Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 906/1568/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року Справа № 906/1568/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючий суддя Хабарова М.В., суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М., секретар судового засідання Щербак В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 у справі №906/1568/25 (суддя Соловей Л.А., повне рішення складено 09.03.2026) за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" про стягнення 1 692 000,00 грн за участю представників: від позивача - не з`явились від відповідача - не з`явились ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 у справі №906/1568/25 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 869 500,00 грн пені, 822 500,00 грн штрафу та 20 304,00 грн витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування ухваленого рішення, суд першої інстанції, встановивши неналежне виконання відповідачем умов державного контракту №24-851- VDK-25 на поставку товарів від 27.08.2025 щодо строку його поставки, дійшов висновку про його прострочення та наявність підстав для застосування п. 7.2 державного контракту, а саме стягнення з відповідача 869500 грн пені та 822500 грн штрафу. Не погоджуючись з ухваленим рішенням Приватне підприємство "БудКапітал Плюс" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність у діях відповідача порушення декількох різних зобов`язань перед позивачем, наслідком чого стало подвійне застосування відповідальності одного й того ж самого виду - неустойки (пені та штрафу). У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України позивач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання 07.07.2026 учасники справи не з`явились, явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Разом з тим, 06.07.2026 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Згідно з ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи приписи ст.273 Господарського процесуального кодексу України про строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також враховуючи те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача. Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.08.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник/позивач) та Приватним підприємством "Будкапітал Плюс" (постачальник/відповідач) укладено державний контракт №24-851-VDK-25 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (а.с.7-17). За умовами п.1.1 контракту виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту) для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту. Відповідно до п.2.4 контракту загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 23 500 000,00 грн. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підп.5 п.32 підр.2 розд.ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Згідно з п.2.6 контракту сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) товару за цим контрактом після його укладання не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України та цим контрактом. Істотні умови цього контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (із змінами). Оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15 (п`ятнадцяти) робочих днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати його надходження (п.2.9 контракту). За умовами п.3.4 контракту датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата закінчення приймання-передачі товару, яка зазначається у видатковій накладній. Акт приймання-передачі товарів для потреб безпеки та оборони та видаткова накладна складається виконавцем в 5 (п`яти) примірниках. Виконавець зобов`язаний не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати підписання між виконавцем та отримувачем передати 4 (чотири) примірники такого акту та 1 (один) примірник додатків до нього замовнику. Пунктом 4.1 контракту передбачено, що виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації (Додаток 1). Згідно п.4.2 контракту в обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 13 цього контракту. Відповідно до п.7.2 контракту, у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. Контракт набирає чинності з дати його та діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, в тому числі гарантійних (п.11.1 контракту). Додатком №1 до державного контракту №24-851-VDK-25 від 27.08.2025 є специфікація, у якій сторонами погоджено найменування товару, його кількість - 200 комплектів та загальну вартість, яка складає 23 500 000,00грн, а також строк поставки товару: 100 комплектів до 30.09.2025 та 100 комплектів до 20.10.2025 (а.с.18). Додатком №2 до державного контракту №24-851-VDK-25 від 27.08.2025 є комплектність товару (а.с.18 на звороті). Державний контракт №24-851-VDK-25 від 27.08.2025 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони, додаток №1 (специфікація) та додаток №2 (комплектність товару) підписано представниками сторін їх підписи скріплено печатками підприємств. У зв`язку з непоставкою відповідачем товару у встановлений строк, позивач направив відповідачу претензію №11/2-17721 від 03.10.2025, у якій, посилаючись на прострочення строків поставки товару, нарахував пеню за період з 01.10.2025 до 02.10.2025 у розмірі 23500грн, яку просив сплатити на відповідний рахунок протягом п`яти робочих днів з моменту отримання претензії (а.с.23-24). На підставі видаткової накладної №223 від 17.11.2025 відповідачем поставлено позивачу товар у кількості 200 комплектів на загальну суму 23 500 000,00грн (а.с.22). Цього ж дня - 17.11.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі товару за державним контрактом №24-851-VDK-25 від 27.08.2025, у кількості 200 комплектів на загальну суму 23 500 000,00 грн. (а.с. 21 на звороті). Враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПП "Будкапітал Плюс" 869 500,00грн пені та 822 500,00грн штрафу. Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. За змістом положень ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з приписами ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін виникли на підставі державного контракту №24-851-VDK-25 від 27.08.2025 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони, який за своєю правовою природою є договором поставки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, відповідно до положень ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України) Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень ст.530 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Апеляційним судом встановлено, що у специфікації, яка є додатком №1 до державного контракту №24-851-VDK-25 від 27.08.2025 сторонами погоджено строк поставки першої партії товару до 30.09.2025, другої партії товару до 20.10.2025. Остаточна поставка товару здійснена з порушенням встановлених строком на підставі видаткової накладної №223 від 17.11.2025. Акт приймання-передачі товару за державним контрактом №24-851-VDK-25 від 27.08.2025 підписаний сторонами також 17.11.2025. Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором. Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За приписами ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. Перевіривши порядок нарахування штрафних санкцій у відповідності до п.7.2 контракту, колегія суддів вважає його арифметично правильним та погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 869 500 грн пені та 822 500 грн штрафу. Оцінюючи доводи апелянта щодо неправомірності одночасного стягнення з нього пені та штрафу, що є порушенням ст. 61 Конституції України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 01.06.2021 у справі №910/12876/19, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19. Колегія суддів звертає увагу на те, що пеня та штраф є різними видами неустойки і можуть стягуватися одночасно, при цьому, можливість їх стягнення прямо передбачена умовами п.7.2 державного контракту №24-851-VDK-25 від 27.08.2025, а тому доводи відповідача про те, що одночасне стягнення пені та штрафу є порушенням ст. 61 Конституції України, безпідставні. У силу приписів ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в них доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" задоволенню не підлягає. Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційних скарг покладається на скаржника згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 у справі №906/1568/25 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 09.03.2026 у справі №906/1568/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена "14" липня 2026 р. Головуючий суддя Хабарова М.В. Суддя Мамченко Ю.А. Суддя Кульчій І.М.