Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/1359/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1359/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 15 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.11.2024. Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення, виходячи з її розміру 4 146,38 грн, за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 (включно) та з 01.01.2024 по 01.11.2024, в загальній сумі 136 563,02 грн, з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону від 01.11.2024 № 306 позивача з 01.11.2024 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Позивач звернулась до начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону із заявою в якій просила нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 01.11.2024, в розмірах встановлених Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ від 17.07.2033 року № 1078. Листом відповідач надав відповідь на заяву позивача та повідомив, що нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 по листопад 2024 проведено в повному обсязі. Підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати індексації грошового забезпечення відсутні. Відповідно до довідки про щомісячні види грошового забезпечення доданої до відповіді на запит позивача, у період з січня 2018 по листопад 2018, з січня 2023 по липень 2024 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. Проте, на думку позивача, відповідачем в порушення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" протиправно не було нараховано та виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.11.2024 у фіксованій величині 4 146,38 грн в місяць, у зв`язку з чим, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою. При цьому судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2025 по справі № 120/1357/25, визнано протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року. Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року. Також, судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі №120/1360/25, визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 в період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023. Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII. Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частин другої і третьої статті 9 Закону № 2011-XII). Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною третьою статті 8 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ. Відповідно до статті 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Статтею 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. На підставі статті 4 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток). Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. З метою реалізації цих положень Закону України № 1282 Кабінет Міністрів України постановою затвердив Порядок № 1078, яким затверджено Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (далі - Порядок №1078 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Отже Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої поточної індексації та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір. Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078). Щодо індексації-різниці, то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Відповідно до статті 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення. Крім того, суд зазначає, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, якою установлені нові розміри окладів осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, то березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі. Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 16.08.2023 у справі № 380/14020/22, від 17.08.2023 у справі №160/4155/22; від 17.08.2023 у справі №580/3967/22; від 15.08.2023 у справі №400/3784/22; від 07.09.2023 у справі №420/12787/22; від 27.07.2023 у справі №160/12028/22; від 15.08.2023 у справі №520/1800/22; від 15.08.2023 у справі №580/9339/21; від 16.08.2023 у справі №440/5333/21, від 23.05.2024 року по справі № 160/15411/23, від 19.12.2024 року по справі № 420/11410/23, від 09.01.2025 року по справі № 160/23284/23, від 16 січня 2025 року по справі № 400/9796/23, від 20.03.2025 року по справі № 160/13345/24, від 08.05.2025 року по справі № 380/6610/24 тощо. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Судом першої інстанції встановлено, що за лютий 2018 року розмір грошового забезпечення позивача становив - 7 816,93 грн, а саме: посадовий оклад - 645,00 грн, оклад за військовим званням - 35,00 грн, надбавка за вислугу років - 68,00 грн, надбавка за ОУС-ризик для життя - 48,38 грн, премія - 3 715,20 грн, надбавка за ОВЗ - 374,00 грн, винагорода - 2 931,35 грн, без врахування матеріальної допомоги для вирішення СПП та допомоги для оздоровлення. При цьому, за березень 2018 року розмір грошового забезпечення позивача становив - 8 133,70 грн, а саме: посадовий оклад - 2 910,00 грн, оклад за військовим званням - 600,00 грн, надбавка за вислугу років - 877,50 грн, премія - 3 270,84 грн, НОПС - 438,75 грн, та надбавка за кваліф. категорію - 36,61 грн. Врахування таких складових грошового забезпечення під час обчислення розміру підвищення доходу в березні 2018 року, відповідають тим, що були враховані Верховним Судом у постанові від 08.11.2024 року по справі № 200/16532/21. Щодо посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву, що до складу грошового забезпечення не включаються грошові доходи, які мають разовий характер, а саме: преміювання, матеріальна допомога для вирішення СПП, допомога на оздоровлення та винагорода, суд вірно зазначив наступне. Під час обчислення розміру підвищення доходу не підлягають врахуванню матеріальна допомога для вирішення СПП та допомога на оздоровлення. При цьому, у постанові від 08 листопада 2024 року по справі №200/16532/21 Верховний Суд зазначив, що з огляду на приписи частини першої статті 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення й пункту 2 статті 9 Закону Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо об`єктів індексації та складу грошового забезпечення, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінет Міністрів України № 889 від 22.09.2010 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, має враховуватися під час обчислення розміру підвищення його доходу в березні 2018 року. Водночас, відповідно до п. 1.2 Наказу Міністра оборони України "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008 № 260 (чинної до 20.07.2018, далі по тексту - Інструкція № 260), грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства. Пунктом 3.5.5 Інструкції № 260 встановлено, що виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання. Згідно із пунктом 31.2 Інтрукції 260, розміри премії, але не менше 10 відсотків посадових окладів, установлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження служби. Для визначення розміру премії враховуються: норми грошового забезпечення відповідно до законодавства; спискова чисельність військовослужбовців. Орієнтовна спискова чисельність військовослужбовців у розрізі бюджетних програм та категорій особового складу визначається Генеральним штабом Збройних Сил України за станом на початок року та за кожен місяць року та доводиться до відома Департаменту фінансів Міністерства оборони України протягом тижня після затвердження Державного бюджету України на відповідний рік. Протягом року залежно від стану використання фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, розмір премії може бути переглянутий. Розміри премій встановлюються наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби (начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - наказами вищих начальників (командирів) органів Держприкордонслужби) без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами у межах фонду преміювання та економії фонду грошового забезпечення за розрахунковий період. Отже, премія є складовими грошового забезпечення позивача та враховується в суму грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року для розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення. Таким чином, грошовий дохід позивача у березні 2018 року збільшився на 316,77 грн (8 133,70 - 7 816,93). Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року є добутком розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, та величини приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків. Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік", становив 1762,00 гривні. У постанові від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018, застосовуючи січень 2008 як місяць підвищення доходу, становить 253,3%. Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн х 253,30 % = 4 463,15 грн. Отже, виходячи з зазначеного вище, розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 316,77 грн не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) 4 463,15 грн. та в силу вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 316,77 грн та становить 4 146,38 грн. Зважаючи на викладене, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 4 146,38 грн щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. При цьому судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі № 120/1360/25, визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 в період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023. Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум. Отже починаючи з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 відбулося чергове підвищення посадового окладу позивача, у зв`язку з підвищенням законодавцем прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з +4 посилання, відповідно. При цьому вказане потягнуло за собою зміну у січні 2020-2023 років місяця для початку відліку обчислення індексу споживчих цін («базового» місяця) з березня 2018 року на січень 2020-2023 років, відповідно. Як вже зазначалося вище, «індексація-різниці» грошового забезпечення, згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 повинна була бути виплачена позивачу по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), що власне і відбулося у січні 2020-2023 років. Внаслідок наведеного, змінилися також правила обчислення «індексації-різниці», зокрема, для встановлення права позивача на її отримання починаючи з січня 2020-2023 років, необхідно вже встановити чи перевищує розмір підвищення доходу позивача в січні 2020-2023 років (А); суму індексації грошового забезпечення позивача в січні 2020-2023 років (Б). При цьому суд зазначає, що прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Вказана норма є чинною на даний час та не визнавалась неконституційною. Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється. Разом з тим, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно - правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 вказаного Закону, також не діяв протягом 2023 року. Отже, враховуючи наведене, за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року у відповідача відсутній обов`язок у нарахуванні та виплаті позивачу індексації-різниці грошового забезпечення. Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.11.2024, суд враховує, що відповідно до статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Також, згідно офіційних даних, розміщених на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у січні 2024 року становив 100,4 %, у лютому 2024 року 100,3 %, у березні 2024 року 100,5 %, у квітні 2024 року 100,2 %, у травні 2024 року 100,6 %, у червні 2024 року 102,2 %. Отже, лише у червні 2024 року відбулося досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103 % (100,4 % * 100,3 % * 100,5 % * 100,2 % * 100,6 % * 102,2 % * 100). При цьому, індекс інфляції за червень 2024 року опубліковано у липні 2024 року, а тому право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців з урахуванням базового місяця березень 2018 року виникло лише в серпні 2024 року. Відповідно до статті 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон № 4059) визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Водночас щодо виплати позивачу індексації-різниці суд враховує, що позивач у період з 01.01.2024 по 01.11.2024 продовжував проходити службу та перебував на грошовому забезпеченні Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону. Отже, відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.11.2024 із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Водночас, Закон України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі Закон № 3460-IX), застережень щодо зупинення на 2024 рік дії Закону України №1282 не містить. Отже, починаючи з 01.01.2024 у відповідача відновився обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення. Суд враховує, що статтею 39 Закону України № 3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024. Відтак, вказаними положеннями передбачено розрахунок індексу споживчих цін з 01.01.2024, що вплине на розрахунок поточної індексації грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, яка набрала чинності 20.05.2023, було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.. Таким чином, з 20.05.2023 у зв`язку із внесенням постановою від 12.05.2023 № 481 змін до постанови Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у період з 20.05.2023 року по 01.11.2024 грошове забезпечення позивача мало розраховуватися виходячи з розміру 1762 гривні. Оскільки відповідно до абз. 6 п. 5 Порядку №1078 індексація-різниця виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а у спірній ситуації з 01.01.2024 підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбулось, то позивач має право на отримання індексації-різниці у розмірі 4 146,15 грн щомісячно в період з 01.01.2024 по 01.11.2024. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на виплату йому відповідачем щомісячної суми індексації-різниці розміром 4 146,38 грн з 01.03.2018 по 28.01.2020 (включно, до чергового підвищення посадового окладу позивача) та з 01.01.2024 по 01.11.2024. Відтак період з 01.03.2018 по 28.01.2020 охоплює 22 місяці і 28 днів, тож до нарахування й виплати належала індексація-різниця у загальній сумі - 94 965,47 грн за формулою: (4 146,38 грн * 22 місяці) + (4 146,38 грн /31* 28). Водночас, період з 01.01.2024 по 01.11.2024 охоплює 10 місяців і 1 день, тож до нарахування й виплати належала індексація-різниця у загальній сумі - 41 597,55 грн за формулою: (4 146,38 грн * 10 місяців) + (4 146,38 грн /31* 1). Доказів виплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі відповідачем не надано, а судом такі обставини не встановлені. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині шляхом визнання протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону в частині не нарахування та не виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 01.11.2024; зобов`язання Військово-медичниго клінічного центру Центрального регіону нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення, виходячи з її розміру 4 146,38 грн, за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 (включно) та з 01.01.2024 по 09.07.2024, в загальній сумі 136 563,02 грн, з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та з урахуванням виплачених сум В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.