Ухвала КЦС ВС № 134/470/25

УХВАЛА 15 липня 2026 року м. Київ справа № 134/470/25 провадження № 61-7195св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 , розглянув заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мисенко Крістіни Вікторівни та представника ОСОБА_2 - адвоката Новікова Іллі Сергійовича про відвід колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Коломієць Ганни Василівни, Луспеника Дмитра Дмитровича, Черняк Юлії Валеріївни, Гулейкова Ігоря Юрійовича, Лідовця Руслана Анатолійовича, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2026 року, з урахуванням ухвали Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2026 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року скасовано і ухвалено нове. Позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено майно, яке належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У травні 2026 року особа, яка не брала участі у розгляді справи, - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28 травня 2026 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Коломієць Г. В. та судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. від 02 червня 2026 року касаційну каргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., від 05 червня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У червні 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи. У червні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мисенко К. В. подала до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі. У червні 2026 року ОСОБА_3 подала додаткові пояснення у справі та просила відхилити клопотання представника позивачки про закриття касаційного провадження у справі й зупинити дію постанови апеляційного суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., від 18 червня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії постанови Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2026 року відмовлено. У червні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мисенко К. В. подала до Верховного Суду відповідь на додаткові пояснення та відзив на касаційну скаргу. ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій просила відхилити клопотання представника позивачки про закриття касаційного провадження у справі та зупинити дію постанови апеляційного суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., від 30 червня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії постанови Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2026 року відмовлено. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., від 02 липня 2026 року справу призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів. Розгляд справи призначений на 15 липня 2026 року. Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 08 липня 2026 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: Луспеник Д. Д., Гулейков І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Черняк Ю. В. 10 липня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Мисенко К. В. про відвід колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А.,від участі у розгляді справи, якаобґрунтована посиланням на пункти 4 та 5 частини першої статті 36 ЦПК України (порушено порядок визначення судді для розгляду справи; існують обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів). Так, на думку заявника,було порушено порядок визначення колегії для розгляду справи; наявні об`єктивні сумніви в неупередженості та об`єктивності суддів: Луспеника Д. Д. та Лідовця Р. А.;при розгляді справи першочергова колегія у складі трьох суддів продемонстрували упередженість щодо сторін спору; дії першочергової колегії у складі трьох суддів не відповідають критерію об`єктивної безсторонності. 02 липня 2026 року суд призначив цю справу до розгляду у складі колегії з п`яти суддів. 08 липня 2026 року авторозподіл справи № 134/470/25 було здійснено з численними порушеннями законодавства України: Замість повторного авторозподілу справи було проведено лише дорозподіл двох додаткових суддів; порушено принцип випадковості: у авторозподіл штучно не включили суддів, які розглядають таку категорію справ і не перебувають у відпустках чи відрядженнях. Натомість, авторозподіл проведено лише за участі п`яти суддів (троє з яких вже були членами колегії), що означало автоматичне призначення суддів, які беруть участь у авторозподілі. Авторозподіл було проведено з порушенням принципу хронологічної послідовності: його було проведено через шість днів після винесення ухвали, хоча справи, які надійшли пізніше, були розподілені протягом цих шести днів. Тому, може виникнути сумнів, що авторозподіл не був умисно затягнутий, аби більша кількість суддів перебувала у відпустках або відрядженнях. Отже, колегію призначено з порушенням порядку розподілу справи, що є підставою для відводу, передбаченою пунктом 4 частини першої статті 36 ЦПК України. Наявні об`єктивні сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Луспеника Д. Д. Суддя Луспеник Д. Д. раніше заявляв самовідвід у справі, де відповідач був одним з учасників цієї справи. Позивачці стало про це відомо 09 липня 2026 року, адже післяпризначення колегії з численними порушеннями, вона дослідила попередній досвід суддів. У справі № 757/43705/19-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації суддя Луспеник Д. Д. заявив самовідвід, який було задоволено ухвалою Верховного Суду з таких підстав: «Ураховуючи те, що участь судді Гулька Б. І. у складі Ради з питань судової реформи, створеної та затвердженої Указом Президента України ОСОБА_2 від 27 жовтня 2014 року № 826/2014, а також участь судді Луспеника Д. Д. у складі Конституційної Комісії, створеної та затвердженої Указом Президента України ОСОБА_2 від 31 березня 2015 року № 190/2015, а також у складі Робочої групи при Президентові України ОСОБА_2 з реформування процесуального законодавства може викликати щонайменше сумніви (у тому числі потенційні) сторін у справі в об`єктивності та неупередженості суддів та суду в розгляді справи, тому відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України заява про самовідвід суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д. та Гулька Б. І. підлягає задоволенню.» (Ухвала Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року у справі № 757/43705/19-ц). На думку позивачки, обставини, які у 2020 році суддя Луспеник Д. Д. заявив як такі, що можуть викликати сумніви у його об`єктивності чи неупередженості, не змінились і не перестали існувати, а тому, з метою послідовності суду та уникнення будь-яких сумнівів у об`єктивності чи неупередженості судді, позивачка просить про відвід судді Луспеника Д. Д. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України. Наявні об`єктивні сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Лідовця Р.А. Суддя Лідовець Р.А. раніше заявляв самовідвід у справі, де відповідач був одним з учасників. У справі № 758/10199/22 суддя Лідовець Р. А. заявив про самовідвід з таких підстав: «Суддя-доповідач Лідовець Р. А. заявив про самовідвід від участі у розгляді справи з тих підстав, що під час перевірки інформації, викладеної адвокатом Богдан О. О. у заяві від 07 лютого 2024 року про відвід його від розгляду цієї справи, він виявив, що "Рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо кандидата на посаду судді Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича" від 04 лютого 2019 року прийнято Громадською радою доброчесності 13-ма голосами з 20 голосів членів ради, у тому числі, у голосуванні взяв участь ОСОБА_7. Вказана обставина може викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді». (Ухвала Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2024 року). При цьому з вказаної ухвали випливає таке: «До обрання на посаду судді Верховного Суду Лідовець Р. А. займав посаду завідувача кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету «Острозька академія», був депутатом Острозької міської ради від блоку ОСОБА_2 «Солідарність», є кандидатом юридичних наук та був науковим керівником магістерської роботи помічниці голови Люстраційного комітету ОСОБА_8 , а відповідач у справі ОСОБА_2 є головою «Всеукраїнського об`єднання «Автомайдан», раніше був членом і головою Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України третього скликання разом із ОСОБА_8». На думку позивачки, обставини, які у 2024 році свідчили про підстави для відводу судді Лідовця Р. А., можуть викликати сумніви у його об`єктивності чи неупередженості і нині; вони не змінились і не перестали існувати, а тому з метою послідовності суду та уникнення будь-яких сумнівів у об`єктивності чи неупередженості судді, позивачка просить про відвід судді Лідовця Р. А. на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження першочергова колегія не надала належної уваги недолікам касаційної скарги та дотриманню вимог процесуального закону. Водночас до заявниці було застосовано підхід, який дозволив усунути лише частину недоліків та не перешкодив відкриттю касаційного провадження. Такі дії створюють враження нерівного застосування вимог процесуального закону та викликають сумніви щодо об`єктивності першочергової колегії. 15 червня 2026 року представниця позивачки подала клопотання про закриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктами 3, 5 частини першої статті 396 ЦПК України, яке першочергова колегія суддів досі не розглянула, а натомість, призначила справу до розгляду у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.Водночас підстави для закриття касаційного провадження є очевидні та не потребують тривалого розгляду. З огляду на викладене, ігнорування істотних недоліків касаційної скарги, відкриття касаційного провадження за відсутності належних підстав та тривалий розгляд клопотання про його закриття попри очевидність підстав в їх сукупності породжують об`єктивно виправдані сумніви щодо безсторонності та неупередженості колегії під час розгляду цієї справи, тому позивачка просить про відвід колегії суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України. 13 липня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Новікова І. С. про відвід колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., від участі у розгляді справи. Заява мотивована тим, що формування колегії суддів з 5 суддів шляхом автоматизованого розподілу, в якому беруть участь лише ці 5 суддів, бо решта 16 начебто перебувають у відпустці або відрядженні, не лише порушує закон, а й інституціонально компрометує Верховний Суд. Розподіл, який фактично відбувся, дискредитує неупередженість не лише тих п`яти суддів, які були відібрані в колегію, а опосередковано і тих, хто був штучно виключений з розподілу нібито через відпустки, за умови, що це відбулося з відома і за згодою відповідного судді, а не за його плечима шляхом внесення неправдивої інформації про відпустку в комп`ютерну систему персоналом суду. Судді Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д. та Черняк Ю. В., крім того, у складі колегії з трьох суддів винесли ухвалу від 05 червня 2026 року про відкриття касаційного провадження за повторною скаргою ОСОБА_3 , яка була подана 27 травня 2026 року з пропуском строку і після того, як перша тотожна за змістом скарга була розподілена на колегію в складі: Осіяна О. М. , Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., і ухвалою судді Осіяна О. М. від 25 травня 2026 року повернута заявниці через невідповідність вимогам закону до змісту. Пропущений строк на подання касаційної скарги ухвалою судді Коломієць Г. В. від 02 червня 2026 року поновлено, бо заявниця в повторній скарзі вказала, що дізналася про судове рішення із засобів масової інформації 27 квітня 2026 року. Обґрунтування щодо права на касаційне оскарження і який саме законний інтерес захищає ОСОБА_3 , просячи скасувати рішення про поділ майна подружжя ОСОБА_6 , у повторній скарзі не стало більш змістовним, але суду це не заважило відкрити провадження і витребувати справу з суду першої інстанції. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, розгляд призначено на 15 липня 2026 року. Клопотання відповідача про його виклик в засідання для надання пояснень суду та про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду наразі не вирішено. Все зазначене переконує відповідача у тому, що судді Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В., Гулейков І. Ю. та Лідовець Р. А. не можуть вважатися неупередженими, а щодо суддів Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д. та Черняк Ю. В. існують додаткові підстави вважати їх упередженими. ОСОБА_3 подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, у яких просила відмовити у задоволенні наведених заяв про відвід суддям. Розглядаючи заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мисенко К. В. та представника ОСОБА_2 - адвоката Новікова І. С. про відвід суддів Верховного Суду: Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., Гулейкова І. Ю., Лідовця Р. А., Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до частин першої та другої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. У частині четвертій статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. Згідно з частинами першою-третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Ураховуючи, що заяви про відвід суддів від розгляду цієї справи надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, то такі заяви не підлягають передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід суддів вирішується судом, що розглядає справу. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. У статті 33 ЦПК України передбачено визначення складу суду, а саме визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду. Відповідно до частин першої, третьої статті 14 ЦПК України в судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС). Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється ЄСІТС у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ). Згідно з частиною одинадцятою статті 14 ЦПК України несанкціоноване втручання в роботу ЄСІТС та в автоматизований розподіл справ між суддями тягне за собою відповідальність, установлену законом. Положення про ЄСІТС та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України (частина тринадцята статті 14 ЦПК України). Відповідно до розділу 1.4. «Особливості функціонування автоматизованої системи в судах» Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі Положення), затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, у Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду, Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду використовується автоматизована система діловодства Верховного Суду на базі автоматизованої системи управління документами «ДОК ПРОФ 3.0». Згідно з розділом II «Порядок функціонування автоматизованої системи» Положення, автоматизована система забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в суді, зокрема, реєстрацію та розподіл вхідної кореспонденції, реєстрацію вихідної кореспонденції, а також внутрішніх документів суду; розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів), визначення запасного судді, слідчого судді та присяжних. Згідно з пунктом 2.3.21 Положення, якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Якщо збори суддів визначили персональний склад постійних колегій суддів, то автоматизована система визначає склад колегії з числа суддів основного складу цієї колегії. За результатами перевірки встановлено, що порушень під час автоматизованого визначення складу колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у цивільній справі № 134/470/25, який проведений 08 липня 2026 року на підставі пункту 2.3.21 Положення, не виявлено. Оцінюючи, чи наявні підстави для відводу суддів за суб`єктивним критерієм, Верховний Суд констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що судді Верховного Суду: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В., Гулейков І. Ю., Лідовець Р. А., мають та виявляють особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявниками не надано й судом не здобуто. За об`єктивним критерієм Верховним Судом підлягає встановленню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими. Доводи заявників, які обґрунтовані виключно припущеннями і нічим не доведені, не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів. Посилання заявників на безпідставне відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 зводяться до незгоди з процесуальним діями суду. Водночас відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями суду не може бути підставою для відводу судді. Інші заяви, які подані у цій справі, і щодо яких заявники стверджують, що вони досі не розглянуті, то Верховний Суд зазначає, що ці заяви підлягають вирішенню при розгляді справи по суті. Отже, заявниками не наведено будь-яких обставин, які б свідчили про упередженість, заінтересованість суддів чи порушення порядку визначення складу суду. Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Отже, з урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає об`єктивних обставин, які викликають сумніви у неупередженості або об`єктивності суддів, а тому дійшла висновку, що заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мисенко К. В. та представника ОСОБА_2 - адвоката Новікова І. С. про відвід суддів Верховного Суду: Коломієць Г. В., Луспенику Д. Д., Черняк Ю. В., Гулейкову І. Ю., Лідовцю Р. А., задоволенню не підлягають. Разом із тим, 15 липня 2026 року, під час розгляду справи, судді Верховного Суду Луспеник Д. Д. та Лідовець Р. А. заявили про самовідвід у цій справі з тих підстав, щоб усунути обставини, які б давали щонайменший сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів та суду. У відповідних заявах наведено такі доводи: суддя Верховного Суду Луспеник Д. Д. заявив самовідвід у справі № 134/470/25 відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, у зв`язку із подібною ситуацією, яка з урахуванням mutatis mutandis, виникла у справі № 757/43705/19-ц; суддя Верховного Суду Лідовець Р. А. заявив самовідвід у справі № 134/470/25, відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, оскільки у 2015 році блок ОСОБА_2 «Солідарність» висував його кандидатом у депутати Острозької міської ради. Вирішуючи питання про самовідвід суддів Луспеника Д. Д. та Лідовця Р. А., Верховний Суд виходить з такого. У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом. У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (справа Hauschildt Case від 24 травня 1989 року, № 11/1987/134/188). Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші, ніж перелічені у пунктах 1-4 частини першої статті 36 ЦПК України, обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. У зв`язку із тим, що колегія суддів не вбачає об`єктивних обставин, які викликають сумніви у неупередженості або об`єктивності суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д. та Лідовця Р. А., у задоволенні заяв суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д. та Лідовця Р. А. про самовідвід слід відмовити. Керуючись статтями 36, 37, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у задоволенні заяв суддів Верховного Суду Луспеника Дмитра Дмитровича та Лідовця Руслана Анатолійовича про самовідвід. Відмовити у задоволенні заяв представника ОСОБА_1 - адвоката Мисенко Крістіни Вікторівни та представника ОСОБА_2 - адвоката Новікова Іллі Сергійовича про відвід колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Коломієць Ганни Василівни, Луспеника Дмитра Дмитровича, Черняк Юлії Валеріївни, Гулейкова Ігоря Юрійовича, Лідовця Руслана Анатолійовича , у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк