОСОБА_5 , який займає посаду пастора Церкви підтвердив фактичні обставини угоди по придбанню спірного об`єкта та повідомив, що майно було придбано за 621 000 грн 00 коп. Кошти на купівлю були надані як пожертва від ОСОБА_6 . Свідок охарактеризував стан будівлі на момент придбання як "напівзруйнований" та наголосив, що всі ремонтні роботи виконувалися членами церкви без залучення сторонніх підрядних організацій. Спірний об`єкт використовується виключно у статутній діяльності; 2) свідок ОСОБА_7 , який є членом Церкви повідомив, що саме він надав кошти на придбання спірного майна як пожертву від доходів від своєї підприємницької діяльності та уточнив, що підписав формальний "договір пожертви" та особисто передав готівку продавцеві - ОСОБА_4 . Описуючи стан будівлі на момент купівлі, він зазначив: "воно було повністю... непридатне для експлуатації... по суті, просто була коробка"; 3) свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які є членами Церкви, підтвердили вкрай занедбаний стан будівлі до купівлі, згадуючи відсутність вікон та дверей, купи сміття, а також сліди перебування сторонніх осіб. Кожен із них розповів про свою особисту участь у ремонті: прибирання, фарбування, готування їжі для робітників, монтаж сантехніки та інші роботи. Свідки також підтвердили, що приміщення активно використовується для щоденних богослужінь, а комунальні витрати покриваються за рахунок добровільних внесків членів церкви; - на підставі звітів відповідача-2 про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за 2019 - 2024 роки, суд установив, що відповідач-2 не відображає у звітності жодних сум надходжень (пожертвувань, благодійної допомоги) та свої витрати. Свідки - представники релігійної громади та її керівник, пояснили такий стан звітності тим, що церква не збирає кошти на свій офіційний банківський рахунок і не оприбутковує їх. Усі витрати на утримання, ремонт приміщення та комунальні послуги члени церкви оплачують безпосередньо зі своїх власних коштів як цільові пожертви, зокрема, напряму купують будматеріали або самостійно оплачують рахунки КП "Водоканал", ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" та інші; - відповідач-2 заперечує проти вимоги позивача щодо витребування майна у нього на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, посилаючись на статус добросовісного набувача, придбання майна за відплатним договором через 4 роки після спірних торгів, проведення значних поліпшень (ремонту, реконструкції) та використання майна у статутній (релігійній, гуманітарній) діяльності; - оцінивши доводи відповідача-2 про непропорційність витребування спірного майна крізь призму статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суд виходив з того, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання держави у право мирного володіння майном є сумісним із зазначеною нормою за наявності трьох умов: воно має бути законним, переслідувати легітимну мету в суспільному інтересі та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом і правами конкретної особи; такого балансу немає, якщо на особу покладається індивідуальний і надмірний тягар. Суд погодився з тим, що вимога про витребування спірного нерухомого майна у відповідача-2 формально спрямована на досягнення легітимної мети - відновлення порушених прав боржника та захист інтересів кредиторів у межах справи про банкрутство, разом з тим наявність легітимної мети не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи буде саме такий спосіб захисту пропорційним у конкретних обставинах цієї справи; - із матеріалів справи вбачається, що на момент придбання спірне приміщення було фактично непридатним для використання. У подальшому воно було істотно поліпшене з метою приведення його у функціональний стан за рахунок пожертв, особистої праці членів громади, їх власного майна, на підтвердження чого подавалися пояснення, клопотання про допит свідків, відомості про укладення договорів на водо- та електропостачання, а також посилання на експертну оцінку вартості приміщення після здійснених поліпшень. Ці обставини позивачем повністю не спростовані; заперечення позивача переважно зводяться не до заперечення самого факту ремонту та використання об`єкта, а до сумнівів щодо джерел коштів, масштабу таких поліпшень і значення цих обставин для вирішення віндикаційної вимоги; - матеріали справи свідчать, що спірне приміщення використовується відповідачем-2 не для комерційної діяльності, а як будівля церкви: для проведення богослужінь, молитов, занять дитячої недільної школи, інших заходів для дітей та дорослих, а також для розподілу гуманітарної допомоги, підтримки військових, їхніх родин, полонених і загиблих. Наведені відповідачем-2 обставини щодо фактичного суспільного та релігійного використання об`єкта кореспондують поданим до справи поясненням і не були предметно спростовані доказами зворотного, зокрема доказами використання приміщення для отримання прибутку; - судом установлено, що ФОП Зінченко В.В. на підставі договору № 04/06-2025 від 04.06.2025, укладеного з Релігійною організацією "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя", проведена оцінка нежитлової нерухомості - спірного у справі об`єкту, мета якої та сфера застосування звіту про оцінку: визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для сплати судового збору та прийняття судових рішень. Дата оцінки: 04.06.2025. Дата завершення звіту: 04.06.2025. База оцінки: ринкова. Вид вартості: ринковий. Валюта оцінки: гривня. Згідно з висновком про вартість майна суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість об`єкта оцінки, а саме: нежитлової будівлі літ. А1-2, А2 (інв. № 181052) загальною площею за внутрішніми замірами 749,5 кв. м, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Заводський район, вулиця Історична, будинок 49, для сплати судового збору та прийняття судових рішень, виходячи з даних, викладених у цьому звіті, станом на дату оцінки 04.06.2025 становить: 15 036 582 грн 92 коп., у тому числі ПДВ (20 %) - 2 506 097 грн 15 коп.; - за таких обставин суд дійшов висновку, що застосування саме віндикаційного способу захисту у вигляді витребування спірного приміщення у відповідача-2, хоча й переслідує легітимну мету, у конкретній ситуації матиме наслідком покладення на відповідача-2 індивідуального та надмірного тягаря. Такий висновок зумовлений сукупністю встановлених обставин: істотним поліпшенням спірного майна після його набуття, тривалим фактичним та некомерційним використанням об`єкта для статутної діяльності релігійної організації, суспільно корисною гуманітарною функцією цього об`єкта та відсутністю в межах цього спору будь-якого реального й визначеного механізму одночасного та справедливого відшкодування відповідачу-2 тих витрат і втрат, яких він зазнає у разі позбавлення його володіння таким майном. Саме відсутність належного компенсаційного механізму є тим чинником, який у світлі підходу Європейського суду з прав людини порушує необхідний баланс між інтересами кредиторів та інтересами особи, яка фактично користується майном для релігійних і суспільних потреб; - посилання позивача на те, що відповідач-2 не є добросовісним набувачем, а також на можливість здійснення релігійної діяльності в інших приміщеннях, суд оцінив критично, саме у площині тесту пропорційності. Навіть якщо припустити наявність у позивача належного інтересу на повернення майна до ліквідаційної маси, це не усуває обов`язку суду обрати такий спосіб захисту, який у конкретних обставинах не створюватиме для іншої сторони непропорційних наслідків, тому встановлені порушення під час вибуття майна не автоматично зумовлюють задоволення вимоги про витребування цього майна у відповідача-2; - з огляду на наведене, доводи відповідача-2 у частині посилання на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини є обґрунтованими в тій частині, що витребування спірного приміщення саме у відповідача-2 не забезпечить справедливого балансу між переслідуваною легітимною метою та наслідками такого втручання для відповідача-2, а відтак у цій частині позов задоволенню не підлягає. Суд врахував практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо захисту права власності добросовісного набувача (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Витребування майна в добросовісного набувача, який покладається на відомості реєстру та інвестував у майно значні кошти, може становити непропорційне втручання у право власності ("надмірний індивідуальний тягар"), якщо держава (в особі ліквідатора / керуючого санацією) допустила помилки у процедурі банкрутства; - Верховний Суд у постанові від 14.05.2025 у справі № 15/68-10(902/1563/23) зазначив, що до вимог про витребування майна застосовується загальна позовна давність (3 роки), перебіг якої починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про витребування майна по суті (через непропорційність втручання та статус добросовісного набувача), питання застосування наслідків спливу позовної давності не є вирішальним для цієї частини вимог, проте підсилює позицію щодо необхідності забезпечення юридичної визначеності; - з огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про витребування нерухомого майна у відповідача-2 та скасування рішення про державну реєстрацію прав, оскільки відповідач-2 є добросовісним набувачем, а витребування майна становитиме непропорційне втручання в його права (порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції). Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Запорізький сталепрокатний завод" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 49767 від 16.04.2026), в якій просить: - скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2025 у частині відмови у задоволенні вимог про витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" нерухомого майна, будівлі, інв. №181052, літ.А1-2, А2, загальною площею (кв.м): 749.5 за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Історична, будинок 49; - ухвалити нове рішення у частині витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" нерухоме майно інв. № 181052, літ.А1-2, А2, загальною площею (кв. м): 749.5, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Історична. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - відповідно до пункту 1 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяв станом на 06.04.2015, вибір способів продажу активів боржника здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. В процедурі санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" його ліквідатор Нагіх Л.К. не забезпечила продаж майна на аукціонах, що проводились за найвищою ціною, порушила вимоги закону відносно порядку проведення аукціонів, в результаті чого результати таких аукціонів були визнані в судовому порядку недійсними на підставі Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 по справі №908/3468/13. Підставою визнання недійсними результатів на аукціонах Товарної біржі "Херсонська універсальна товарна біржа" було те, що з наявних в матеріалах справи протоколів других повторних відкритих торгів (аукціонів) вбачається, що початкова вартість не знижувалась в порядку, передбаченому статтею 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, при проведенні других повторних відкритих торгів (аукціонів), проведених на ТБ "Херсонська універсальна товарна біржа" з продажу майна Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", початкова вартість виставлених на продаж корпоративних прав боржника повинна була знизитись на 40%, при цьому ліцитатор міг прийняти ціну учасника аукціону без застосування механізму зниження ціни на крок аукціону, якщо запропонована учасником аукціону ціна є більшою за ціну, запропоновану ліцитатором, тобто початкову ціну за мінусом 40%. Враховуючи наведене, судова колегія дійшла до висновку, що проведення спірних аукціонів здійснено з порушенням особливостей проведення повторного аукціону та особливостей проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості ціни, відповідно до статей 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; - аналогічні порушення закону виявлені також керуючим санацією арбітражним керуючим Оберемко Р.А. при проведенні торгів 06.04.2015 на ТБ "Херсонська універсальна товарна біржа" з продажу двоповерхової будівлі з підпіллям (блок обслуговування гуртожитку), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Історична,

49. Дані торги оформлені протоколом № 4_3/060415 від 06.04.2015. Згодом на виконання даного протоколу було укладено Договір купівлі-продажу від 10.04.2015. Продаж майна проводився згідно з поданими учасниками ціновими пропозиціям: учасник № 1 ТОВ "Торговий дім "Рікада" запропонував 26 782 грн 15 коп., а учасник № 2 ТОВ "Торговий дім "Метизи" запропонував 29 460 грн 37 коп., на підставі цього, переможцем торгів (аукціону) оголошено ТОВ "Торговий дім "Метизи"; - 08.08.2016 між ТОВ "ТД "Метизи" та ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким було продано нерухоме майно за ціною 29 460 грн 37 коп. в тому числі ПДВ. 04.04.2019 між ОСОБА_4 та відповідачем-2 укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, за яким відповідач-2 придбав нерухоме майно, експертна грошова оцiнка вищевказаного примiщення згiдно зі звiтом про оцiнку майна №ВАКЖХУ389102 складала 1 367 357 грн 00 коп. (що видно з самого договору), при цьому загальна цiна продажу предмету договору (нерухомого майна) становить 621 000 грн 00 коп., тобто менша за оціночну вартість удвічі. Згідно з розшифровкою балансу за 2019 рік, приміщення було поставлене на баланс за ціною 1 367 400 грн 00 коп., таким чином, є очевидним, що відповідачем-2 приховано реальну вартість нерухомого майна у договорі купівлі-продажу, за яким ним набувалось право власності. Також, згідно з розшифровкою балансу відповідача-2 за липень 2025 року, вартість приміщення становить 1 027 000 грн 00 коп., при цьому, згідно зі звітом про оцінку майна від 04.06.2025, складеним ФОП Зінченко В.В., вартість нерухомого майна становить 15 036 582 грн 92 коп. Таким чином, відповідачем-2 свідомо приховано на момент укладення Договору купівлі-продажу дійсну вартість нерухомого майна; - відповідачу-2 не могло бути невідомим сумнівність договору купівлі-продажу нерухомого майна, на що вказувала вартість нерухомого майна, яка вказана в Договорі купівлі-продажу від 08.08.2016 - 29 460 грн 37 коп. в тому числі ПДВ; - у даній справі витребування майна до ліквідаційної маси у цілому відповідає умовам законності, з огляду на сталість способів захисту, передбачених статтями 16, 387, 388 Цивільного кодексу України; - щодо добросовісної поведінки відповідача-2, то суд мав надати оцінку наступним обставинам. Відповідач-2, укладаючи договір купівлі-продажу нерухомого майна, був обізнаний з умовами договору купівлі-продажу, за яким набувалось право власності особою, якою його відчужувала - В`юнинком С.М. На сумнівну історію щодо права власності на нерухоме майно вказували безпосередньо ціна договору з Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.08.2016, за якою ОСОБА_11 придбав нерухоме майно у ТОВ "Метизи", - 29 460 грн 00 коп.. Так, згідно з курсом долара США до гривні на 08.08.2016 (24,8220 грн. за 1 долар США ) - 763,4 кв. м. у м. Запоріжжя (комерційна нежитлова нерухомість) було продано за 1 186 доларів США, що очевидно не відповідає дійсності. Відповідач-2 не міг не знати про умови, за якими нерухоме майно набувалось ОСОБА_11 , оскільки правочин посвідчувався нотаріусом та ним повідомлялось відповідачу-2 підстави, на яких володів нерухомим майном продавець. Таким чином, відповідач-2, усвідомлюючи занижену ціну нерухомого майна при набутті права власності В`юником С.М., не міг діяти добросовісно. Разом з тим, діючи обачно, відповідач-2 міг та мав звернутись за професійною правничою допомогою з метою вивчення порядку та способу, в який відчужувалось нерухоме майно. Якби відповідач-2 діяв обачно та добросовісно на момент набуття права власності на спірне нерухоме майно (08.08.2016), він би дізнався з відомостей, які розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень про те, що кредиторами боржника у справі про банкрутство (ФОП Руденко) в Донецькому апеляційному господарському суді оскаржувались підстави для визнання Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Нагіх Л.К. (ухвала 27.07.2016 по справі № 908/3468/13). Із судових рішень очевидним для стороннього спостерігача є те, що кредиторами оскаржується законність призначення ліквідатором ПАТ "ЗСПЗ" ОСОБА_12 та законність відкриття ліквідаційної процедури, в межах яких здійснювалось відчуження спірного нерухомого майна Отже, для стороннього спостерігача мало бути очевидним, що оскільки оскаржується ліквідаційна процедура та повноваження ліквідатора, який відчужував нерухоме майно, яке планував придбавати відповідач-2, для останнього можуть настати наслідки визнання незаконними як дій ліквідатора, так і правочинів, які ним вчинялись щодо відчуження нерухомого майна боржника в ліквідаційній процедурі, у тому числі і наслідки витребування нерухомого майна; - посилання відповідача-2 лише на строки позовної давності, які нібито могли минути на момент укладання договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та відповідачем-2 з моменту проведення прилюдних торгів, є недостатніми для визначення добросовісності за принципами стороннього спостерігача; - висновки суду про те, що спосіб захисту є непропорційним у конкретних обставинах цієї справи не відповідають дійсним обставинам справи. З урахуванням того, що визнані недійсними у даній справі судовим рішенням торги організовувались арбітражним керуючим, чия професійна відповідальність застрахована у відповідності до статті 110 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв на момент придбання проведення оскаржених торгів) на суму триста мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на початок року, що становить - 413 400 грн 00 коп. (1 378 грн 00 коп. х 300), така компенсація в більшій частині покриє відповідачу-2 суму договору купівлі-продажу (621 000 грн 00 коп.). Окрім цього, за продавцем по договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_4 зареєстровано наступне нерухоме майно: 1) будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; 4) земельна ділянка 2321582700:01:003:0152; 5) земельна ділянка 2321582700:01:001:0170; 6) земельна ділянка 7320584000:05:001:0309; 7) земельна ділянка7320584000:05:001:0310; - отже, у разі витребування нерухомого майна у відповідача-2, він має змогу стягнути у вигляді компенсації відшкодування вартості нерухомого майна з продавця даного майна ( ОСОБА_4 ); - судом не було враховано, що у процедурі банкрутства застосовуються затверджені судом механізми погашення заборгованості перед кредиторам, що захищає інтереси відповідача-2 у разі пред`явлення вимоги майнового характеру до боржника як власника майна на суму вартості проведеного ремонту; - судові рішення мають бути розумно передбачуваними. Очевидно, що особа, фізична чи юридична, має можливість прогнозувати як буде вирішено її спір. Позивач, звертаючись з даним позовом враховував, що судом у даній справі вже були задоволені аналогічні позови та витребувано майно, яке вносилось частинами до статутних капіталів інших товариств на користь боржника. В процедурі санації окрім ТОВ "ВС "Дніпро" були створені за рахунок майна ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" інші підприємства: ТОВ "БВ "Азов", ТОВ "Метал Холдінг", ТОВ "Запорізький емальпосуд", ТОВ "БВ "Славутич", корпоративні права боржника в яких були також продані арбітражним керуючим Нагіх Л.К. на аукціонах за мізерні ціни. Зокрема, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.03.2024 у справі № 908/3468/13 визнано бездіяльність колишніх арбітражних керуючих ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", діяльність яких була направлена лише на виведення майна з активів боржника, що підтвердив Центральний апеляційний господарський суд в своїй постанові від 15.01.2025 у справі № 908/3468/13. У наведених судових справах, які розглядались у межах справи про банкрутство, досліджувались обставини виведення майна з активів боржника та встановлювались обставини зловмисних дій арбітражних керуючих, які очевидно діяли у змові з іншими особами. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, мав з огляду на принципи дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника, зважаючи на сталість судової практики у даній справі за участю боржника та інших юридичних осіб, колишніх арбітражних керуючих, які виконували функції керуючих санацією, ліквідацією ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", прийшов до невірних висновків про непропорційність вимог про витребування нерухомого майна у відповідача-2 на користь боржника; - висновки суду про те, що на момент придбання спірного приміщення воно було фактично непридатним для використання не підтверджується наявними доказами. Відповідно до пояснень, наданих суду представниками відповідача-2, нерухоме майно було придбано відповідачем-2 у занедбаному стані, із втратою своїх властивостей. Однак, завдяки зусиллям релігійної громади нерухоме майно було відбудоване та відновило свої функції. Аналогічні за змістом відомості повідомили також допитані в судовому засіданні свідки, які з їх слів є членами релігійної громади. Разом з тим, повідомлені відомості про непридатність нерухомого майна не підтверджуються іншими доказами по справі Згідно з пунктом 10 Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.08.2016, що укладений між ТОВ "ТД "Метизи" та ОСОБА_4 , відчужуване нерухоме майно візуально оглянуто покупцем, до оформлення цього договору; недоліки та дефекти, які перешкоджали б його використанню за призначенням або знижують цінність на момент огляду, покупцем виявлені не були, а також зазначене приміщення відповідає санітарним та технічним нормам. Також, відповідно до пункту 8.1. Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 04.04.2019, за яким відповідач-2 придбав нерухоме майно, продавець гарантує, що на момент укладення цього договору нерухоме майно не містить недолiкiв, якi значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначених в цьому договорi. Під цим договором підписався представник відповідача-2 та свідок по справі ОСОБА_13 . Таким чином, повідомлені суду відомості про непридатність нерухомого майна, на момент його придбання відповідачем-2, не відповідає письмовим доказам, що містяться у матеріалах справи. Окрім цього, на питання суду до свідків про участь у будівельних роботах залучених осіб чи професійних робітників, свідками було повідомлено, що кваліфікованих робочих чи фахових будівельних компаній для відновлення нерухомого майна відповідачем-2 не залучалось, згідно з показами свідків ними виконувались будівельні роботи косметичного характеру: фарбування, заміна раковин, встановлення кондиціонерів. Дані обставини підтверджують те, що капітального відновлення нерухомого майна відповідачем-2 не здійснювалось, що свідчить про те, що на момент набуття права власності відповідачем-2 нерухоме майно не втратило своїх функцій використовуватись за призначенням, відповідно твердження відповідача-2 про неможливість віндикації майна у зв`язку з його фізичним знищенням є надуманим; - діяльність відповідача-2 може здійснюватись і в інших приміщеннях, які належать зазначеним вище юридичним особам - релігійним організаціям, які є єдиними конфесійно; - свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що членство у церкві мають 150 осіб. Разом з тим, ним не надано суду рішення про затвердження цих членів як учасників церкви Церковною Радою, як цього вимагає пункт 4.2. Статуту відповідача-2. Разом з тим, згідно з довідкою про членство в Церкві від 25.09.2025, учасниками церкви є громадяни Федоров, ОСОБА_14 , Джанополадова, Рубель, таким чином, матеріали справи містять докази, що Церква існує для забезпечення потреб фактично чотирьох осіб. Окрім цього, згідно з розпорядженням Запорізької військової адміністрації від 16.10.2025 № 1058 зареєстровано зміни до Статуту Релігійної Організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" та змінено юридичну адресу на: 69000, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Цитрусова, буд. 8-А, зміну адреси було зареєстровано відповідачем-2 в Єдиному реєстрі підприємств, установ, організацій України. На сторінці Інстаграм https://www.instagram.com/reel/DCepukWsMoy/?hl=ne зазначено три адреси церкви "Джерело Життя": вул. Історична 49, вул. Патріотична 84а, вул. Цитрусова 8-А та містяться фотографії об`єктів та заходів, які проводить Церква у згаданих приміщеннях. Таким чином, релігійна організація для здійснення статутної діяльності та задоволення потреб релігійної громади і ширшого кола осіб, які отримують у цьому приміщенні релігійну, гуманітарну та соціальну підтримку, можуть використовувати для цієї мети приміщення інших десяти релігійних громад, які розташовані у цьому ж Заводському районі м. Запоріжжя. Отже, під час вирішення справи суд мав перевірити чи відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним витребування нерухомого майна із переслідуваною законною метою. Як убачається з наведених вище доводів позивача, відповідач-2 має інше майно для здійснення статутної діяльності. Наявність нерухомого майна у власності відповідача-2 не є передумовою для здійснення його релігійної діяльності. Разом з тим у боржника наявні кредитори, зокрема, з критичних суб`єктів економіки, фіскальна служба, органи пенсійного фонду, громадяни України. Судом першої інстанції не враховано, що витребування майна на користь боржника переслідує легітимну мету для задоволення вимог кредиторів та інтересів держави. Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", розгляд справи призначено у судовому засіданні на 27.05.2026. У судове засідання 27.05.2026 з`явилися представники скаржника (позивача), третьої особи-1 та третьої особи-2; представники відповідачів-1,2,3 та третіх осіб-3-15 у зазначене судове засідання не з`явилися, причин нез`явлення суду не повідомили, жодних клопотань від зазначених учасників справи до апеляційного господарського суду не надходило. Також судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Апеляційним господарським судом враховано, що станом на 27.05.2026 строк на подання відзивів на апеляційну скаргу, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився. Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено. Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що учасники справи не скористалися своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу та вважала можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами, оскільки згідно з частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Більше того, права відповідачів та третіх осіб, як учасників справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права скаржника на розумність строку розгляду апеляційної скарги (своєчасне вирішення судом спорів), що є однією із засад (принципів) та завданням господарського судочинства, яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У судовому засіданні 27.05.2026 третя особа-2 заявив усне клопотання про застосування заходів процесуального примусу до відповідачів за відсутність зареєстрованого електронного кабінету та неявку у судове засідання їх представників. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що зазначені обставини не перешкоджають розгляду справи, явка у судове засідання була визнана необов`язковою. Також третьою особою-2 заявлено усне клопотання про накладення санкцій на ОСОБА_4 у зв`язку з його перебування на тимчасово окупованій території. Суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання третьої особи на стороні відповідача-2 ОСОБА_4 є тимчасово окупована територія. Суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання третьої особи на стороні відповідача-2 ОСОБА_4 є тимчасово окупована територія; господарський суд не наділений повноваженнями накладення санкцій за проживання особи на тимчасово окупованій території; підстави для задоволення вказаного клопотання відстуні. У судовому засіданні 27.05.2026 представник скаржника (позивача) просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2025 в частині відмови у задоволенні вимог про витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" нерухомого майна, будівлі, інв. № 181052, літ.А1-2, А2, загальною площею (кв.м): 749.5 за адресою: АДРЕСА_1 ; ухвалити в цій частині нове рішення про витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" нерухоме майно інв. № 181052, літ.А1-2, А2, загальною площею (кв.м): 749.5, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Історична. Третя особа-1 у судовому засіданні 27.05.2026 надав усні пояснення з приводу оскаржуваного рішення та поданої апеляційної скарги, за змістом яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення про витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" нерухоме майно інв. №181052, літ.А1-2, А2, загальною площею (кв.м): 749.5, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м.Запоріжжя, вулиця Історична. Третя особа-2 у судовому засіданні 27.05.2026 надав усні пояснення з приводу оскаржуваного рішення та поданої апеляційної скарги, за змістом яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, витребувати у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" нерухоме майно інв. № 181052, літ.А1-2, А2, загальною площею (кв.м): 749.5, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Історична. Під час судового засідання 27.05.2026 близько 16:40 головуючим суддею було звернуто увагу третьої особи-2 на процесуальний час та поставлено на вирішення питання доцільності обмеження подальшого виступу третьої особи-2 двома хвилинами або оголошення перерви у судовому засіданні, з метою надання можливості третій особі-2 надати усні пояснення без обмеження в часі в наступному судовому засідання, яке буде призначено з урахування відповідної потреби в часі. В цей момент третя особа-2 заявив усний відвід головуючому судді Фещенко Ю.В. Розглянувши усну заяву ОСОБА_2 про відвід судді Фещенко Ю.В., суд не вбачав підстав для її задоволення та ухвалою від 27.05.2026 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Фещенко Ю.В. від розгляду справи №908/3468/13 (908/599/25). 27.05.2026 оголошено перерву у судовому засіданні до 24.06.2026, з метою надання часу ОСОБА_2 для висловлення своєї правової позицію щодо апеляційної скарги, про що постановлена ухвала від 27.05.2026. Від відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 7779/26 від 11.06.2026), в якому він просить: поновити строк на подання відзиву; залишити апеляційну скаргу без задоволення; рішення в оскаржуваній частині залишити без змін. Від арбітражного керуючого за допомогою системи "Електронний суд" (вх. № суду 7825/26 від 11.06.2026) надійшло клопотання про залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду. Від ОСОБА_2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заява про забезпечення доказів (вх. № суду 8556/26 від 24.06.2026), а також заява про відвід суддів: Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В. (вх. № суду 8558/26 від 24.06.2026). Враховуючи надходження зазначених заяв та клопотань безпосередньо перед початком судового засіданні 24.06.2026, а також перебування колегії суддів в інших судових засідань до початку судового засідання в цій справі, а також те, що технічно не було можливості у повному обсязі роздрукувати та належним чином зареєструвати всі заяви та клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності оголошення перерви у судовому засіданні 24.06.2026 до 02.07.2026. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід суддів: Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В. Від ОСОБА_2 надійшли заяви про відвід судді Золотарьової Я.С. (вх. № суду 9026/26 від 02.07.2026) та судді Мартинюка С.В. (вх. № суду 9012/26 від 02.07.2026). У судовому засіданні 02.07.2026 вказані заяви були розглянуті та ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2026 відмовлено у задоволенні заяв про відвід судді Золотарьової Я.С. (вх. № суду 9026/26 від 02.07.2026) та ОСОБА_15 (вх. № суду 9012/26 від 02.07.2026) . У судовому засіданні 02.07.2026 було розглянуто подане ОСОБА_2 за допомогою системи "Електронний суд" клопотання про проведення трансляції судового засідання, яке задоволено судом. Також, суд вважав за доцільне оголосити перерву у судовому засіданні та повідомити учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 09.07.2026. У судове засідання 09.07.2026 з`явилися представники скаржника (позивача), відповідача-2, ОСОБА_2 ; представники відповідачів-1,3, третіх осіб-1,3 -15 на стороні позивача та третя особа, на стороні відповідача-2 у зазначене судове засідання не з`явилися, клопотань від зазначених учасників справи до апеляційного господарського суду не надходило. Колегією суддів встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме: - шляхом направлення ухвали суду від 02.07.2026 позивачу, третім особам-1,2,4,5,6,7,8,9,10,11,12,14 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 02.07.2026 доставлена до Електронних кабінетів позивача, третіх осіб-1,2,4,5,6,7,8,9,10,11,12,14 - 02.07.2026 після 17 години (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 03.07.2026); - шляхом направлення ухвали суду від 02.07.2026 поштовим зв`язком через АТ "Укрпошта" на офіційні адреси відповідачів-1,2,3 та третіх осіб-3,13,15 та третьої особи на стороні відповідача-2. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2026 надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень - 02.07.2026, зареєстровано в реєстрі - 02.07.2026 та забезпечено надання загального доступу 06.07.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/137882809). Отже у всіх учасників справи були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень). З урахуванням наведеного, всі учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2026 по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У судовому засіданні 09.07.2026 розглянуто заяву ОСОБА_2 (вх. № суду 9426/26 від 09.07.2026) про відвід судді Мартинюка С.В. від розгляду справи №908/3468/13 (908/599/25). Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2026 у задоволенні цієї заяви ОСОБА_2 відмовлено. Суддею-доповідачем у судовому засіданні зазначено, що в матеріалах справи наявні подані ОСОБА_2 заяви про забезпечення доказів від 24.06.2026, заява без прохальної частини від 01.07.2026, заява про забезпечення доказів від 02.07.2026 та заява про зобов`язання відповідача зареєструвати електронний кабінет від 02.07.2026. У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав подані заяви та просив зобов`язати Релігійну організацію "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" зареєструвати електронний кабінет. Суд протокольною ухвалою залишив без розгляду вказані вище заяви на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: - процесуальний строк для подання, зокрема, заяв і клопотань ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 був встановлений протягом 10 днів з дня отримання ухвали; - ОСОБА_2 отримав ухвалу від 06.05.2026 у свій електронний кабінет 06.05.2026 о 17:21 год. (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 07.05.2026); - за таких умов граничним строком для звернення, зокрема, з заявами та клопотаннями, є 18.05.2026; - клопотання про продовження вказаного строку від ОСОБА_2 не надходило, поважних причин пропуску процесуального строку не повідомлено. Також, у судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача-2 про поновлення строку на подачу відзиву на апеляційну скаргу; судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні вказаного клопотання; відзив на апеляційну скаргу відповідача-2 залишено без розгляду. У судовому засіданні 09.07.2023 присутні представники учасників справи висловили правові позиції щодо поданої апеляційної скарги. Представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2025 у даній справі, посилаючись на те, що спірний аукціон проведений в 2015 році; відповідач-2 є добросовісним набувачем; різниця між договірною, балансовою та оціночною вартістю не свідчить про його недобросовісність, а витребування майна за таких умов є непропорційним втручанням у право власності РО "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя". Інші учасники справи підтримали раніше викладені у письмовій формі правові позиції щодо апеляційної скарги. Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження. У судовому засіданні 09.07.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.11.2013 порушено провадження у справі № 908/3468/13 про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод". Ухвалою від 16.01.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод". Ухвалою від 12.02.2014 введено процедуру санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", установлено строк санації у шість місяців; керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Персюка Сергія Володимировича. Ухвалою від 03.03.2014 затверджено План санації, який схвалено комітетом кредиторів (протокол б/н від 25.02.2014). Ухвалами від 25.04.2014 та 29.09.2014 затверджено зміни та доповнення до Плану санації. Ухвалою від 05.12.2014 керуючого санацією замінено та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Нагіх Людмилу Костянтинівну. Згідно з частиною 1 статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. На підставі Наказу № 16 керуючого санацією Персюка С. В. від 20.03.2014 затверджено Порядок про конкурсний відбір організатора аукціону з продажу майна боржника. 26.03.2014 у газеті "Голос України" № 56 (5806) опубліковано оголошення про проведення конкурсу; за результатами засідання комісії 14.04.2014 переможцем визнано ТБ "Херсонська універсальна товарна біржа". Керуючий санацією звернувся до суду з клопотанням про визнання біржі учасником провадження; біржа надала згоду листом № 16 від 16.06.2014 та поясненнями № 20 від 27.06.2014; між ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" (замовник) та ТБ "Херсонська універсальна товарна біржа" (організатор) укладено договір № 23-06/14 від 23.06.2014 на організацію і проведення аукціону; ухвалою суду від 03.07.2014 біржу визнано учасником провадження у справі № 908/3468/13. Пунктом 2.2.5 договору № 23-06/14 передбачено, що організатор аукціону повинен провести аукціон із можливістю зниження початкової вартості (згідно з чинним законодавством) протягом двох місяців із дня укладання договору на організацію і проведення аукціону. Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2014. Відповідно до пункту 5.3 умов договору № 23-06/14 будь-які зміни та доповнення до цього договору здійснюються в письмовій формі, підписуються обома сторонами та є невід`ємною частиною цього договору. У подальшому між замовником та організатором аукціону неодноразово укладались додаткові угоди до договору № 23-06/14 на організацію і проведення аукціону від 23.06.2014. Планом санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" передбачалося відчуження майна боржника, у тому числі нерухомого майна - будівлі, інв. № 181052, літ. А1-2, А2, загальною площею 749,5 кв. м за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Історична, будинок 49 (номер об`єкта в РПВН: 27966175). Постановою від 30.03.2015 ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" визнано банкрутом, припинено процедуру санації, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нагіх Л.К. Постановою суду від 26.03.2018 постанову Господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 у справі № 908/3468/13 скасовано; припинено повноваження ліквідатора ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" Нагіх Людмили Костянтинівни; відновлено процедуру санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та повноваження керуючого санацією Нагіх Людмили Костянтинівни. Отже, у період з 30.03.2015 до 26.03.2018 здійснювалася процедура ліквідації боржника. Згідно з положеннями статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор із дня свого призначення, зокрема, здійснює такі повноваження: бере у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до частини 8 статті 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спори, які виникають під час проведення та виконання результатів аукціону, зокрема про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство. Статтями 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов`язаний провести повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов`язаний провести другий повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону. Якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості. Повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону. Якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості. У даному випадку, 06.04.2015 ТБ "Херсонська універсальна торгова біржа" (відповідач-1) проведені другі повторні торги з продажу майна боржника. На підставі протоколу № 4_3/060415 від 06.04.2015 продаж майна здійснювався на підставі ухвал Господарського суду Запорізької області у справі 908/3468/13: від 21.11.2013, від 12.02.2014, від 03.03.2014, від 05.12.2014, постанови Господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 у справі 908/3468/13, договору № 23-06/14 на організацію і проведення аукціону від 23.06.2014, укладеного з ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", договору-доручення № 23-06/14д на здійснення біржових операцій брокерськими конторами від 23.06.2014, укладеного з ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", заяви на організацію та проведення другого повторного аукціону від 05.03.2015, поданої керуючим санацією ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", та оголошення про проведення других повторних відкритих торгів (аукціону) з продажу майна Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" № 29/1 від 05.03.2015, яке було оприлюднене: 13.03.2015 на сайті Міністерства юстиції України з номером публікації № 15394 за посиланням http://www.minjust.gov.ua/46406/?d=15394&v=847b67e878&t=7; 05.03.2015 на сайті Вищого господарського суду України з номером публікації № 15394 за посиланням http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=15394&v=847b67e878&t=7, за лотом № 4_3: - Блок обслуговування гуртожитку (літ. А1-2, А2), інв. № 181052, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Історична,

49. Опис майна: Рік побудови - 1985. Загальна площа будівлі (кв. м) - 763,

4. Основна площа будівлі (кв. м) - 539,

4. Допоміжна площа будівлі (кв. м) - 224,

0. Кількість поверхів: двоповерхова будівля (літ. А1-2, А2) з підпіллям. Загальна кількість приміщень/кімнат у будівлі -

33. Площа забудови (кв. м) - 933,7. Будівельний об`єм (куб. м) - 4

650. Технічний стан - ветхий (стан тримальних конструктивних елементів - аварійний, а ненесучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій). - Статус земельної ділянки: право власності (оренди) не зареєстроване. Кадастровий номер земельної ділянки: не присвоєно. Право на земельну ділянку до покупця не переходить. Земельна ділянка належить Запорізькій міській раді. - Початкова вартість лота № 4_3: 267 821 грн 57 коп. з урахуванням ПДВ. - Відкриті торги (аукціон) відбулися в торговому залі Товарної біржі "Херсонська універсальна товарна біржа" за адресою: м. Херсон, вул. Покришева, буд.

41. На купівлю вищезазначеного майна були подані дві заяви від покупців:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рікада" (скорочене найменування - ТОВ "Торговий дім "Рікада"), держава: Україна, юридична адреса: 73035, м.Херсон, пров. Янтарний, буд. 2, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ: 36130639, в особі директора Чеверікіна Ігоря Миколайовича, що діє на підставі Статуту (номер запису: 14991050015010260, дата реєстрації: 11.11.2014) та протоколу № 1-04-14 від 23.04.2014. Уповноважена особа (представник): Галдун Ольга Анатоліївна (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 30 серпня 1999 року Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області), що діє на підставі довіреності за вих. № 1/03 від 16.03.2015.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (скорочене найменування - ТОВ "ТД "Метизи"), держава: Україна, юридична адреса: 69600, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20-г, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ: 30958370, в особі генерального директора Кваші Олександра Миколайовича, що діє на підставі Статуту (номер запису: 11031050030003015, дата реєстрації: 08.09.2014) та наказу від 30.12.2014. Уповноважена особа (представник): Капур Олександр Федорович (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 15.12.1997 Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області), що діє на підставі довіреності за вих. № 3 від 17.03.2015. Крок аукціону - 1 (один) відсоток від початкової вартості продажу лота, що становить 2 678 грн 22 коп. Аукціон проводився з можливістю зниження початкової вартості, доки не виявиться охочий укласти договір, що передбачено частинами 3, 4, 5 статті 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII. Покупцем вищезазначеного майна, що запропонував найвищу ціну (29 460 грн 37 коп.), стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи". Гарантійний внесок, сплачений переможцем відкритих торгів (аукціону) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" у розмірі 26 782 грн 16 коп. з ПДВ, зараховується у вартість оплати за придбане майно боржника ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод". Сума, яка залишилася у розмірі 2 678 грн 21 коп. з урахуванням ПДВ - 20 %, оплачується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 у ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, отримувач - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", код за ЄДРПОУ 00191247, призначення платежу: "За придбане майно боржника ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" на аукціоні 06.04.2015". Право власності на придбане майно переходить до Покупця після підписання акта про передавання права власності на куплене майно. Аукціон проведено згідно із Законом України "Про товарну біржу", Правилами біржової торгівлі, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Матеріали справи свідчать про те, що після проведення аукціону, спірне майно вибуло з володіння переможця торгів (відповідача-3) та було відчужене на користь фізичної особи ОСОБА_4 (третя особа на стороні відповідача-2). 04.04.2019 між ОСОБА_4 (продавцем) та Релігійною організацією "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" (покупцем -відповідачем-2) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Кардаш Я.О. за реєстровим № 315, предметом якого є нерухоме майно: будівлі, інв. № 181052, літ. А 1-2, А 2, загальною площею 749,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна договору становила 621 000 грн 00 коп. Право власності за відповідачем-2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46301766 від 04.04.2019). На підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Кардаш Я.О. за реєстровим № 315, нотаріальної справи з посвідчення цього договору, суд установив, що ОСОБА_4 набув право власності на зазначене нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.08.2016, укладеного ним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" реєстр. № 594; продаж вчинено за 29 460 грн 37 коп. Згідно з пунктом 1.3. Договору від 04.04.2019 експертна грошова оцінка вищевказаного приміщення згідно зі звітом про оцінку майна № ВАКЖХУ389102, наданим ФОП Намінас І.Я. станом на 21.03.2019, становила 1 367 357 грн 00 коп. Згідно з інформацією зі звіту про оцінку щодо об`єктів промислової (складської) нерухомості Блок обслуговування гуртожитку, інв. № 181052 (літ. А1-2, А2) фізичний стан об`єкту вказаний як непридатний. Разом з тим, частиною 3 статті 55 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Розглядаючи заяву про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суду належить перевірити обставини його організації та проведення відповідно до положень розділів ІІІ, IV Закону про банкрутство. Підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків і часу проведення аукціону, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціону). Отже, до предмета доказування в разі оскарження результатів аукціону входить з`ясування обставин дотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог Закону про банкрутство до його проведення, зокрема: щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів) (статті 64 - 68 Закону). Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, господарські суди мають системно застосовувати норми Закону про банкрутство, оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування складу майна, яке виставляється на продаж, та укладення відповідного договору з організатором аукціону, дотримання вимог щодо публічності проведення аукціону та порядку його проведення задля відчуження майна за максимальною ціною, яку визначає ринок за умов прозорості та вільної конкуренції, що є визначальною метою аукціону як способу реалізації активів банкрута (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 927/640/19). Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що проведення спірного аукціону 06.04.2015 через тиждень після введення процедури ліквідації позивача (30.03.2015) було передчасним та здійснено з порушенням особливостей проведення аукціону відповідно до статей 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому порушення встановленого законом порядку проведення торгів, зокрема щодо формування ціни та її зниження, є підставою для визнання результатів торгів недійсними. Суд установив, що під час відчуження спірного майна не було дотримано вимог законодавства щодо порядку реалізації майна ліквідаційної маси, тому визнав недійсними результати аукціонів із продажу майна Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", які відбулися на Товарній біржі "Херсонська універсальна товарна біржа" та оформлені протоколом протоколу № 4_3/060415 від 06.04.2015. Наведені висновки суду не є предметом апеляційного оскарження, заперечення учасників справи проти визнання судом аукціону недійсним не наведені. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Між тим, встановивши наведені вище обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у частині витребування спірного майна у порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції виходив з того, що: - на момент придбання спірне приміщення було фактично непридатним для використання. У подальшому воно було істотно поліпшене з метою приведення його у функціональний стан за рахунок пожертв, особистої праці членів громади, їх власного майна. На підтвердження цього подавалися пояснення, клопотання про допит свідків, відомості про укладення договорів на водо- та електропостачання, а також посилання на експертну оцінку вартості приміщення після здійснених поліпшень. Ці обставини позивачем повністю не спростовані; заперечення позивача переважно зводяться не до заперечення самого факту ремонту та використання об`єкта, а до сумнівів щодо джерел коштів, масштабу таких поліпшень і значення цих обставин для вирішення віндикаційної вимоги; - спірне приміщення використовується відповідачем-2 не для комерційної діяльності, а як будівля церкви: для проведення богослужінь, молитов, занять дитячої недільної школи, інших заходів для дітей та дорослих, а також для розподілу гуманітарної допомоги, підтримки військових, їхніх родин, полонених і загиблих; - сама по собі розбіжність чисельності релігійної громади не спростовує використання спірного приміщення релігійною організацією для здійснення статутної діяльності та задоволення потреб релігійної громади і ширшого кола осіб, які отримують у цьому приміщенні релігійну, гуманітарну та соціальну підтримку. Також суд врахував, що Фізичною особою - підприємцем Зінченко В.В. на підставі договору № 04/06-2025 від 04.06.2025, укладеного з відповідачем-2, проведена оцінка нежитлової нерухомості - спірного у справі об`єкту. Згідно з висновком про вартість майна суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість Об`єкта оцінки, а саме нежитлової будівлі літ. А1-2, А2 (інв. № 181052) загальною площею за внутрішніми замірами 749,5 кв.м, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Заводський район, вулиця Історична, будинок 49, для сплати судового збору та прийняття судових рішень, виходячи з даних, викладених у цьому звіті, станом на дату оцінки 04.06.2025 становить: 15 036 582 грн 92 коп., у тому числі ПДВ (20 %) - 2 506 097 грн 15 коп. За таких обставин суд дійшов висновку, що застосування саме віндикаційного способу захисту у вигляді витребування спірного приміщення у відповідача-2, хоча й переслідує легітимну мету, у конкретній ситуації матиме наслідком покладення на відповідача-2 індивідуального та надмірного тягаря. Такий висновок зумовлений сукупністю встановлених обставин: істотним поліпшенням спірного майна після його набуття, тривалим фактичним та некомерційним використанням об`єкта для статутної діяльності релігійної організації, суспільно корисною гуманітарною функцією цього об`єкта та відсутністю в межах цього спору будь-якого реального й визначеного механізму одночасного та справедливого відшкодування відповідачу-2 тих витрат і втрат, яких він зазнає у разі позбавлення його володіння таким майном. Саме відсутність належного компенсаційного механізму є тим чинником, який у світлі підходу Європейського суду з прав людини порушує необхідний баланс між інтересами кредиторів та інтересами особи, яка фактично користується майном для релігійних і суспільних потреб. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Як зазначалось раніше, за приписами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Частиною 1 статті 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. При цьому слід враховувати, що провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У частині 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" зазначено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямований на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У даному випадку спірне майно вибуло з володіння власника ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" за суттєво заниженою та економічно не обґрунтованою ціною, що не сприяло відновленню платоспроможності боржника та задоволенню вимог кредиторів. При цьому, розглядаючи спори щодо витребування майна, суди мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України, зокрема: чи з волі власника вибуло це майно з його володіння, чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. У даному випадку колегія суддів враховує, що Релігійна організація "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" є добросовісним набувачем спірного майна. Однак, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в своїй постанові від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 підтримав свою правову позицію, зроблену у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 908/431/14, від 21.06.2018 у справі № 927/939/17, яка полягає у тому, що здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. Враховуючи вищенаведене, а також те, що спірне майно незаконно вибуло з власності ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", воно підлягає витребуванню від його добросовісного набувача, яким, у даному випадку, є Релігійна організація "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя". Відмовляючи у позові у частині витребування спірного майна, суд послався на те, що застосування саме віндикаційного способу захисту у вигляді витребування спірного приміщення у відповідача-2, хоча й переслідує легітимну мету, у конкретній ситуації матиме наслідком покладення на нього індивідуального та надмірного тягаря. Такий висновок зумовлений сукупністю встановлених обставин: істотним поліпшенням спірного майна після його набуття, тривалим фактичним та некомерційним використанням об`єкта для статутної діяльності релігійної організації, суспільно корисною гуманітарною функцією цього об`єкта та відсутністю в межах цього спору будь-якого реального й визначеного механізму одночасного та справедливого відшкодування відповідачу-2 тих витрат і втрат, яких він зазнає у разі позбавлення його володіння таким майном. Статтею 330 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних (а так само інших зобов`язальних) відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У такому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною правочину, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, визначених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15). У постанові Верховного суду від 10.12.2025 у справі № 914/364/22 (914/2474/24) викладена позиція, що у процедурах банкрутства суттєве значення має принцип судового нагляду, оскільки з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Зазначений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Господарський суд у справах про банкрутство має забезпечити як принцип рівності учасників процедури банкрутства, баланс інтересів боржника і його кредиторів та інших заінтересованих учасників, так і справедливий розподіл майна боржника між кредиторами, що є особливістю процедури банкрутства. З огляду на зазначене легітимною метою у випадку витребування арбітражним керуючим майна від його набувача на підставі частини 1 статі 388 Цивільного кодексу України можна вважати судовий нагляд у процедурах банкрутства та нагляд за дотриманням інтересів кредиторів щодо збереження об`єктів ліквідаційної маси, а також інтересів боржника щодо задоволення грошових вимог кредиторів. (Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.05.2024 у справі 910/5808/20). Повернення у власність позивача спірного майна, відчуженого поза його волею переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а також з метою дотримання таких прав відповідно до загальних інтересів суспільства. Пропорційність втручання у право володіння та справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання, в цьому випадку полягає у тому, що позивач - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", поза його волею був позбавлений права володіння на спірне майно. Враховуючи наведене, єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння наведеним вище нерухомим майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до його відчуження, є саме витребування належного позивачу майна. Віндикація у межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, також презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений, у тому числі, правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника у цілому, так і на права керівників юридичної особи, так і на її учасників. Аналогічна правова позиція також вказана в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 5015/118/11(914/942/24), від 09.07.2025 у справі № 914/1875/16(914/343/24) та від 09.07.2025 у справі № 914/1875/16 (914/345/24). Відтак, втручання у право відповідача-2 Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря. Водночас, частинами 3, 4 статті 390 Цивільного кодексу України встановлено, що добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Також добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, наявний висновок, за змістом якого добросовісний (кінцевий) набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача. Добросовісний набувач набуває право на таке звернення за умови задоволення судом позовних вимог власника про витребування спірного майна (відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20). У цьому випадку відповідач не позбавлений можливості звернутися із відповідним позовом про відшкодування витрат, понесених у зв`язку із придбанням спірного майна, при цьому відсутні підстави вважати, що вчиняючи такі дії відповідач понесе індивідуальний і надмірний тягар. Чинне законодавство України не пов`язує можливість або неможливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності або відсутності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу угод договором. Витребування майна від добросовісного набувача, у такому випадку, залежить від наявності або відсутності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу угод, за якими здійснювалося відчуження майна. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного висновку щодо відмови у задоволенні позову щодо витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" нерухомого майна. З огляду на вищевикладене, доводи скаржника знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи. При цьому апеляційний господарський суд, з огляду на встановлені обставини справи, вважає за можливе визнати поважними причини пропуску ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" позовної давності на подання даного позову. Так, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Європейської Конвенції з прав людини, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для вчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права. Отже, суд вправі надати особі (визнати право) на судовий захист порушеного права за сукупності умов: - особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали йому звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, вказавши та надавши також суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 Господарського процесуального кодекс України); - суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і тим самим дійде висновку про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.02.2020 у справі № 910/56/19. У даному спорі апеляційний господарський суд враховує, що Публічне акціонерне товариство "Запорізький сталепрокатний завод" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Оберемка Р.А. звернувся до Господарського суду Запорізької області з даним позовом до ТБ "Херсонська універсальна товарна біржа", РО "Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" та ТОВ "Метизи" 11.03.2025. Під час розгляду справи у суді першої інстанції Релігійною організацією "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" була подана заява про застосування позовної давності до вимог позивача. У свою чергу позивачем подана заява про визнання поважними причин пропуску позовної давності, виходячи з обставин справи про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", неправомірності дій попередніх керуючих санацією та прийняття документів від арбітражного керуючого Нагіх Н.К. лише 22.06.2021. У силу приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника. Тобто, арбітражний керуючий в цьому випадку діє не як фізична особа у власних інтересах, а з врахуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та норм Глави 17 Цивільного кодексу України у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належний чином виконувати свої повноваження в ході процедури банкрутства. Неправомірне відчуження спірного майна ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" відбулось у квітні 2015 року внаслідок неправомірних та недобросовісних дій ліквідатора - арбітражного керуючого ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" Нагіх Н.К., яка виконувала повноваження єдиного органу управління боржника. Відтак, саме з цього часу має обліковуватися строк позовної давності. Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.12.2014 у справі № 908/3468/13 звільнено арбітражного керуючого Персюка С.В. від виконання обов`язків керуючого санацією ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", керуючим санацією товариства призначено арбітражного керуючого Нагіх Л.К. Постановою суду від 26.03.2018 постанову Господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 у справі № 908/3468/13 скасовано; припинено повноваження ліквідатора ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" Нагіх Людмили Костянтинівни; відновлено процедуру санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" та повноваження керуючого санацією Нагіх Людмили Костянтинівни. Ухвалою від 01.11.2019 заяву Нагіх Л.К. про звільнення задоволено та відсторонено її від виконання обов`язків керуючого санацією. У подальшому ухвалою від 14.04.2020 Нагіх Л.К. відсторонено від виконання повноважень керуючого санацією, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича; ухвалою від 29.04.2020 керуючого санацією зобов`язано ознайомитися з матеріалами справи. Враховуючи викладене, матеріалами даної справи підтверджується та не спростовано сторонами неналежне та недобросовісне виконання арбітражними керуючими Персюком С.В. та Нагіх Л.К. своїх повноважень під час процедури банкрутства ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", що вплинуло на можливість останнього своєчасно пред`явити позов про витребування спірного нерухомого майна у господарському суді. При цьому право звернення з віндикаційним позовом до третіх осіб, у тому числі з підстав визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, належить виключно арбітражному керуючому боржника (статті 22, 28, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а витребуване майно на підставі статті 388 Цивільного кодексу України - поверненню до ліквідаційної маси боржника. На дату звернення з позовом у даній справі повноваження керуючого санацією виконує арбітражний керуючий Оберемко Р.А., призначений ухвалою суду від 14.04.2020. Документацію боржника від арбітражного керуючого Нагіх Л.К. арбітражний керуючий Оберемко Р.А. отримав лише 22.06.2021. На час призначення керуючим санацією ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" арбітражного керуючого Оберемка Р.А., в особі якого боржник і звернувся з даним позовом до господарського суду, набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким було Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Також, 17.03.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", згідно з яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено. Таким чином, у період здійснення управління боржником арбітражними керуючими Персюк С.В. та ОСОБА_12 , ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" було позбавлено можливості захисту свої прав шляхом пред`явлення позову про витребування спірного майна, а у період виконання повноважень керуючого санацією арбітражного керуючого Оберемка Р.А. та на час пред`явлення ним цього позову строки позовної давності були продовжені. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що причини пропуску позовної давності ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" на пред`явлення даного позову є поважними, а тому порушене право останнього підлягає захисту. Відповідно до частини 1, 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. У даному випадку висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи; рішення ухвалене при недоведенні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, отже, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" підлягає задоволенню; рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2025 у справі № 908/3468/13 (908/599/25) у частині відмови у задоволенні вимоги про витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" нерухомого майна, а саме: будівлі інв. № 181052, літ. А 1-2, А2, загальною площею 749,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Історична, будинок 49 (номер об`єкта в РПВН 27966175) слід скасувати. Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, враховуючи її задоволення, покладаються на Релігійну організацію "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя". З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 287- 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2025 у справі № 908/3468/13 (908/599/25) - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2025 у справі №908/3468/13 (908/599/25) в частині відмови у задоволенні вимоги про витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" нерухомого майна, а саме: будівлі інв. № 181052, літ. А 1-2, А2, загальною площею 749,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Історична, будинок 49 (номер об`єкта в РПВН 27966175) - скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" про витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" нерухомого майна, а саме: будівлі інв. № 181052, літ. А1-2, А2, загальною площею 749,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Історична, будинок 49 (номер об`єкта в РПВН 27966175) - задовольнити. Витребувати у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" нерухоме майно, а саме: будівлю інв. №181052, літ. А1-2, А2, загальною площею 749,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Історична, будинок 49 (номер об`єкта в РПВН 27966175). Стягнути з Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 24 612 грн 43 коп.

4. Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

5. Матеріали справи № 908/3468/13 (908/599/25) повернути до Господарського суду Запорізької області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 16.07.2026. Головуючий суддя Ю.В. Фещенко Суддя Я.С. Золотарьова Суддя С.В. Мартинюк