Ухвала КГС ВС № 910/977/25

УХВАЛА 14 липня 2026 року м. Київ cправа № 910/977/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М., за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О., представників учасників справи: позивача - Салівон В. І. (адвокат) відповідача - не з`явився розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕРВІС УКРАЇНИ" про стягнення 6 925 693,81 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" 27.01.2025 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕРВІС УКРАЇНИ" з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення 6 925 693,81 грн. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 2513-01024 від 10.08.2023, за врегулювання небалансів електричної енергії в період листопад 2024, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 981 613,66 грн, яку позивач просив стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач в порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5 433 371, 52 грн та 3% річних у розмірі 510 708,63 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 (суддя Пукшин Л.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕРВІС УКРАЇНИ" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" інфляційні втрати в сумі 289 145,36 грн, 3% річних у розмірі 69 257,60 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 300,84 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 2.2. Рішення, з посиланням на положення статей 52, 55, 68, 70 Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 530, 610, 612, 625, 901, 902 ЦК України, мотивоване тим, що відповідач зобов`язаний був перерахувати позивачу вартість отриманої у листопаді 2024 року електричної енергії для врегулювання небалансів згідно з договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 10.08.2023 № 2533-01024 у розмірі 45 948 556, 48 грн, до 13.12.2024 (включно). Втім, відповідач у встановлені договором строки оплату за надані послуги у повному обсязі не здійснив, сплативши лише 44 966 942,82 грн. У той же час, відповідач після звернення до суду з позовом сплатив на рахунок позивача 981 613,66 грн заборгованості. В цій частині суд першої інстанції закрив провадження у справі. 2.3. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції було здійснено власний розрахунок наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що він є арифметично неправильним. 2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 (колегія суддів у складі: Корсака В.А., Алданової С.О., Євсікова О.О.) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишено без задоволення, а рішення Господарський суд міста Києва від 09.07.2025 у справі № 910/977/25 - без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги 3.1. У касаційній скарзі відповідач з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 910/977/25 в частині відмови у стягненні 441 451,03 грн 3% річних та 5 144 226,16 грн інфляційних втрат та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 4.1. Касаційна скарга скаржника подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а також відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. 4.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: - від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19 про те, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; - від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 про те, що нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

5. Доводи інших учасників справи 5.1. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 6.1. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 затверджені Правила ринку, якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України. 6.2. Наказом НЕК Укренерго від 03.04.2019 № 204 затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів НЕК "Укренерго" від 08.07.2019 № 366, від 07.08.2019 № 423, від 16.08.2019 № 441, від № 85, від 26.11.2020 № 634, від 21.12.2020 № 709, від 05.01.2021 № 6, від № 111, від 16.03.2021 № 141, від 01.06.2021 № 303, від 31.01.2022 № 58, № 161, від 16.05.2022 № 176, від 09.06.2022 № 236, від 27.01.2023 № 58, від 01.03.2024 № 117, від 24.06.2024 № 360, № 393 від 08.07.2024 та № 285 від 22.04.2025. 6.3. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору про врегулювання небалансів електричної енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. 6.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕРВІС УКРАЇНИ" приєдналося до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що підтверджується повідомленням про приєднання до договору врегулювання небалансів електричної енергії № 2533-01024 від 10.08.2023. 6.5. Таким чином, між сторонами укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 10.08.2023 № 2533-01024 (далі - договір). 6.6. Умовами пункту 1.3 договору встановлено, що СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. 6.7. Відповідно до пункту 1.4 договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307 (далі - Правила ринку). 6.8. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5 договору). 6.9. Пунктом 2.1 та 2.2 договору встановлено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку. 6.10. Згідно пункту 5.1 договору формування ОСП декадних звітів СВБ місячних звітів СВБ, позапланових звітів СВБ, звітів про коригування забезпечення СВБ кошти на рахунку СВБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу СВБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюється відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим договором. 6.11. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 договору). 6.12. Відповідно до пункту 5.9 договору ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним СВБ. 6.13. Суди зазначили, що 11.12.2024 позивач сформував у системі MMS місячний звіт за небаланси електричної енергії за період 01-31 листопада 2024 (ідентифікатор звіту 1112202400124) на загальну суму 45 948 556,48 грн з ПДВ та цього ж дня надіслав його на електронну пошту відповідача, що підтверджується скріншотом електронного листування. 6.14. Між ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ СЕРВІС УКРАЇНИ", як СВБ, та ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", як ОСП, 12.12.2024 та 13.12.2024 було підписано акт № СВБ_02_2024_11_2533 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів згідно з договором від 10.08.2023 № 2533-01024, відповідно до вказаного акта сума коштів, яка підлягає оплаті зі сторони СВБ за електричну енергію для врегулювання небалансів становить 45 948 556, 48 грн з ПДВ. 6.15. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору. 6.16. Відповідач свій обов`язок з оплати наданих послуг належним чином не виконав, сплативши 44 966 942, 82 грн, у зв`язку з чим виник борг в сумі 981 613, 66 грн. 6.17. Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем на підставі положень статті 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5 433 371, 52 грн та 3% річних у розмірі 510 708, 63 грн за період з 14.12.2024 до 25.01.2025.

7. Щодо визначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України 7.1. Як вже зазначено вище, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, які в наведених скаржником частинах стосуються загального визначення правової природи 3% річних та інфляційних втрат. 7.2. Суд вважає такі доводи скаржника необґрунтованими з огляду на таке. 7.3. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. 7.4. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. 7.5. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. 7.6. Колегія суддів також враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Так, за висновками Суду задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. 7.7. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. 7.8. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. 7.9. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. 7.10. Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; від 25.04.2018 у справі № 925/3/17; від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16; від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц; від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц; від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц та № 522/2110/15-ц; від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини). 7.11. Так, у справі, що розглядається (№ 910/977/25), предметом позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 433 371, 52 грн та 3% річних у розмірі 510 708,63 грн, у зв`язку із простроченням останнім виконання грошового зобов`язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії. 7.12. Як вбачається із з`ясованих попередніми судовими інстанціями обставин: - відповідач зобов`язаний був перерахувати позивачу вартість отриманої у листопаді 2024 року електричної енергії для врегулювання небалансів згідно з договором у розмірі 45 948 556, 48 грн, до 13.12.2024 (включно); - відповідач свій обов`язок з оплати наданих послуг належним чином не виконав, сплативши 44 966 942, 82 грн, виник борг в сумі 981 613, 66 грн; - у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем на підставі положень статті 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5 433 371, 52 грн та 3% річних у розмірі 510 708, 63 грн за період з 14.12.2024 до 25.01.2025; - судом першої інстанції було здійснено власний розрахунок наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, який в свою чергу було перевірено судом апеляційної інстанції, та встановлено, що він є арифметично неправильним внаслідок неправильно визначеної бази нарахування. 7.13. Отже, встановивши наведені обставини, перевіривши обґрунтованість наданого позивачем розрахунку позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. 7.14. У справі № 920/653/19 предметом позову були вимоги про стягнення 629 103, 89 грн основного боргу, 84 245, 67 грн пені, 9 012, 11 грн 3% річних, 26 767, 78 грн інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 29.08.2018 Договору № 290818 про виконання робіт (підряду). 7.15. Судами у вказаній справі встановлено, що розрахунок пені та 3% річних є арифметично правильним. 7.16. У справі № 914/1001/19 предметом позову були вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 173 507,95 грн, 3% річних у розмірі 58 225,26 грн та пені в розмірі 269 238,50 грн за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором про сервісне обслуговування. 7.17. Суди у вказаній справі дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені, правильність розрахунків яких перевірено судами попередніх інстанцій. 7.18. У справі № 902/417/18 предметом позову були вимоги про стягнення 124 246,24 грн - основного боргу, 46 297 грн - пені, 34 710,49 грн - штрафу та 110 887, 30 грн - відсотків річних за неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору поставки та додаткових угод до нього щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар. 7.19. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Ольвія" 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 1067,06 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору. У стягненні 25 864,32 грн боргу, 110 887,30 грн відсотків річних, 5990,90 грн пені - відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 98 381,92 грн боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині вимог. 7.20. Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі, змінюючи мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, зазначила про те, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав. 7.21. В свою чергу, оскаржувані судові рішення у справі № 910/977/25 не містять у своїй структурі будь - яких висновків, які б суперечили правовим висновкам Верховного Суду зазначеним скаржником у касаційній скарзі та які стосуються питання правової природи 3% річних та інфляційних втрат. 7.22. Судами попередніх інстанцій не спростовувалося право позивача на отримання компенсаційних виплат у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем грошового зобов`язання. 7.23. Натомість підставою для часткового задоволення позову щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат стала помилковість здійснення позивачем відповідного їх розрахунку. 7.24. При цьому, скаржник у касаційній скарзі не зазначає про правові висновки Верховного Суду, які б спростовували твердження судів попередніх інстанцій про помилковість розрахунку позовних вимог, здійсненого позивачем щодо 3% річних та інфляційних втрат. 7.25. Таким чином, за результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків суду апеляційної інстанції Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, які містяться у розділі 4 цієї ухвали, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах хоча і є схожими за матеріально-правовим регулюванням у контексті застосування статті 625 ЦК України, схожими за предметом спору, але істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах з іншого) за підставами позову і фактично-доказовою базою, предметом і умовами договору, які обумовлювали дату виникнення зобов`язання щодо оплати, встановленими судами обставинами справи й зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судові рішення. 7.26. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах, зокрема з урахуванням змісту правовідносин та доводів учасників справи, якими вони обґрунтовували свої позиції. 7.27. Водночас виокремлюючи певні висновки Суду у наведених вище постановах скаржник не враховує, що у зазначених скаржником справах висновки Суду на неврахуванні яких наголошує скаржник, є загальними. 7.28. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про неподібність справ № 920/653/19, № 914/1001/19, № 902/417/18 за наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, окресленими у цій ухвалі, і тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані скаржником судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи. 7.29. У цьому аспекті Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі таких встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, без аналізу та врахування фактичних обставин справи, які мають юридичне значення та за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. 7.30. Таким чином, доводи касаційної скарги з посиланням на вказану постанову Верховного Суду ніяким чином не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки зводяться лише до виокремлення скаржником певних висновків Суду без урахування їх дійсного змісту та до власного бачення скаржника щодо можливості їх застосування у спірних правовідносинах. 7.31. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. 7.32. Отже, зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 910/977/25. 7.33. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 910/977/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Булгакова Суддя Т. Малашенкова