Постанова Харківський апеляційний суд № 613/775/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 14 липня 2026 року м. Харків справа № 613/775/25 провадження № 22-ц/818/3069/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Маміної О.В., суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., за участю секретаря: Шнайдер Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 21 січня 2026 року, постановлене під головуванням судді Уварової Ю.В.,- в с т а н о в и в : У квітні 2025 року АТ «Сенс Банк» (надалі Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 312 212, 87 грн. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 21 січня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631738186 від 27.07.2021 року у розмірі 104 913 грн, судовий збір у сумі 1273 грн, а всього 106 187 грн. В іншій частині - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості у сумі 207 299,42 грн та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції кредитор виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором про надання банківських послуг, а саме, відкрив на ім`я відповідача картковий рахунок, видав платіжну картку із встановленим лімітом, яку використовував відповідач протягом строку користування нею, що надає підстави для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. З наданих доказів вбачається, що сторонами було погоджено розмір процентної ставки 35,99% річних для торгових операцій та/або операцій зняття готівки. Позивачем здійснювалось нарахування та списання відсотків за користування кредиту відповідно до встановленої процентної ставки. Враховуючи зазначене представник позивача зазначає, що матеріали справи містять докази узгодження між сторонами, зокрема, процентної ставки за користування кредитом та наявності правових підстав для стягнення з відповідача вказаної заборгованості в повному обсязі. Тому суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову в повному обсязі. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи, що відповідачем було погашено заборгованість у розмірі 40 286,55 грн, що підтверджується наданою позивачем випискою, з урахуванням того факту, що сторонами не було погоджено істотних умов щодо укладення кредиту, зокрема щодо розміру відсотків за користування кредитом, овердрафту, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 104 913, 45 грн. З урахуванням викладеного, у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом та овердрафтом необхідно відмовити. Крім того, оскільки позивачем не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Проценком М.М., а також зважаючи на те, що позивачем видано довіреність на представництво у суді його інтересів адвокатом Проценком М.М., при цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що останній перебуває у трудових відносинах або ж є членом АО «Смарт Лекс», суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що підтверджується даними Акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії /а.с.11-12/. З акцепту вбачаються умови відкриття Відновлюваної кредитної лінії, а саме: найменування продукту: «RED», мета Кредиту для особистих потреб, сума встановленої Кредитної лінії складає 145 200,00 грн, максимальний ліміт Кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою становить 35,99 % річних. Даний акцепт не підписано відповідачем. Відповідно до даних довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту, підписаних 27.07.2021 рокцу ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 6865, тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі, ліміт кредиту- 145200,00 грн, максимальна сума ліміт кредиту - 200 000,00 грн; строк кредитування - 12 з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору; розрахунковий період дорівнює одному місяцю; тип картки - «MasterCard Debit World» неіменнна/іменна; строк внесення платежу - до 30 числа кожного місяця, наступного за місяцем відкриття картки; сума щомісячного платежу 848 грн; процентна ставка - 35,99% річних; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 39,59%; абсолютне значення подорожчання кредиту - 170 грн; кількість та розмір платежів, періодичність внесення - щомісячно, не менше розміру обов`язкового мінімального платежу - 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, мінімум 50 грн; пеня відсутня; штрафи за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт вчинення прострочення 100 грн в день вчинення прострочення, 300 грн в разі, якщо сума прострочення заборгованості не погашено протягом 5 робочих днів /а.с.9-11/. 12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про найменування АТ «Сенс Банк» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. Вказані обставини підтверджені копією статуту АТ "Сенс Банк", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 12.08.2022 року, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Даними довідки про ідентифікацію АТ «Сенс Банк» підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», ідентифікований в АТ «Сенс Банк» з одноразовим ідентифікатором 7972 /а.с.13/. Як вбачається з виписки по рахунку за період з 27.07.2021 року по 09.02.2025 року, 27.07.2021 року ОСОБА_1 надано кредит із встановленням кредитного ліміту у розмірі 145200,00 грн. /а.с.14-16/. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом, позичальник ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 312 212,87 грн, яка складається із: -Заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 190586,14 грн; -Заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 121575,29 грн; -Заборгованості за овердрафтом у розмірі 51,44 грн /а.с.17/. 06.06.2024 року АТ «Сенс Банк» направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про усунення порушень, а саме погашення заборгованості за кредитним договором № 631738186 у розмірі 274954,04 грн. /а.с.18/. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12.08.2022 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір № 631738186. Підписавши кредитний договір сторони погодили істотні умови надання та користуванням кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору. Відповідно до умов кредитного договору, відповідачу відкрито поточний рахунок із встановленням відновлювальної кредитної лінії та надано кредит у сумі 145 200,00 грн, з процентною ставкою 35,99 % річних для торгових операцій та/або операцій зняття готівки. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 312 212, 87 грн, яка складається із простроченого тіла кредиту у розмірі 190 586, 14 грн та відсотків за користування кредитом у розмірі 121 575, 29 грн, овердрафту у розмірі 51,44 грн. З метою досудового врегулювання спору банк направив позичальнику вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості, проте заборгованість відповідачем не погашена. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Так, до матеріалів справи долучено копію Акцепту АТ «Альфа-Банк» пропозиції ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка не містить підпису відповідача. Крім того в суді першої інстанції встановлено, що даний акцепт не визнається відповідачем. Нормами частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень статті 11 Закону «Про електронну комерцію» N 675-VIII від 03 вересня 2015 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII). В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Матеріали справи не містять пропозиції (оферти) ОСОБА_1 , як позичальника, на укладення кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) № 631738186 від 27.07.2021 року з погодженням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредитного ліміту, відсотків за користування кредитом, строку кредитування, тощо. Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, який міститься у матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому сам по собі не доводить факту погодження між сторонами у письмовому вигляді істотних умов договору. Погодження банком (Акцепт) обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не свідчить про бажання іншої сторони - позичальника та волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору. Підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту не підтверджує укладення договору. Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 23.05.2020 року по справі № 393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у вищезазначеній постанові, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Отже, підписання паспорту споживчого кредиту не може вважатися належним чином укладенням договору про споживчий кредит, дотриманням його форми та погодження умов. Долучений до матеріалів цивільної справи розрахунок заборгованості за кредитним договором є внутрішнім документом фінансової установи, не відображає за якою процентною ставкою було нараховано заборгованість зі сплати процентів. Тому зазначений розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за кредитом перед Банком. Разом з цим, доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що виписка по картковому рахунку є належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами відповідачу, банком до позовної заяви долучено виписку по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 за період з 27.07.2021 року по 09.02.2025 року. За змістом зазначеної виписки ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними, частково виконував зобов`язання щодо їх повернення. Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. Згідно з даними виписки по рахунку відповідач отримав кредит у розмірі 145200,00 грн, проте Банк на регулярній основі сам збільшував кредитний ліміт, що призвело до збільшення відсотків за користування карткою, овердрафту, про нарахування яких сторони у встановленому порядку не домовились. Отже, враховуючи, що відповідачем було погашено заборгованість у розмірі 40 286,55 грн, що підтверджується наданою позивачем випискою, з урахуванням того факту, що сторонами не було погоджено істотних умов щодо укладення кредиту, зокрема щодо розміру відсотків за користування кредитом, овердрафту, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 104 913, 45 грн. Підстав для стягнення відсотків, розмір яких не узгоджений сторонами, колегія суддів не вбачає. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення. Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 21 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований В.Б. Яцина