Постанова Тернопільський апеляційний суд № 595/588/26

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 595/588/26Головуючий у 1-й інстанції Созанська Л.І. Провадження № 22-ц/817/969/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 595/588/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Баландіна Юлія Юріївна, на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 року, постановлену суддею Созанською Л.І., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,- В С Т А Н О В И В: у травні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Баландіна Ю.О., звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. 22 травня 2026 року відповідачкою ОСОБА_2 через канцелярію суду подано заяву, у якій відповідачка просить надати термін для примирення тривалістю 4 - 6 місяців. Заяву просить розглянути без її участі. Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 клопотання відповідачки ОСОБА_2 про надання строку на примирення задоволено. Надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для примирення тривалістю до 06 жовтня 2026 року. Провадження у цивільній справі № 595/588/26 за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинено до закінчення строку для примирення, визначеного судом, тобто до 06 жовтня 2026 року В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Баландіна Ю.Ю. просить скасувати ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 року та постановити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Суд не з`ясував та не прийняв до уваги обставини, зазначених у позовній заяві, зокрема те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно виникали непорозуміння та конфліктні ситуації. Спільне сімейне життя між позивачем та відповідачем не склалося, упродовж понад двох років вони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, шлюбні відносини між ними припиненні остаточно. Спроби прийти до примирення та зберегти сім`ю не призвели до бажаних результатів. А, отже, строк на примирення, наданий судом першої інстанції, є необґрунтованим, недоцільним та має виключно формальний характер і зберегти сім`ю не допоможе жодним чином. Суд в оскаржуваній ухвалі врахував лише тривалість шлюбних відносин сторін, наявність у них неповнолітньої дитини. Водночас судом не враховані доводи позивача про наявність конфліктних ситуацій, які суттєво негативно впливали на психіку неповнолітньої дочки, в результаті чого позивач упродовж тривалого часу (понад 2 роки) змушений проживати окремо від сім`ї та те, що останній вживав безрезультатних заходів до примирення. Натомість відповідачка виявила бажання до примирення після дворічного терміну припинення шлюбних відносин, що свідчить лише про те, що дії останньої були спрямовані виключно на затягування судового розгляду. Відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Баландіна Ю.Ю., до суду апеляційної інстанції не поступав. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно із вимогами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про зупинення провадження у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Як вбачається із матеріалів справи, що у травні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Баландіна Ю.О. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги мотивує тим, що спільне сімейне життя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не склалося, упродовж понад двох років вони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, шлюбні відносини між ними припиненні остаточно. 22 травня 2026 року відповідачкою ОСОБА_2 через канцелярію суду подано заяву, у якій відповідачка просить надати термін для примирення тривалістю 4 - 6 місяців. Заяву просить розглянути без її участі. Надаючи строк на примирення та зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції врахував тривалість шлюбних відносини сторін, наявність у них неповнолітньої дитини, а також те, що надання строку для примирення сторонами не суперечить моральним засадам суспільства. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. У пункті 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення. Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Суд першої інстанції, надаючи строк для примирення подружжя та зупиняючи розгляд справи до 06 жовтня 2026 року, не звернув уваги на те, що закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін. Оскільки суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому, вирішуючи клопотання відповідача про надання строку на примирення, суд повинен був вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін та з`ясувати думку іншої сторони. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом в постанові від 08 березня 2023 року у справі №127/16963/22-ц (провадження № 61-203св23). Як було зазначено ОСОБА_1 , як і в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, що протягом тривалого часу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно виникали непорозуміння та конфліктні ситуації. Спільне сімейне життя між позивачем та відповідачем не склалося, упродовж понад двох років вони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, шлюбні відносини між ними припиненні остаточно. Спроби прийти до примирення та зберегти сім`ю не призвели до бажаних результатів. З матеріалів справи неможливо з`ясувати, на підставі яких обставин суд оцінив реальність примирення сторін, враховуючи те, що сторони понад два роки спільно не проживають, позивач при поданні позову висловив свою категоричну позицію щодо неможливості збереження сім`ї та наявності підстав для розірвання шлюбу. Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що зупинення судом першої інстанції провадження у справі до 06 жовтня 2026 року з метою надання сторонам строку на примирення належно не обґрунтовано, не наведено оцінки співмірності та дієвості застосованого судом заходу для примирення подружжя з урахуванням обставин цієї справи, тобто ухвала суду про зупинення провадження у справі взагалі не містить мотивів, з яких суд виходив, надаючи сторонам строк для примирення. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Баландіна Ю.Ю. підлягає до задоволення, а ухвала Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Баландіна Юлія Юріївна, задовольнити. Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів