Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/13069/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" травня 2026 р. Справа№ 910/13069/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гончарова С.А. суддів: Сибіги О.М. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р., за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 13.05.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського міста Києва від 23.03.2026 та на додаткове рішення Господарського міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/13069/25(суддя Лиськов М.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" до Акціонерного товариства "Київгаз" про визнання протиправним та скасування рішення та вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" звернулась звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Київгаз" в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення №2/24-7/0120 від 24.07.2025 року засідання постійно діючої комісії Оператора ГРМ (Акціонерне товариство "Київгаз") з розгляду Актів про порушення та скасувати необлікований (донарахований) ТОВ "Теплоенергокомплект" об`єм природного газу на підставі підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, з 07:00 06.05.2025 по 07:00 29.05.2025, який (об`єм (обсяг) газу) склав 6 348,00 куб.м. на загальну суму 136 914,71 грн Рішенням Господарського міста Києва від 23.03.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення №2/24-7/0120 від 24.07.2025 року засідання постійно діючої комісії Оператора ГРМ (Акціонерного товариства "Київгаз") з розгляду Акту про порушення від 03.06.2025 №0120. Скасовано необлікований (донарахований) ТОВ "Теплоенергокомплект" об`єм природного газу на підставі підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, з 07:00 06.05.2025 по 07:00 29.05.2025, який склав 6 348,00 куб.м. на загальну суму 136 914,71 грн Стягнуто з Акціонерного товариства "Київгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" 4 844,80 грн витрат по сплаті судового збору. Додатковим рішенням Господарського міста Києва від 30.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про відшкодування судових витрат задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Київгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 600, 00 грн Не погодившись із прийнятим рішенням та додатковим рішенням, 13.04.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського міста Києва від 23.03.2026 та на додаткове рішення Господарського міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/13069/25, в якій просить апеляційну скаргу АТ "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/13069/25.29.07.2025 по справі №910/4821/25- задовольнити повністю. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі №910/13069/25 скасувати повністю та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у позові повністю. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/13069/25 скасувати повністю, в цій частині відмовити повністю. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що на об`єкті споживача не здійснювалось постачання/розподіл природного газу є незаконними, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам норм матеріального права та фактичним обставинам справи Апелянт вказує, що споживачем не оспорювались визначені в акті приймання-передачі об`єми поставленого та спожитого природного газу, визначені за звітні газові періоди на підставі зміненого режиму нарахування по об`єкту споживача відповідно до задоволеного Оператором ГРМ акту про порушення №0120 від 03.06.2025 та в матеріалах справи відсутні будь-які докази противного. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що судом першої інстанції протиправно та без належного правового обґрунтування не було застосовано норми права в оскаржуваному судовому рішенні без урахування усіх вищезазначених правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, Об`єднаної палати Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, що в силу приписів пункту першого частини другої статті 287 ГПК України, є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 з ухваленням нового рішення у справі - про повну відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського міста Києва від 23.03.2026 та на додаткове рішення Господарського міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/13069/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського міста Києва від 23.03.2026 та на додаткове рішення Господарського міста Києва від 30.03.2026 у справі №910/13069/25. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 13.05.2026. 29.04.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що скаржник не зміг навести обставини та надати на їх підтвердження докази які б спростували висновки суду першої інстанції про те, що в квітні, травні 2025 року було відсутнє споживання газу позивачем. Позивач вказує, що в матеріалах справи відсутній акт приймання - передачі в якому визначені об`єми природного газу які на думку апелянта позивачем не оскаржувалися. Більше того позивачу не відомо про існування такого акту приймання - передачі, а апелянт в свою чергу не надавав вказаний акт до матеріалів справи. Тому оцінити припущення апелянта стосовно гіпотетичної необхідності оскаржувати такий акт не вбачається за можливе. ТОВ "Теплоенергокомплект" зазначає, що у справі фігурує лише один лічильник, з пропущеним терміном повірки в однин місяць, а не декілька з дванадцяти місячним простроченням повірки як зазначає апелянт. Більше того жодної пожежі на об`єкті позивача не було , що підкреслює надуманість заперечень апелянта. Так, позивач у відзиві зазначає, що прохальна частина апеляційної скарги і містить вимогу про скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026, однак у скарзі не зазначено у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість додаткового рішення суду. У судове засідання, що відбулось 13.05.2026 представники з`явились представники обох сторін, надали пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.12.2016 року між ПАТ "Київгаз" та ТОВ "Теплоенергокомплект" було укладено договір №251604 розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) (далі - Договір). У пункті 1.1. Договору зазначено, що він відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженому Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498. У квітні 2019 року змінилася назва сторони Договору, відповідача з ПАТ "Київгаз" на АТ "Київгаз". ТОВ "Теплоенергокомплект", листом від 29.05.2025 року № 273 П-05 звернулося до АТ "Київгаз" з проханням направити фахівця АТ "Київгаз" на адресу Позивача для заміни встановленого газового лічильника заводський №053125 у зв`язку із закінченням строку повірки (строк повірки до 05.05.2025) на аналогічний лічильник заводський №085202 (строк повірки до 15.05.2027). Прибувши 03.06.2025 за адресою Позивача, працівники Відповідача замість заміни лічильника, склали Акт про порушення №0120 від 03.06.2025 року Кодексу газорозподільчих систем: пп. 4 п. 2 гл. 2 розділу ХІ (порушення строку періодичної повірки лічильника газу GMS G 10 зав. №053125), а також припинили газопостачання. Пунктом 8 Акту №0120 передбачено, що комісія Оператора ГРМ з розгляду цього Акта буде проводити засідання 24.07.2025 року о 10:05 за адресою: м. Київ, провулок Руслана Лужевського, 18. 24.07.2025 представник ТОВ "Теплоенергокомплект" прибув до комісії Оператора ГРМ для участі у її засіданні з розгляду Акта про порушення №0120 від 03.06.2025 року, при цьому ТОВ "Теплоенергокомплект" підготувало власні заперечення на Акт про порушення №0120, які були викладені у письмових поясненнях №374П - 07 від 23.07.2025 разом з додатками, та планувало надати їх комісії Оператора ГРМ в засіданні для спільного розгляду з іншими матеріалами справи. Водночас, як стверджує Позивач, під час проведення засідання комісії Оператора ГРМ, представнику ТОВ "Теплоенергокомплект" - Пятову С.В. без пояснення причини було відмовлено в прийнятті письмових пояснень №374П - 07 від 23.07.2025, з огляду на що, дані письмові пояснення не були врахованими при винесенні комісією оскаржуваного рішення. Позивач також зазначає, що не зважаючи на безпідставну відмову комісії Оператора ГРМ у прийнятті пояснень №374П - 07, в той же день дані пояснення були подані представником споживача (позивач) до скриньки АТ "Київгаз" за адресою: вулиця Михайла Бойчука, будинок, 4Б, місто Київ, та відповідно до інформації повідомленої телефоном працівниками канцелярії АТ "Київгаз", зареєстровані під вхідним №4354 від 24.07.2025 року. Сутність пояснень №374П - 07, серед іншого, зводилась до того, що споживання газу було припинено товариством з 31 березня 2025 року з огляду на суттєве потепління та відсутньої необхідності в опаленні офісного приміщення товариства. Зазначена інформація підтверджувалася доданими до пояснень актами приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою за договором №251604 з Додатками "Розшифровка до акту споживання" за квітень та травень 2025 року, в яких АТ "Київгаз", згідно з показниками Електронного Блоку телеметрії БТМ-КГ №002437, відобразив відсутність витрати газу у квітні та травні 2025р. стосовно вузла обліку газу Позивача. Крім того звернення до Відповідача саме 29.05.2025 для заміни встановленого газового лічильника №053125 було обумовлено саме тим, що переданий АТ "Київгаз" у квітні на повірку замінний лічильник заводський №085202 було повернуто Позивачу лише 29.05.2025. Таким чином, хоч строк періодичної повірки лічильника газу GMS G 10 (№053125) сплинув 06.05.2025 року, проте Позивач припинив споживання природного газу раніше, а саме 31.03.2025 року, а облік споживання природного газу Товариством у січні-березні 2025 року здійснювався із застосуванням повіреного газового лічильника впродовж усього періоду такого споживання з електронною щодобовою передачею даних до АТ "Київгаз". За цієї підстави, керуючись п. 11 гл. 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільчих систем, Позивач просив комісію Оператора ГРМ прийняти рішення про скасування Акту про порушення №0120 від 03.06.2025 року. Рішенням №2/24-7/0120 від 24.07.2025 постійно діючої комісії Оператора ГРМ з розгляду актів про порушення, Акт про порушення №0120 від 03.06.2025 задоволено в повному обсязі. Як вказує Позивач, вказане рішення комісії Оператора ГРМ, представнику товариства надано не було, отже з яких підстав (мотивів) виходила комісія Оператора ГРМ приймаючи оскаржуване рішення Позивачу невідомо. На переконання Позивача, відмова комісії Оператора ГРМ від прийняття письмових пояснень №374П - 07, а також ігнорування усних пояснень представника Пятова С.В., не може вважатися об`єктивним та неупередженим розглядом даною комісією Акту про порушення №0120 від 03.06.2025. Більше того такі дії комісії Оператора ГРМ мають розцінюватися як протиправні, здійснені всупереч положенням п. 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільчих систем. АТ "Київгаз" направив листом №3936/28 від 11.08.2025 року Позивачу рахунок на оплату № 2/24-7/0120 від 24.07.2025, акт про порушення № 0120 від 03.06.2025 та акт-розрахунок № 2/24-7/0120 від 24.07.2025 необлікованого об`єму та обсягу природнього газу і його вартості, при цьому саме рішення №2/24-7/0120 від 24.07.2025 на підставі якого було здійснено розрахунок не надав. Відповідно до зазначеного вище акту-розрахунку №2/24-7/0120 Позивачу було розраховано необлікований (донарахований) об`єм природного газу згідно з пп. 1 п. 4 гл. 4 р. ХІ, з 07:00 06.05.2025 по 07:00 29.05.2025, об`єм (обсяг) газу склав 6 348,00 куб.м. на загальну суму 136 914,71 грн Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відсутності самого факту споживання газу, що підтверджується самим Відповідачем у Розшифровках до акту споживання за квітень та травень 2025 року (показники лічильника газу GMS G 10 (№ 053125) на початок періоду квітень - 14090 м. куб. на кінець періоду травень - 14090 м. куб.), зміна способу розрахунку за спожитий природний газ у зв`язку з пропущенням споживачем терміну повірки прибору обліку суперечить приписам пп. 1 п. 4 гл. 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем на підставі якої Відповідач здійснив вказаний розрахунок. Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 8.1. Типового договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України. Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Відповідно до частин першої та другої статті 41 Закону України "Про ринок природного газу" Регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу. Оператор газорозподільної системи розміщує кодекс газорозподільних систем на своєму вебсайті. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 "Про затвердження кодексу газорозподільних систем" затверджено Кодекс газорозподільних систем (Кодекс ГРМ). Згідно з підпунктом 2 пункту 2 глави 1 Розділу І Кодексу ГРМ, цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 18 Закону України "Про ринок природного газу" приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання. Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Згідно з п.3 Глави 1 Розділу IX Кодексу ГРМ фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. 1 та п.5 ч. 2 ст. 59 Закону України "Про ринок природного газу", суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу є, зокрема, використання приладів обліку природного газу, не повірених або не атестованих в установленому порядку. Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГРМ норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цієї частини. Випадки, які потребують перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу споживачу, що має договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, без наявності акта про порушення, визначені в розділах ІХ-Х цього Кодексу. Згідно з пунктом 2 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належать: 1) відмова в доступі до об`єкта споживача, внаслідок чого представник Оператора ГРМ не здійснив контрольне зняття показань лічильника газу (ЗВТ) за їх наявності на об`єкті споживача; 2) відмова в доступі до об`єкта споживача, внаслідок чого представник Оператора ГРМ не здійснив демонтаж лічильника газу (ЗВТ), що призвело до порушення строку проведення періодичної повірки лічильника газу (ЗВТ) та/або його ремонту, а також його монтаж після проведення періодичної повірки; 3) використання газу побутовим споживачем (за відсутності лічильника) у випадках, коли споживачем протягом місяця з дати настання відповідних змін не було письмово повідомлено Оператора ГРМ про зміни, що стосуються видів споживання газу; 4) пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим. Відповідно до частин 1 та 3 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Суб`єкти господарювання зобов`язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку. Відповідно до пункту 5.9. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджені Наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 №618, власник комерційного вузла обліку газу відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку газу та порушення правил його експлуатації, а також за використання ЗВТ з вичерпаним терміном повірки. Відповідно до положення глави 6 розділу X Кодексу газорозподільних систем, власник комерційного ВОГ або суб`єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ). Технічне обслуговування елементів комерційного ВОГ, зокрема повірки та ремонту ЗВТ, проводить власник цього комерційного ВОГ або суб`єкти господарювання, що здійснюють його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, згідно з експлуатаційними документами в спеціалізованих сервісних центрах. Засоби вимірювальної техніки, які є складовими комерційного ВОГ, підлягають періодичній повірці відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням вимог глав 7 та 8 цього розділу. Відповідно до пункту 7.4. Типового договору, до умов якого позивач приєднався згідно із заявою-приєднанням, споживач зобов`язується дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем. Отже, позивач, як власник комерційного вузла обліку газу, відповідає за його технічний стан та зобов`язаний своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку. ТОВ "Теплоенергокомплект", листом від 29 травня 2025 року № 273 П-05 звернулося до АТ "Київгаз" з проханням направити фахівця АТ "Київгаз" на адресу Позивача для заміни встановленого газового лічильника заводський №053125 у зв`язку із закінченням строку повірки (строк повірки до 05.05.2025) на аналогічний лічильник заводський №085202 (строк повірки до 15.05.2027). Працівниками АТ "Київгаз" складено Акт про порушення №0120 від 03.06.2025 року Кодексу газорозподільчих систем: пп. 4 п. 2 гл. 2 розділу ХІ (порушення строку періодичної повірки лічильника газу GMS G 10 зав. №053125). Відповідно до пункту X глави 7 розділу X Кодексу ГРМ для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен: 1) завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати; 2) забезпечити на дату демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці встановлення) доступ представникам Оператора ГРМ до ЗВТ для його розпломбування та складання відповідного акта розпломбування; 3) у разі якщо повірка ЗВТ буде здійснюватися не на місці його встановлення, забезпечити за власний рахунок демонтаж/монтаж ЗВТ, його транспортування та державну повірку. Про дату і час встановлення повіреного ЗВТ споживач завчасно має письмово повідомити Оператора ГРМ та забезпечити присутність представника Оператора ГРМ під час монтажу повіреного ЗВТ. Якщо ЗВТ споживача встановлений на території (у приміщенні) Оператора ГРМ, споживач у своєму письмовому повідомленні повинен зазначити про необхідність забезпечення доступу представникам споживача до ЗВТ для проведення відповідних дій (демонтажу, вивезення з території, монтажу тощо). У такому разі Оператор ГРМ зобов`язаний забезпечити представникам споживача (разом з їх засобами і матеріалами) відповідний доступ до ЗВТ. За відсутності дублюючого ЗВТ та невстановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ. З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про проведення повірки засобами електронного зв`язку на адресу АТ "Київгаз" 29.05.2025. Таким чином, судом встановлено, що позивачем пропущено строк повірки лічильника газу GMS G 10 зав. №053125, дата чергової повірки - до 05.05.2025. Пунктами 1 та 8 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Так, представники Оператора ГРМ виявили у позивача порушення: пропущення строку періодичної повірки лічильника газу GMS-G10 зав.№053125, про що зазначено в акті контрольного огляду вузла обліку від 03.06.2025. За виявленими обставинами 03.06.2025 представниками Оператора ГРМ за участю представника споживача був складений акт про порушення №0120 за фактом пропущення з вини споживача строку періодичної (чергової) повірки лічильника газу GMS-G10 зав.№053125, що є порушенням підпункту 2 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ. Згідно з п. 11 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. Рішенням комісії №2/24-7/0120 від 24.07.2025 акт про порушення №0120 від 03.06.2025 був задоволений повністю. На підставі рішення комісії №2/24-7/0120 від 24.07.2025 та відповідно підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ, Оператором ГРМ був складений 24.07.2025 акт-розрахунок №2/24-7/0120 необлікованого об`єму та обсягу природного газу і його вартості за розрахунковий період з 07:00 год. 06.05.2025 по 07:00 год. 29.05.2025, який склав 6 348,00 м3 на загальну суму 136 914,71 грн (з ПДВ). В акті-розрахунку ціна природного газу склала 114 095,59 грн (без ПДВ), відповідно до приписів абзацу третього підпункту 1 пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ. На підставі затвердженого акту-розрахунку №2/24-7/0120 від 24.07.2025 споживачу був виставлений рахунок на оплату №2/24-7/0120 від 24.07.2025 на загальну суму 136 914,71 грн (з ПДВ), який споживач мав оплатити в десятиденний термін від дати отримання. Наведене свідчить про те, що відповідач здійснив донарахування позивачу об`ємів та обсягів газу за відсутності самого факту споживання газу, що підтверджується самим відповідачем у Розшифровках до акту споживання за квітень та травень 2025 року (показники лічильника газу GMS G 10 (№ 053125) на початок періоду квітень - 14090 м. куб. на кінець періоду травень - 14090 м. куб.). На підставі підпункту 1 пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем при складанні акта-розрахунку враховується таке: розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об`єм природного газу, що припадає на період до 01 числа місяця, у якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акта про порушення (тобто до закритого балансового періоду), не потребує коригування (включення до) закритих періодів, а його вартість у повному обсязі має бути оплачена споживачем (несанкціонованим споживачем) оператору ГРМ. При цьому вартість природного газу визначається оператором ГРМ: для споживачів, що не є побутовими - середньоарифметичне значення маржинальної ціни придбання, визначеної оператором ГТС відповідно до положень глави 6 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, протягом періоду необлікованого природного газу. Відповідно до глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, для визначення вартості необлікованого обсягу газу має застосовуватися виключно середньоарифметичне значення маржинальної ціни придбання Оператора ГТС за відповідний період. Тобто, відповідно до положень Кодексу ГТС, вартість необлікованого обсягу природного газу повинна базуватися на об`єктивному ринковому показнику, а саме на середньоарифметичному значенні маржинальної ціни придбання, визначеної Оператором за відповідний період. У свою чергу, відповідно до позиції позивача, обсяг газу, який донараховано АТ "Київгаз" (6 348,00 м. куб), фізично не міг бути спожитий позивачем. Суд враховує висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 02.12.2020 року у справі №906/962/18, про те, що за умови відсутності пошкодження лічильника, пропущення строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та за наявності справного обчислювача (коректора) об`єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, несправність лічильника внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, встановлена за результатами позачергової або експертної повірки, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об`єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС. Аналогічний висновок вкладений у постанові Верховного Суду від 7 червня 2022 року у справі № 904/411/21. У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 906/962/18 також вказано, що висновок про те, що відповідно до норм Кодексу ГРС передбачено донарахування за самим лише фактом непридатності приладу обліку, і воно не ставиться у залежність від наявності або відсутності вини споживача або несанкціонованого втручання споживача в роботу ЗВТ є необґрунтованими, оскільки для здійснення перерахунку споживачу об`єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС (у тому числі пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача) необхідне дотримання певних обов`язкових умов (сукупність), зокрема щодо несправності обчислювача (коректора) об`єму газу, про що є зареєстровані та зафіксовані у звітах повідомлення про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, а в даному випадку ці умови не виконуються. Тобто, з огляду на висновки об`єднаної палати Верховного Суду саме лише пропущення споживачем строку періодичної повірки засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) не є безумовною підставою для перерахунку об`єму спожитого природного газу за граничними нормами (пункт 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС). При цьому, за умови відсутності механічних пошкоджень лічильника, відсутності ознак несанкціонованого втручання в його роботу та, що є ключовим, за наявності справного коректора (обчислювача) об`єму газу, який не фіксував роботу системи в позаштатному режимі, фактичні дані такого обчислювача є достовірними. Суд першої інстанції вірно враховував, що формальна невідповідність ЗВТ нормативним документам у сфері метрології через пропуск строку повірки не нівелює фактів реального обліку газу та не є підставою Оператору ГРМ ігнорувати показники справного коректора заради застосування граничних об`ємів. Матеріали справи не містять доказів несправності обчислювача (коректора) об`єму газу. Згідно із частинами 1, 2 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має також бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6). Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6) від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 (пункт 29)). Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача (постанова Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 916/3610/21). Відповідно до пункту 12 глави 5 розділу Кодексу ГРМ вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. Якщо об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Таким чином, наведена норма дає споживачу право оскаржити об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу у судовому порядку, що дає підстави дійти висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту є правильним, належним та ефективним, та спрямований на відновлення його становища, яке існувало до порушення його прав та законних інтересів. Скасування здійсненого нарахування є правильним, належним та ефективним способом захисту. Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 922/4735/16. Судом встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено постійно діючою Комісією відповідача з розгляду актів про порушення у складі голови, його заступника, трьох членів та секретаря та представника споживача. Як вже зазначалось, 03.06.2025 представниками Акціонерного товариства "Київгаз" складено акт про порушення №0120 на об`єкті товариства щодо порушення строку періодичної перевірки ЗВТ з вини споживача (пп. 4 п. 2 гл. 2 р. ХІ Кодексу ГРМ). Рішенням №2/24-7/0120 від 24.07.2025 засідання постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення задоволено в повному обсязі акт №0120 від 03.06.2025. У листі НКРЕКП датованим 29.01.2025, тобто після прийняття рішення (16.01.2025), зазначено, що у разі відсутності представника Регулятора створена комісія з експертизи засобів вимірювальної техніки та пломб, а також, комісія з розгляду актів про порушення є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. У постанові від 31.05.2022 року у cправа №914/954/21 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем (у наведеній редакції) до складу комісії з розгляду актів про порушення має входити не менше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів (абзац перший). Крім того, Оператор ГРМ офіційним листом має запросити для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику метрологічної організації та територіального органу Регулятора (абзац другий). У разі відмови метрологічної організації або територіального органу Регулятора в делегуванні свого представника для участі на постійній основі у складі комісії комісія створюється без участі такого представника (абзац третій). Остаточний склад комісії з розгляду актів про порушення затверджується наказом Оператора ГРМ (абзац четвертий). За вимогою однієї зі сторін на засідання комісії в окремому випадку можуть бути додатково залучені інші представники, зокрема від виробника ЗВТ чи виробника пломби, повноваження яких підтверджуються в установленому законодавством порядку (абзац п`ятий). Абзац перший пункту 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем визначає мінімально допустиму кількість представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів, які (вказані представники) входять до складу комісії з розгляду актів про порушення. Тобто, вказана норма Кодексу визначає як мінімальний кількісний склад членів комісії для розгляду акта про порушення, так і її суб`єктний склад (інженерно - технічний персонал та юристи) без конкретизації їх співвідношення, проте із вказівкою на необхідність наявності у складі комісії при розгляді акта про порушення кожного з них. При цьому формування постійного складу комісії з більшої кількості її членів (більше ніж 3 члени) законом не заборонено, проте зазначене не повинно впливати на дотримання вимоги про суб`єктний склад такої комісії [обов`язкової наявності серед членів комісії при розгляді акта про порушення як представника (ів) інженерно-технічного персоналу, так і юриста (ів)]. Водночас, зазначена норма закону не містить заборон та обмежень на участь у засіданні комісії залученого Оператором ГРМ фахівця у галузі права. При цьому Верховний Суд звернув увагу, що згідно з вимогами пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що кваліфікаційні характеристики особи - члена комісії з розгляду актів про порушення (юриста) мають забезпечувати можливість відповідної оцінки та визначення правомірності актів про порушення, як конкретного виду юридичної роботи, що має виконуватись. Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 914/954/21. Так, відповідно до пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Пунктом 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ встановлено, що до складу комісії з розгляду актів про порушення має входити не менше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів. Крім того, Оператор ГРМ офіційним листом має запросити для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику метрологічної організації та територіального органу Регулятора. У разі відмови метрологічної організації або територіального органу Регулятора в делегуванні свого представника для участі на постійній основі у складі комісії комісія створюється без участі такого представника. Остаточний склад комісії з розгляду актів про порушення затверджується наказом Оператора ГРМ. За вимогою однієї зі сторін на засідання комісії в окремому випадку можуть бути додатково залучені інші представники, зокрема від виробника ЗВТ чи виробника пломби, повноваження яких підтверджуються в установленому законодавством порядку. Суд позбавлений можливості перевірити повноважність складу постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення Акціонерного товариства "Київгаз", що ухвалила рішення №2/24-7/0120 від 24.07.2025, оскільки в матеріалах справи міститься лише витяг, який підписав секретар комісії Р.П. Веселовський. Також із доданого до матеріалів справи витягу, суд позбавлений можливості встановити, які саме члени комісії були присутні на засіданні та ким саме підписано вказаний акт. Також суд позбавлений можливості встановити чи входили члени комісії, які розглядали акт про порушення від 03.06.2025 №0120 та приймали оскаржуване рішення до складу інженерно-технічного персоналу та юристів, що саме входило до їх трудових обов`язків у Акціонерному товаристві "Київгаз" та чи були покладені на них Оператором ГРМ відповідні завдання та обов`язки у межах займаних посад або на умовах сумісництва/суміщення, цивільно-правового чи трудового договору у зв`язку з виконанням роботи у складі комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРС тощо. Таким чином, суд позбавлений можливості встановити, чи відповідав склад комісії з розгляду актів про порушення вимогам пункту 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ. Крім того, рішення засідання постійно діючої комісії Акціонерного товариства "Київгаз" з розгляду актів про порушення №2/24-7/0120 від 24.07.2025, всупереч пункту 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, прийнято без участі представника Регулятора (НКРЕКП) та представника метрологічної організації. Підсумовуючи викладене в сукупності, враховуючи необґрунтованість та безпідставність оскаржуваного рішення засідання постійно діючої комісії Акціонерного товариства "Київгаз" з розгляду актів про порушення №2/24-7/0120 від 24.07.2025 про задоволення Акта про порушення від 03.06.2025 №0120 та донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомлект" об`єму газу в обсязі 6 348,00 м3 на загальну суму 136 914,71 грн і встановлених судом процедурних порушень під час його прийняття, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позову. Позивач разом із поданням до суду першої інстанції зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" очікує понести в зв`язку із розглядом справи. На обґрунтування поданого клопотання представник позивача зазначив, що Договором №10/10/25 про надання правничої допомоги від 10.10.2025, укладеним між ТОВ "Теплоенергокомплект" як Клієнтом та Адвокатським об`єднанням "СОКІЛ" як Виконавцем, згідно п. 1.1. якого АО "СОКІЛ" взяло на себе зобов`язання надати правничу допомогу ТОВ "Теплоенергокомплект" щодо дій АТ "Київгаз" в порядку та на умовах, визначених цим договором, а Клієнт зобов`язується у свою чергу оплачувати Виконавцю гонорар за надання правничої допомоги згідно ст. 3 даного договору. Додатковою угодою №1 від 10.10.2025 до договору №10/10/25 про надання правничої допомоги від 10.10.2025, якою ТОВ "Теплоенергокомплект" та АО "СОКІЛ" визначили порядок обчислення та оплати гонорару Виконавця за надання правничої допомоги Клієнту, (знаходиться в матеріалах справи, наявна у відповідача ). - п. 3 Гонорар за надання правничої допомоги обраховується шляхом множення загальної кількості годин, затрачених Виконавцем на надання правничої допомоги Клієнту, на вартість однієї години надання правничої допомоги; - п. 4 За домовленістю Сторін вартість однієї години надання правничої допомоги становить 4000,00 (чотири тисячі) гривень; - п. 8 Оплата гонорару здійснюється Клієнтом, шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Виконавця, але в будь-якому разі не пізніше п`яти днів з дати підписання акту приймання-передачі наданої правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат представником ТОВ "Теплоенергокомплект" до матеріалів справи додано також Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 24.03.2026 до договору №10/10/25 про надання правничої допомоги від 10.10.2025, згідно якого ТОВ "Теплоенергокомплект" як Клієнт та АО "СОКІЛ" як Виконавець погодили зміст, тривалість та вартість наданої Виконавцем правничої допомоги Клієнту у справі №910/13069/25 у Господарському суді міста Києва та платіжну інструкцію від 24.03.2026, що підтверджує здійснення оплати ТОВ "Теплоенергокомплект" на користь АО "СОКІЛ" за договором №10/10/25 про надання правничої допомоги від 10.10.2025 грошових коштів у сумі 7600,00 грн. Відповідно до правового висновку Об?єднаної палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 03.10. 2019 року по справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Заперечень проти заяви про відшкодування судових витрат, що заявлені позивачем до відшкодування відповідачем - Акціонерним товариством "Київгаз" до матеріалів справи не представлено. Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу: 1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу); 2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; 3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат; 4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). При цьому, суд враховує, що у п. 9 ч. 1 ст. 1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому, згідно частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Судом враховано, що обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів, їх зміст і доводи є співмірним зі складністю спору в даній справі. Таким чином, відповідно до положень статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 600,00 грн. Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасовання рішення №2/24-7/0120 від 24.07.2025 року засідання постійно діючої комісії Оператора ГРМ (Акціонерного товариства "Київгаз") з розгляду Акту про порушення від 03.06.2025 №0120. Скасовано необлікований (донарахований) ТОВ "Теплоенергокомплект" об`єм природного газу на підставі підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, з 07:00 06.05.2025 по 07:00 29.05.2025, який склав 6 348,00 куб.м. на загальну суму 136 914,71 грн та часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 600, 00 грн. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Київгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/13069/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" - залишити без задоволення Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 910/13069/25 - залишити без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/13069/25 - залишити без змін. Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 15.07.2026 Головуючий суддя С.А. Гончаров Судді О.М. Сибіга О.В. Тищенко