Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/4557/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4557/26 пров. № А/857/21961/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року про залишення без розгляду його позовної заяви до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, суддя(і) у І інстанції Потабенко В.А., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 08 квітня 2026 року, ВСТАНОВИВ : У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо обчислення та виплати йому у період з 01.01.2020 по 31.01.2026 включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії та інші доплати і надбавки у відсотковому значенні, що виплачені при проходженні служби) за період з 01.01.2020 по 31.01.2026 включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби) та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені у вказаному періоді, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025 та на 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та зобов`язано позивача подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску. 30.03.2026 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Ухвалою від 06.04.2026 суддя поновила позивачу строк звернення до суду та відкрила провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 08.04.2026 у справі №380/4557/26 вказану позовну заяву було залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу суду від 08.04.2026 про залишення його позовної заяви без розгляду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зазначає, що ані позивач, ані його представник адвокат Ліпенко Ю.К. із заявою (клопотанням) про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії до суду першої інстанції не звертався. Звертає увагу, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду було подано адвокатом Дмитрович Н.В., як представником іншої особи ОСОБА_2 в межах іншої судової справи за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Таким чином, суддя першої інстанції помилково розглянула клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, подане особами, які не є учасниками справи № 380/4557/26. Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено права та обов`язки учасників справи, відповідно до частини другої статті якої учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так, згідно з пунктами 3, 6 частини третьої цієї статті Кодексу учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. За змістом частин другої-третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду. Водночас згідно із частиною другою статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті. Зі змісту наведених процесуальних норм висновується, що право на розпорядження своїм позовом є виключним правом позивача, яке процесуальний закон не пов`язує з будь-якими умовами та обов`язком позивача обґрунтувати своє рішення про залишення позову без розгляду з власної ініціативи. Як встановлено апеляційним судом, 06.04.2026 Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, яку було подано адвокатом Дмитрович Наталією Василівною, як представником ОСОБА_2 , в межах судової справи за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Отже, розглядаючи зазначене клопотання, суд першої інстанції не врахував невідповідність персональних даних позивача, зокрема ім`я та по батькові, а також реєстраційного номера облікової картки платника податків; зазначення іншого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 замість Управління Служби безпеки України у Львівській області; інший предмет спору; інші обставини у справі; а також іншого представника у справі. Таким чином, слід погодитись з доводами скаржника, що судом першої інстанції помилково розглянуто заяву про залишення позовної заяви без розгляду, подане особами, які не є учасниками справи №380/4557/26. Відповідно до приписів частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що при залишенні без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 суддя першої інстанції допустила невідповідність своїх висновків обставинам справи, а тому оскаржувану ухвалу від 08.04.2026 слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №380/4557/26 та направити справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар