Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/8986/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" липня 2026 р. Справа№ 910/8986/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сибіги О.М. суддів: Гончарова С.А. Тищенко О.В. без повідомлення (виклику) сторін, розглянувши заяву Державного підприємства Адміністрація річкових портів про ухвалення додаткового рішення в межах розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю П`ятий гідротехнічний підводний загін на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 910/8986/25 (суддя Плотницька Н.Б.) за позовом Державного підприємства Адміністрація річкових портів до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю П`ятий гідротехнічний підводний загін

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Трансфлот про усунення перешкод у користуванні майном, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі, в межах якої вирішується питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ятий гідротехнічний підводний загін" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфлот" (відповідач-2), в якому просило: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятий гідротехнічний підводний загін" звільнити гідротехнічну споруду "Причал на річці Дніпро" за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 4, від судна "КПЛ-5-30 №7", судна "КПЛ-5-30 №2", судна "БМ-4", перехідного (причального) понтону б.н., човна та будь-яких інших плавучих засобів судновласником або власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ятий гідротехнічний підводний загін", а також будівельних матеріалів, обладнання, конструкцій, човна, плавзасобів без номеру та іншого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ятий гідротехнічний підводний загін"; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфлот" звільнити гідротехнічну споруду "Причал на річці Дніпро" за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 4, від судна "Джура" та будь-яких інших плавучих засобів судновласником або власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфлот". Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачі шляхом розміщення на стоянку та швартування плавзасобів до гідротехнічної споруди, а також розміщення майна на гідротехнічній споруді (будівельні матеріали, обладнання, конструкції, плавзасоби) перешкоджають позивачеві у реалізації повноважень розпорядження та користування належним йому майном - гідротехнічною спорудою Причал на річці Дніпро за адресою: м. Київ, вул. Електриків,

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 910/8986/25 позов задоволено повністю. В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено використання відповідачами відповідної гідротехнічної споруди без правових підстав та наявності перешкод у здійсненні позивачем правомочності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 у даній справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю П`ятий гідротехнічний підводний загін на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 910/8986/25 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 у справі № 910/8986/25 залишено без змін. Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції 26.05.2026, через систему Електронний суд, Державне підприємство Адміністрація річкових портів звернулося до Північного апеляційного господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю П`ятий гідротехнічний підводний загін на користь Державного підприємства Адміністрація річкових портів 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи № 910/8986/25 у суді апеляційної інстанції. Заяву обґрунтовано тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції Державним підприємством Адміністрація річкових портів понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн за представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції Протоколом передачі судової справи (заяви) раніше визначеному складу суду від 27.05.2026 заяву Державного підприємства Адміністрація річкових портів про ухвалення додаткового рішення, в межах справи № 910/8986/25 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 заяву Державного підприємства Адміністрація річкових портів про ухвалення додаткового рішення в межах справи № 910/8986/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розглянувши заяву Державного підприємства Адміністрація річкових портів про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне. Фактичні обставини, що встановлені судом за результатами розгляду заяви Судом апеляційної інстанції встановлено, що 06.01.2019 між адвокатом Сербуловим Олександром Володимировичем (надалі адвокат) та Державним підприємством Адміністрація річкових портів (надалі клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (надалі договір), відповідно до пункту 1.1 якого адвокат прийняв на себе доручення клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), на умовах, передбачених договором. Відповідно до пункту 2.1.2 договору адвокат, з метою забезпечення представництва клієнта, зобов`язаний здійснювати представництво клієнта в судах України першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Згідно з пунктом 4.1 договору з метою виконання договору, адвокат наділений правами, визначеними в статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з урахуванням обмежень, в кожному конкретному випадку, які зазначаються в ордері адвоката. У пункті 4.2 договору визначено, що адвокат наділений всіма правами в межах повноважень представника в суді. Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору гонорар винагорода адвоката за здійснення представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правничої (правової) допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, що складається із фіксованого розміру та погодинної оплати. Пунктом 6.3 договору передбачено, що складова гонорару у вигляді погодинної оплати та пункту 6.5 договору, не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт і є обов`язковим до сплати клієнтом. Згідно з пунктом 6.3.1 договору одна година, витрачена адвокатом на надання професійної правничої допомоги (час надання професійної правничої допомоги) складається з чотирьох рівних часток по 15 хвилин, кожна з яких зараховується як повна з першої хвилини після спливу попередньої частки. У пункті 6.3.1.1 договору визначено, що гонорар за одну годину витрачену адвокатом на надання професійної правничої допомоги (виконання договору) становить 3 000,00 грн. Відповідно до пункт 6.3.2 договору сторони домовились, що одна година, витрачена адвокатом на переїзд до місць, визначених в пунктах 2.1.2, 2.1.3 договору, з метою виконання договору, зараховується до часу надання адвокатом професійної правничої допомоги та розраховується виходячи з 50% розміру, визначеного в пункті 6.3.1.1 договору. Згідно з пунктом 6.5.1 договору складова гонорару у вигляді фіксованої оплати становить, зокрема, за участь адвоката у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанцій 5 000,00 грн із розрахунку одного судового засідання. Кожне наступне судове засідання, в межах розгляду однієї справи у відповідній інстанції 3 000,00 грн. Пунктом 6.8 договору передбачено, що факт наданих послуг підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг із детальним переліком наданої правничої допомоги, підписаний представниками сторін. Клієнт протягом 2 робочих днів із дня одержання акта прийому-передачі наданих послуг, зобов`язаний повернути адвокату підписаний акт прийому-передачі наданих послуг або мотивовану відмову у підписанні. Відповідно до пункту 6.9 договору підставою для сплати гонорару є акт прийому-передачі наданих послуг. Додатковою угодою від 07.09.2022 до договору сторони виклали розділ 6 договору у новій редакції, згідно з якою клієнт сплачує адвокату гонорар за участь у першому судовому засіданні в суді першої або апеляційної інстанцій, що розташовані у м. Києві 5 000,00 грн, а за кожне наступне судове засідання, в межах розгляді однієї справи у відповідній інстанції 2 000,00 грн; підставою для сплати гонорару є акт прийому-передачі наданих послуг, або у випадку здійснення передоплати, рахунок-фактура. Додатковою угодою від 18.07.2025 до договору сторони доповнили договір пунктом 1.46 наступного змісту: «адвокат приймає доручення клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), щодо забезпечення представництва клієнта з питань, пов`язаних з усуненням перешкод у користуванні об`єктом "Причал на річці Дніпро", за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 4 (пункт 1 додаткової угоди від 18.07.2025). Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 18.07.2025 для належного виконання доручення за цією додатковою угодою клієнт уповноважує адвоката бути представником клієнта в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, з усім обсягом прав, наданих учаснику судового процесу, зокрема, але не виключено, складати та подавати від імені та в інтересах клієнта всі необхідні процесуальні документи (в тому числі заяви по суті справи), забезпечувати представництво інтересів клієнта в судовому засіданні, з урахуванням обмежень, встановлених цією додатковою угодою. 17.04.2026 між адвокатом та клієнтом складено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг № 1704/02, відповідно до якого адвокатом, на виконання договору, надано наступні послуги участь 16.04.2026 у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/8986/25, за перше судове засідання (пункт 6.2 договору). Вартість наданої послуги становить 5 000,00 грн. На підставі вказаного акта від 17.04.2026 № 1704/02 адвокатом виставлено клієнту рахунок-фактуру від 17.04.2026 № 00295 про сплату 5 000,00 грн, які клієнтом сплачено, що підтверджується платіжною інструкцією № 533 від 11.05.2026. 22.05.2026 між адвокатом та клієнтом також складено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг № 2205/02, відповідно до якого адвокатом, на виконання договору, надано наступні послуги участь 21.05.2026 у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/8986/25, за наступне судове засідання (пункт 6.2 договору). Вартість наданої послуги становить 2 000,00 грн. На підставі вказаного акта від 22.05.2026 № 2205/02 адвокатом виставлено клієнту рахунок-фактуру від 22.05.2026 № 00300 про сплату 2 000,00 грн. Представництво інтересів Державного підприємства Адміністрація річкових портів у даній справі у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Сербулов Олександр Володимирович на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1950348 від 18.07.2025. Від Товариства з обмеженою відповідальністю П`ятий гідротехнічний підводний загін заперечень щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу до суду апеляційної інстанції не надходило. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 01.11.2023 у справі № 911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Колегія суддів зазначає, що постанову апеляційного господарського суду у справі № 910/8986/25 було ухвалено 21.05.2026, заяву про ухвалення додаткового рішення подано 26.05.2026, а тому докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн представником Державного підприємства Адміністрація річкових портів надано: договір, додаткову угоду від 07.09.2022 до договору, додаткову угоду від 18.07.2025 до договору, акт прийому-передачі наданих послуг № 1704/02 від 17.04.2026, акт прийому-передачі наданих послуг № 2205/02 від 22.05.2026, рахунок-фактуру від 17.04.2026 № 00295, рахунок-фактуру від 22.05.2026 № 00300, платіжну інструкцію № 533 від 11.05.2026. За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір. Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься у пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами статті 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Згідно зі статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність). З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність як форма винагороди адвоката, але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність. Колегія суддів також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2019 між адвокатом Сербуловим Олександром Володимировичем, як адвокатом, та Державним підприємством Адміністрація річкових портів, як клієнтом, було укладено договір, відповідно до умов якого адвокат прийняв на себе доручення клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), зокрема, здійснювати представництво клієнта в судах України. Пунктом 1.46 договору, в редакції додаткової угоди від 18.07.2025, адвокат прийняв доручення клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), щодо забезпечення представництва клієнта з питань, пов`язаних з усуненням перешкод у користуванні об`єктом "Причал на річці Дніпро", за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 4, та для належного виконання доручення клієнт уповноважив адвоката бути представником клієнта в суді, у тому числі, апеляційної інстанції, з усім обсягом прав, наданих учаснику судового процесу. У пункті 4.2 договору визначено, що адвокат наділений всіма правами в межах повноважень представника в суді. Згідно з пунктом 6.2 договору, в редакції додаткової угоди від 07.09.2022, клієнт сплачує адвокату гонорар за участь у першому судовому засіданні в суді першої або апеляційної інстанцій, що розташовані у м. Києві 5 000,00 грн, а за кожне наступне судове засідання, в межах розгляді однієї справи у відповідній інстанції 2 000,00 грн. В акті прийому-передачі наданих послуг № 1704/02 від 17.04.2026 сторони погодили, що на виконання договору адвокатом надано послуги вартістю 5 000,00 грн, а саме, участь 16.04.2026 у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/8986/25 (за перше судове засідання, пункт 6.2 договору). Також в акті прийому-передачі наданих послуг № 2205/02 від 22.05.2026 сторони погодили, що на виконання договору адвокатом надано послуги вартістю 2 000,00 грн, а саме, участь 21.05.2026 у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/8986/25 (за наступне судове засідання, пункт 6.2 договору). Товариством з обмеженою відповідальністю П`ятий гідротехнічний підводний загін заперечень щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції не подано. За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 09.04.2024 у справі № 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21). До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частини 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22. Дослідивши подані Державним підприємством Адміністрація річкових портів докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявлений розмір витрат є необгрунтованим та неспівмірним зі складністю справи. Так, на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції заявник надав, зокрема, акт прийому-передачі наданих послуг № 1704/02 від 17.04.2026, в якому сторони визначили, що адвокатом було надано послугу, а саме, участь 16.04.2026 у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у даній справі, і вартість такої послуги становить 5 000,00 грн, що узгоджується із пунктом 6.2 договору. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає завищеною та неспівмірною заявлену до відшкодування суму витрат Державного підприємства Адміністрація річкових портів на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн за участь адвоката у судовому засіданні, яке відбулось 16.04.2026, з огляду на те, що: у вказаному судовому засіданні суду апеляційної інстанції перегляд справи по суті взагалі не здійснювався, що підтверджується ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 у даній справі, якою розгляд справи було відкладено на 21.05.2026; тривалість судового засідання була незначною (близько 8 хв), що підтверджується протоколом судового засідання № 6269128 від 16.04.2026. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що справедливим і розумним є зменшення розміру витрат Державного підприємства Адміністрація річкових портів, пов`язаних з участю адвоката у судовому засіданні, яке відбулось 16.04.2026, до 2 000,00 грн. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.08.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18). Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерії розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати Державному підприємству Адміністрація річкових портів всю суму витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що заявлена до стягнення, оскільки витрати у визначеному заявником обсязі не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом правничої допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам та доводам Державного підприємства Адміністрація річкових портів щодо розподілу відповідних витрат, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви Державного підприємства Адміністрація річкових портів про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю П`ятий гідротехнічний підводний загін на користь Державного підприємства Адміністрація річкових портів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (по 2 000,00 грн за участь адвоката у судових засіданнях, які відбулись 16.04.2026 та 21.05.2026) за розгляд апеляційної скарги у справі № 910/8986/25 у суді апеляційної інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви Суд апеляційної інстанції зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви Державного підприємства Адміністрація річкових портів щодо ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8986/25 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю П`ятий гідротехнічний підводний загін на користь Державного підприємства Адміністрація річкових портів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. З урахуванням того, що за прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється. Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Державного підприємства Адміністрація річкових портів про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8986/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю П`ятий гідротехнічний підводний загін (адреса: 04071, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 4; ідентифікаційний код 39145889) на користь Державного підприємства Адміністрація річкових портів (адреса: 21050, місто Вінниця, вулиця Оводова Миколи, будинок 64, ідентифікаційний код 33404067) 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті заяви відмовити.

4. Матеріали справи № 910/8986/25 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання даної додаткової постанови. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.М. Сибіга Судді С.А. Гончаров О.В. Тищенко