Постанова 4857 № 608/3033/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 608/3033/25 пров. № А/857/31332/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Заверухи О.Б., Кузьмича С.М., з участю секретаря Волчанського А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2026 року у справі № 608/3033/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- суддя в 1-й інстанції Яковець Н.В., час ухвалення рішення 02.04.2026 року, місце ухвалення рішення м.Чортків, дата складання повного тексту рішення 02.04.2026 року в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що не увімкнення покажчика повороту при зупинці було зумовлено неочікуваною вимогою поліції про зупинку транспортного засобу через гучномовець, що змусило водія зосередитися на негайному припиненні руху для виконання законної? (як здавалося на момент здійснення зупинки) вимоги працівників поліції. Більше того, як вбачається з відеореєстратора, зі сторони водія на момент виголошення вимоги про зупинку не було вчинено жодного правопорушення, останнє було вчинено виключно після виголошення вимоги про зупинку по гучномовцю. Відсутність сигналу повороту в даній? ситуації? була обумовлена стресовим фактором та необхідністю негайного виконання розпорядження правоохоронців. Дії ОСОБА_1 були спрямовані на максимально швидку реакцію на вимогу поліцейських через гучномовець зупинитися виключає умисел на порушення ПДР. Таким чином, дії працівників поліції були спрямовані на незаконну зупинку транспортного засобу. Більше того дії поліцейських були спрямовані на те, щоб ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, а саме не ввімкнула покажчика повороту, оскільки цілеспрямовано хотіли зупинити саме цей транспортний засіб. Тобто діі? ОСОБА_1 сталися виключно через протиправні дії працівників поліції та відсутність відповідних проблискових маячків на патрульній поліції. Також особливу увагу звертаємо на те, що якби працівники поліціі? не говорили в гучномовець про вимогу зупинитися, то б ОСОБА_1 обов`язково б ввімкнула необхідний покажчик повороту. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи у зв`язку з обмеженими строками розгляду даної категорії справ та не обов`язковості явки позивача та його представника в суді апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 12 грудня 2025 року поліцейським капралом Герасимом Іваном Павловичем (інспектором відділення поліції № 2 м. Бучач Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області) винесена постанова серії ЕНА № 132761 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за те, що 12 грудня 2025 року о 23 год. 09 хв. вона керувала транспортним засобом «Toyota Rav4» державний номерний знак НОМЕР_1 та не подала сигнал світловим покажчиком повороту, чим порушила п. 9.2б Правил дорожнього руху України, за що на неї накладено штраф у розмірі 510 грн. Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також слід зазначити, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. При цьому, до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Таким чином, в даному випадку на особливу увагу заслуговує ч. 2 ст. 77 КАС України, яка регламентує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зокрема, як вбачається з матеріалів відеозапису, переглянутого в ході розгляду справи, а саме запису «Відеореєстратор», 12 грудня 2025 року в період здійснення відеофіксації (00:11 сек. по 00:20 сек. запису відеореєстратора) задокументовано рух транспортного засобу з державними номерними знаками НОМЕР_1 по проїжджій ділянці по вулиці Горбачевського та той факт, що при здійсненні повороту ліворуч на вулицю Л. України м. Чорткова Тернопільської області покажчик повороту відповідного напрямку не був увімкнений. Із відеозапису з «Нагрудної камери» поліцейського Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області сержанта поліції ОСОБА_2 (запис з 00:19 сек. по 50:18 хв.) вбачається, що транспортним засобом марки «Toyota» моделі «Rav4» з державним номерним знаком НОМЕР_1 керувала ОСОБА_1 , яка перебувала за кермом вказаного автомобіля та, окрім неї, в салоні відсутні інші особи. Також на відео «Нагрудна камера» (запис з 00:23 сек. по 00:39 сек) поліцейський Соколовський М.В. повідомив водію ОСОБА_1 (яка знаходилась за кермом) причину зупинки автомобіля та суть вчиненого нею правопорушення, і в той момент вона не заперечувала факту його вчинення. На вказані відеозаписи звертає увагу представник відповідача у відзиві. Так, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Крім того, п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п. 9.2 б) ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, положеннями ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, зокрема, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення ( п. 1, 3 ч. 1 ст. 35 Закону України). Як вже було встановлено судом в ході розгляду справи та вбачається з матеріалів відеозапису, переглянутого в ході розгляду справи, причиною зупинки транспортного засобу, яким керувала позивачка ОСОБА_1 , є порушення Правил дорожнього руху, а саме п. 9.2б. Таким чином, суд вважає, що наданими відповідачем відеодоказами підтверджено вчинення позивачкою зазначеного у постанові правопорушення. Стосовно посилання позивачки на порушення процедури розгляду адміністративної справи, яке полягає у винесенні постанови про адміністративне правопорушення без складання протоколу, то такі твердження суд не приймає до уваги як такі, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Так, згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, серед інших в тому числі передбачених частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП. Таким чином, до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ за ч.2 ст. 122 КУпАП, позивачка на місці зупинки не заперечувала вчинення правопорушення, тому і протокол працівниками поліції не складався. Крім того, не заслуговують на увагу твердження позивачки про порушення норм ст. 268 КУпАП в частині не реалізації її прав, так як ОСОБА_1 були роз`яснені її права поліцейським, що вона підтвердила своїм особистим підписом в постанові, а також зафіксовано на відеозаписі. Позивачка під час розгляду адміністративної справи не подавала клопотань про залучення фахівця в галузі права та письмових пояснень. Отже, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем належним чином задокументовано та доведено допустимими доказами факт порушення позивачкою Правил дорожнього руху України, а саме вчинення нею правопорушення, передбаче6ного ч. 2 ст. 122 КУпАП, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, а тому суд вважає, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2026 року у справі № 608/3033/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. Б. Заверуха С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 15 липня 2026 року.