Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/4893/23 (904/6779/25)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Додаткова постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/4893/23 (904/6779/25) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В. розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 (суддя Камша Н.М.) у справі № 904/4893/23 (904/6779/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область до Фізичної особи-підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 852 703,40 грн. в межах справи про банкрутство №904/4893/23 за заявою Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи", м. Кривий Ріг, про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 у справі №904/4893/23 (904/6779/25) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" 1 080 000,00 грн. - основного боргу, 9 720,00 грн. - інфляційних втрат, 3 816,99 грн. - 3% річних та 13 122,44 грн. - судових витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі №904/4893/23(904/6779/25) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 у справі № 904/4893/23(904/6779/25) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 у справі № 904/4893/23(904/6779/25) залишено без змін. 01.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" надійшла заява, в якій заявник просить: - визнати поважними причинами пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу; - поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу; - прийняти розгляд заяви до розгляду; - стягнути з Фізичної особи-підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" понесені судові витрати у розмірі 74 676,85 грн, з яких: витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта у розмірі 54 676,85 грн. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката. Розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" про вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи. 10.07.2026 відповідач подав заперечення щодо заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, які мотивовані тим, що сума гонорару успіху є неспівмірною з реальним обсягом роботи, оскільки справа є типовим майновим спором і не відрізняється винятковою складністю. Витрати у 20 000 грн є завищеними, оскільки адвокат Єрашов І.Є. представляв інтереси Позивача з самого початку, знав усі обставини справи, а підготовлений ним відзив фактично дублює попередні процесуальні документи. Апеляційний суд дослідив матеріали справи, проаналізував заяву про ухвалення додаткової постанови, та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви, виходячи з такого. За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Заявником у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено, що на виконання вимог п.9 ч.3 ст. 162 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач вже поніс у зв`язку із розглядом справи, і які він очікує понести в зв`язку з розглядом справи буде подано окремою заявою за результатами розгляду даної справи. Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу заявником долучено до матеріалів справи копії договіру про надання правової допомоги № 24/11/2025 від 24.11.2025 та акту приймання-передачі наданих послуг № 03 від 01.07.2026. Матеріалами справи підтверджується, що 24.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" (клієнт) та Адвокатом Єрашовим Іллею Євгеновичем (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги № 24/11/2025. Згідно пункту 1.1 договору адвокат надає клієнту правову допомогу в обємах та на умовах, передбачених в цьому договорі. Відповідно до пункту 3.2 договору розмір гонорару визначається сторонами в акті прийому-передачі наданих послуг. 20.05.2026 між позивачем та адвокатом було підписано приймання-передачі наданих послуг № 03 від 01.07.2026, в якому зазначено, що адвокатом були надані послуги позивачу на загальну суму у 74 676,85 грн, а саме: - ознайомлення з апеляційною скаргою та подання відзиву на апеляційну скаргу - 4 години - 20 000,00 грн; - гонорар за прийняття рішення на користь клієнта позивача - 5% від задоволених позивних вимог - 54 676,85 грн. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частиною п`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19. Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача, викладеними ним у запереченнях щодо заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила таке: "Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). 5.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). 5.42. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). 5.43. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72). 5.44. З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність." Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем не надано належного обґрунтування, як саме гонорару успіху у розмірі 54 676,85 грн. співвідноситься із реальним обсягом правової роботи під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Справа № 904/4893/23 (904/6779/25) є типовим майновим спором у межах банкрутства. Вона не відрізняється винятковою складністю, не потребувала вивчення великих масивів нового законодавства чи проведення комплексних експертиз. Адвокат позивача виконував стандартні процесуальні дії, які вже покриваються базовою частиною гонорару. При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд враховує, що позиція позивача у контексті його заперечень проти апеляційної скарги сформована ще в суді першої інстанції та у зв`язку з апеляційним оскарженням не змінилася. Наведені у відзиві на апеляційну скаргу заперечення щодо суті заявлених позовних вимог є подібними до тих, які були наведені в суді першої інстанції, а зміст відзиву дублює певною мірою висновки суду першої інстанції. Аналогічний підхід до вирішення питання щодо визначення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, у разі дублювання позиції сторони та змісту процесуальних документів протягом розгляду справи, викладено Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 20.05.2026 у справі № 911/969/24. Оцінюючи обсяг наданої адвокатом під час апеляційного перегляду справи правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також незмінності правової позиції сторін під час апеляційного перегляду справи, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15 000 грн. З підстав наведеного та керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" про розподіл витрат на правничу допомогу у справі №904/4893/23(904/6779/25) задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" витрати на правничу допомогу, понесені під час апеляційного перегляду у розмірі 15 000,00 грн. В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" про розподіл витрат на правничу допомогу залишити без задоволення. Видачу наказу на виконання цієї постанови, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Я.С. Золотарьова Суддя С.В. Мартинюк Суддя Ю.В. Фещенко