Постанова КГС ВС № 917/1430/25

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Київ cправа № 917/1430/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/1430/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» до фізичної особи-підприємця Чопенка Володимира Валерійовича про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: Хронологія спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» (далі - ТОВ «Мед-Сервіс Днепр») звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Чопенка Володимира Валерійовича (далі - ФОП Чопенко В. В.) про стягнення коштів.

2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.01.2026 у справі №917/1430/25 у задоволенні зазначеного позову було відмовлено.

3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2026 скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 639 869, 37 грн.

4. Постановою Верховного Суду від 15.06.2026 постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 917/1430/25 залишено без змін. Підстави ухвалення додаткової постанови

5. ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/1430/25, у якій просить поновити йому строк на подання доказів, які підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, та стягнути з ФОП Чопенка В. В. на його користь 25 000, 00 грн таких витрат.

6. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2026 заяву ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/1430/25 прийнято до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Позиція інших учасників справи

7. Від ФОП Чопенка В. В. до Верховного Суду надійшло клопотання про зменшення заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні відповідної заяви ТОВ «Мед-Сервіс Днепр», а у разі якщо суд касаційної інстанції дійде висновків про її часткове задоволення - зменшити заявлений до стягнення розмір таких витрат до розміру, що не перевищує 3 000, 00 грн.

8. Після цього від ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» надійшли додаткові пояснення.

Позиція Верховного Суду

9. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

10. Перевіривши з урахуванням наведеного доводи позивача щодо поновлення строку на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд констатує, що зазначений процесуальний строк ним не пропущено.

11. Заразом, як наведено у статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

12. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, що унормовано у пункті 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

13. За змістом статті 16 цього Кодексу учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

14. У статті 124 ГПК України викладено вимоги щодо попереднього визначення суми судових витрат.

15. Так, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

16. Відповідно до частин першої, другої статті 126 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

17. У пунктах 1, 2 абзацу 2 частини другої цієї статті також передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

18. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

19. Водночас загальне правило розподілу судових витрат врегульоване частиною четвертою статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову ? на відповідача; 2) у разі відмови в позові ? на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову ? на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

20. У частині ж восьмій названої статті унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

21. У цій справі ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» у поданому до Верховного Суд відзиві на касаційну скаргу просило витрати по розгляду справи в суді касаційної інстанції покласти на відповідача, повідомило, що планує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн, а також зазначило, що документи, які підтверджують склад та фактичний розмір таких витрат, будуть подані позивачем до суду касаційної інстанції у встановлені строки після розгляду ним справи по суті.

22. Надалі позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі, разом із доказами на підтвердження розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

23. З наведеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги частини першої статті 124 ГПК України та частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

24. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.

25. За змістом пункту 4 частини першої статті 1 названого Закону договір про надання правничої допомоги ? домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

26. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 25 000, 00 грн ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» до поданої заяви додало копії таких документів: ? договору про надання юридичних послуг від 18.01.2024 № 18012024, укладеного позивачем з Адвокатським об`єднанням «Еквум», за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати послуги, зокрема, із представництва від імені замовника та/або від імені третіх осіб, в інтересах яких діє замовник, в судах, у тому числі але не виключно і у Верховному Суді при здійснені розгляду господарських справ; ? акта наданих послуг від 30.06.2026 № 1 до договору про надання юридичних послуг від 18.01.2024 № 18012024 з описом послуг, згідно з яким ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» було надано послуги з вивчення касаційної скарги відповідача та підготовки відзиву на неї (витрачено 6 год, з вартістю 1 год 2 500, 00 грн, тобто всього вартістю 15 000, 00 грн), вивчення тексту відповіді іншої сторони на відзив та підготовки додаткових пояснень (витрачено 2 год, з вартістю 1 год 2 500, 00 грн, тобто всього вартістю 5 000, 00 грн), вивчення тексту додаткових пояснень відповідача та підготовки додаткових пояснень позивача (витрачено 2 год, з вартістю 1 год 2 500, 00 грн, тобто всього вартістю 5 000, 00 грн), загальною вартістю 25 000, 00 грн.

27. Відтак у поданій заяві ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» просить стягнути з ФОП Чопенка В. В. 25 000, 00 грн понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції.

28. Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

29. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має керуватись загальним правило розподілу судових витрат визначеним в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

30. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

31. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

32. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

33. Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

34. Разом з тим процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

35. У цій справі у запереченнях на заяву ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» про ухвалення додаткового рішення ФОП Чопенко В. В. просить відмовити в її задоволенні або зменшити їх розмір до розміру, що не перевищує 3 000, 00 грн, оскільки, на думку відповідача, подані позивачем докази належним чином не підтверджують розмір заявлених ним до стягнення витрат та викликають сумніви щодо їх реальності та достовірності.

36. Обґрунтовуючи наведене, відповідач посилається на те, що на підтвердження понесених витрат ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» подано не «акт приймання-передачі послуг», як це передбачено умовами договору про надання юридичних послуг від 18.01.2024 № 18012024, а «акт наданих послуг». При цьому цей акт зі сторони Адвокатського об`єднання «Еквум» підписано іншою особою ніж та, що підписала зазначений договір.

37. Також, з посиланням на наведене у додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, ФОП Чопенко В. В. зауважує, що укладений позивачем і адвокатським об`єднанням договір не містить розміру (тарифу) оплати послуг адвоката. При цьому докази чинності зазначеного договору у період фактичного надання послуг у суді касаційної інстанції відсутні.

38. Крім того, відповідач наполягає, що заявлений ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» обсяг послуг не відповідає встановленим у частині четвертій статті 126 ГПК України критеріям співмірності, оскільки у пункті 1 акта наданих послуг від 30.06.2026 № 1 об`єднано нарахування за дві різні послуги, а у його пунктах 2 та 3 йдеться про послуги із підготовку документів, подання яких у цій справі не було визнано Верховним Судом необхідним.

39. Інші заперечення ФОП Чопенка В. В. полягають у тому, що справа № 917/1430/25 на стадії касаційного перегляду не є справою підвищеної складності.

40. Визначаючи суму відповідного відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

41. Проаналізувавши доводи заяви позивача та заперечень відповідача з урахуванням наведеного, Верховний Суд вбачає за необхідне зазначити таке.

42. У відповідності до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22, не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу формальні (несуттєві) помилки, недоліки в оформленні заяви та доказів, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема, технічні помилки та описки.

43. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

44. У даному випадку відповідачем не спростовано того, що послуги про які йдеться в акті наданих послуг від 30.06.2026 № 1 були надані позивачу, а їх надання у тому числі підтверджується наявними у матеріалах цієї справи документами, підготовленими та поданими від імені позивача до Верховного Суду, а тому посилання ФОП Чопенка В. В. на недолік цього акта, що полягає у іншій його назві ніж передбачена в укладеному позивачем з адвокатським об`єднанням договорі, підлягають відхиленню, як такі, що є формальними та не мають визначального значення.

45. До того ж, ураховуючи, що договір про надання юридичних послуг від 18.01.2024 № 18012024 позивачем укладено саме із Адвокатським об`єднанням «Еквум», Верховний Суд не вбачає жодних суперечностей у тому, що як цей договір, так і акт наданих послуг від 30.06.2026 № 1 до нього, підписано головою зазначеного адвокатського об`єднання (хоча і різними особами). При цьому інформація про керівника Адвокатського об`єднання «Еквум» є відкритою та міститься у відповідному офіційному реєстрі. Тож доводи відповідача про підписання акта від 18.01.2024 № 18012024 особою, повноваження якої на підписання документів від імені виконавця не підтверджено, так само не можуть бути прийнятими до уваги.

46. Натомість, оцінюючи змісту цього акта, Верховний Суд не вбачає дублювання зазначених у ньому послуг та вважає цілком можливим, що клієнтом та адвокатським об`єднанням погоджено, зокрема, загальну оплату взаємопов`язаних послуг.

47. Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

48. Доводи ж ФОП Чопенка В. В. щодо відсутності доказів чинності укладеного позивачем з адвокатським об`єднанням договору про надання юридичних послуг від 18.01.2024 № 18012024 у період фактичного надання відповідних послуг з правничої допомоги Верховний Суд оцінює критично, з огляду на передбачену у пункті 8.2 цього договору процедуру його автоматичної пролонгації та ураховуючи реальність надання відповідних послуг, про що свідчать матеріали справи № 917/1430/25 та підписаний сторонами акта наданих послуг від 30.06.2026 № 1 до вказаного договору. Тому ці аргументи відповідача також не приймаються Верховним Судом.

49. Крім того, Верховний Суд вбачає певну суперечність позиції відповідача, який у заяві про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги стверджує, що справа № 917/1430/25 на стадії касаційного перегляду не є справою підвищеної складності, та натомість у своїй касаційній скарзі зазначав, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, посилаючись на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Відтак такі заперечення ФОП Чопенка В. В. також слід відхилити.

50. Заразом доводи відповідача про відсутність у цьому разі необхідності надання послуг із правничої допомоги щодо підготовки додаткових пояснень, подання яких судом касаційної інстанції не визнавалось необхідними та які в результаті були залишені без розгляду, як і його посилання на висновки, висловлені у додатковій постанові суду касаційної інстанції від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, Верховний Суд вважає доречними. Позивач цих аргументів ФОП Чопенка В. В. належним чином не спростував.

51. У зв`язку з цим, Верховний Суд вбачає, що заяву ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити частково, з урахуванням критерію розумності та виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих позивачу, як клієнту, послуг з правничої допомоги щодо представництва його інтересів в суді касаційної інстанції.

52. Отже, з огляду на наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності судових витрат, ураховуючи усі доводи та заперечення сторін, їх обґрунтування та надані на їх підтвердження докази, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ФОП Чопенка В. В. на користь ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. Висновки Верховного Суду

53. Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати ? без повідомлення учасників справи.

54. Зважаючи на все вищевикладене, заява ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Чопенка Володимира Валерійовича (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» (код ЄДРПОУ 41606497) 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

3. У решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

4. Доручити Господарського суду Полтавської області видати відповідний наказ. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. В. Случ Судді Н. О. Волковицька С. К. Могил