Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/33834/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33834/25 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.. Час і місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. при секретарі Потомському А. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна Костянтина Геннадійовича в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року по справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна Костянтина Геннадійовича в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Драгніса Іоанніса Параскєваса, третя особа: Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : Заступник керівника Одеської обласної прокуратури Мерімерін Костянтин Геннадійович в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до суду з позовом до Драгніса Іоанніса Параскєваса, третя особа: Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), яка полягає у незабезпеченні утримання в належному санітарному, технічному стані будівлі пам`ятки історії місцевого значення за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 22 - вул. Мечнікова, 15 у м. Одесі Будівля жіночої гімназії, споруджена у 1893 році за проєктом архітектора ОСОБА_2 (охоронний №818-Од), шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт; зобов`язати ОСОБА_1 (код 2844320759) привести до належного санітарного і технічного стану будівлю пам`ятку історії місцевого значення за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 22 - вул. Мечнікова, 15 у м. Одесі Будівля жіночої гімназії, споруджена у 1893 році за проєктом архітектора ОСОБА_2 (охоронний №818-Од), шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що під час реалізації представницьких повноважень обласною прокуратурою вбачається порушення вимог чинного законодавства у сфері охорони об`єктів культурної спадщини, зокрема встановлені обставини, що вказують на перебування пам`ятки архітектури та історії місцевого значення в незадовільному стані, частині конструктивних елементів будівлі загрожує обвалення. Між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації (тепер Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації надалі Департамент культури) та Драгнісом Іоаннісом Параскєвасом 12.07.2010 укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини №07-07/Є-2010, який встановлює режим використання зазначеної будівлі-пам`ятки та конкретні зобов`язання для її власника. Згідно з пунктом 1 охоронного договору, власник бере на себе зобов`язання щодо охорони нежилих приміщень літера А, загальною площею 3145,8 кв. м будівлі-пам`ятки, розташованої по АДРЕСА_1 вул. Мечнікова, 15 в м. Одесі. Таким чином, Драгнісу Іоаннісу Параскєвасу було достеменно відомо про спеціальний статус об`єкта, право власності на який він набув, та відповідно про передбачений чинним законодавством особливий порядок і режим його утримання та використання. Власником зазначеної будівлі-пам`ятки Драгнісом Іоаннісом Параскєвасем вже понад 25 років не виконуються умови зазначеного охоронного договору, зокрема, не вживаються відповідні заходи щодо: збереження, належного утримання, проведення поточного та капітального ремонту, виконання реставраційних, протиаварійних робіт нерухомої пам`ятки місцевого значення, що призводить до її подальшого руйнування, в тому числі під впливом природніх чинників. Зазначене підтверджено належними та допустимими доказами, які додаються до позовної заяви. Невиконання умов охоронного договору від 12.07.2010 та незбереження пам`ятки історії місцевого значення з боку власника будівлі також підтверджено листом Департаменту міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради №09-13/323 від 05.09.2025, в якому зазначено, що останніми в межах повноважень, були складені акти візуального обстеження від 31.01.2024 №04-03/04/09, від 29.10.2024 №04-03/04/175, від 03.09.2025 №04-03/04/138. Згідно зазначених актів Департаментом зафіксовано, що будівля-пам`ятка довгий час не експлуатується, частині конструктивних елементів будівлі загрожує обвалення, будівля та її прилегла територія продовжує перебувати у занедбаному стані, через не проведення своєчасного ремонту, невжиття заходів із збереження та неналежного утримання пам`ятки. З боку вул. Мечнікова в м. Одесі у центральній частині будівлі у рівні верхніх поверхів наявна рослинність, корнева система якої руйнує конструкцію міжповерхової тяги. Приймаючи до уваги, що в результаті протиправної бездіяльності Драгніса Іоанніса Параскєваса, пов`язаної з невиконанням, як власником будівлі-пам`ятки зобов`язань за охоронним договором та за Законом щодо забезпечення її утримання у належному стані, відбувається подальше руйнування об`єкта культурної спадщини, порушені інтереси держави підлягають захисту в судовому порядку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 28 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна Костянтина Геннадійовича в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Драгніса Іоанніса Параскєваса, третя особа: Департамент міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури Мерімерін Костянтин Геннадійович в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що відповідачем за 25 років перебування зазначеного об`єкта культурної спадщини у власності не забезпечено навіть належного санітарного стану будівлі пам`ятки, що не відповідає інтересам держави в сфері охорони культурної спадщини. Вказує, що невірно застосовуючи положення ст. ст. 24, 26, 27, 39 Закону України «Про охорону культурної спадщини», суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо неможливості задоволення позовної вимоги прокурора про зобов`язання відповідача привести до належного санітарного і технічного стану будівлю-пам`ятку шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт, без розроблення нової документації та отримання відповідних дозволів. ОСОБА_1 , як власник будівлі пам`ятки, з моменту набуття права власності, всупереч пам`яткоохоронного законодавства вичерпні та дієві заходи з метою належного утримання та збереження пам`ятки не вживає, науково-проєктну документацію на реставрацію не розробив на протязі останніх 25 років, чим підтверджується його протиправна бездіяльність, яку суд ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову проігнорував та не надав належної оцінки зазначеним доводам прокурора. Вказує, що відповідачем не виконано передбачених законом та охоронним договором зобов`язань щодо належного утримання пам`ятки, зокрема не проведено консерваційні та реставраційні роботи до заходів, визначених охоронним договором, у встановлений цим договором строк. Матеріали справи свідчать, що відповідачем до суду не надано жодних доказів того, що ним вживалися заходи щодо збереження, реставрації чи відновлення пам`ятки місцевого значення. Також відповідач не надав жодних відомостей про вчинення будь-яких дій, спрямованих на розробку проєктно-кошторисної документації, яка необхідна для проведення протиаварійних робіт. Наданий відповідачем договір від 17.10.2025 носить виключно формальний характер та не несе ніяких юридичних наслідків саме для збереження пам`ятки архітектури, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Будівля за адресою: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 є об`єктом культурної спадщини Будівля жіночої гімназії, споруджена у 1893 році за проєктом архітектора ОСОБА_2 , де у період 1922-1924 роках навчався конструктор ракетно-космічної техніки, академік, двічі герой Соціалістичної праці ОСОБА_3 . Вказана будівля прийнята під охорону держави рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 15.08.1985 №480, як пам`ятка архітектури місцевого значення та рішенням №381 від 27.07.1971 як пам`ятка історії місцевого значення. Будівля жіночої гімназії була прийнята під охорону держави як пам`ятка архітектури рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради №480 від 27.12.1991 Про затвердження додаткового списку пам`яток архітектури місцевого значення і меж заповідної території в м. Одесі. Наказом Міністерства культури і туризму України №728/0/16-08 від 20.06.2008 занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України з охоронним номером: 1500812 (зі змінами згідно з наказом Міністерства культури і туризму України №1054/0/16-09 від 27.11.2009), як пам`ятка містобудування та архітектури з ознаками історії. Територія пам`ятки входить до Центрального історичного ареалу міста Одеси. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 є громадянин Греції ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №141 від 14.04.2006. На виконання вимог ст. 23 Закону України Про охорону культурної спадщини між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації (тепер Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації надалі Департамент культури) та Драгнісом Іоаннісом Параскєвасом 12.07.2010 укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини №07-07/Є-2010, який встановлює режим використання зазначеної будівлі-пам`ятки та конкретні зобов`язання для її власника. Згідно з пунктом 1 охоронного договору, власник бере на себе зобов`язання щодо охорони нежилих приміщень літера А, загальною площею 3145,8 кв. м будівлі-пам`ятки, розташованої по вул. Старопортофранківській, 22 вул. Мечнікова, 15 в м. Одесі. Зокрема, за умовами охоронного договору власника зобов`язано: - утримувати пам`ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані; - у разі пошкодження, руйнування пам`ятки своєчасно вживати заходи для приведення її у належний стан; - утримувати територію пам`ятки упорядженою, не допускати вчинення дій (бездіяльності) що можуть зашкодити пам`ятці; - виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені пунктом 14 цього договору, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони. Згідно з п. 14 охоронного договору, з метою збереження пам`ятки та створення належних умов для її використання, власник зобов`язаний був виконати такі роботи: - протягом двох місяців з моменту підписання охоронного договору виконати висновок щодо визначення предмету охорони будівлі-пам`ятки; - у серпні 2010 - грудні 2010 року провести першочергові протиаварійні роботи на будівлі-пам`ятці; - протягом серпня 2010 - грудня 2012 року розробити проєктно-кошторисну документацію для проведення реставраційних робіт та пристосування приміщень пам`ятки; - після розробки проєктно-кошторисної документації провести роботи з реставрації та пристосування приміщень пам`ятки; - на протязі експлуатації будівлі пам`ятки проводити поточний ремонт приміщень та інженерних мереж. Спеціалістами Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації, відповідно до ст. 46 Закону України Про охорону культурної спадщини, складено протокол про адміністративне правопорушення, серія ОД №00005 від 05.03.2021 та акт про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини № 05/03/02 від 05.03.2021 стосовно власника будівля-пам`ятки ОСОБА_1 . Відповідно до інформації, наданої Департаментом культури листом від 02.09.2025 №2627/10/01-12/2-25/1152, вбачається, що у зв`язку з незадовільним станом будівлі Управлінням прийнято розпорядження №2 від 27.01.2011 щодо проведення консервації будівлі пам`ятки. Окрім того, Департаментом культури 03.12.2015 було здійснено огляд будівлі-пам`ятки, яким встановлено незадовільний стан, роботи зазначені у п. 14 охоронного договору від 12.07.2010 не виконані. Департаментом культури зазначено, що протягом 2010-2025 років від власника будівлі науково-проєктна документація для проведення ремонтних та реставраційних робіт на розгляд не надходила. У 2022 році Департаментом культури було проведено візуальний огляд будівлі та зафіксовано, що територія будівлі зачинена, будівля не експлуатується, будь-які ремонтно-будівельні роботи не проводяться. Такі ж обставини підтверджено актом огляду від 26.08.2025, який складений спеціалістами Департаменту культури, в якому зафіксовано, що доступу до внутрішньодворового простору не має, крізь частково відчинені ворота видно занедбаний двір, крізь покриття двору проросли дерева, кущі, територія двору захаращена побутовим сміттям, у віконних заповненнях частково відсутнє скління, на стінах будівлі наявні численні ділянки руйнування та відшарування оздоблювальних шарів, ділянки уражені тріщинами різного напрямку та розкриття, ділянки руйнування, вивітрювання та обвалення кладки, крізь вікна спостерігається часткова руйнація даху, на паркані наявні численні вандальські написи, ремонтно-будівельні роботи не проводяться, що стало підставою звернення до суду. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності погодженої наукової документації щодо спірної пам`ятки, як умови для проведення її консервації, реставрація або ремонту, суд позбавлений можливості, на власний розсуд, в обхід волі та прав власника щодо такої пам`ятки, але з врахуванням доводів прокуратури, зобов`язати власника пам`ятки виготовити відповідну документації та обрати конкретний вид робіт, визначений у ч. 1 ст. 26 ЗУ Про охорону культурної спадщини, а тому проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення. Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами. Законом України від 20.09.2006 № 165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 (далі Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць. За змістом статті 1 Конвенції вираз архітектурна спадщина включає, зокрема, такі нерухомі об`єкти як пам`ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення. Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується, зокрема, запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються. Положеннями статті 10 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини. Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Сторона зобов`язується утверджувати у громадській думці розуміння необхідності збереження архітектурної спадщини як елемента культурної самобутності і джерела натхнення і творчості для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року №1805-ІІІ (далі Закон №1805-ІІІ). Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 1 Закону №1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини. Пунктом 3 Розділу X "Прикінцеві положення" Закону №1805-ІІІ встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки. За змістом ст. 23 Закону № 1805-ІІІ усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір (ч. 1). Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 3). Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону (ч. 4). Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1805-ІІІ власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Отже, об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору, водночас останній встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №1805-ІІІ у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування). Отже, в разі небезпеки пошкодження, руйнування чи знищення пам`ятки архітектури обов`язок приведення її в належний стан в однаковій мірі покладається як на власника такої пам`ятки, так і на особу, в управлінні якої перебуває такий об`єкт. За змістом ч. 1 ст. 26 Закону №1805-ІІІ консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації. Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних. У складі організаційно-функціональної структури підприємства - виконавця робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток мають передбачатися підрозділи та/або фахівці, які забезпечують виконання відповідних виробничо-технічних, виробничих функцій. Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про зобов`язання привести до належного санітарного і технічного стану будівлю пам`ятку історії місцевого значення за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 22 - вул. Мечнікова, 15 у м. Одесі Будівля жіночої гімназії, споруджена у 1893 році за проєктом архітектора ОСОБА_2 (охоронний №818-Од), шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт. Згідно наданих пояснень та встановлених обставин вбачається, що будівля-пам`ятка довгий час не експлуатується, частині конструктивних елементів будівлі загрожує обвалення, будівля та її прилегла територія продовжує перебувати у занедбаному стані, через не проведення своєчасного ремонту, невжиття заходів із збереження та неналежного утримання пам`ятки. З боку вул. Мечнікова в м. Одесі у центральній частині будівлі у рівні верхніх поверхів наявна рослинність, корнева система якої руйнує конструкцію міжповерхової тяги. У 2022 році Департаментом культури було проведено візуальний огляд будівлі та зафіксовано, що територія будівлі зачинена, будівля не експлуатується, будь-які ремонтно-будівельні роботи не проводяться. Теж саме було підтверджено актом огляду від 26.08.2025, який складений спеціалістами Департаменту культури, в якому зафіксовано, що доступу до внутрішньодворового простору не має, крізь частково відчинені ворота видно занедбаний двір, крізь покриття двору проросли дерева, кущі, територія двору захаращена побутовим сміттям, у віконних заповненнях частково відсутнє скління, на стінах будівлі наявні численні ділянки руйнування та відшарування оздоблювальних шарів, ділянки уражені тріщинами різного напрямку та розкриття, ділянки руйнування, вивітрювання та обвалення кладки, крізь вікна спостерігається часткова руйнація даху, на паркані наявні численні вандальські написи, ремонтно-будівельні роботи не проводяться Зазначену обставину не спростовує і відповідач як у суді першої так і у суді апеляційної інстанції, а тому суд апеляційної інстанції як і суд першої інстанції не ставить під сумнів, що відповідній пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, що в свою чергу, обумовлює виникнення у відповідача обов`язку привести таку пам`ятку до належного стану, з урахуванням вимог ЗУ Про охорону культурної спадщини. В свою чергу колегія суддів звертає увагу, що позовна вимога про зобов`язання Відповідача привести пам`ятку до належного стану є неналежним та неефективним способом захисту прав, оскільки вона є передчасною та суперечить імперативним вимогам законодавства України у сфері охорони культурної спадщини. Згідно з положеннями чинного законодавства, проведення будь-яких ремонтних, реставраційних чи консерваційних робіт на об`єктах культурної спадщини суворо регламентовано. Розробленню проєктів консервації, реставрації, ремонту пам`яток обов`язково передує проведення необхідних науково-дослідних робіт та складення науково-проєктної документації, відповідно до затверджених норм та вимог. Вимоги до розроблення науково-проектної документації, які є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання в сфері збереження пам`яток архітектури визначені ДБН А.2.2-14-2016 "Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування", затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2016 № 337 (далі - ДБН А.2.2-14-2016). Відповідно до пунктів 1.3, 1.5 ДБН А.2.2-14:2016, ці норми застосовуються при виконанні науково-дослідних та науково-проектних робіт та розробленні науково-проектної документації на збереження пам`яток. Вимоги до розроблення науково-проектної документації за цими Нормами є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання в сфері збереження пам`яток. Пунктами 3.8, 3.11, 3.14 ДБН А.2.2-14:2016 передбачено: Консервація - сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об`єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд. Науково-проектна документація - сукупність текстових та графічних матеріалів, які на різних стадіях проектування визначають концептуальні чи принципові архітектурні, містобудівні, інженерні, конструктивні, технологічні та інші рішення, спрямовані на збереження пам`ятки. Невідкладні консерваційні роботи - комплекс науково обґрунтованих заходів, спрямованих на захист пам`ятки, її частин або окремих елементів від руйнувань до початку проведення ремонтно-реставраційних робіт. Згідно п.п.3.25-3.26 ремонт (реставраційний) - сукупність науково-обґрунтованих заходів, які передбачають систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей частин пам`ятки між періодами її реставрації, з метою попередження передчасного зносу архітектурно-декоративного оздоблення чи конструкцій або інженерного обладнання. Реставрація - сукупність науково-обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об`єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності. У відповідності до пункту 4.1 ДБН А.2.2-14:2016, процес дослідження пам`ятки та розроблення науково-проектної документації поширюється на весь період виконання робіт, спрямованих на збереження пам`ятки. Науково-проектна документація може коригуватись в процесі виконання робіт, спрямованих на збереження пам`ятки, у разі отримання нових даних, які впливають на результати раніше прийнятих проектних рішень. (п.4.2 ДБН А.2.2-14:2016) Згідно із пунктами 4.5, 4.6 ДБН А.2.2-14:2016, до науково-дослідних робіт належать: а) попередні роботи; б) роботи з обстежень (для розроблення науково-проектної документації на протиаварійні та/або невідкладні консерваційні роботи); в) комплексні наукові дослідження. (Пункт 4.5 змінено, Зміна № 1) 4.6 До науково-проектної документації належать: а) документація на протиаварійні роботи; б) документація на невідкладні консерваційні роботи; в) ескізний проект (ЕП); г) проект (П); д) робочий проект (РП); е) робоча документація (Р). До науково-проектної документації належать: а) документація на протиаварійні роботи; б) документація на невідкладні консерваційні роботи; в) ескізний проект (ЕП); г) проект (П); д) робочий проект (РП); е) робоча документація (Р). Пункт 4.13 ДБН А.2.2-14:2016 передбачає, що склад та зміст науково-проектної документації встановлюється в залежності від поставлених завдань, спрямованих на збереження пам`ятки. Відповідно до пункту 7 ДБН А.2.2-14-2016 передбачено склад та зміст науково- проєктної документації на протиаварійні або невідкладні консерваційні роботи: 7.1 Протиаварійні роботи та/або невідкладні консерваційні роботи на пам`ятці повинні забезпечувати безпечну експлуатацію пам`ятки на період, необхідний для виконання науководослідних робіт, розроблення науково-проектної документації та виконання ремонтнореставраційних робіт. 7.2 Науково-проектна документація на протиаварійні та/або невідкладні консерваційні роботи розробляється за потреби та складається з матеріалів попередніх робіт, рекомендацій щодо виконання протиаварійних робіт на пам`ятці, робочих креслень та кошторисної документації в обсязі стадії робочого проекту. При цьому, відповідно до пп. 7.2.1, 7.2.2 ДБН А.2.2-14-2016 обстеження виконуються в обсязі, достатньому для розроблення науково-проектної документації на виконання протиаварійних та/або невідкладних консерваційних робіт. Матеріали обстежень містять: схематичний, архітектурний або архітектурно-археологічний обмір (в необхідних обсягах); акт огляду технічного стану пам`ятки; акт визначення рівня складності робіт з розроблення документації; акт визначення втрат пам`ятки; схему фотофіксації; фотографії загального вигляду пам`ятки, її аварійних елементів або частин з анотаціями; рекомендації щодо виконання протиаварійних або невідкладних консерваційних робіт на пам`ятці. Робочі креслення виконуються на основі матеріалів обстежень та/або дефектних актів в обсязі, достатньому для виконання протиаварійних та/або невідкладних консерваційних робіт. Отже, протиаварійні роботи та/або невідкладні консерваційні роботи на пам`ятці повинні забезпечувати безпечну експлуатацію пам`ятки на період, необхідний для виконання науково-дослідних робіт, розроблення науково-проектної документації та виконання ремонтно-реставраційних робіт. Науково-проектна документація на протиаварійні та/або невідкладні консерваційні роботи розробляється за потреби та складається з матеріалів попередніх робіт, рекомендацій щодо виконання протиаварійних робіт на пам`ятці, робочих креслень та кошторисної документації в обсязі стадії робочого проекту. Обстеження виконуються в обсязі, достатньому для розроблення науково-проектної документації на виконання протиаварійних та/або невідкладних консерваційних робіт. Так, Верховний Суд в постанові від 27 січня 2026 року у справі № 400/1773/25 виснував, що суд апеляційної інстанції під час попереднього розгляду справи мав переконатися, що позовна вимога прокурора про зобов`язання товариства привести пам`ятку до належного стану, шляхом проведення ремонтно-реставраційних робіт, має бути достатньо визначеною для можливості її примусового виконання у разі задоволення позову. В свою чергу, в даному випадку, як вбачається з аналізу вищевикладених норм права, консервація, реставрація, ремонт пам`яток місцевого значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрацій на підставі погодженої з ним науково-проектної документації. Розробленню проектів консервації, реставрації, ремонту пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт та складення науково-проектної документації, відповідно до затверджених норм та вимог. Суд апеляційної інстанції зазначає, що без проекту неможливо визначити чіткий перелік робіт, будівельних матеріалів та технологій. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спосіб виконання обов`язку по збереженню пам`ятки має визначатися власником пам`ятки архітектури та відповідним органом охорони культурної спадщини, залежно від результатів обстеження та фахових висновків, на підставі погодженої науково-проектної документації. Колегія суддів зазначає, що за відсутності погодженої наукової документації щодо спірної пам`ятки, як умови для проведення її консервації, реставрація або ремонту, суд позбавлений можливості, на власний розсуд, в обхід волі та прав власника щодо такої пам`ятки, але з врахуванням доводів прокуратури, зобов`язати власника пам`ятки виготовити відповідну документації та обрати конкретний вид робіт, визначений у ч. 1 ст. 26 ЗУ Про охорону культурної спадщини. Відповідний висновок суду також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 19 грудня 2023 року (справа № 640/611/20), від 05 березня 2025 року (справа № 300/2291/23). Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що Закон України "Про охорону культурної спадщини" не містить жодних виключень, які б дозволяли здійснювати реставрацію чи ремонт пам`ятки архітектури без попереднього затвердження проекту та отримання дозволу. Навпаки, проведення робіт на об`єкті культурної спадщини без погодженої документації та дозволу є самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність передбачену законом, а тому доводи апелянта що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо неможливості задоволення позовної вимоги прокурора про зобов`язання відповідача привести до належного санітарного і технічного стану будівлю-пам`ятку шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт, без розроблення нової документації та отримання відповідних дозволів є хибними та такими, що гуртуються на помилковому розумінні положень ст. ст. 24, 26, 27, 39 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Доводи апелянта, що ОСОБА_1 , як власник будівлі пам`ятки, з моменту набуття права власності, всупереч пам`яткоохоронного законодавства вичерпні та дієві заходи з метою належного утримання та збереження пам`ятки не вживає, науково-проєктну документацію на реставрацію не розробив на протязі останніх 25 років, чим підтверджується його протиправна бездіяльність, яку суд ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову проігнорував та не надав належної оцінки зазначеним доводам прокурора, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки твердження прокурора про бездіяльність протягом 25 років повністю нівелюються інститутом позовної давності (ст. 257 ЦК України) та принципом правової визначеності. Так, з матеріалів справи вбачається, та не заперечується апелянтом, що 17.10.2025 за №17-10/2025 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір на виконання науково-проєктної документації по об`єкту: Протиаварійні та невідкладні консерваційні роботи з реставрації нежитлової будівлі пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова,

15. Отже, станом на момент розгляду справи судом будь-яка пасивна поведінка (бездіяльність) з боку відповідача повністю відсутня. Так, матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що 17.10.2025 року відповідач уклав офіційний Договір №17-10/2025 на виконання науково-проєктної документації по об`єкту на АДРЕСА_2 з акредитованим фахівцем (ФОП ОСОБА_4 ). Встановлений судом факт укладення Договору №17-10/2025 від 17.10.2025 спростовує доводи позивача про бездіяльність відповідача. Навпаки, відповідач діє у чіткій відповідності до вимог ДБН А.2.2-14-2016, розпочавши перший обов`язковий етап розробку науково-проєктної документації для протиаварійних та консерваційних робіт Оскільки станом на момент розгляду справи документація перебуває на стадії розробки та не пройшла процедуру погодження, задоволення позову у спосіб зобов`язання привести до належного стану змусило б відповідача порушити закон проводити роботи без погодженого проєкту, що прямо заборонено ст. 22, 26 ЗУ "Про охорону культурної спадщини" Доводи прокурора про нібито формальний характер Договору на виконання науково-проєктної документації від 17.10.2025 є суто суб`єктивними припущеннями. Цей договір є чинним, ніким не оспореним та обов`язковим для виконання сторонами. Метою цього договору є саме розробка проєкту "Протиаварійних та невідкладних консерваційних робіт", що є першим, невід`ємним та імперативно визначеним етапом виконання обов`язків за охоронним договором у відповідності до ДБН А.2.2-14-2016. Твердження прокурора, що відповідач не надав доказів вжиття заходів, спростовується самим фактом залучення сертифікованого спеціаліста (ФОП ОСОБА_4 ) та початком фінансування проектних робіт, а тому доводи апелянта в цій частині є протиправними. З огляду на зазначене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена прокурором вимога щодо зобов`язання ОСОБА_1 привести до належного санітарного і технічного стану будівлю пам`ятку історії місцевого значення за адресою: м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 22 - вул. Мечнікова, 15 у м. Одесі Будівля жіночої гімназії, споруджена у 1893 році за проєктом архітектора ОСОБА_2 (охоронний №818-Од), шляхом проведення відповідних ремонтних та реставраційних робіт у бажаному йому виконанні, без розроблення нової документації та отримання відповідних дозволів, не може бути задоволена, оскільки вона суперечить встановленій ЗУ Про охорону культурної спадщини процедурі та затвердженим видам таких робіт (ч. 1 ст. 26 ЗУ Про охорону культурної спадщини). З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 308, 310, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна Костянтина Геннадійовича в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 14 липня 2026 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова