Постанова 4807 № 317/4867/25

Дата документу 10.07.2026 Справа № 317/4867/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/4867/25 Головуючий у 1-й інстанції: Громова І.Б. Провадження № 22-ц/807/877/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Кухаря С.В. Онищенка Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 січня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року представник Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (централізованого водопостачання). В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, щовідповідно до рішення виконавчого комітету Кушугумської селищної ради «Про визначення виконавця послуг з централізованого водопостачання» № 107 від 22.06.2023 КП «Облводоканал» ЗОР з 01.08.2023 є виконавцем послуг з централізованого водопостачання на території Кушугумської територіальної громади. ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок відповідачки приєднаний до мережі централізованого водопостачання, особовий рахунок № НОМЕР_1 . 22.02.2022 КП «Облводоканал» ЗОР опублікувало публічну пропозицію (оферту) про укладення публічного індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для споживачів власників (співвласників, користувачів) житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та для споживачів приватних (садибних) будинків. Фактом приєднання індивідуального споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір. Будинок відповідачки приєднаний до мережі централізованого водопостачання, за вказаною адресою встановлено та обліковується прилад обліку холодної води № 320869, відповідно до показників якого здійснюється нарахування плати за фактично спожиті послуги з централізованого водопостачання. Для ведення обліку розрахунків з відповідачкою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Таким чином, відповідачка, будучи приєднаною до системи централізованого водопостачання та користуючись послугами, має обов`язок здійснювати розрахунки відповідно до показників приладу обліку та чинного законодавства України. Відповідач від послуг не відмовлялась, жодних заяв або повідомлень про відмову від отримання послуг з централізованого водопостачання, яка має бути оформлена письмово для оформлення припинення надання послуг, до КП «Облводоканал» ЗОР не надходило. Це свідчить про те, що відповідачка у період з 01.08.2023 по 31.08.2025 отримувала від позивача послуги централізованого постачання холодної води за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, у період, зазначений у позові, відповідачка була споживачем послуг. ОСОБА_1 продовжує користуватись послугою підприємства, заяв про припинення надання послуг не надходило, але не виконує свої зобов`язання, не здійснює оплату за спожиту послугу. Загальний борг складає 18 450,25 грн. Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.08.2023 по 31.08.2025 у розмірі 18 450,25 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 січня 2026 року позов Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані житлово-комунальні послуги (централізованого водопостачання) задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради заборгованість за надані житлово-комунальні послуги (централізованого водопостачання) у сумі 18 450,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради судові витрати у розмірі 3 028,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, стягнути з відповідача на її користь судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не забезпечив рівність сторін та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про проведення «право-економічної» експертизи щодо нарахувань, наданих КП «Облводоканал» ЗОР. Судом не досліджено факт приєднання відповідача до індивідуального договору, зокрема відповідач наголошує на відсутності з її боку замовлення комерційних послуг, факту споживання послуги, надання згоди на відкриття особового рахунку та передачу персональних даних. Зазначає, що позивач надає рахунки з послуг центрального водопостачання холодної води, але холодна вода не є комунальною послугою. Судом проігноровано вимоги Указу Президента № 64 і постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 року про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг. Також скаржниця просить витребувати у КП «Облводоканал» ЗОР: «технічну документацію з проектування та будівництва водогінних мереж, якими КП «Облводоканал» ЗОР користується і здійснює свою комерційну діяльність на правах власника в смт. Балабине (Кушугумська громада); безстрокову ліцензію на надання послуг (не постанову); на підтвердження норм закону ст 12 ЗУ про «ЖКП» оригінал укладеного цивільного договору ОСОБА_2 на отримання комунальних послуг постачання питної води, а не холодної і за якою ціною». Від представника КП «Облводоканал» ЗОР Сковорцової О.О. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, щопосилання в скарзі на перешкоди та відмову в проведенні право економічної експертизи щодо нарахувань за воду є безпідставним. Відповідач не довела суду необхідність призначення експертизи, крім того, вказаний вид експерти взагалі не проводиться жодною експертною установою, так як він не передбачений Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції 08.10.1008. за № 53/5. Зазначає, що посилання в скарзі на те, що відповідач не приєднався до умов індивідуального договору та не підписувала його, є необґрунтованим. 22.02.2022р. Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради опублікувало публічну пропозицію (оферту) про укладення публічного індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі Договір) для споживачів власників (співвласників, користувачів) житлових та нежитлових приміщень багатоквартирному будинку та для споживачів приватних (садибних) будинків. Договір розміщено на веб-сайті КП «Облводоканал» ЗОР у вільному доступі та у спосіб, що забезпечує ознайомлення зі змістом цього Договору кожної особи, яка отримує або звертається до КП «Облводоканал» ЗОР для отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення. У зв`язку з тим, що даний Договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем). Фактом приєднання індивідуального споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, в тому числі надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отриманих послуг. Це свідчить про те, що споживач ознайомлений, погодився та приєднався до умов публічного індивідуального договору. Звертає увагу, що частина 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Також право на розірвання договору про надання комунальних послуг та відмову від споживання цих послуг споживач, відповідно до підпункту 13 пункту 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» може реалізувати у встановленому законом порядку, а саме попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Тобто лише при технічному припиненні надання послуги з централізованого водопостачання з боку виконавця на підставі заяви споживача припиняється його обов`язок по сплаті послуги. Зауважує, що посилання скаржника на те, що в рахунках, які їй надсилалися, вказана послуга з постачання холодної води, є безпідставним. Позивач надає копію рахунку по абоненту Хвостенко, АДРЕСА_1 , в якому зазначена послуга з централізованого водопостачання. Щодо твердження відповідача про відсутність у позивача ліцензії у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в рішенні, що згідно із постановою НКРЕКП № 915 від 31.05.2019 «Про переоформлення ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення, виданої КП «Облводоканал» ЗОР» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, переоформила ліцензію АЕ №288053, видану КП «Облводоканал» ЗОР 25.04.014, на безстрокову, відповідно до пункту 1 цієї ж постанови. Пункт 2 постанови, яким ліцензію АЕ №288053 визнано недійсною, не означає її анулювання, а лише констатує технічний факт переоформлення ліцензії на нову форму без зазначення строку дії. Тобто, ліцензія продовжує діяти без обмеження у часі. Відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» саме НКРЕКП веде Ліцензійний реєстр, який є офіційним джерелом інформації про чинність ліцензій. КП «Облводоканал» ЗОР внесено до цього реєстру як діючого ліцензіата у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Таким чином, твердження відповідачки про відсутність у позивача чинної ліцензії є неправильними, не підтвердженими жодним доказом та спростовуються змістом самої постанови НКРЕКП № 915 від 31.05.2019, якою саме й закріплено безстроковість ліцензії. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Безрукової С.О. на адресу апеляційного суду надійшла заява, в якій вона зазначає, що до позовної заяви позивачем було додано розрахунок заборгованості за водопостачання за період серпень 2023 року - серпень 2025 року. Даний розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує заборгованість, також даний розрахунок не зрозуміло ким складено, не підтверджено повноваження даної особи, це не є первинним документом позивача, тому вважає, що вказаний розрахунок не є доказом заборгованості відповідачки. Також до розрахунку не додано жодного підтвердження вихідних даних та їх відповідність. Вважає, що ці твердження ставлять під сумнів суму заборгованості в розмірі 18 450,25 грн, а отже не є належним доказом існування боргу. Позивачем не доведено законність нарахування. Відповідач стверджує, що нею було здійснено користування водопостачанням в наступних об`ємах. З серпня 2023 року по серпень 2025 року було використано 185 куб. метрів на загальну суму 5 414,54 грн. (розрахунок зазначено в таблиці). Даний розрахунок зроблено по показам лічильника, що встановлений у домогосподарстві відповідачки, в той час як позивач розрахунок проводив по нормам споживання, що неможливо, так як встановлено лічильник. Крім того, розрахунок позивача зроблений з урахуванням поливу на одну сотку - 6 кубічних метрів води, даний розрахунок проведено без врахування розміру земельної ділянки відповідачки, та без надання доказів площі земельної ділянки, без врахування того, що проводити полив питної водою заборонено. З метою всебічного та повного з`ясування всіх обставин справи просить суд поновити строки подання додаткових пояснень та долучити їх до матеріалів справи. Також представником КП «Облводоканал» ЗОР Сковорцовою О.О. надано до суду пояснення у справі, зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не передавала показання вузлу обліку тривалий час. Крім того, відповідач відмовила позивачу у допуску до вузлу обліку послуги, про що було складено акт від 10.08.2025р., копія додається. В акті зазначено, що під час проведення рейду за адресою: селище Балабине, вул. Шевченка, 48, складено акт про самовільне приєднання та/або самовільне користування у зв`язку з недопуском представників підприємства до приладу обліку. Акт було залишено у поштовій скриньці споживача. У документі зазначено, що у зв`язку з виявленим порушенням домоволодіння підлягає відключенню. 14.08.2025р. на адресу КП «Облводоканал» ЗОР від споживача ОСОБА_1 надійшли повернуті акти з відмітками, що підтверджує ознайомлення з їх змістом. 21.08.2025р. здійснено виїзд комісії за адресою споживача з метою проведення відключення. Під час проведення робіт споживачем було заблоковано доступ до колодязя. Даний факт зафіксовано у присутності представників поліції та старости Балабинського округу, складено відповідний акт. Встановлено, що прилад обліку води розташований не в місці підключення, у зв`язку з чим він не є комерційним вузлом обліку. Споживач на контакт із працівниками підприємства не виходить та показники приладу обліку не надає. Останні показники приладу обліку споживачем надано 28.09.2023р. Нарахування за послуги споживачу здійснювалися відповідно до норм чинного законодавства України за нормою споживання 0,225 м3 на 1 особу на добу. Кількість зареєстрованих мешканців - 3 особи. У зв`язку з тривалим ненаданням показників приладу обліку розрахунок проводився за нормами споживання. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону. Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За частиною 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до Статуту Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації № 69-ор-св від 23.10.2024, метою діяльності підприємства є забезпечення потреб населення та інших споживачів Запорізької області з водопостачання, водовідведення, здійснення інших видів діяльності з метою одержання прибутку. На підставі рішення виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області № 107 від 22.06.2023 «Про визначення виконавця послуг з централізованого водопостачання» Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради визначено виконавцем послуг з централізованого водопостачання на території Кушугумської територіальної громади з 01.08.2023. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 443555226 від 15.09.2025, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з 06.05.2020. На ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , як на особу, яка є споживачем послуг КП «Облводоканал» ЗОР за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач отримує послуги водопостачання, отже, наявні підстави вважати, що між КП «Облводоканал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи містять розрахунок заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до якого відповідачка не здійснювала оплату послуг, у результаті чого за період з 01.08.2023 по 31.08.2025 утворилась заборгованість в сумі 18 450,25 грн. Відповідно до довідки про показання лічильників по особовому рахунку № НОМЕР_1 останній раз показання передавались 28.09.2023. Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права. Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно з зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до статей 67-68 ЖК України та статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» наймач або власник житла зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за надані комунальні послуги. Плата за надані комунальні послуги у вигляді питного водопостачання та водовідведення береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до переліку житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Частиною 4 статті 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з вимогами ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Відповідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», публічні договори приєднання вважають укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Постановою КМУ від 02.02.2022 року № 85 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690», затверджені типові форми договорів, у тому числі форма типового публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. 22.02.2022р. Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради опублікувало публічну пропозицію (оферту) про укладення публічного індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для споживачів власників (співвласників, користувачів) житлових та нежитлових приміщень багатоквартирному будинку та для споживачів приватних (садибних) будинків. Договір розміщено на веб-сайті КП «Облводоканал» ЗОР у вільному доступі та у спосіб, що забезпечує ознайомлення зі змістом цього Договору кожної особи, яка отримує або звертається до КП «Облводоканал» ЗОР для отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення. Даний договір є договором приєднання, тому його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем). Фактом приєднання індивідуального споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, в тому числі надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отриманих послуг. Це свідчить про те, що споживач ознайомлений, погодився та приєднався до умов публічного індивідуального договору. Таким чином, за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с-ще Балабине, вул. Шевченка, буд. 48, укладено публічний договір. Доказів протилежного матеріали справи не містять, ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач є споживачем послуг, які надає КП «Облводоканал» ЗОР, зобов`язана сплачувати вартість таких послуг, проте в порушення вищевказаних норм діючого законодавства неналежним чином виконувала свої зобов`язання щодо оплати спожитих послуг з централізованого водопостачання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період з 01.08.2023 по 31.08.2025 в сумі 18 450,25 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача. Посилання скаржника на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, колегія суддів не бере до уваги, оскільки за приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Також, згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Будь-яких доказів не надання, неналежного надання КП «Облводоканал» ЗОР послуг з централізованого водопостачання скаржник не надала, суду першої інстанції контррозрахунку заборгованості також не надано. При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі. Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у позивача ліцензії у сфері централізованого водопостачання та водовідведення не знайшли свого підтвердження. Так, суд першої інстанції правильно виснував, що згідно постанови НКРЕКП № 915 від 31.05.2019 «Про переоформлення ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення, виданої КП «Облводоканал» ЗОР» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, переоформила ліцензію АЕ № 288053, видану КП «Облводоканал» ЗОР 25.04.014, на безстрокову, відповідно до пункту 1 цієї ж постанови. Пункт 2 постанови, яким ліцензію АЕ № 288053 визнано недійсною, не означає її анулювання, а лише констатує технічний факт переоформлення ліцензії на нову форму без зазначення строку дії. Отже, ліцензія продовжує діяти без обмеження у часі. Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтовану відмову суду у задоволенні клопотання про призначення «право-економічної» експертизи щодо нарахувань, наданих КП «Облводоканал» ЗОР. Відповідно до ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Що стосується розрахунку заборгованості за надані послуги, то спеціальних знань для того, щоб перевірити його правильність не потрібно, відповідач не довела суду необхідність призначення експертизи. За своїм змістом решта доводів апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Крім того, як зазначалося вище, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить витребувати у КП «Облводоканал» ЗОР: «технічну документацію з проектування та будівництва водогінних мереж, якими КП «Облводоканал» ЗОР користується і здійснює свою комерційну діяльність на правах власника в смт. Балабине (Кушугумська громада); безстрокову ліцензію на надання послуг (не постанову); на підтвердження норм закону ст 12 ЗУ про «ЖКП» оригінал укладеного цивільного договору ОСОБА_2 на отримання комунальних послуг постачання питної води, а не холодної і за якою ціною». Також представник ОСОБА_1 - адвокат Безрукова С.О. у заяві навела контр розрахунок заборгованості, який, як вона зазначає, зроблено по показам лічильника, що встановлений у домогосподарстві відповідачки, в той час як позивач розрахунок проводив по нормам споживання, що неможливо, так як встановлено лічильник, просить суд поновити строки подання додаткових пояснень та долучити їх до матеріалів справи. Вирішуючи вказані клопотання суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи та досліджені судом докази є достатніми, належними й допустимими для висновку про укладення між сторонами публічного договору, виконання позивачем свого обов`язку щодо надання житлово-комунальних послуг (централізованого водопостачання) та виникнення у відповідачки зобов`язань щодо оплати спожитих послуг з централізованого водопостачання. Отже, відсутні підстави для витребування зазначених у скарзі доказів. Стосовно контррозрахунку заборгованості, який зроблено представником ОСОБА_1 - адвокатом Безруковою С.О. та надано суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. За положеннями статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника. Зняття показань вузлів обліку та приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється не рідше одного разу на місяць. У разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду). У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не передавала показання вузлу обліку тривалий час, останні показники приладу обліку споживачем надано 28.09.2023р. Тому, у зв`язку з ненаданням показників приладу обліку, розрахунок проводився позивачем за нормами споживання на 1 особу на добу, кількість зареєстрованих мешканців - 3 особи. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 січня 2026 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 10 липня 2026 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко