Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/18120/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 р.Справа № 520/18120/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/18120/25 за позовом Фабрика «Варіант» Товариство з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Фабрика «Варіант» Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, Фабрика «Варіант» ТОВ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, апелянт), у якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00147720701 від 01.04.2025. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року по справі № 520/18120/25 адміністративний позов Фабрики «Варіант» Товариство з обмеженою відповідальністю - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00147720701 від 01.04.2025. Стягнуто на користь Фабрики "Варіант" Товариство з обмеженою відповідальністю за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 7 594,42 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі № 520/18120/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18, оскільки валютна виручка за зовнішньоекономічним контрактом від 08.11.2021 №118 надійшла з порушенням установлених законодавством граничних строків розрахунків. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами. Зазначає, що сам по собі факт введення воєнного стану в Україні та наявність сертифікатів Харківської торгово-промислової палати не свідчать про наявність форс-мажорних обставин саме у спірних правовідносинах, оскільки форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, а особа, яка посилається на них, повинна довести не лише факт їх існування, а й причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, від 12.12.2024 у справі №380/839/24 та від 14.01.2025 у справі №440/17191/23, відповідно до яких форс-мажорні обставини підлягають оцінці у кожному конкретному випадку, а введення воєнного стану саме по собі не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Крім того, апелянт зазначає, що позивач не надав належних доказів існування причинно-наслідкового зв`язку між введенням воєнного стану та неможливістю своєчасного надходження валютної виручки, а також доказів вжиття заходів щодо стягнення заборгованості з нерезидента. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначив, що контролюючим органом при визначенні штрафних санкцій за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №118 від 08.11.2021 помилково не враховано дію форс-мажорних обставин, які унеможливили належне виконання підприємством договірних зобов`язань та, як наслідок, дотримання встановлених законодавством строків розрахунків. Стверджує, що наявність таких обставин, а також причинно-наслідковий зв`язок між ними та порушенням строків розрахунків підтверджуються сертифікатами Харківської торгово-промислової палати №6300-25-0378 від 03.03.2025 та №6300-25-0383 від 07.03.2025, про що контролюючий орган був повідомлений як листом товариства, так і запереченнями на акт перевірки. Вказує, що неможливість виконання умов контракту була зумовлена припиненням діяльності ПрАТ «МК "Азовсталь"» внаслідок військової агресії російської федерації, оскільки саме це підприємство мало технологічну можливість виробляти спеціальну сталь марки 71, необхідну для виготовлення продукції, передбаченої контрактом. Відсутність можливості придбати відповідну сировину в інших виробників підтверджується інформаційною довідкою Харківської торгово-промислової палати від 14.10.2024 №1336/24, що, на думку позивача, свідчить про наявність надзвичайних, невідворотних та незалежних від його волі обставин, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у повному обсязі та, відповідно, отримання повної оплати від контрагента. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, щодо ознак форс-мажорних обставин, а також на положення статті 112 Податкового кодексу України та статті 77 КАС України, позивач наполягає, що на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок довести правомірність свого рішення та наявність вини позивача у вчиненні відповідного правопорушення, чого контролюючим органом зроблено не було. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 19.02.2025 за №902-П було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фабрики «Варіант» ТОВ (код ЄДРПОУ 21170203) з метою контролю за дотриманням вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 22.02.2021 № FR/23-02 за період з 01.01.2024 по 31.01.2025, за зовнішньоекономічним контрактом від 08.11.2021 № 118 за період з 01.01.2024 по 31.01.2025, за зовнішньоекономічним контрактом від 31.01.2022 № 12 за період з 31.01.2022 по 31.01.2025, за зовнішньоекономічним контрактом від 25.08.2023 № 12 за період з 25.08.2023 по 31.01.2025. За результатами зазначеної перевірки було складено акт перевірки від 13.03.2025 № 10842/20-40-07-01-05/21170203, яким встановлено наступні порушення Фабрики «Варіант» ТОВ: - частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 14-2 Постанови від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» за зовнішньоекономічним контрактом від 08.11.2021 № 118, укладеним з компанією SAS CIVECO (Франція), за період з 01.01.2024 по 31.01.2025, за зовнішньоекономічним контрактом від 31.01.2022 № 12, укладеним з компанією OPLATE SITUM d.o.o. (Хорватія), за період з 31.01.2022 по 31.01.2025, за зовнішньоекономічним контрактом від 25.08.2023 № 12, укладеним з компанією Variant Agro SRL (Румунія) за період з 25.08.2023 по 31.01.2025. Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем було подано заперечення від 18.03.2025 № 30/2025 на Акт перевірки № 10842/20-40-07-01-05/21170203 від 13.03.2025. 01.04.2025 на підставі Акту перевірки № 10842/20-40-07-01-05/21170203 від 13.03.2025 ГУ ДПС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00147720701, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у загальному розмірі 506 294,41 грн. Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано скаргу від 25.04.2025 № 39/2025 до Державної податкової служби України, яку залишено без задоволення рішенням від 12.06.2025 № 16967/6/99-00-06-01-03-06. Вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення № 00147720701 від 01.04.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення безпідставно не враховано наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили належне виконання позивачем зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом №118 від 08.11.2021 та, як наслідок, дотримання граничних строків розрахунків. Суд дійшов висновку, що наданими позивачем сертифікатами Харківської торгово-промислової палати та іншими доказами підтверджено як наявність обставин непереборної сили, так і причинно-наслідковий зв`язок між їх виникненням та неможливістю своєчасного виконання договірних зобов`язань. Крім того, суд зазначив, що відповідачем не доведено наявності вини позивача у порушенні вимог валютного законодавства, а тому дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Так, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства встановлює Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII). Статтею 13 вказаного Закону (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Зокрема, абзацом першим частини першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. Відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону № 2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5). Згідно з пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Також, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18). Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: «142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; «

144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні». В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно). Таким чином, за загальним правилом експорт та імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24 Частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені. Під час судового розгляду встановлено, що 08.11.2021 між Фабрикою «Варіант» ТОВ (продавець) та компанією CIVECO (Французька Республіка) (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №118, відповідно до умов якого Фабрика «Варіант» ТОВ зобов`язується продати, а компанія CIVECO - прийняти та сплатити на умовах, визначених цим Контрактом, металоконструкції, іменовані надалі «Товар», в асортименті, кількості, комплектації та за цінами, зазначеними у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Контракту. Відповідно до пункту 4 Контракту №118 від 08.11.2021 (у редакції додаткової угоди від 21.12.2021) оплата у розмірі 100 % загальної суми, зазначеної у Специфікації на партію Товару, здійснюється протягом 60 днів від дати оформлення експортної митної декларації, при цьому 100 % вартості партії товару підлягає оплаті лише за умови поставки Продавцем товару в повному обсязі. На виконання умов зазначеного контракту позивачем упродовж перевіряємого періоду здійснювалися експортні поставки товару на адресу компанії CIVECO (Французька Республіка), що підтверджується наявними у матеріалах справи митними деклараціями. Так, контролюючим органом під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення граничних строків розрахунків за такими експортними операціями: по митній декларації №24UA205140004149U0 від 22.01.2024 граничною датою надходження валютної виручки визначено 19.07.2024; по митній декларації №24UA807200002564U4 від 14.02.2024 граничною датою надходження валютної виручки визначено 11.08.2024; по митній декларації №24UA305130004224U4 від 23.02.2024 граничною датою надходження валютної виручки визначено 20.08.2024; по митній декларації №24UA807200003936U1 від 08.03.2024 граничною датою надходження валютної виручки визначено 03.09.2024; по митній декларації №24UA807200004609U7 від 19.03.2024 граничною датою надходження валютної виручки визначено 14.09.2024; по митній декларації №24UA807200005785U8 від 08.04.2024 граничною датою надходження валютної виручки визначено 04.10.2024; по митній декларації №24UA807200007258U2 від 30.04.2024 граничною датою надходження валютної виручки визначено 26.10.2024. Як вбачається з додатка 6 до акта перевірки, валютна виручка за зазначеними експортними операціями надійшла на рахунок позивача 03.09.2024, 05.09.2024, 06.09.2024, 25.09.2024, 03.10.2024, 17.10.2024 та 31.10.2024, у зв`язку з чим контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем граничних строків розрахунків та нараховано пеню. Обґрунтовуючи відсутність підстав для нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за контрактом №118 від 08.11.2021, позивач зазначає, що несвоєчасне надходження валютної виручки було зумовлене настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об`єктивно унеможливили належне виконання ним зобов`язань за зазначеним зовнішньоекономічним контрактом. На підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи надано сертифікати Харківської торгово-промислової палати №6300-25-0378 від 03.03.2025 та №6300-25-0383 від 07.03.2025, а також інформаційну довідку Харківської торгово-промислової палати №1336/24 від 14.10.2024. Як вбачається із сертифіката Харківської торгово-промислової палати №6300-25-0378 від 03.03.2025, останнім засвідчено настання для Фабрики «ВАРІАНТ» ТОВ форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у вигляді військової агресії Російської Федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, та тимчасової окупації міста Маріуполь Донецької області. Сертифікатом засвідчено наявність форс-мажорних обставин щодо виконання позивачем зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом №118 від 08.11.2021, укладеним із компанією CIVECO (Франція), а саме щодо продажу (передачі у власність) запчастин, виготовлених із спеціальної сталі марки 71, із зазначенням, що період дії форс-мажорних обставин розпочався 05 березня 2022 року та триває станом на 03 березня 2025 року. При цьому підставою для засвідчення форс-мажорних обставин Харківською торгово-промисловою палатою визначено, зокрема, копії зовнішньоекономічного контракту №118 від 08.11.2021 та додаткової угоди до нього, специфікацій, експортних митних декларацій, листів Фабрики «ВАРІАНТ» ТОВ щодо настання форс-мажорних обставин та неможливості виконання зобов`язань через припинення постачання спеціальної сталі марки 71, листування із компанією CIVECO щодо неможливості заміни марки сталі або поставки продукції без відповідних запчастин, а також інформаційні довідки Харківської торгово-промислової палати про відсутність в Україні виробників листової гарячекатаної сталі марки

71. Крім того, відповідно до сертифіката Харківської торгово-промислової палати №6300-25-0383 від 07.03.2025 засвідчено наявність форс-мажорних обставин щодо виконання Фабрикою «ВАРІАНТ» ТОВ обов`язку з дотримання граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів за контрактом №118 від 08.11.2021, укладеним із компанією CIVECO (Франція), в частині зарахування на поточний рахунок резидента коштів від нерезидента за поставлений товар. Сертифікатом зазначено, що форс-мажорні обставини настали 24 лютого 2022 року та тривають станом на 31 жовтня 2024 року. Також, як вбачається з інформаційної довідки Харківської торгово-промислової палати №1336/24 від 14.10.2024, за результатами проведеного дослідження ринку України встановлено, що листова гарячекатана сталь марки 71 є броньовою сталлю спеціального призначення, а металургійні підприємства, які мали технологічну можливість її виробляти, входили до Групи «МЕТІНВЕСТ». При цьому зазначено, що після припинення виробництва ПрАТ «МК «Азовсталь»» станом на дату видачі довідки на території України не виявлено підприємств, які виробляють листову гарячекатану сталь марки

71. Надаючи оцінку наведеним позивачем обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, колегія суддів враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.02.2025 у справі №520/2941/24, в якій, зокрема, зазначено, що частина 6 статті 13 Закону №2473-VIII передбачає можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин. Підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. При цьому Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку. Саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити. Також Верховний Суд наголосив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання. Крім того, Судова палата сформулювала висновок згідно з яким ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання. Про обґрунтованість такого висновку свідчить і аналіз частини шостої статті 13 Закону України №2473, яка передбачає можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість. Так, як встановлено судом вище, умовами пункту 4 зовнішньоекономічного контракту №118 від 08.11.2021 (у редакції додаткової угоди від 21.12.2021) сторони погодили, що 100 % вартості партії товару підлягає оплаті покупцем лише за умови поставки продавцем товару в повному обсязі. Отже, виконання покупцем свого обов`язку щодо остаточного розрахунку за поставлений товар поставлено сторонами договору у безпосередню залежність від належного виконання продавцем свого обов`язку щодо поставки товару. Як вбачається із сертифіката Харківської торгово-промислової палати №6300-25-0378 від 03.03.2025 та інформаційної довідки Харківської торгово-промислової палати №1336/24 від 14.10.2024, форс-мажорні обставини були зумовлені військовою агресією російської федерації проти України, тимчасовою окупацією міста Маріуполя та припиненням виробництва ПрАТ «МК «Азовсталь», що призвело до відсутності можливості придбання листової гарячекатаної сталі марки 71, необхідної для виготовлення продукції за контрактом №118. Саме ці обставини, за змістом зазначених документів, унеможливили виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару в повному обсязі. Водночас сертифікатом Харківської торгово-промислової палати №6300-25-0383 від 07.03.2025 засвідчено наявність форс-мажорних обставин саме щодо виконання позивачем обов`язку з дотримання граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів за зовнішньоекономічним контрактом №118 від 08.11.2021, укладеним із компанією CIVECO (Французька Республіка), в частині зарахування на поточний рахунок резидента коштів від нерезидента за поставлений товар. Колегія суддів враховує, що умовами контракту №118 сторони пов`язали виникнення у покупця обов`язку щодо здійснення остаточного розрахунку із поставкою продавцем товару в повному обсязі. Відтак неможливість виконання позивачем своїх зобов`язань щодо повної поставки продукції внаслідок засвідчених Харківською торгово-промисловою палатою форс-мажорних обставин об`єктивно вплинула на строки виконання нерезидентом свого обов`язку щодо здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між встановленими форс-мажорними обставинами, неможливістю своєчасного виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару в повному обсязі та порушенням граничних строків надходження валютної виручки існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок, що відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є підставою для зупинення перебігу строку розрахунків та ненарахування пені за відповідний період. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем безпідставно не враховано дію форс-мажорних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» зумовили зупинення перебігу граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів за зовнішньоекономічним контрактом №118 від 08.11.2021, укладеним між Фабрикою «ВАРІАНТ» ТОВ та компанією CIVECO (Французька Республіка). У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача обов`язку зі сплати пені, нарахованої за порушення граничних строків розрахунків за зазначеним контрактом, а тому висновки акта документальної позапланової виїзної перевірки від 13.03.2025 №10842/20-40-07-01-05/21170203 та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення №00147720701 від 01.04.2025 в частині нарахування пені за операціями, здійсненими за контрактом №118 від 08.11.2021 в сумі 424 513,39 грн, є протиправними. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо ненадання позивачем доказів звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з нерезидента, оскільки умовами контракту №118 від 08.11.2021 передбачено, що обов`язок покупця щодо здійснення остаточного розрахунку виникає лише після поставки продавцем товару в повному обсязі. Враховуючи встановлені судом форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання позивачем такого зобов`язання, зазначені доводи не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для нарахування пені. З приводу встановленого відповідачем в акті перевірки порушення позивачем вимог частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за зовнішньоекономічним контрактом №12 від 31.01.2022, укладеним із компанією OPLATE SITUM d.o.o. (Республіка Хорватія), колегія суддів зазначає наступне. Так, зі змісту акта документальної планової виїзної перевірки від 13.03.2025 №10842/20-40-07-01-05/21170203 вбачається, що 31.01.2022 між Фабрикою «ВАРІАНТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Продавець) та компанією OPLATE SITUM d.o.o. (Республіка Хорватія) (Покупець) укладено контракт №12, предметом якого є поставка комплектів металевої опалубки в асортименті, кількості, комплектації та за цінами, визначеними у специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту. Як встановлено контролюючим органом, протягом перевіряємого періоду позивачем на виконання умов зазначеного контракту здійснювалося відвантаження товару за рядом митних декларацій, зокрема, остання поставка була оформлена за митною декларацією №24UA807200006534U5 від 19.04.2024 на суму 53 844,18 євро (2 276 472,70 грн), для якої граничний строк надходження валютної виручки відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України №18 припадав на 15.10.2024. Разом з тим, згідно з платіжними документами, дослідженими під час перевірки, валютна виручка в сумі 28 777,29 євро за зазначеною поставкою надійшла на рахунок позивача лише 13.12.2024, тобто після спливу встановленого законодавством граничного строку розрахунків. У зв`язку із наведеним контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та нарахував пеню за порушення граничних строків розрахунків у розмірі 77 566,08 грн, виходячи із суми простроченої дебіторської заборгованості 28 777,29 євро та кількості днів прострочення 20 днів. З приводу встановленого відповідачем в акті перевірки порушення позивачем вимог частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за зовнішньоекономічним контрактом № 12 від 25.08.2023, укладеним із компанією Variant Agro SRL (Румунія), колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що 25.08.2023 між Фабрикою «ВАРІАНТ» Товариством з обмеженою відповідальністю (Продавець) та компанією Variant Agro SRL (Румунія) (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №12. Відповідно до умов зазначеного контракту Продавець зобов`язується продати (передати у власність), а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити металоконструкції в асортименті, кількості, комплектації та за цінами, визначеними у специфікаціях, які є додатками до контракту та його невід`ємною частиною. Поставка товару здійснюється на умовах DAP Craiova, Romвnia (Інкотермс 2020), доставка здійснюється морським транспортом. Валютою контракту та валютою платежу визначено євро. На виконання умов зазначеного контракту позивачем здійснено поставку товару, що підтверджується митною декларацією №24UA807200008373U7 від 21.05.2024 на суму 16 161,22 євро (696 228,59 грн), при цьому граничним строком надходження валютної виручки за вказаною операцією було 16.11.2024. Як встановлено актом перевірки, валютна виручка за зазначеною операцією надійшла на рахунок позивача 18.11.2024 відповідно до платіжного документа №5843 від 18.11.2024 у сумі 16 161,22 євро, тобто з порушенням установленого законодавством граничного строку розрахунків на два календарні дні. У зв`язку з чим, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та нараховано пеню у розмірі 4 214,95 грн, що відображено у додатку 6 до акта перевірки та стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині. Надаючи оцінку правомірності нарахування відповідачем пені за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами №12 від 31.01.2022, укладеним із компанією OPLATE SITUM d.o.o. (Республіка Хорватія), та №12 від 25.08.2023, укладеним із компанією Variant Agro SRL (Румунія), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено жодних доводів щодо неправомірності висновків контролюючого органу стосовно вказаних епізодів, а також не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування встановлених актом перевірки порушень ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду. Суд першої інстанції зазначеним обставинам оцінки не надав, висновки контролюючого органу щодо зазначених епізодів не перевірив та, фактично обмежившись аналізом правовідносин за контрактом №118 від 08.11.2021, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення в повному обсязі. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00147720701 від 01.04.2025 в частині нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за контрактом №12 від 31.01.2022 у сумі 77 566,08 грн та за контрактом №12 від 25.08.2023 у сумі 4 214,95 грн. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині. За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Враховуючи, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки встановленим контролюючим органом порушенням вимог частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за зовнішньоекономічними контрактами №12 від 31.01.2022, укладеним із компанією OPLATE SITUM d.o.o. (Республіка Хорватія), та №12 від 25.08.2023, укладеним із компанією Variant Agro SRL (Румунія), не дослідив відповідні докази та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №00147720701 від 01.04.2025 в частині нарахування пені у сумі 77 566,08 грн та 4 214,95 грн відповідно, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №520/18120/25 підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 139 КАС України). Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України). Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції до платіжної інструкції № 2553 від 04.07.2025 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7594,42 грн. Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а саме про скасування податкового повідомлення-рішення №00147720701 від 01.04.2025 в частині нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №118 від 08.11.2021 у сумі 424 513,39 грн, що становить 83,85 % від ціни позову (506 294,42 грн), відповідно до частини шостої статті 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 6 367,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року по справі № 520/18120/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00147720701 від 01.04.2025 щодо нарахування пені в загальній сумі 81 781,03 грн. Ухвалити постанову, якою в скасованій частині у задоволенні позову Фабрики Варіант Товариство з обмеженою відповідальністю - відмовити. Змінити третій абзац резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року по справі № 520/18120/25, виклавши його в наступній редакції: "Стягнути на користь Фабрики Варіант Товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21170203, Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, буд. 325, 61070) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, Україна, 61057, Харківська область, місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, 46) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6367 (шість тисяч триста шістдесят сім) грн 92 коп." В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року по справі № 520/18120/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 15.07.2026 року