Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/34509/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34509/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року (суддя Марин П.П., м. Одеса, повний текст рішення складений 23.04.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 13.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №965070152273 від 21 серпня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлої матері ОСОБА_2 в розмірі її двомісячної пенсії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року адміністративний позов задоволений повністю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно статті 53 Закону №1058 у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Тобто, вимогою для призначення та виплати допомоги на поховання пенсіонера є факт отримання останнім на момент смерті пенсії та відсутності факту її припинення. В той же час, положеннями ст. 49 Закону №1058 передбачено, що в разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд виплата пенсії припиняється. Під час опрацювання вищезазначеної заяви встановлено, що померла ОСОБА_2 перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримувала пенсію за віком, призначену на підставі Закону №1058. Місце проживання ОСОБА_2 включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства Розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376. 01.04.2023, у зв`язку з неотриманням пенсійних виплат більше ніж 6 місяців на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058 нарахування та виплату пенсійних коштів було припинено. За даними електронної пенсійної справи ОСОБА_2 , з часу припинення виплати пенсії остання із заявою про поновлення виплати пенсії з повідомленням про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації у встановленому порядку до органів Пенсійного фонду України не зверталася. Отже, апелянт вважає, що Головним управлінням правомірно прийнято рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання позивачці, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримував пенсію в органах Пенсійного фонду України. Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка є дочкою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.07.1969 (а.с. 13), а також свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 04.06.1988, відповідно до якого ОСОБА_3 після укладення шлюбу із ОСОБА_4 присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (а.с. 14). ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, про що 15.07.2025 складено відповідний актовий запис №627; місце смерті: Україна, Донецька область, м. Макіївка, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 15.07.2025, серії НОМЕР_3 (а.с. 18). 24.07.2025 позивачка звернулась із заявою до органу ПФУ про виплату допомоги на поховання (а.с. 23). Вказану заяву розглядало ГУ ПФУ в Херсонській області. Рішенням за №965070152273 від 21.08.2025 ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання, мотивуючи це тим, що місце проживання ОСОБА_2 включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства Розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376. Пунктом 144 XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, що підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.06.2023 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону №1058 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. За даними електронної пенсійної справи, ОСОБА_2 з часу припинення виплати пенсії із заявою про поновлення виплати пенсії та з повідомленням про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації у встановленому порядку не зверталася. Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсії в органах Пенсійного фонду України, ухвалено рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання (а.с.21-22). Не погодившись із відмовою ГУ ПФУ в Херсонській області у виплаті допомоги на поховання, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що хоча ОСОБА_2 на момент смерті фактично не отримувала пенсію, оскільки проживала на тимчасово окупованій території та виплату пенсії було призупинено, однак пенсія їй мала нараховуватися, отже відповідач може визначити розмір допомоги в розмірі двомісячної пенсії, яку пенсіонерка отримувала на момент смерті, тобто пенсії, яка нараховувалась ОСОБА_2 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-IV (далі Закон №1058-IV). Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №1058-IV у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера. Статтею 53 Закону №1058-IV передбачено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі - Порядок №22-1). Пунктом 5.1 Порядку №22-1 вказано, що особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008р. №1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008р. за №691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави. Згідно із п. 5.2 Порядку №22-1 заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера. Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера. Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством. Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою). Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату допомоги на поховання її матері ОСОБА_2 . При цьому, до заяви позивачка надала наступні документи: витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, свідоцтво про смерть серії, довідку про відкритий рахунок у банку. З наведеного слідує, що позивачем подані всі документи, передбачені Порядком №22-1. При цьому, ГУ ПФУ в Херсонській області прийнято рішення про відмову у виплаті позивачу допомоги на поховання, з огляду на те, що на момент смерті померла ОСОБА_2 , не отримувала пенсію. Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечується обставина, що за життя ОСОБА_2 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону №1058. Водночас, факт припинення з 1.06.2023р. ОСОБА_2 виплати пенсії жодним чином не позбавляє громадянина України статусу пенсіонера. Навіть при припиненні нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 зберігала статус пенсіонерки з отриманням всіх гарантій, передбачених статтею 46 Конституції України та Законом №1058, при цьому припинення виплати пенсії ОСОБА_2 такий статус не скасовує. Окрім того, колегія суддів також зауважує, що жодних застережень, обмежень, заборон про виплату такої допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому по тим чи іншим підставам припинено виплату пенсії, чинне законодавство не містить. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що хоча ОСОБА_2 на момент смерті фактично не отримувала пенсію, оскільки проживала на тимчасово окупованій території та виплату пенсії їй було припинено, однак пенсія їй мала нараховуватися, отже відповідач може визначити розмір допомоги «в розмірі двомісячної пенсії, яку отримувала пенсіонерка на момент смерті», тобто пенсії, яка ОСОБА_2 , нараховувалась. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивач виконав усі умови, визначені Законом №1058-IV та Порядком №22-1, у зв`язку із чим підстави для відмови у виплаті спірної допомоги у відповідача відсутні. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ГУ ПФУ в Херсонській області за №965070152273 від 21 серпня 2025 року про відмову у виплаті допомоги на поховання є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо обраного судом першої інстанції способу відновлення порушеного права, судова колегія зазначає, що з матеріалів справи вбачається, відповідачем не заперечується, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату йому допомоги на поховання, надавши перелік документів згідно з пунктом 5.1 розділу V Порядку №22-1. Відтак суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав ГУ ПФУ в Херсонській області призначити та виплатити позивачці допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 у розмірі, передбаченому ст. 53 Закону №1058- IV. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя В.А.Голуб Суддя Ю.В.Осіпов