Ухвала КЦС ВС № 757/1750/22

УХВАЛА 13 липня 2026 року м. Київ справа № 757/1750/22 провадження №61-8444ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про зняття арешту з майна, ВСТАНОВИВ: 1. 20 червня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шаповалов А. М., засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

2. Касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України.

3. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

4. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

5. Разом з цим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

6. При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

7. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

8. При цьому, обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

9. Зазначеним вимогам касаційна скарга не відповідає. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

10. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, він повинен зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, а також навести чіткі доводи висновкамсудів попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає їх неправильність.

11. Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.

12. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

13. Водночас, подана касаційна скарга не містить обґрунтування пункту 3 частини другої статті 389 України, оскільки у касаційній скарзі не зазначено норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування та не наведено обґрунтування необхідності для формування висновку Верховного Суду щодо застосування такої норми матеріального права у спірних правовідносинах.

14. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

15. У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

16. Верховний Суд не наділений повноваженнями замість заявника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, що не наведені у касаційній скарзі.

17. Тому заявнику необхідно уточнити підстави касаційного провадження з урахуванням вимог цієї ухвали щодо повноти зазначення підстав касаційного оскарження та їх нормативно-правового обґрунтування.

18. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються: документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

19. Касаційна скарга не містить документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

20. Так, у касаційній скарзі заявник зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як громадянин, віднесена до категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

21. Разом з цим, будь-яких доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги заявник не надає.

22. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

23. Позов у цій справі подано у 2022 році та пред`явлено одну вимогу немайнового характеру.

24. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становив 2 481 гривень.

25. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26. Зважаючи на викладене, за подання цієї касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 984,8 грн (2 481* 0,4 * 200 %).

27. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

28. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

29. За таких обставин заявник має подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, надати її копії та копії доданих до неї матеріалів учасникам справи та документ, що підтверджує підстави для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, або документ, що підтверджує сплату судового збору.

30. Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої та третьої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

31. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху. Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш