Постанова 4857 № 260/8720/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8720/24 пров. № А/857/3011/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Доміон Авто Груп на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року (ухвалене головуючим-суддею Гаврилко С.Є., час ухвалення рішення 09 год 32 хв у м. Ужгороді, повний текст судового рішення складено 01 грудня 2025 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Доміон Авто Груп до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в : ТзОВ Доміон Авто Груп звернулося в суд із адміністративним позовом до Закарпатської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Закарпатської митниці №UA3050002024278 від 20.11.2024, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість (далі - ПДВ) з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 178393,35 грн, в тому числі 142714,68 грн за податковим зобов`язанням та 35678,67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №UA3050002024279 від 20.11.2024, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 799289,87 грн, в тому числі 687492,55 грн за податковим зобов`язанням та 111797,32 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №UA3050002024117 від 22.07.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 32601,05 грн, в тому числі 26080,83 грн за податковим зобов`язанням та 6520,22 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ Доміон Авто Груп подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в Акті перевірки відсутні покликання на докази, які б свідчили про подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення ТЗ щодо права Товариства на преференцію. При цьому, виходячи зі змісту ч.6 ст.69 МК України, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно в разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення. Ключовим аргументом скаржника є те, що митний орган, здійснивши митне оформлення товарів у 20192021 роках та надавши дозвіл на їх випуск із застосуванням пільг, своїми діями визнав правомірність таких пільг. Зміна позиції суб`єкта владних повноважень через 35 років є порушенням принципу правової визначеності. Митний орган посилається на непідтвердження преференційного походження товару, однак не враховує, що сертифікати EUR.1 були належним чином оформлені та прийняті митницею під час оформлення, а перевірка не встановила факт їх підробки. Транспортні засоби були випущені у вільний обіг і використані у господарській діяльності позивача. Також апелянт просить врахувати закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип належного урядування. З урахуванням вимог п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України апелянт просить врахувати, що у цій справі митний орган у 20192021 роках трактував надані документи як достатні для надання пільги, а у 2024 році - як недостатні. Така суперечливість поведінки державного органу має тлумачитися на користь платника податків. Вказуючи на відсутність вини та підстав для фінансової відповідальності, позивач зазначає, що суд першої інстанції, підтверджуючи правомірність нарахування штрафних санкцій, не врахував положення ст. 109 ПК України. Необхідною умовою притягнення до фінансової відповідальності є наявність вини особи. Позивач діяв відкрито, подав повний пакет документів, не приховував від митного контролю жодних відомостей. Той факт, що митниця змінила свою правову оцінку документів з часом, не робить дії позивача винними чи протиправними. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Пензов С.В. просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Борсенка О.В., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача Пензова С.В., який заперечив проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що у період з 27.05.2024 по 07.06.2024 Закарпатською митницею Держмитслужби була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ "Доміон авто груп" (код за ЄДРПОУ 41083774) вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за період з 04.02.2019 по 08.06.2021 згідно 59 митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ. За результатами такої перевірки 21.06.2024 складено Акт № 0018/24/7.7-19/41083774 "Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ "Доміон авто груп" (код за ЄДРПОУ 41083774) вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за період з 04.02.2019 по 08.06.2021 згідно 59 митних декларацій типу ІМ 40 ДЕ " (далі по тексту акт перевірки) (Т. 1 а.с.а.с. 31-57, Т. 1 а.с.а.с. 235-261). У висновках акту перевірки зазначено, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ "Доміон авто груп": 1) пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-341, та статті 15 пункту 1 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів ввезених за деклараціями інвойс, деклараціями походження та сертифікатами з перевезення (походження) товару EUR.1 як таких, що походять з певної країни в розумінні Протоколу 1 і Доповнення 1 та підпадають під дію цієї Угоди, статті 36 частини 7, статті 257 частини 1, статті 270 частини 1, статті 281 частини 1 Митного кодексу України від 13 березня № 4495-VI (із змінами), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за 59-ти митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ, зазначених в Додатку № 3 до акта перевірки, на загальну суму 757194,98 грн; 2) статті 190 пункту 190.1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за 59-ти митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ зазначених в Додатку № 3 до акта перевірки, на загальну суму 151439 грн. На підставі акта перевірки Закарпатською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме: - № UA3050002024116 від 22.07.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, 14070100 (код платежу), на загальну суму 189298,75 грн, у тому числі +151439,00 грн за податковим зобов`язанням та 37859,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 3(на звороті)-5); - UA3050002024117 від 22.07.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на нафтопродукти, транспорті засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, 15010500 (код платежу), на загальну суму 32601,05 грн, у тому числі +26080,83 грн за податковим зобов`язанням та 6520,22 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 6-8); - № UA3050002024118 від 22.07.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, 15010100 (код платежу), на загальну суму 853816,88 грн, у тому числі +731114,15 грн. за податковим зобов`язанням та 122702,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 1-3). Рішенням "про результати розгляду скарги" від 18.11.2024 за № 1/10-06/13/7879 (Т. 2 а.с.а.с. 12-16) Державною митною службою скаргу позивача від 07.08.2024 (отримана ДМС України 19.0,.92024) (Т. 2 а.с.а.с. 8 (на звороті)- 11) задоволено частково, а саме зменшено суду грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 22.07.2024м № № UA 3050002024116, UA 3050002024118 за МД від 04.02.2019 № UA305140/2019/002359 у зв`язку із порушенням вимог статті 102 Податкового кодексу України. У зв`язку із цим зобов`язано відповідача прийняти нові податкові повідомлення-рішення. З урахуванням зазначеного рішення відповідачем 20.11.2024 були прийняті податкові повідомлення-рішення: - № UA3050002024278, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, 14070100 (код платежу), на загальну суму 178393,35 грн, у тому числі +142714,68 грн за податковим зобов`язанням та 35678,67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 20, 21); - № UA3050002024279, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, 15010100 (код платежу), на загальну суму 799289,87 грн. в тому числі +687492,55 грн. за податковим зобов`язанням та 111797,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 17 (на звороті)-19). Листом Закарпатської митниці «Про направлення податкових повідомлень-рішень» №7.7-2/19-02/13/9796 від 20.11.2024 такі податкові повідомлення-рішення були направлені позивачеві, які ним були отримані 29 листопада 2024 року (Т. 2 а.с. 17). Таким чином, беручи до уваги рішення Державної митної служби України "про результати розгляду скарги" від 18.11.2024 за № 1/10-06/13/7879 (Т. 2 а.с.а.с. 12-16) спірними є податкові повідомлення-рішення: № UA3050002024117 від 22.07.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на нафтопродукти, транспорті засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, 15010500 (код платежу), на загальну суму 32601,05 грн, у тому числі +26080,83 грн за податковим зобов`язанням та 6520,22 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 6-8); № UA3050002024278 від 20 листопада 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, 14070100 (код платежу), на загальну суму 178393,35 грн, у тому числі +142714,68 грн за податковим зобов`язанням та 35678,67 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 20, 21); № UA3050002024279 від 20 листопада 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, 15010100 (код платежу), на загальну суму 799289,87 грн. в тому числі +687492,55 грн. за податковим зобов`язанням та 111797,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 2 а.с.а.с. 17 (на звороті)-19). Вважаючи протиправними оспорювані ППР, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції вказав, що на запити відповідача ДФС України отримані листи уповноважених органів, які заперечують, не підтверджують преференційного походження оформлених на адресу українського підприємства ТзОВ Доміон Авто Груп товарів в рамках Протоколу І до Угоди. За результатами оцінки викладеної у цих листах інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів, придбаних позивачем у відповідних нерезидентів, відповідач вважав, що компетентними органами запитуваних держав, направлено результати процесу перевірок декларацій інвойсів та сертифікатів з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1 та письмово наведено обґрунтування причин, з яких товари, що експортовані з території Європейського Союзу на адресу українського підприємства ТзОВ Доміон Авто Груп, не відповідають вимогам положень Протоколу І та Доповнення і щодо преференційного походження товарів в рамках Угоди. Зміст встановлених обставин не дає підстав вважати, що позивач на доведення своїх вимог щодо протиправності оспорюваних ним податкових повідомлень-рішень довів, що висновки, зафіксовані в акті перевірки, є помилковими, а поведінка відповідача при їх формуванні та ухваленні не відповідала передбаченим ч.2 ст.2 КАС України критеріям. Щодо дотримання Закарпатською митницею під час проведення документальної перевірки, встановлених ст.102 ПК України строків давності, суд вказав, що з урахуванням зупинення строків давності з 18.03.2020 по 22.05.2020 та з 24.02.2022 по 15.05.2024 МД від 04.02.2019 за №UA305140/2019/001317, від 15.02.2019 за №UA305140/2019/002159, від 16.02.2019 за №UA305140/2019/002169, від 18.02.2019 за №UA305140/2019/002359, включені Закарпатською митницею до розрахунку грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.07.2024 за №UA3050002024116 та №UA3050002024118 з порушенням вимог ст.102 ПК України в частині дотримання строків давності. Стосовно доводів позивача про незаконне застосування контролюючим органом в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) всупереч пункту 521 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України за період з 01.03.2020 по 08.06.2021, суд вказав, що із доданого до податкового повідомлення-рішення від 22.07.2024 за №UA3050002024118 розрахунку суми податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, нарахованих ТзОВ Доміон Авто Груп, Закарпатською митницею відповідно до пункту 521 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф), встановлену п.123.2 ст.123 ПК України, у розмірі 0 відсотків. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, ПК України та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст.1 МК України). Відповідно до ч.1 ст. 257 МК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до ч.5 ст. 280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Згідно ч.1, 2, 6, 7 ст.36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зонішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Відповідно до ст.43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару. Згідно ч.1 ст. 44 МК України, для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. Статтею 45 МК України передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням. Таким чином, з огляду на наведені норми, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару відповідач мав право звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Згідно ч.1 ст.351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Згідно п.2 ч.2 ст.351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (ч.3 ст.351 МК України). Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (ч.4 ст.351 МК України). Згідно Закону України Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження №2187-VIII від 08.11.2017 Україна приєдналася до Регіональної конвенції. Частиною першою статті 15 Регіональної конвенції встановлено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR. 1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження ЕUR-МЕD), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Регіональною конвенцією передбачено можливість проведення перевірок митними органами країни-експортера у наступних випадках: при видачі сертифіката EUR.1; у подальшому - у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR.MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню (стаття 7 розділу 2 Доповнення 1). Законом України Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони №1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду. Відповідно до ст. 26 глави 1 розділу Угоди положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди (Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва). Згідно ч.1 ст. 2 розділу 2 Протоколу І з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: 1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; 2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу. За приписами частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 передбачена статтею 17 Протоколу 1, згідно з якою сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Відповідно до ст.28 Протоколу І, до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані. Таким чином, митним законодавством України та міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу, за результатами перевірки документів про преференційне походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Митний орган не наділений повноваженнями права діяти на власний розсуд за вказаних обставин, не надається право перевіряти додатково надану йому інформацію, не надано право здійснювати будь-які інші дії з цього приводу, не надано право оцінювати надану інформацію з будь-якого боку. Вказаний алгоритм дій контролюючого органу не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару. У випадку отримання від вказаних органів відомостей щодо не підтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу, митний орган повинен, за відсутності виняткових обставин, відмовити у наданні права на преференції. Таке ж рішення він повинен прийняти і у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2022 по справі №260/2805/20, від 11.08.2022 по справі №460/8509/21, від 31.07.2024 по справі №260/6407/21. Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Згідно п.54.4 ст.54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Як вірно встановлено судом першої інстанції, листами вказаними в підпункті 3.2 акту перевірки (а.с.14-29 акту перевірки) (т.1 а.с.а.с. 241 (на звороті)-249), відповідачем було направлено запити для проведення перевірки уповноваженими органами Словацької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Чеської Республіки, Республіки Хорватії. Листами уповноважених органів Словацької Республіки №112527/2021-2000102/170Не від 16.03.2021, №245901/2021-2000102/127Не від 25.05.2021, №273236/2021-2000102/60Не від 08.06.2021, №284568/2021-2000102/69Не від 15.08.2021, №336247/2021-2000102/6Не від 14.07.2021, №358427/2021-2000102/62Не від 27.06.2021, №396728/2020-2000102/14Не від 26.08.2020, №3204/2021-2000102/224Не від 05.01.2021, №566584/2021-2000102/57Не від 08.12.2021, №531591/2021-2000102/143Не від 16.11.2021, №50094/2022102/182Не від 03.02.2022, №391001/2021-2000102/166Не від 18.08.2021, №603208/2023-2000102 від 14.12.2023, №136022/2020-2000102/236Не від 12.03.2020. Також, листами Республіки Чехія №14851-8/2021-900000- 212/JS від 15.10.2021, №17876-2/2022-900000-212/JS від 25.03.2022, №18081-2/2022-900000-212/JS від 25.03.2022, №24660-2/2020-900000-212/JS від 20.10.2020, №9285-2/2021-900000-212/JS від 12.02.2021 №9288-2/2021-900000-212/JS від 12.02.2021, №9427-2/2022-900000-212/JS від 09.02.2022, №41147-2/2021-900000-212/JS від 07.09.2021. Також, листами Федеративної Республіки Німеччина №Z4215 F-1175/20-1 від 05.05.2021, №Z4215F-01/2021-В1201 від 17.03.2021, №Z4215-20/20-1 від 07.06.2021 та листами Республіки Хорватія №513-02-1350/3-23-5 від 14.11.2023 не підтверджено відповідно до Угоди та Конвенції преференційне походження товарів, вказаних у інвойсах та сертифікатах з перевезення товару EUR.1, що перевірялись. Колегія суддів зазначає, що у вказаних листах уповноваженими органами країн експорту повідомлено, що преференційне походження товарів, зазначених у документах, що підтверджують країну походження, не може бути підтверджене, тому що експортер не надав запитуваних документів на підтвердження статусу походження товарів, вказаних у цих документах, або експортери не складали декларації про походження на відповідних інвойсах (т. 1 а.с.а.с. 189-234, т. 3 а.с.а.с. 214-250). Таким чином, згідно офіційно надісланої та документально підтвердженої відповіді уповноважених вище органів Словацької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Чеської Республіки, Республіки Хорватії щодо непідтвердження преференційного походження товару до задекларованого позивачем товару не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товарів в рамках Угоди. Колегія суддів зазначає, що предметом спору в справі, що розглядається, не є підтвердження походження товару як такого, а також правильності та наявності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів та її складових, а правомірність надання позивачеві саме преференції, яке встановлюється шляхом перевірки преференційного походження товарів. Відповідно до п. 6 ст. 32 Доповнення І якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. Разом з тим, митний орган країни імпортера не повинен спростовувати походження товарів не з Європейського Союзу і не повинен доводити інше походження товарів, він лише приймає до уваги відомості уповноваженого органу країни експорту, вивезення та надалі вчиняє дії, передбачені Угодою, а саме - приймає рішення щодо правомірності надання суб`єкту господарювання певної преференції. Колегія суддів звертає увагу, що чинним митним законодавством України та міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу, у випадку отримання відповіді компетентного органу, за результатами перевірки документів про преференційне походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Митному органу не надається повноважень, права діяти на власний розсуд за вказаних обставин, не надається право перевіряти додатково надану йому інформацію, не надано право здійснювати будь-які інші дії з цього приводу, не надано право оцінювати надану інформацію з будь-якого боку. Вказаний алгоритм дій контролюючого органу не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару. У випадку отримання від вказаних органів відомостей щодо не підтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу, митний орган повинен, за відсутності виняткових обставин, відмовити у наданні права на преференції. Таке ж рішення він повинен прийняти і у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Вказана правова позиція щодо правомірності ППР, винесених митними органами у зв`язку з непідтвердженням іноземними митними органами достовірності, в контексті норм Угоди документів, що були підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита, викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2022 по справі №260/2805/20 та від 11.08.2022 по справі №460/8509/21. Таким чином, колегія суддів виснуває, що зазначення Товариством відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав, призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів згідно Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19 вересня 2013 року № 584-VII «Про Митний тариф України». Зазначене вище відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.08.2022 по справі № 460/8509/21. Оскільки обов`язок щодо декларування, визначення та сплати митних платежів покладається саме на декларанта, відтак саме він несе відповідальність за достовірність заявлених у митній декларації відомостей, зокрема щодо коду пільги, країни походження та правомірності застосування преференцій. На правомірність використання інформації отриманої від іноземних митних органів для підтвердження преференційного походження товару та відповідно преференційного оподаткування відповідно до Угоди також вказує правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 01.03.2021 по справі № 240/7093/19 щодо застосування статті 33 Протоколу 1 до Угоди у разі надходження від іноземних митних органів інформації щодо непідтвердження преференційного походження товарів в контексті застосування Угоди, що має безумовним наслідком скасування права на преференційне оподаткування. Зважаючи на те, що листами уповноважених органів Словацької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Чеської Республіки, Республіки Хорватії не підтверджене преференційне походження товару, враховуючи те, що предметом спору є правомірність надання позивачеві саме преференції, яка встановлюється шляхом перевірки преференційного походження товарів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на застосування пільгового режиму оподаткування та наявності обов`язку сплати митних платежів у повному обсязі. Таким чином, у митного органу були достатні фактичні та правові підстави для винесення оспорюваних ППР, а тому відсутні підстави для їх скасування. Щодо дотримання Закарпатською митницею під час проведення документальної перевірки, встановлених ст.102 ПК України строків давності, суд першої інстанції слушно зауважив, що з урахуванням зупинення строків давності з 18.03.2020 по 22.05.2020 та з 24.02.2022 по 15.05.2024 МД від 04.02.2019 за №UA305140/2019/001317, від 15.02.2019 за №UA305140/2019/002159, від 16.02.2019 за №UA305140/2019/002169, від 18.02.2019 за №UA305140/2019/002359, включені Закарпатською митницею до розрахунку грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.07.2024 за №UA3050002024116 та №UA3050002024118 з порушенням вимог ст.102 ПК України в частині дотримання строків давності При цьому, суд вірно не врахував твердження позивача про незаконне застосування контролюючим органом у оскаржуваних ППР штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) всупереч пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України за період з 1 березня 2020 року по 08 червня 2021 року, позаяк з доданого до ППР від 22 липня 2024 року № UA3050002024118 Розрахунку суми податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій з мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, нарахованих ТОВ «ДОМІОН АВТО ГРУП» (Т. 2 а.с.а.с. 1-3), Закарпатською митницею відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф), встановлену пунктом 123.2 статті 123 ПК України, у розмірі 0 відсотків. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення даного позову. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Доміон Авто Груп залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року по справі №260/8720/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук У зв`язку перебуванням головуючого судді Кухтея Р.В. та судді Шевчук С.М. з 27.06.2026 по 12.07.2026 у відпустці повне судове рішення складено 15.07.26