Ухвала КЦС ВС № 760/8866/24

УХВАЛА 14 липня 2026 року м. Київ справа № 760/8866/24 провадження № 61-8468ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 06 червня 2026 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року у цій справі. Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки відправлена до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 06 червня 2026 року. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, в якому заявниця вказує, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваного судового рішення апеляційного суду нею фактично отримано лише 29 квітня 2026 року. Після фактичного отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вона почала вживати необхідні дії для захисту своїх прав, зокрема 07 травня 2026 року нею підготовлені та подані до суду першої та апеляційної інстанції і до приватного виконавця Сідоренка А. С. заяви з проханням надати копії матеріалів справи, докази направлення та вручення судової кореспонденції, а також просить врахувати її фактичне проживання за кордоном.15 травня 2026 року нею отримано відповідь з Київського апеляційного суду про порядок направлення судової кореспонденції в межах цієї справи за адресою її реєстрації в Україні. Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи вказаного клопотання, обставини якого не підтверджено належними доказами, зокрема доказами фактичного отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції. При цьому, Верховний Суд зауважує, що пропущений заявницею строк є тривалим (понад два місяці), водночас, враховуючи, що апеляційну скаргу подано саме ОСОБА_1 , тобто заявниці було відомо про апеляційне провадження, до клопотання про поновлення пропущеного строку не надано доказів повідомлення апеляційний суд про зміну місця проживання заявниці відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Таким чином, заявниці потрібно надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення апеляційного суду. Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У порушення пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до поданої касаційної скарги не додано належну кількість копій касаційної скарги, відповідно до кількості учасників справи. Крім того, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявницею не додано до касаційної скарги документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, але заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Вказане клопотання мотивоване тим, що у неї відсутня можливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, оскільки єдиним джерелом її існування є соціальна допомога (Burgergeld), призначена Jobcenter Arbeitplus Bielefeld. Виплата становить 1 079,95 євро на місяць, однак до цієї суми входять витрати на житло та комунальні послуги в розмірі 504,00 євро. Фактично на особисті потреби залишається близько 575 євро на місяць. Вона проживає в Німеччині з березня 2022 року, не має трудових доходів та перебуває у скрутному матеріальному становищі. Розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, суд приходить до висновку, що воно задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 906/308/20 (провадження № 12-58гс23) зробила висновок з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» про те, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 (провадження № 61-11548св20) зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану. Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року). Разом із тим заявницею не надано суду касаційної інстанції доказів на підтвердження реального майнового її стану (розмір прибутку, наявність рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану), який перешкоджає виконати їй вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором, а зазначені у клопотанні обставини та надані на їх підтвердження докази, не характеризують у повній мірі майновий стан ОСОБА_1 . Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу. Ураховуючи те, що заявницею не надано належних доказів на підтвердження реального її майнового стану, тому підстави для звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги відсутні. За таких обставин ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на у цій справі. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду, подану фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 328,00 грн. Враховуючи викладене, заявниця за подання касаційної скарги має сплатити 665,60 грн (3 328,00 х 0,2) судового збору. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Таким чином, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржницею не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги. З метою усунення недоліків цієї касаційної скарги, ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення апеляційного суду, копію касаційної скарги та докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статті 393 ЦПК України. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Сердюк