Ухвала КАС ВС № 520/7297/26

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 15 липня 2026 року м. Київ справа №520/7297/26 адміністративне провадження № К/990/29529/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів Берназюка Я.О., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 520/7297/26 за заявою про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 30.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якому просить суд вжити заходів забезпечення позову у справі № 520/7297/26: заборонити ГУ ПФУ в Одеській області застосовувати понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_2 - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 520/7297/26. В обґрунтування заяви зокрема зазначено, що рішенням ХОАС від 07.08.2024 у справі № 520/17008/24, що набрало законної сили 30.09.2024, відповідача зобов`язано виплачувати позивачу пенсію у розмірі 79875,72 грн щомісяця «без обмежень і особливостей, які можуть передбачатися законом». Це формулювання є прямою та беззаперечною судовою забороною будь-яких майбутніх обмежень. Незважаючи на набрання рішенням законної сили, відповідач виплачує лише 37 051,57 грн., утримуючи 42824,15 грн щомісяця (53,6% від присудженої суми). Підставою для утримання відповідач називає Постанову № 1778. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, відмовлено у задоволенні заяви. Відмовляючи у задоволенні заяви заявника, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має інші цілі, а всі обґрунтування заяви позивача зводяться до незаконності дій відповідача щодо застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з огляду на що суд дійшов висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області застосовувати понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 520/7297/26 є необґрунтованими. 25.06.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 520/7297/26; ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до вимог частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Проаналізувавши зміст наведених норм Кодексу Верховний Суд у своїй постанові від 11.06.2026 у справі № 280/9221/25 сформулював правову позицію про те, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом. Закріплені ж у частині 2 статті 150 КАС України підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Тобто заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 380/4885/22, від 16.04.2024 у справі № 320/28419/23. За змістом частини 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. З огляду на частину 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2026 у справі № 280/9221/25, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20, від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21. Суд апеляційної інстанції врахував приведені вище правові позиції касаційного суду з питання застосування процесуальних норм при перегляді ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 та погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заявником у цьому випадку не доведено існування об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість поновлення його прав у майбутньому без вжиття заходів забезпечення. Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Таким чином, Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, як було встановлено судами попередніх інстанцій. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у цьому випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 520/7297/26 за заявою про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач С.М. Чиркін Суддя Я.О. Берназюк Суддя С.Г. Стеценко