Постанова Херсонський апеляційний суд № 954/3053/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 15 липня 2026 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 954/3053/25 Номер провадження: 22-ц/819/1099/26 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Базіль Л.В., Приходько Л.А. секретар: Андреєва В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоніапеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк», подану представником Македон Олександром Андрійовичем, на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Гончаренка О.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції В грудні 2025 року АТ «Універсал банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначив, що АТ "Універсал Банк" запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Мonobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. 01.03.2020 відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 01.03.2020. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів у мобільному додатку. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Однак, у порушення умов кредитного договору відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 04.06.2025 утворилась заборгованість, розмір якої становить 313259,21 грн., у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 313259,21 грн. Тому, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 313259,21 грн. за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01.03.2020 року та судові витрати в розмірі 4698,89 грн. Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 рокупозовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість у розмірі 57993,33грн. та судовий збір за подання позову у розмірі 869,9 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та обов`язку боржника виконати свої зобов`язання за умовами укладеного кредитного договору. Разом з тим, суд зазначив, що матеріали справи не містять жодних даних щодо того, які саме тарифні плани діяли для карток, що видавались відповідачу, позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що саме додані до позовної заяви умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що надані йому для ознайомлення документи на момент підписання вказаної заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за відсотками, їх розмірів і порядку нарахування. За висновком суду, кредитний ліміт це максимальна сума позикових коштів, яку банк дозволяє клієнту витратити з картки понад власні гроші, тому заборгованість по тілу кредиту не може бути більшою за встановлений банком ліміт, який в даному випадку банком встановлений був остаточно на 28.02.2022 на рівні 57993грн. До того ж, сума розрахованої заборгованості відповідача згідно руху коштів по картці на 28.02.2022 року складала саме 57662,21грн. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо штучного збільшення кредитної заборгованості у спосіб, не передбачений умовами договору. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та доводи осіб, які подали апеляційні скарги. Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник АТ «Універсал Банк» Македон О.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. За доводами апеляційної скарги рішення судом прийнято всупереч норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, що призвело до порушення прав, свобод та законних інтересів Банку. Як вказує заявник, ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунків вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, тому вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків відносно того, що Клієнт не ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Також посилається, що Умови і правила перебувають у публічному доступі та посилання, які містяться в кожній Анкеті-заяві, підписаній клієнтами, є загальновідомим фактом і суду був безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі. Зазначає, що підписанням цього Договору клієнт підтвердив, що ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, а також Клієнт погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Також за доводами скарги, враховуючи те, що Клієнтом неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідач надавав свою згоду із змінами, доповненням до Договору про надання банківських послуг від 01.03.2020 року, тому вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними. Апелянт стверджує, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим вся заборгованість стала простроченою, а розрахунок є належним доказом, оскільки доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором (контррозрахунку) боржником не надано. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу У письмовому відзиві, який надійшов на адресу апеляційного суду, представник відповідачки Анфьорова К.С. просила відхилити доводи апеляційної скарги, як необґрунтовані та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Встановлені судом першої інстанції обставини справи 01.03.2020 року ОСОБА_1 була підписана Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг за умовами якої вона просила встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, з пільговим періодом 62 дні, відсотковою ставкою 3,2% на місяць у разі виходу з пільгового періоду (п.3). За п.2 Анкети-заяви ця заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, Тарифами, складають договір про надання банківських послуг. Згідно з п.2.4 Умов і правил обслуговування (надалі Умов), своїм підписом на Анкеті-заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору він ознайомився та погоджується з умовами договору, зокрема Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Тарифами, встановленим в договорі порядком нарахування платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, передбаченими правами та обов`язками сторін та іншу інформацію. Відповідно п.п.6.1-6.3, 6.6 Умов банк та клієнт погодили, що всі правочини, в тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися сторонами з використанням удосконаленого електронного підпису, який є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на паперових носіях. Підписані клієнтом та/або банком документи, що пов`язані з укладеними правочинами, надсилаються клієнту в його мобільний додаток. Відкритий ключ розміщується в Анкеті-заяві, яка підписується клієнтом. Згідно п.п.5.8, 5.9 Умов випуску платіжних карток банк надає клієнту кредит для оплати всіх видаткових операцій, здійснених клієнтом з використанням платіжної картки або її реквізитів, а також для оплати клієнтом комісій і плат, передбачених договором. На суму наданого кредиту банк нараховує відсотки за кожен календарний день використання кредитного ліміту за фактично витрачені кошти в рахунок кредиту кошти з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними у Тарифах. Також процентна ставка за кредитом на календарний місяць, наступний за звітним, вказується банком у мобільному додатку. Нарахування відсотків здійснюється в останній календарний день звітного місяця (п.5.9 Умов). Як зазначено у п.5.15 Умов за порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі замість базового розміру процентної ставки, нараховуються від суми загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок не внесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі, або за кожен день поточного календарного місяця, в якому клієнт своєчасно не вніс щомісячний мінімальний платіж за звітний місяць після закінчення дії пільгового періоду за карткою. Згідно з п.5.16 Умов у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою. На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із Тарифами, але не більше 50% від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних. За змістом Тарифів по чорній картці монобанк визначено пільговий період за карткою до 62 днів, 0,00001% - пільгова відсоткова ставка, 4% від заборгованості розмір обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами, 3,1% на місяць - базова відсоткова ставка, 6,2% на місяць збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості, нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості. Санкції за порушення зобов`язань за кредитом в залежності від кількості днів прострочення: від 1 до 30 днів штраф у розмірі 50 грн., від 31 до 90 днів штраф у розмірі 100 грн., від 91 до 120 (210) днів штраф розраховується за формулою 100грн +6,2% від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця, при цьому діє ставка 0,00001% річних. Відповідальність за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 74,4% річних. Крім цього, передбачений претензійний штраф 500грн + 5% від суми загальної заборгованості за кредитом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій разовий штраф, що сплачується клієнтом у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого грошового зобов`язання. Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту по чорній картці monobank, визначена базова процентна ставка 3,1% в місяць, пільгова 0,00001%, загальні витрати за кредитом складають 36 668,07 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 136 668,07 грн. В Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. З довідки про стан рахунку за чорною карткою monobank відповідачки станом на 04.06.2025 вбачається баланс та загальний залишок заборгованості за наданим кредитом у розмірі 313 259,21грн. У довідці про рух коштів по картці відповідачки зазначені розмір кредитного ліміту, розмір заборгованості станом на 04.06.2025, сума витрат, сума зарахувань, баланс на початок та кінець періоду з 01.03.2020 року по 04.06.2025. Як вбачається із заяв клієнта від 27.05.2021 року, від 30.05.2021, від 27.11.2021 року, від 26.11.2021 року, від 20.11.2021 року відповідачка зверталась до позивача за наданням ще 5 кредитів «Транзакція в розстрочку» з метою здійснення платежу, у різних розмірах з фіксованою процентною ставкою 0,00001% на рік, із відповідним розміром щомісячного платежу. Позивачем у відповіді на відзив долучені також Паспорта вказаних споживчих кредитів та Таблиці обчислення загальної вартості кредитів для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Також додані форми підтвердження електронного документу про результати перевірки електронного підпису відповідачки. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Приписами ч.2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог стягнувши з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту частково. За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі АТ «Універсал Банк» та 01.03.2020 року підписала власноручним підписом Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, РНОКПП, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також джерело та розмір доходу. У анкеті-заяві відображено дані паспорта відповідачки, які додані до анкети в електронному вигляді, а також визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Разом з тим, колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Отже, не є обґрунтованими доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування та не дає підстави вважати, що сторони уклали кредитний договір та погодили його істотні умови (розмір відсотків, штрафи, графік), оскільки в паспорті не фіксується воля сторін на виникнення зобов`язань Паспорт є лише способом виконання переддоговірного обов`язку банку щодо інформування споживача (довідкою). Він лише фіксує умови, з якими особу ознайомлюють перед підписанням самого правочину Звертаючись до суду з позовом, Банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 313259,21 грн. Разом з тим, із наданого банком розрахунку, вказана заборгованість складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом, які були віднесені у тіло кредиту. Між тим, доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав. Так, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank розуміла ОСОБА_1 , ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву. Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank у АТ «Універсал Банк», не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Так, надані позивачем Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Отже, сама по собі підписана Анкета-заява про приєднання до Договору про надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така Анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Водночас, вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивачем не заявлялись у позові. Звертаючись до суду з цим позовом Банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості. Судом першої інстанції правильно встановлено, що банком відповідачці ОСОБА_1 за період часу з 01.03.2020 року по 04.06.2025 нараховані відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом в загальному розмірі 57993 грн., які включені до тіла кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою руху коштів по картці. Враховуючи викладене, в суму тіла кредиту 313259,21 грн., яку просив стягнути позивач, входять і відсотки, які нараховані відповідачу, що підтверджується розрахунком заборгованості. Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних і допустимих доказів щодо погодження умов про погашення заборгованості за процентами за користування кредитом шляхом відповідного збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з даними Умовами і правилами, тарифами та паспортом споживчого кредиту відповідач ознайомився і погодився, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Суд першої інстанції, проаналізувавши виписку по рахунку, дійшов правильного висновку про те, що тіло кредиту збільшено за рахунок віднесення коштів на погашення відсотків, без відповідної домовленості про це. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суми боргу (тіла кредиту) у розмірі 57993,33 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що підписуючи Анкету-заяву, клієнт погодився, що анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг та підтвердив, що він ознайомлений з вищезазначеним, колегія суддів відхиляє, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» у разі надання банківських послуг щодо продуктів (MONOBANK|Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту та відповідно їх підписання. У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог умовами та правилами, тарифами ознайомлено відповідача. В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» посилається на те, що підписуючи Анкету-заяву відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису відповідача, а тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений із ними. Зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає Банк. До подібних висновків дійшов і Верховний Суд в постанові від 25 листопада 2024 року, справа № 756/16950/21. Не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що боржником не надано доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку, оскільки матеріали справи містять виписку по рахунку відповідача, якою підтверджується, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 57993,33 грн. Посилання на висновки Верховного Суду із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права. Колегія суддів враховує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. Враховуючи наведене вище у сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк», подану представником Македон Олександром Андрійовичем, залишити без задоволення, а рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у випадках, визначених п.п. а-г, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.В. Радченко Судді Л.В. Базіль Л.А. Приходько