LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС619/5899/23

від 26.06.2024 · Цивільна
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Національної поліції України - Войчук Інни Володимирівни, на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2024 р…

УХВАЛА 26 червня 2024 року м. Київ справа № 619/5899/23 провадження № 61-9025ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу представника Національної поліції України - Войчук Інни Володимирівни, на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про скасування арешту з майна, ВСТАНОВИВ: У грудні 2023 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати арешт за реєстраційним номером № 7073329, зареєстрований 22 квітня 2008 року Першою Київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України від 16 квітня 2008 року. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, позов задоволено частково. Звільнено з-під арешту, накладеного на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 16 квітня 2008 року ОСОБА_2 , земельну ділянку, площею 0,2314 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка НОМЕР_1 , кадастровий номер 6322055900:00:003:1611, яка належить ОСОБА_1 в розмірі 40/100 часток та ОСОБА_3 в розмірі 60/100 часток. В іншій частині позову відмовлено. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Національної поліції України - Войчук І. В., на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року. У касаційній скарзі Національної поліції України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Предметом позову в цій справі є: зняття арешту з майна. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Враховуючи зазначене вище, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2024 року та постанова Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для заявника. Обґрунтовуючи зазначений довід, заявник вказує, що у судах першої інстанції перебуває значна кількість подібних справ щодо зняття арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, водночас зазначена категорія справ вирішується судами без визначення належного відповідача, тобто органу, який порушує чи оспорює право власності позивачів на арештоване майно. Водночас, вказаний довід касаційної скарги є безпідставним, оскільки практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є сталою, зокрема, висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року в справі № 761/30856/21, від 04 жовтня 2023 року в справі № 757/1750/22, у яких позов про зняття арешту з майна, накладеного у межах кримінального провадження, подано саме до відповідача - органу національної поліції. Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Національної поліції України - Войчук Інни Володимирівни, на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про скасування арешту з майна. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»