Ухвала КГС ВС № 46/528-б (910/8428/25)

УХВАЛА 15 липня 2026 року м. Київ cправа № 46/528-б (910/8428/25) Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі № 46/528-б (910/8428/25) за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", про звернення стягнення податкового боргу з органів управління в межах справи № 46/528-б за заявою Фірми "Ф.Й. Ельснер унд Ко." до Державної акціонерної компанії "Хліб України" про банкрутство,- ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №46/528-б за заявою Фірми "Ф.Й. Ельснер унд Ко." про банкрутство Державної акціонерної компанії "Хліб України", яка перебуває на стадії розпорядження майном. У липні 2025 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області в межах вказаної справи про банкрутство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Хліб України" про звернення стягнення податкового боргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" в сумі 3 572 690,98 грн на кошти ДАК "Хліб України". Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у задоволенні позову Головного управління ДПС у Хмельницькій області відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 - без змін. До Верховного Суду від Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №46/528-б (910/8428/25) та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги в повному обсязі. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №46/528-б (910/8428/25) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026. За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, Верховний Суд зауважує, що пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі скаржником не обґрунтовано належним чином. В обґрунтування вказаної підстави скаржник зазначає, що у справі, яка розглядається предметом розгляду є звернення стягнення податкового боргу дочірнього підприємства із його засновника - державного підприємства. Правильне визначення питання застосування норми права у подібних правовідносинах, слугуватиме вірному визначенню наявності правових підстав для звернення стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу суб`єктів господарювання із їх засновників. Водночас, скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності. Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: - надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження. З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України. Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 у справі №46/528-б (910/8428/25) залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб: - надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження.

4. Роз`яснити Головному управління ДПС у Хмельницькій області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.В. Жуков