Постанова КГС ВС № 921/579/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Київ cправа № 921/579/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В., секретар судового засідання - Мельникова Л. В., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сандуляка Михайла Ярославовича на рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 (суддя Охотницька Н. В.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 (Міліціанов Р. В. - головуючий, судді Зварич О. В., Ржепецький В. О.) у справі за позовом Чортківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Сандуляка Михайла Ярославовича про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, (у судове засідання з`явилися представники: позивача - Вандяк Н. П., відповідача - Юрчак В. В.), ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 1.1. Чортківська міська рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області через систему «Електронний суд» із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи підприємця Сандуляка Михайла Ярославовича, у якій просить за рахунок відповідача Сандуляка Михайла Ярославовича привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення самочинного будівництва, прибудови розміром 5,0 x 21,0 м, на земельній ділянці, що є власністю Чортківської міської територіальної громади в особі Чортківської міської ради Тернопільської області (з урахуванням заяви (вх.№7719 від 04.11.2025) про зміну предмету позову, яка судом прийнята). Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням відповідачем у період з 2015 по 2016 рік самочинного будівництва-прибудови до нежитлової будівлі №34 по вул. Тараса Шевченка, м. Чортків, Тернопільська область, яка розташована на земельній ділянці комунальної форми власності та відноситься до земель загального користування, що не була відведена йому для цієї мети, за відсутності дозвільних документів, передбачених чинним законодавством. У позові Чортківська міська рада просить за рахунок відповідача привести земельну ділянку за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, до попереднього стану шляхом знесення самочинного будівництва, прибудови розміром 5,0 x 21,0 м, на земельній ділянці, що є власністю Чортківської міської територіальної громади в особі Чортківської міської ради Тернопільської області.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами 2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, Чортківській міській територіальній громаді в особі Чортківської міської ради на праві спільної часткової власності належить 59/100 частки у нежитловій будівлі за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, що підтверджується дублікатом свідоцтва на право власності, виданого виконавчим комітетом Чортківської міської ради 10.06.2002 (т.1, а.с.22-23), також зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №428089037 від 22.05.2025 (а.с.26-32). Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №428089665 від 22.05.2025, Сандуляку Михайлу Ярославовичу на праві приватної власності належить 23/100 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке знаходиться на 1 та 3 поверхах, а також нежиле приміщення, магазин, загальною площею 64,1 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі будинку по АДРЕСА_1 (т.1т.1, а.с.24-25). Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.09.2025, а також відповіді з Реєстру на запит суду №1844694 від 02.10.2025, Сандуляк Михайло Ярославович з 22.09.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.28-32, т.1). Рішенням п`ятої сесії п`ятого скликання Чортківської міської ради Тернопільської області №109 від 27.07.2006 надано дозвіл суб`єкту підприємницької діяльності Сандуляку М.Я. на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розширення торгового залу ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У п. 2 рішення зазначено, що останнє дійсне протягом одного року з дня його прийняття. Рішенням дев`ятнадцятої сесії п`ятого скликання Чортківської міської ради Тернопільської області від 25.09.2007 №539 «Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки СПД-ФО Сандуляку Михайлу Ярославовичу для розширення торгового залу ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_1 з передачею в оренду» (а.с.188, т.1) вирішено:

1. Затвердити матеріали погодження місця розташування земельної ділянки в оренду СПД-ФО Сандуляку М.Я. по АДРЕСА_1 для розширення торгового залу ресторану «Таня» за рахунок земель Чортківської міської ради (землі загального користування (вулиці, набережні, площі) орієнтовною площею 200 м2.

2. Дозволити СПД-ФО Сандуляку М.Я. проведення проєктно-вишукувальних робіт на даній земельній ділянці.

3. Зарезервувати земельну ділянку орієнтовною площею 200 м2 по АДРЕСА_1 на час проведення проєктно-вишукувальних робіт.

4. Надати дозвіл СПД-ФО Сандуляку М.Я. на підготовку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення торгового залу ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 « і одержання архітектурно-планувального завдання. У п.5 вказаного рішення зазначено, що останнє дійсне протягом одного року з дня його прийняття. Станом на час розгляду цієї справи процедуру виділення земельної ділянки відповідачем не було завершено. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2013 року у справі №608/1128/13-ц (а.с.189-194, т.1) задоволено змінені позовні вимоги Сандуляка Михайла Ярославовича . Скасовано рішення 19-ї сесії 6-го скликання Чортківської міської ради від 25 квітня 2012 року за №490 «Про затвердження СПД ФО Гаврилюку Андрію Миколайовичу технічної документації з сервітутного землекористування для облаштування окремих входів до нежитлового приміщення, яке реконструюється під офісне приміщення з магазином по вул. Шевченка, 34 в м. Чорткові в частині затвердження технічної документації Гаврилюку Андрію Миколайовичу для облаштування окремого входу до нежитлового приміщення, яке реконструюється під офісне приміщення з магазином по АДРЕСА_1 площею 13 кв.м та строковий земельний сервітут на земельну ділянку за цією адресою площею 13 кв.м. Скасовано рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради за №68 від 19 січня 2011 року «Про надання дозволу СПД Гаврилюку А.М. на реконструкцію нежитлового підвального приміщення під магазин з офісними приміщеннями по АДРЕСА_2 «. Скасовано договір про сервітутне землекористування від 25 травня 2012 року між Чортківською міською радою і СПД ФО Гаврилюком Андрієм Миколайовичем в частині встановлення сервітутного землекористування на земельну ділянку для обслуговування нежилого приміщення, яке реконструюється під офісне приміщення з магазином загальною площею 13 кв.м - для влаштування окремого входу по АДРЕСА_1 . Зобов`язано Гаврилюка Андрія Миколайовича не чинити Сандуляку Михайлу Ярославовичу перешкод у здійсненні права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_1 , а саме: кафе з підвалом, офісом з коридором, готельні приміщення, магазином, шляхом заборони влаштування окремого входу по АДРЕСА_1 з головного фасаду загальною площею 13 кв.м. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Гаврилюка Андрія Миколайовича до Сандуляка Михайла Ярославовича про зобов`язання не чинити перешкод щодо облаштування окремого входу, проведення реконструкції нежитлового підвального приміщення під магазин з офісними приміщеннями з влаштуванням окремого входу. У Рішенні Чортківського районного суду зазначено, що сторонами - Чортківською міською радою та Сандуляком М.Я., було укладено угоди про відшкодування збитків від недоотримання коштів Чортківською міською радою за фактичне землекористування суб`єктом підприємницької діяльності, фізичною особою: - від 30.06.2011, за умовами якої Сандуляк М.Я. користується земельною ділянкою площею 118 кв.м в м. Чорткові по вул. Шевченка, 34 (готель «Таня») за відповідну плату, до сплати сум передбаченої угодою та до набуття землекористувачем права користування чи права власності на земельну ділянку; - від 05.05.2011, за умовами якої Сандуляк М.Я. користується земельною ділянкою площею 40 кв.м в м. Чорткові по вул. Шевченка, 34 за відповідну плату, терміном дії угоди з 01.05.2011 до 31.10.2011; - від 27.03.2012, за умовами якої Сандуляк М.Я. користується земельною ділянкою площею 51 кв.м в м. Чорткові по вул. Шевченка, 34 за відповідну плату, терміном дії угоди 6 місяців з дати її підписання або до моменту виникнення права власності чи користування (оренди) даною земельною ділянкою. Після закінчення строку дії угоди землекористувач має переважне право на його поновлення. В разі розірвання Угоди власник землі повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії угоди повідомити землекористувача про намір розірвати його дію, у випадку відсутності такого повідомлення угода продовжується на той самий термін. Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказане рішення Чортківського районного суду набрало законної сили 20.11.2013. Відповідач не заперечував, що у період з 2015 по 2016 рік ФОП Сандуляк М. Я. здійснив самочинне будівництво прибудови до нежитлової будівлі №34 по вул. Тараса Шевченка, м. Чортків, Тернопільська область, яка розташована на земельній ділянці комунальної форми власності. Матеріали справи не містять відомостей про формування, визначення меж, присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, на якій розміщена спірна прибудова. Прибудинкова територія та територія під зазначеним нерухомим майном за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область належить на праві комунальної власності Чортківській міській раді на підставі ст. 83 Земельного кодексу України; та належить до земель загального користування, які використовуються як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони; у користування чи оренду Сандуляку Михайлу Ярославовичу не передавалися (Лист Відділу земельних ресурсів Чортківської міської ради на №28-В/01-49 від 14.03.2025). 03.11.2016, на підставі направлення для проведення позапланової перевірки №384 від 28.10.2016, виданого Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, головними інспекторами будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, у присутності Петровського П.М. - уповноваженої особи Сандуляка Михайла Ярославовича згідно довіреності від 02.11.2016, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Сандуляком Михайлом Ярославовичем, щодо об`єкта будівництва - літньої тераси по АДРЕСА_1 (а.с.33, т.1). Згідно з Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.11.2016 встановлено, що Сандуляком Михайлом Ярославовичем без відповідно розробленої проєктної документації, належно затвердженої замовником, без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, на земельній ділянці, що не належить забудовнику на праві приватної власності чи на праві користування здійснено будівництво літньої тераси, розміром 5,0 x 21,0 м (II категорії складності), по вул. Тараса Шевченка, 34 в м. Чорткові, чим порушено статтю 36 ч.8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункт 9 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466. За результатами проведеної перевірки Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області складено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №С-03.11/1 від 03.11.2016, із вимогою - до 04 березня 2017 привести дане будівництво до норм діючого законодавства шляхом реєстрації об`єкта в Управлінні Держархбудінспекції у Тернопільській області (а.с.39-40, т.1). Примірник Акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.11.2016 (а.с.34-38, т.1) та примірник Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №С-03.11/1 від 03.11.2016 (а.с.39-40, т.1) отримано особисто 03.11.2016 представником ФОП Сандуляка Михайла Ярославовича. Оскільки виявлені порушення не були усунуті протягом тривалого часу, зважаючи на усні та письмові звернення мешканців міста щодо неможливості користування земельною ділянкою комунальної форми власності загального користування з частиною тротуару та площі міста, яка перебуває під самовільно збудованою прибудовою відповідача, Чортківською міською радою направлено лист вих. №01-17-105 від 12.01.2023 до Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо проведення позапланової перевірки вищезазначеного об`єкта будівництва (а.с.41-42, т.1). У відповідь на вказаний лист, Державна інспекція архітектури та містобудування України листом вих. №505-37/13-23 від 23.01.2023 (а.с.47-49, т.1) повідомила, що здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю у порядку проведення планових та позапланових перевірок на об`єктах будівництва під час правового режиму воєнного стану припинено. Також повідомила, що шляхом перевірки відомостей, які містяться у Реєстрі будівельної діяльності, за параметрами пошуку «Замовник - Сандуляк Михайло Ярославович», а також « АДРЕСА_1 «відомостей не виявлено». 19.01.2023 Чортківською міською радою подано заяву (вих.№01-17-149) про вчинене кримінальне правопорушення фізичною особою-підприємцем Сандуляком Михайлом Ярославовичем щодо вищезазначеного об`єкта самочинного будівництва до Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, за наслідками чого до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12023211110000099 від 17.02.2023, та розпочато досудове розслідування (а.с.50-52, т.1). Слідче управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області листом вих.№1656-2024 від 03.09.2024 проінформувало Чортківську міську раду, що за результатами проведеного досудового розслідування, 12.08.2023 слідчим СВ Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Тимківим Б.В. прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.54, т.1). 05.02.2025 Чортківським міським головою прийнято розпорядження №47-од «Про створення комісії щодо моніторингу житлового фонду, що перебуває у комунальній власності та може використовуватись як житло для тимчасового проживання, а також інших об`єктів нерухомого майна, які після реконструкції, капітального ремонту можуть використовуватись як житло для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб». З метою оцінки можливості здійснення переобладнання нежитлового будинку по вул. Тараса Шевченка, 34 та комплексу по вул. Хичія, 14, м. Чортків, Тернопільська область, Чортківська міська рада листом вих.№01-13-309 від 11.02.2025 звернулась до Чортківського РУ ГУ ДСНС України у Тернопільській області щодо залучення представника для надання відповідного висновку чи рекомендацій у сфері дотримання вимог Правил пожежної безпеки в Україні. Чортківське РУ ГУ ДСНС України у Тернопільській області листом за вих. №64 23/3-292/64 23/3 від 26.02.2025 (а.с.125126, т.1) надало інформацію про те, що за результатами роботи комісії щодо розгляду питання про можливість переобладнання нежитлового будинку Чортківської міської ради під будинок для проживання внутрішньо переміщених осіб, розташованого по вул. Тараса Шевченка, 34, у м. Чортків, фахівцями Чортківського районного управління виявлені наступні порушення вимог пожежної та техногенної безпеки. Згідно з долученою до матеріалів справи Узагальненої інформації про об`єкти житлового фонду, що перебувають у комунальній власності та можуть використовуватись як житло для тимчасового проживання, а також інших об`єктів нерухомого майна, які після реконструкції, капітального ремонту можуть використовуватись як житло для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб від 17.02.2025, комісією під час обстеження нежитлової будівлі по вул. Тараса Шевченка, буд.34, м. Чортків, Тернопільська область, виявлено наявність самочинного будівництва прибудови, здійсненого Сандуляком Михайлом Ярославовичем. Також комісією, з урахуванням листа Чортківського РУ ГУ ДСНС України у Тернопільській області №64 23/3-292/64 23/3 від 26.02.2025, зроблено висновок про можливість переобладнання нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 під житло для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, після усунення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, а саме: знесення самочинно збудованої прибудови до вищезазначеної будівлі Сандуляком Михайлом Ярославовичем. Листами від 14.03.2025 № 27-В/01-49 та № 28-В/01-49 Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Чортківської міської ради повідомив, що земельна ділянка по вул. Тараса Шевченка, 34 в м. Чортків Тернопільської області належить до комунальної власності відповідно до ст.83 Земельного кодексу України; належить до земель загального користування, які використовуються як внутрішньо квартальні проїзди, пішохідні зони; у користування чи оренду Сандуляку Михайлу Ярославовичу не передавалася; містобудівних умов та обмежень з 2012 року по 2025 рік та станом на 20.03.2025 ФОП Сандуляку Михайлу Ярославовичу не надавалися і звернень від ФОП Сандуляка Михайла Ярославовича щодо видачі технічних умов та завдання на проєктування на будівництво за вищезазначеною адресою з 2014 року по 2025 рік станом на 20.03.2025 не надходило. Чортківське обласне комунальне міжрайонне бюро технічної інвентаризації листом №17 від 03.04.2025 повідомило, що згідно архівної інвентарної справи на нежитлову будівлю, що знаходиться по вул. Т. Шевченка №34 в м. Чортків (станом на 01.01.2013) інвентаризація та оформлення права власності на дану будівлю проводилось в межах цієї будівлі загальною площею 1 953,6 кв.м. Що стосується прибудов до даної будівлі, інвентаризація не проводилась та право власності не оформлялось (а.с.78, т.1) . З метою усунення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки та вирішення питання щодо самочинного будівництва, Чортківська міська рада листом №01-13-603 від 24.03.2025 повідомила ФОП Сандуляка Михайла Ярославовича про те, що комісією щодо моніторингу житлового фонду, що перебуває у комунальній власності та може використовуватися як житло для тимчасового проживання, а також інших об`єктів нерухомого майна, які після реконструкції, капітального ремонту можуть використовуватися як житло для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб, відповідно до розпорядження Чортківського міського голови від 05.02.2025 №47-од, під час обстеження 17.02.2025 нежитлової будівлі по вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків Тернопільська обл. було виявлено наявність самочинного будівництва прибудови до зазначеної будівлі. Повідомлено останнього про те, що 04.04.2025 об 11:00 год. буде здійснено моніторинг об`єкта будівництва по вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська обл., а також про надання дозвільних та правовстановлюючих документів на вищезгадану прибудову (а.с.79-80, т.1). Даний лист відправлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та згідно інформації Укрпошти (відправлення 4850106018381 від 25.03.2025) вручено особисто ФОП Сандуляку Михайлу Ярославовичу 27.03.2025 (а.с.81, т.1). 04.04.2025 комісією щодо моніторингу будівництва у межах території міста Чорткова, на підставі розпорядження Чортківського міського голови від 05.02.2025 №46-од, проведено моніторинг будівництва у межах території міста Чортків на земельній ділянці, яка розташована по вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область. За результатом моніторингу комісією складено Акт моніторингу будівництва у межах території міста Чортків від 04.04.2025 (а.с.83-87, т.1), у якому зазначено таке: Результати моніторингу: - за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська обл. наявна самочинно збудована Сандуляком Михайлом Ярославовичем прибудова до нежитлової будівлі №34, що знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві комунальної власності Чортківській міській територіальній громаді, чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 36, ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466. - не виконано вимог припису №С-03.11/1 від 03.11.2016, станом на 04.04.2025 реєстрацію об`єкта відповідно до чинного законодавства не здійснено. Враховуючи зазначене, вбачається самозахоплення земельної ділянки комунальної форми власності особою, що здійснила самочинне будівництво, відповідальність за яке передбачена ст. 197-1 Кримінального кодексу України. - враховуючи норми ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, зазначена прибудова має явні ознаки самочинного будівництва, а саме збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проєкту. Зазначеним Актом Комісія рекомендувала ФОП Сандуляку Михайлу Ярославовичу у 30-денний термін з моменту отримання даного Акту усунути порушення шляхом знесення прибудови до нежитлової будівлі, що розташована за адресою: вул. Тараса Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська обл., привести земельну ділянку комунальної форми власності в первинний стан. Примірник Акта моніторингу будівництва у межах території міста Чортків від 04.04.2025 Чортківською міською радою надіслано Сандуляку М.Я. 08.04.2025 цінним листом з описом вкладення (супровідний лист вих. № 01-13-718 від 07.04.2025) та отримано відповідачем 09.04.2025, про що свідчить інформація з сайту Укрпошти щодо відправлення 4850106052458. Листом від 20.05.2025 № 01-09/822 Департамент архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної військової адміністрації повідомив Чортківську міську раду про те, що проєкт будівництва прибудови до нежитлової будівлі № 34 по вул. Тараса Шевченка, у місті Чорткові на розгляд департаменту не подавався і такий проєкт департаментом не погоджувався.

3. Короткий зміст судових рішень у справі 3.1. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 17.12.2025 у справі № 921/579/25 позов задовольнив. Західний апеляційний господарський суд постановою від 25.03.2026 залишив рішення без змін. Судові рішення аргументовані тим, що зі змісту підстав поданого позову у даній господарській справі вбачається звернення органом місцевого самоврядування до суду як власником забудованої земельної ділянки, з метою усунення перешкод у користуванні земельною ділянко, а не з метою здійснення контрольно-наглядових повноважень у сфері будівництва. Долучення до матеріалів справи відомостей щодо проведення нагляду у сфері дотримання вимог будівельного законодавства та припису контролюючого органу не спростовують підстав поданого позову та змісту порушеного права власника земельної ділянки, на захист якого позивач подав відповідний позов. Згідно останнього правового висновку Великої Палати Верховного Суду, спір, що виник у правовідносинах щодо захисту прав міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення відповідачем при здійсненні ним самочинного будівництва (частина четверта статті 376 ЦК України) належить до юрисдикції господарських судів» (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21). Отже, міська рада правомірно подала позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва до господарського суду. Правовий статус нерухомого майна, як об`єкта комерційного використання для розміщення готельно-ресторанного комплексу не заперечується відповідачем. ФОП Сандуляк М.Я. має наступні види економічної діяльності: 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний); 52.29. Постачання інших готових страв; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (т.1, а.с.148-149). Відповідачем отримувались документи для оформлення проєктної документації під збудованими нежитловими приміщеннями у статусі фізичної особи-підприємця, з метою погодження на розширення підприємницької діяльності. У матеріалах справи міститься долучена відповідачем копія витягу з виготовленого Приватним підприємством «Достаток» на замовлення ФОП Сандуляка М.Я. проєкту землеустрою «Щодо відведення земельної ділянки для розширення нежитлового приміщення ресторану «Таня», яким передбачалось відведення СПД Сандуляку М.Я. земельної ділянки площею 0,0200 га (200 кв.м) з метою надання такої у власність (т. 1 а.с. 185, 186). Відповідно до наданих фотознімків, у спірній прибудові розміщені торговельні площі, магазин продажу одягу та взуття (т. 1 а.с. 103-111), що підтверджує їх комерційне використання та здійснення господарської діяльності. Відповідачем не надано доказів використання спірного майна для особистих цілей або з метою задоволення побутових потреб фізичної особи. Відповідач у спірних правовідносинах виступає, як фізична особа-підприємець, оскільки збудував та використовує прибудову у комерційних цілях. Крім того, Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 19.09.2025 у справі №608/2152/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Чортківської міської ради Тернопільської області до Сандуляка Михайла Ярославовича про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, за ознаками господарського спору та має вирішуватися у порядку господарського судочинства. Матеріали справи не містять відомостей про узгодження органом місцевого самоврядування проєкту відведення земельної ділянки, укладеного договору оренди, інших документів, котрі підтверджували б право володіння та використання земельної ділянки відповідачем (свідоцтва про право власності, акта постійного користування, тощо). Критично оцінено посилання на укладення в період з 30.06.2011 до 27.03.2012 угод про відшкодування збитків від недотримання коштів Чортківською міською радою за фактичне землекористування суб`єктом підприємницької діяльності, оскільки такі угоди врегульовували майнові (грошові) відносини сторін, а не посвідчували речові права відповідача на використання земельної ділянки під самочинним будівництвом. Долучені до справи докази не підтверджують виникнення у відповідача права користування земельною ділянкою або наявність дозвільних документів на спорудження прибудови до нерухомого майна з метою її використання як торговельного залу для продажу товарів. Відповідно будівництво прибудови здійснено ФОП Сандуляком М.Я. на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а також без відповідного документа, який давав право виконувати будівельні роботи. Тому, спірна прибудова відповідає ознакам самочинного будівництва, визначеним частиною першою статті 376 ЦК України. Апеляційний суд звернув увагу на предмет спору у справі № 608/1128/13-ц, який стосувався лише оспорення правомірності рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу третій особі на реконструкцію нерухомого майна, співвласником якого є ФОП Сандуляк М.Я. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2013 встановлено не дотримання прав Сандуляка М.Я., як фактичного користувача земельної ділянки та особи, якій надано дозвіл на розширення приміщення ресторану. Відповідне рішення лише констатує порушення прав відповідача, однак не підтверджує наявності конкретного права використання земельної ділянки (власності, оренди чи постійного користування), захищає його інтереси, як співвласника нерухомого майна, набутого на законних підставах, а також право на обслуговування належних нежитлових приміщень. Відповідним судовим рішенням встановлені фактичні обставини відносно подій у 2013 році, однак не містять відомостей щодо правомірності спорудження спірної прибудови протягом 2015, 2016 років, тому не є преюдиційними для розгляду цієї господарської справи. Обставина належності відповідачу права користування земельною ділянкою під спірною прибудовою підлягала доведенню відповідачем на загальних підставах. Посилання на постанову про закриття кримінального провадження суперечить змісту частини шостої статті 75 ГПК України і суд апеляційної інстанції відхилив відповідні доводи. Враховуючи розташування земельної ділянки по вул. Шевченка, 34 у межах населеного пункту м. Чортків Тернопільської області, відсутність відомостей про формування земельної ділянки, на якій розміщено самочинну прибудову, Чортківська міська рада в силу прямої вказівки закону є розпорядником земельної ділянки від імені територіальної громади. Матеріали справи також не містять наданих відповідачем доказів про набуття права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено спірну прибудову. Матеріали справи не містять затвердженого проєкту на будівництво спірної прибудови, тому відсутні достатні правові підстави для визначення ступеню істотності порушень будівельних норм і правил, що положеннями частини першої статті 376 ЦК України віднесено до самостійної кваліфікуючої ознаки самочинного будівництва. Тому, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вимог частини сьомої статті 376 ЦК України, яка передбачає проведення відповідної перебудови самочинно збудованого майна. Отже, органом місцевого самоврядування правомірно подано позов з посиланням на статтю 83 ЗК України, частини першу, четверту статті 376 ЦК України. Суд констатує, що з дати винесення Рішення п`ятої сесії п`ятого скликання Чортківської міської ради Тернопільської області №109 від 27.07.2006 та Рішення дев`ятнадцятої сесії п`ятого скликання Чортківської міської ради Тернопільської області від 25.09.2007 №539; оформлення угод про відшкодування збитків від недотримання коштів Чортківською міською радою за користування земельною ділянкою; після завершення самочинного будівництва; винесення приписів про наявність порушень будівельних норм у 2016 році; проведення моніторингу використання майна та перевірок контролюючими органами протягом 2025 року, ФОП Сандуляком М.Я. не вчинено дій щодо отримання дозвільних документів на проведення будівельних робіт, не оформлено прав на земельну ділянку, не вчинено дії з прийняття об`єкта в експлуатацію, не виконано вимог приписів контролюючих органів, звернення до суду з метою визнання укладеним договору оренди на запропонованих умовах, або права власності на збудоване майно. Встановлення цих обставин підтверджує тривалу недобросовісну поведінку відповідача у спірних правовідносинах та протиправне, свідоме недотримання прав та інтересів власника земельної ділянки. З огляду на здійснення самочинного будівництва без дозвільних документів та відведеної для цієї мети земельної ділянки, не вчинення передбачених законом дій для легітимізації самочинного будівництва, відсутні підстави вважати, що у відповідача виникли легітимні очікування стосовно набуття права власності на самочинно збудоване майно, виникнення права користування земельною ділянкою під таким майном, або інших майнових прав, співставних з режимом конвенційного захисту права власності.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 4.1. ФОП Сандуляк М. Я. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та відмовити у позові. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. 4.2. Скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд не застосував пп. 3 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», абз. 9 ст. 14 та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про основи містобудування», п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 1 і 2 ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 30 ЖК України й не врахував висновки Верховного Суду викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 1519/2-787/11, від 11.04.2018 у справі № 161/14920/16-а, від 15.05.2018 у справі №520/10754/14-ц та інших - внаслідок чого дійшов до помилкових висновків про те, що Міська рада не діяла як суб`єкт владних повноважень у публічних правовідносинах. Як з обставин цієї справи, так і з обґрунтування позову вбачається, що позов Міської ради спрямований не на перехід права власності на об`єкт самочинного будівництва, а на приведення цього будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів. Міська рада надавала відповідачу вимоги обов`язкового характеру, й такі вимоги були наслідком дій структурних підрозділів Міської ради, а тому вона вчиняла владно- управлінські функції по відношенню до відповідача. Встановивши, що усі дії Міської ради були продиктовані потребою переобладнати готель «Таня» для проживання у ньому ВПО - апеляційний господарський суд мав дійти до висновку про те, що в інтереси позивача спрямовані на забезпечення схоронності житлового фонду, й що такий інтерес - публічний та спрямований на невизначене коло осіб. Відповідач вважає, що апеляційний господарський суд порушив приписи п. 7 ч. 3 ст. 2, ч. 4, ч. 7 ст. 75 ГПК України й не врахував висновки Верховного Суду викладені у постановах від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, від 19.02.2026 у справі № 914/1116/24(914/2626/23), від 10.12.2025 у справі № 910/8912/25 від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15 внаслідок чого не взяв до уваги зміст угоди про відшкодування збитків, як обставину, що не підлягає доказуванню, та всупереч принципу res judicata дійшов до протилежного висновку про те, що у Скаржника відсутнє право користування частиною ділянки під спірною прибудовою. На думку скаржника, зміст угоди від 27.03.2012, зокрема, положення про автоматичне продовження дії договору є тими обставинами, які не підлягають повторному доказуванню. Висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 20.11.2013 у справі №608/1128/13-ц про те, що Скаржник є фактичним користувачем ділянки під спірною прибудовою є правовою оцінкою суду, яка не є обов`язковою для апеляційного господарського суду, але яку останній зобов`язаний враховувати із дотриманням принципу res judicata. Встановивши зміст угоди від 27.03.2012, а також те, що Міська рада не розривала цього договору - у апеляційного господарського суду не було підстав приходити до протилежного висновку про те, що у Скаржника відсутнє право користування земельною ділянкою під спірною прибудовою. Протилежний висновок, фактично, є прихованою ревізією остаточного судового рішення у іншій справі. Апеляційний господарський суд неправильно протлумачив приписи ч. 7 ст. 376 ЦК України й не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.01.2020 у справі №822/2149/18. Внаслідок цього апеляційний господарський суд дійшов до передчасного висновку про те, що спірну прибудову слід лише зносити і не перевіряв можливість перебудови. 4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення. 5.

Позиція Верховного Суду 5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. 5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У справі № 921/579/25 спір стосується знесення самочинного будівництва. Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов на підставі статті 376 ЦК України зауважили, що долучені докази не підтверджують виникнення у відповідача права користування земельною ділянкою або наявність дозвільних документів на спорудження прибудови до нерухомого майна з метою її використання як торговельного залу для продажу товарів. Саме з огляду на зміст правовідносин та висновки Верховного Суду щодо застосування статті 376 ЦК України, суди встановили, що спірна будівля має ознаки самочинного будівництва. 5.3. Щодо предметної юрисдикції Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач стверджує, що суди апеляційної інстанції не рахував висновки Верховного Суду викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 1519/2-787/11, від 11.04.2018 у справі № 161/14920/16-а, від 15.05.2018 у справі №520/10754/14-ц та інших - внаслідок чого дійшов до помилкових висновків про те, що Міська рада не діяла як суб`єкт владних повноважень у публічних правовідносинах. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. За приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до пунктів 6, 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами. У свою чергу справою адміністративної юрисдикції відповідно до частини першої статті 4 КАС України є публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. За змістом частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. За пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Саме такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, на яку також посилався суд апеляційної інстанції. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду. Як слідує із оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції відхиляючи доводи скаржника щодо порушення предметної юрисдикції, зазначив, що зі змісту підстав поданого позову у даній господарській справі вбачається звернення органом місцевого самоврядування до суду як власником забудованої земельної ділянки, з метою усунення перешкод у користування земельною ділянко, а не з метою здійснення контрольно-наглядових повноважень у сфері будівництва. Долучення до матеріалів справи відомостей щодо проведення нагляду у сфері дотримання вимог будівельного законодавства та припису контролюючого органу не спростовують підстав поданого позову та змісту порушеного права власника земельної ділянки, за захистом якого позивач подав відповідний позов. У постанові від 15.05.2018 у справі № 520/10754/14-ц, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повноваження зі здійснення контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об`єктів житлового фонду передбачають не лише виявлення факту правопорушення, притягнення винуватої особи до юридичної відповідальності, але також припинення цього правопорушення й усунення його негативних наслідків, зокрема на виконання владного управлінського припису. Відтак, конкретні публічні правовідносини не завершуються фіксацією факту адміністративного правопорушення та притягненням винуватої особи до юридичної відповідальності, а продовжують існувати до моменту припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків, виконання владного припису або визнання його незаконним і скасування. У справі № 1519/2-787/11 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. Більше того, звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважала, що спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими. У справі № 161/14920/16-а Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради звернувся з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця про зобов`язання відповідача знести за власний рахунок самочинно збудоване приміщення (кафе). У постанові від 11.04.2018 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Відділ ДАБК є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює делеговані повноваження, а тому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад, які виникають під час виконання повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю. Звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідкам порушення відповідних норм і правил. Разом з тим у справі, що розглядається, позов пред`явлено Радою з підстав порушення права комунальної власності територіальної громади на земельну ділянку, оскільки дії відповідача із самовільного її зайняття порушують право територіальної громади як її власника на самостійне володіння, користування та розпорядження землею. Тобто цей позов про зобов`язання відповідача здійснити за власний рахунок знесення самочинної прибудови та привести земельну ділянку у стан, що існував до здійснення самочинного будівництва, обумовлений не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а захистом права комунальної власності. Це свідчить про приватноправовий характер спірних відносин. Ті обставини, що у межах тривалих відносин, які склалися між сторонами щодо спірної земельної ділянки позивач також здійснював окремі владно-управлінські функції не впливають на зміст позовних вимог у справі № 921/579/25, у якій Рада захищає право власності на земельну ділянку. За таких обставин, Верховний Суд вважає помилковими доводи скаржника, а висновок суду апеляційної інстанції щодо належності вказаного спору до господарської юрисдикції є правильним. 5.4. Щодо застосування статті 75 ГПК України та принципу res judicata Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, від 19.02.2026 у справі № 914/1116/24(914/2626/23), від 10.12.2025 у справі № 910/8912/25 від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15 внаслідок чого не взяв до уваги зміст угоди, як обставину, що не підлягає доказуванню, та всупереч принципу res judicata дійшов до протилежного висновку про те, що у скаржника відсутнє право користування частиною ділянки під спірною прибудовою. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (п. 7.10), від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (пункт 9.8)) та об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15 вказали на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо»; У пункті 77 постанови від 19.02.2026 у справі № 914/1116/24(914/2626/23) Верховний Суд зазначив, що преюдиція (частина четверта статті 75 ГПК України) і правова визначеність (res judicata) є взаємопов`язаними гарантіями, але діють через конкретні процесуальні наслідки: преюдиція звільняє від доказування обставин, встановлених остаточним рішенням суду в іншій справі, за участю тих самих осіб або особи, щодо якої ці обставини встановлено (ч. 4 ст. 75 ГПК України); в свою чергу принцип правової визначеності забороняє «маскований» повторний розгляд і ревізію остаточно вирішеного спору, навіть якщо він поданий у формі іншого способу захисту». Верховний Суд у постанові від 10.12.2025 у справі № 910/8912/25 зауважив, що поняття «res judicata» (правова визначеність) поширюється на ширше коло випадків, оскільки перешкоджає суду розглядати спір, якщо новий позов спрямований по суті на те, щоб переглянути вже ухвалене у іншій справі рішення, хоча при цьому можуть бути дещо змінені позовні вимоги, чи підстави позову, чи коло сторін. У оскарженій постанові, апеляційний господарський суд у контексті посилань заявника зазначив, що предмет спору у справі № 608/1128/13-ц стосувався лише оспорення правомірності рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу третій особі на реконструкцію нерухомого майна, співвласником якого є ФОП Сандуляк М.Я. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2013 встановлено недотримання прав Сандуляка М.Я., як фактичного користувача земельної ділянки та особи, якій надано дозвіл на розширення приміщення ресторану. Відповідне рішення лише констатує порушення прав відповідача, однак не підтверджує наявності конкретного права використання земельної ділянки (власності, оренди чи постійного користування), захищає його інтереси, як співвласника нерухомого майна, набутого на законних підставах, а також право на обслуговування належних нежитлових приміщень. Відповідним судовим рішенням встановлені фактичні обставини відносно подій у 2013 році, однак не містять відомостей щодо правомірності спорудження спірної прибудови протягом 2015, 2016 років, тому не є преюдиційними для розгляду цієї господарської справи. Обставина належності відповідачу права користування земельною ділянкою під спірною прибудовою підлягала доведенню відповідачем на загальних підставах. Тобто, суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам скаржника у контексті посилань на справу № 608/1128/13-ц і зауважив, що зазначені обставини не впливають на зміст правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 921/579/25 щодо знесення самочинного будівництва. Більше того, апеляційний господарський суд також оцінив посилання на укладення в період з 30.06.2011 по 27.03.2012 угод про відшкодування збитків від недотримання коштів Чортківською міською радою за фактичне землекористування суб`єктом підприємницької діяльності і вказав, що такі угоди врегульовували майнові (грошові) відносини сторін, а не посвідчували речові права відповідача на використання земельної ділянки під самочинним будівництвом. Як зазначив суд, якщо особі за договором наданий дозвіл на тимчасове користування земельною ділянкою, тобто така особа набула зобов`язальне право тимчасового користування, то ця особа не є володільцем земельної ділянки, оскільки зобов`язальне право тимчасового користування нерухомим майном не підлягає державній реєстрації. Таким чином, долучені до справи докази не підтверджують виникнення у відповідача права користування земельною ділянкою або наявність дозвільних документів на спорудження прибудови до нерухомого майна з метою її використання як торговельного залу для продажу товарів. Колегія суддів зауважує, що з огляду на встановлені обставини, посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо застосування приписів статті 75 ГПК України та принципу res judicata не спростовують висновок судів про задоволення позову. У справі № 608/1128/13-ц не встановлено обставини щодо належного отримання і реєстрації права на спірну земельну ділянку та на спірну будівлю. Як слушно зауважив апеляційний суд, ФОП Сандуляк М.Я. не вчинив дій щодо отримання дозвільних документів на проведення будівельних робіт, не оформив прав на земельну ділянку, не вчинив дії з прийняття об`єкта в експлуатацію, не виконав вимог приписів контролюючих органів, звернення до суду з метою визнання укладеним договору оренди на запропонованих умовах, або права власності на збудоване майно. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції в межах приписів процесуального законодавства надав оцінку обставинам справи, у тому числі посилання на справу № 608/1128/13-ц та угоди про відшкодування збитків, вказав на основні підстави які мають наслідком задоволення позову. У зв`язку із цим, колегія суддів відхиляє доводи скаржника у цій частині. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність. 5.5. Щодо застосування частини сьомої статті 376 ЦК України Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 і дійшов до передчасного висновку про те, що спірну прибудову слід лише зносити і не перевіряв можливість перебудови. Посилаючись на приписи частини сьомої статті 376 ЦК України, відповідач не враховує того, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. Колегія суддів зауважує, що у постанові Верховного Суду від 15.04.2026 у справі № 910/9073/24, ухваленій після подання касаційної скарги, у контексті подібних доводів звернуто увагу на таке. Так, за змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України) (див. правовий висновок Верховного Суду у постановах від 11.11.2020 у справі № 910/7141/13, від 05.06.2024 у справі № 904/4339/21). У цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такий вид самочинного будівництва, безперечно, не може бути приведений до легітимного стану шляхом перебудови. Зазначений висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 822/2149/18, на яку посилається скаржник. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва. Тобто, у постанові від 29.10.2020 у справі № 822/2149/18 Верховним Судом навпаки підтверджено, що у випадку, передбаченому частиною 4 статті 376 ЦК України знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, а у справі, що переглядається, мова йде саме про цей випадок. Тож відповідні доводи скаржника у цій частині також не знайшли свого підтвердження, висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 822/2149/18 висновки судів попередніх інстанцій не суперечать. Інших доводів саме в межах підстав касаційного оскарження скарга відповідача не містить. 5.6. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження в межах підстави касаційного оскарження, колегія суддів не убачає підстав для скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 921/579/25.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд 6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат 7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сандуляка Михайла Ярославовича залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 921/579/25 залишити без змін. Поновити виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.12.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 921/579/25. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Волковицька Судді С. К. Могил О. В. Случ