Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/13973/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/13973/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 15 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Овруцької державної нотаріальної контори на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Овруцької державної нотаріальної контори про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Овруцької державної нотаріальної контори про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Овруцької державної нотаріальної контори щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 17.06.2024 року №170624-1 та зобов`язав Овруцьку державну нотаріальну контору повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 17.06.2024 року № 170624-1 та надати йому повну та обґрунтовану відповідь, з урахуванням правових висновків викладених у рішенні суду. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступні обставини справи. Позивач 17 червня 2024 року звернувся до відповідача із запитом за вих. №170624-1, у якому просив повідомити вичерпний перелік назв законів (з посиланням на номери відповідних статей) та нормативно-правових актів (з посиланням на номери відповідних пунктів), які не дозволяють без його особистої присутності виправити технічну помилку в Спадковому реєстрі згідно поданої ним електронної заяви з проханням виправити технічну помилку в Спадковому реєстрі, що була надіслана на електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 та підписана його електронним цифровим підписом. Крім того, в поданому запиті позивач зауважив, що всі наявні в нього копії або оригінали документів долучені у вигляді сканкопій до його заяви про виправлення помилок від 15 травня 2024 р. № 150524, а також просив під час надання відповіді на його запит процитувати відповідні статті законів та нормативно-правових актів, а саму відповідь надіслати йому на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4. За наслідками розгляду вказаного запиту Овруцька державна нотаріальна контора надіслала позивачу листа від 28.06.2024 №1292/01-16, в якому повідомила наступне: "Щодо Ваших звернень №170624-1, №170624-2, №170624-3, №170624-4, №170624-5, №170624-6, №170624-7, №170624-8, №170624-9, №170624-10, №170624-11, №170624-12 від 17 червня 2024 року, та №180624 від 18 червня 2024 року про виправлення технічних помилок у Спадковому реєстрі та у Державному реєстрі речових прав при реєстрації свідоцтва про право па спадщину за законом, виданого Овруцькою державною нотаріальною конторою Житомирської області в 1/2 (одній другій) частці 19 грудня 2019 року за реєстром №2-2735 на 27/100 (двадцять сім сотих) частин житловою будинку АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомляємо, що Овруцькою державною нотаріальною конторою Житомирської області 17 червня 2024 року за вихідним №1227/01-16 було надано роз`яснення на аналогічні Ваші звернення №070624-1, №070624-2, №070624-3, №070624-4 від 07 червня 2024 року, та надіслане на Вашу електронну адресу. Крім того повідомляємо наступне: - для державної реєстрації прав відповідно до аб.4.7 ч.1 ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій у паперовій формі подається за умови встановлення особи заявника. Встановлення особи громадянина України здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, то посвідчує особу, передбаченим Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, то підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»; - у разі подання заяви уповноваженою на те особою, державним реєстратором встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від іншої особи; - відповідно до п.2 ч.4 ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» заява про проведення реєстраційних дій, надання інформації з Державного реєстру прав не приймається в разі невстановлення особи заявника чи обсягу його повноважень та подання відповідної заяви. Тому, для виправлення технічної помилки у Державному реєстрі речових прав необхідно з`явитися Вам особисто або Вашому представнику за довіреністю до Овруцької державної нотаріальної контори Житомирської області та надати документ, який встановлює Вашу особу або Вашого представника та довіреністю (паспорт), реєстраційний номер облікової картки платника податків та даними Єдиного державного реєстру фізичних осіб платників, та документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно (свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 грудня 2019 року Овруцькою державною нотаріальною конторою Житомирської області за реєстром №2-2735) щодо якого будуть вчинятися вище вказані дії". Вважаючи, що у вказаному листі не була надана відповідь по суті його запиту, позивач звернувся з позовом до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, дійшла наступних висновків. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон України №2939-VI). Відповідно до статті 2 Закону України №2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Тобто, положення вказаного закону регулюють правовідносини з приводу забезпечення отримання інформації громадянами або іншими особами, що створюється та виникає в процесі функціонування суб`єктів владних повноважень та виконання покладених на них завдань, така інформація є (має бути) загальнодоступною. За визначення наведеним у частині 1 статті 1 Закону України №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України №2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Статтею 3 передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Відповідно до статті 4 Закону України №2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється, зокрема, на принципах прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом. Статтею 12 Закону України №2939-VI передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у ст. 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; а інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Таким чином, доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливо за допомогою двох способів, а саме отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб`єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації у відповідь на звернення особи у формі запиту на інформацію. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч. 1 ст. 19 Закону України №2939-VI). Відповідно до частин 2 - 5 статті 19 Закону України №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України №2939-VI визначено обов`язок розпорядника інформації надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Таким чином, розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив, яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі №9901/381/20, від 02.04.2020 у справі №9901/22/20. За змістом частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках, зокрема, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит. Частиною 4 цієї ж статті закріплено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Встановлений статтею 22 Закону №2939-VI перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Таким чином, розпорядник повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом на інформацію, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит. Крім того, правовими нормами частини 1 та 4 статті 20 Закону України №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Таким чином, законодавством України чітко встановлено обов`язок розпорядника інформації надати мотивовану відповідь на запит у визначений Законом строк, який становить п`ять робочих днів з дня отримання запиту. Разом з тим, слід звернути увагу, що виходячи із змісту статті 1 Закону №2939-VI, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо. Відповідна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі № 9901/390/21. Як встановлено зі змісту запиту позивача, він фактично просив відповідача надати йому консультацію (роз`яснення вимог законодавства) стосовно порядку подання та розгляду заяви про виправлення технічної помилки в Спадковому реєстрі, а саме просив повідомити йому, якими правовими нормами передбачена особиста присутність заявника при подачі та розгляді такої заяви. Відтак, суд першої інстанції обґрунтованого висновку, що запит позивача від 17.06.2024 №170624-1, який спрямований на отримання консультації (роз`яснень вимог законодавства), не є запитом на публічну інформацію в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації". У зв`язку з цим відсутні підстави для здійснення правової оцінки наданої на цей запит відповіді Овруцької державної нотаріальної контори 28.06.2024 №1292/01-16 на предмет дотримання вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо строків і процедури розгляду. Разом з тим, Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР) забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ст.3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Відповідно до статті 5 Закону №393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. В контексті вказаних правових норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що запит позивача до Овруцької державної нотаріальної контори від 17.06.2024 №170624-1 фактично є заявою відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" із проханням про сприяння йому в реалізації закріплених чинним законодавством прав та інтересів, шляхом надання йому роз`яснення порядку подання та розгляду заяви про виправлення технічної помилки в Спадковому реєстрі, а саме того, якими правовими нормами визначена особиста присутність заявника при подачі та розгляді такої заяви. Згідно з статтею 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. За правилами статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Згідно з частинами 1, 3 статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Відтак, праву громадянина звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондує прямий та неухильний обов`язок вказаних органів об`єктивно і вчасно розглянути звернення та повідомляти громадянина про наслідки такого розгляду. Згідно частини 1 статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення). Відтак, той факт, що запит позивача фактично є заявою, поданою відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян", а не запитом на публічну інформацію відповідно до Закону України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" не позбавляє відповідача обов`язку надати обґрунтовану відповідь по суті вказаного в ньому питання. Разом з цим, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що відповідач конкретної та повної відповіді по суті поставленого у запиті питання не надав, процитувавши лише норми законодавства, якими визначається порядок звернення із заявою для виправлення технічної помилки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, відповідачем не взято до уваги, що позивач просив пояснити йому, які саме документи він має надати реєстратору для виправлення технічної помилки саме в Спадковому реєстрі, а не в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на те, що порядок ведення Спадкового реєстру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно регламентуються різними нормативно-правовими актами, а саме постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" та наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 року № 1810/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 року за № 831/19569 " Про затвердження Положення про Спадковий реєстр", відповідачу належало надати обґрунтовану відповідь на лист позивача з урахуванням його змісту та суті порушеного питання, яка або містила б конкретне роз`яснення щодо необхідних документів; або містила чітке пояснення позивачу, чому відповідь не надається, з посиланням на закон; або містила б повідомлення, що запит переадресований, чи розглянутий як звернення громадян тощо. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання протиправною бездіяльності Овруцької державної нотаріальної контори, яка виявилася у неналежному розгляді запиту позивача від 17.06.2024 №170624-1, а тому позовні вимоги в тій частині є обґрунтованими та підлягали задоволенню. Відтак, порушене право позивача належним чином відновлене у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 17.06.2024 №170624-1 та надати йому повну та обґрунтовану відповідь з урахуванням висновків суду у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Овруцької державної нотаріальної контори залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.