Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/13560/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" червня 2026 р. Справа№ 910/13560/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Мальченко А.О. Михальської Ю.Б. секретар судового засідання: Романенко К.О. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 09.06.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 (повний текст складено 27.03.2026) у справі №910/13560/24 (суддя Головіна К. І.) за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1)Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області 2) Міністерства освіти і науки України до 1) Національного університету харчових технологій в особі відокремленого структурного підрозділу "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" про визнання недійсним договору та стягнення 33 788,65 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2024 року Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (далі - Держаудитслужба, позивач-1) та Міністерства освіти і науки України (далі - Міносвіти, позивач-2) до Національного університету харчових технологій в особі відокремленого структурного підрозділу "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій" (далі - Вінницький фаховий коледж, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі - ТОВ "Твій Газзбут", відповідач-2) про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії споживачу № 60АВ200-1979-23 від 28.06.2023; стягнення грошових коштів у сумі 33 788,65 грн, отриманих за цим договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Вінницький фаховий коледж, за результатами проведення відкритих торгів, уклав вищевказаний договір з ТОВ "Твій Газзбут", кінцевим бенефіціарним власником якого є особа, що перебуває під санкціями РНБО та до якої застосовані відповідні обмежувальні санкції, зокрема, заборона на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт, послуг, відтак, укладений з ТОВ "Твій Газзбут" договір суперечить інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання його недійсним та стягнення з ТОВ "Твій Газзбут" грошових коштів, отриманих за цим договором, у сумі 33 788,65 грн відповідно до ст. 228 ЦК України. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13560/24 від 19.03.2026 відмовлено у задоволенні позову. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що санкції, застосовані персонально до фізичної особи, не можуть бути застосовані до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є така фізична особа, оскільки ТОВ «Твій Газзбут» є самостійною юридичною особою та не відповідає за зобов`язання свого учасника. Крім того, суд виснував, що прокурором не доведено, що ТОВ «Твій Газзбут» є особою, до якої застосовано санкції, а процедура закупівлі у спірних правовідносинах проведена з порушеннями Закону України «Про публічні закупівлі». Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13560/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням (тлумаченням) норм матеріального права (ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України) та порушенням норм процесуального права (236 Господарського процесуального кодексу України). Висновки суду, покладені в основу рішення, не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що при проведенні процедури закупівлі UA-2023-06-05-013652-a відповідачем-1 не відхилена тендерна пропозиція учасника ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», чим порушено вимоги законодавства та укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 28.06.2023 № 60АВ200-1979-23. Прокурор посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 471 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 та від 21.03.2021 № 253» (внесено зміни до підп. 1 п. 44 Особливостей № 1178) положення статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» не змінено та не скасовано, а лише деталізовано, з метою належного правозастосування. Крім того, прокурор вважає, що ТОВ «Твій Газзбут» в умовах воєнного стану, знаючи про застосування до кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи ОСОБА_1 обмежувальних заходів (санкцій), маючи намір на здобуття перемоги у процедурі закупівлі та подальшого укладення договору задля одержання прибутку, взяло участь у відкритих торгах та з метою уникнення введених санкцій надало у складі своєї тендерної пропозиції недостовірну інформацію, що була суттєвою під час визначення результатів відкритих торгів. Прокурор вказує, що зазначене судом першої інстанції не враховано, внаслідок чого здійснено неправильне тлумачення ст. 5, п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 1 п. 44, пп. 11 п. 47 Особливостей та не застосовано ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», п.п. 9, 10 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України», ч. 4 ст. 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України». Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідач-2 просить, відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва у справі 910/13560/24 від 19.03.2026 залишити без змін, наголошуючи на тому, що таке рішення відповідає нормам чинного законодавства, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що коледж як замовник діяв добросовісно, у межах закону та не мав правових підстав для відхилення тендерної пропозиції ТОВ «Твій Газзбут». Санкції, застосовані до фізичної особи, не можуть автоматично поширюватися на юридичну особу без прямого рішення компетентного органу. Підстави для визнання договору недійсним та застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України, відсутні. За вказаних обставин, відповідач-1 просить апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що законодавцем чітко встановлено та надано право органу державного фінансового контролю суто порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, але разом з тим позбавлено права самостійного звернення з вказаними позовними вимогами. Водночас, норми статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачають вжиття таких заходів як звернення органами державного фінансового контролю до суду чи звернення до інших правоохоронних органів щодо спонукання до вчинення певних дій. Отже, навіть у разі проведення заходів державного фінансового контролю, Управління не має повноважень щодо звернення до суду із відповідним предметом позову. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем-2 не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Явка представників у судове засідання Представники прокуратури та позивачів у судове засідання 09.06.2026 не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 04.05.2026 та 26.05.2026) до їх електронних кабінетів. 28.05.2026 від Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області через підсистему «Електронний суд» подано заяву про проведення засідання за відсутності їх представника. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників прокуратури та позивачів. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2023 за результатами проведення процедури закупівлі електричної енергії (ідентифікатор закупівлі UA-2023-06-05-013652-а) між ВСП «Вінницький фаховий коледж НУХТ» (споживач) та ТОВ «Твій Газзбут» був укладений договір про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу № 60АВ200-1979-23 (далі - договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору). Відповідно до п. 2.2 договору найменування товару: електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015-09310000-5 електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії. Згідно з п. 2.3 договору (в редакції додаткової угоди № 3/60АВ200-1979-23 від 12.10.2023) очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.07.2023 по 30.09.2023 становить 6665 кВт*год. Пунктом 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 3/60АВ200-1979-23 від 12.10.2023) загальна ціна цього договору складає: 28 157,20 грн без ПДВ, крім того ПДВ 5 631,45 грн, разом ціна цього договору становить 33 788,65 грн з ПДВ. Відповідно до п. 13.1 договору цей договір набирає чинності з 01.07.2023 та діє до 30.09.2023 або до повного вичерпання суми договору, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. На виконання умов договору ТОВ «Твій Газзбут» передав Вінницькому фаховому коледжу електричну енергію у кількості 6665 кВт*год. на суму 33 788,65 грн, що вбачається зі звіту про виконання договору про закупівлю UA-2023-06-05-013652-а. Позивач у свою чергу повністю сплатив вартість електричної енергії, що підтверджується платіжними інструкціями № 927 від 21.08.2023 на суму 7 345,50 грн, № 1052 від 15.09.2023 на суму 7 338,01 грн, № 1184 від 13.10.2023 на суму 19 105,14 грн. Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказує, що під час здійснення процедури відкритих торгів ТОВ «Твій Газзбут» у складі своєї тендерної пропозиції надало замовнику недостовірну інформацію з приводу того, що його кінцевий бенефіціарний власник не є особою, до якої застосовано санкції згідно з Законом України «Про санкції», а також відомості щодо відсутності обставин, що перешкоджають укладенню договору про закупівлю, у зв`язку з чим спірний договір має бути визнаний недійсним. Відтак, на думку прокурора, укладений договір № 60АВ200-1979-23 від 28.06.2023 підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує правові та економічні засади держави, а також приписи санкційного регулювання. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним договору та стягнення 33 788,65 грн. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо 1) захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, 2) також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Згідно з частиною 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Згідно з частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. За висновками Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила таке: «

37. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

38. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

39. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

40. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

41. Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.» При цьому самого лише посилання прокурора на виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для ухвалення судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом пункту 2 частини 4 статті 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Обґрунтовуючи порушення інтересів держави у даній справі прокурор зазначає, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Порушення законодавства про санкції призводить до порушення конституційних засад, унеможливлює ефективне використання бюджетних коштів, дотримання цілей бюджетних процедур, забезпечення доступу до участі у публічних закупівлях та конкурентне обрання переможців торгів. Пред`явлення даного позову, за твердженням прокурора, зумовлене порушенням інтересів держави, оскільки в діях ТОВ "Твій Газзбут" вбачаються ознаки порушення законодавства про санкції під час проведення публічних закупівель, внаслідок чого, не зважаючи на законодавчу заборону, укладено спірний договір та отримано бюджетні кошти. При цьому позивачами за даним позовом, в особі яких прокурор звертається до суду, останній визначив Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області - як орган державного фінансового контролю за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, та Міністерство освіти і науки України - як головного розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля товару. Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43). Частиною 1 статті 1 та статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» на Державну аудиторську службу України покладено функцію здійснення державного фінансового контролю, в тому числі за дотриманням законодавства про закупівлю. Частинами 1, 2 статті 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України. До повноважень Державної аудиторської служби України належить, зокрема, реалізація державного фінансового контролю через здійснення перевірки закупівель; моніторингу закупівель; здійснення контролю за дотриманням законодавства про закупівлі (підпункти 2, 4 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України). Пунктом 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, визначено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь. З урахуванням викладеного можна дійти висновку, що Держаудитслужба наділена контрольними повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже, є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері. Наказом Держаудитслужби № 23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Північний офіс Держаудитслужби, повноваження якого поширюються, зокрема, і на територію Вінницької області. Згідно з Положенням про Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, затвердженим наказом Північного офісу Держаудитслужби № 18 від 20.10.2016, Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області є структурним підрозділом Північного офісу Держаудитслужби. Отже визначений прокурором орган державного фінансового контролю в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Крім того, відповідно до п. 1 Положення «Про Міністерство освіти і науки України», затвердженого постановою КМУ № 630 від 16.10.2014, Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міносвіти є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Пунктом 5 вказаного Положення визначено, що Міносвіти з метою організації своєї діяльності, зокрема, контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті МОН, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів. Відповідно до частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України Міністерство є головним розпорядником бюджетних коштів. Згідно з пунктами 4, 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (п. 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого постановою КМУ № 228 від 28.02.2002). За змістом абзацу 2 п. 43 вказаного Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. Пунктом 5 Постанови № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а закладам фахової передвищої та вищої освіти, науковим установам та закладам охорони здоров`я також за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів. Згідно з п. 3.1 Положення про Відокремлений структурний підрозділ «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій», введеного в дію наказом ректора Національного університету харчових технологій № 19 від 29.02.2024, Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно коледжу як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у сфері управління якого перебуває коледж. Відповідно до річного плану закупівель, оприлюдненому в електронній системі публічних закупівель Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/plan/UA-P-2023-06-05-006096-b, вищезазначену закупівлю електричної енергії Вінницькому фаховому коледжу здійснено за кошти Державного бюджету України, розпорядником яких є Міністерство освіти і науки України. Отже у спірних правовідносинах, що виникли з публічної закупівлі електричної енергії за договором від 28.06.2023 № 60АВ200-1979- 23, Вінницький фаховий коледж діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня (Міністерство освіти і науки України). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що Міністерство освіти і науки України є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету в даному випадку Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (у разі її встановлення) оспорюваного договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає. Отже, у даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави. А отже прокурор правильно визначив Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Міністерство освіти і науки України позивачами у даному спорі. Разом з цим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, требувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. З матеріалів справи вбачається, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Вінницька окружна прокуратура листом № 50/10041вих-24 від 02.07.2024 повідомила Міністерство освіти і науки України про виявлене порушення інтересів держави при укладанні Вінницьким фаховим коледжем та ТОВ «Твій Газзбут» договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.06.2023 № 60АВ200-1979-23. Зазначеним листом прокурор також витребував відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави. У відповідь Міністерство освіти і науки України листом № 1/12457-24 від 12.07.2024 повідомило, що в даному випадку Міністерство не вживало заходів, направлених на захист інтересів держави, та просило органи прокуратури вжити відповідні заходи. Отже з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, належних заходів захисту порушених державних інтересів здійснено не було. Також Вінницька окружна прокуратура направила на адресу Північного офісу Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області запити щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом. Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області листом № 260205-17/2512-2024 20.08.2024 повідомило, що Держаудитслужба не має повноважень на звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами закупівлі. Таким чином судом встановлено, що Північним офісом Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області не здійснено належних заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Відтак, враховуючи, що Міносвіти та Північний офіс Держаудитслужби самостійно не звернулися до суду за захистом свого порушеного права та не мали наміру на таке звернення, суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у даному спорі. Отже, відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення зобов`язання у статтях 11, 629 Цивільного кодексу України. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством. Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Згідно з положеннями статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України). Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином. Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Договір про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу № 60АВ200-1979-23 від 28.06.2023 укладено сторонами за результатами процедури проведення публічних торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі"(тут і далі - в редакції, чинній на час спірних правовідносин), який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості, в редакції, чинній на час спірних правовідносин). Відповідно до абз. 2 п 1) п. 44 Особливостей замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли учасник процедури закупівлі зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, яку замовником виявлено згідно з абзацом першим пункту 42 цих Особливостей. Відповідно до абз. 1 п. 42 Особливостей замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником/переможцем процедури закупівлі, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції. У разі отримання достовірної інформації про невідповідність учасника процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, наявність підстав, визначених пунктом 47 цих особливостей, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою під час визначення результатів відкритих торгів, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника процедури закупівлі Згідно з п.п. 11 п. 47 Особливостей замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення нею публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції». Згідно з частиною 15 статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції. У разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, підставам, установленим частиною першою статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції». Отже чинними на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей визначено, що підставою для відхилення тендерної пропозиції учасника та відмови учаснику в участі у процедурі закупівлі є встановлення тієї обставини, що до учасника процедури закупівлі або до його кінцевого бенефіціарного власника застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції» або учасником зазначено у тендерній пропозиції будь-яку недостовірну інформацію. З матеріалів справи вбачається, що учасник закупівлі - ТОВ «Твій Газзбут» у складі тендерної пропозиції надав довідку № 200-Сл-73681-0623 від 06.06.2023 про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі відповідно до п. 44 Особливостей здійснення публічних закупівель, зокрема, про те, що до нього та до його кінцевого бенефіціарного власника не застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель згідно із Законом України «Про санкції». Відповідно до статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи. Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України «Про санкції»). Відповідно до статті 4 Закону України «Про санкції» видами санкцій згідно з цим Законом є: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона користування радіочастотним ресурсом України; 9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж; 10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; 12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави; 16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами; 21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України; 22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; 24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок; 25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Твій Газзбут», якому належить 100% статутного капіталу або права голосу в юридичній особі, є ОСОБА_1 . Як вбачається з матеріалів справи, указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком

2. У позиції 538 додатку 1 відповідного рішення РНБО значиться фізична особа ОСОБА_1 , щодо якого терміном на три роки прийнято рішення про: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції». Разом з тим судом встановлено, що санкція у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції", рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 до ОСОБА_1 не застосована. У додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021, в якому наведений перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), ТОВ «Твій Газзбут» також не вказане. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про санкції» санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність, а санкції у виді позбавлення державних нагород - проти будь-яких нагороджених осіб, зазначених у частині 4 статті 3 цього Закону. Водночас Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, оскільки не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин. Отже, суб`єкт, уповноважений приймати рішення про застосування санкцій в межах своїх дискреційних повноважень визначив, які види санкцій слід застосовувати до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Твій Газзбут». З огляду на викладене, враховуючи те, що згідно з додатком 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 ТОВ «Твій Газзбут» не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), та зважаючи на те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, суд вважає, що застосування персонально санкцій до фізичної особи - ОСОБА_1 не означає, що такі санкції застосовані до ТОВ «Твій Газзбут», кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 . Крім того, як зазначалось, такий вид санкцій як заборона на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції", ні до ТОВ «Твій Газзбут», ні до кінцевого бенефіціарного власника товариства - ОСОБА_1 рішенням РНБО введеним в дію указом Президента - не застосовувався. У санкційному переліку вказаний вид санкції - відсутній. Так, за висновками Верховного Суду, викладених в постанові від 12.12.2024 у справі № 922/3275/23, Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 990/270/23 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2024 у cправі № 922/1589/22. Зазначена правова позиція є релевантною до даної справи, оскільки предмет спору також пов`язаний із твердженням прокурора про необхідність поширення санкцій, застосованих до фізичної особи, на юридичну особу - учасника закупівлі. Окрім того, слід врахувати, що відповідно до частин 1, 3 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. За змістом статті 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном та не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників. Отже допоки відсутнє рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель "іншим санкціям що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції", у суду відсутні підстави вважати що це і є "інша санкція", про що стверджує прокурор. Відтак, враховуючи норми спеціального закону та дискреційні повноваження суб`єктів, які приймають рішення про застосування санкцій, - у суду відсутні повноваження здійснювати тлумачення та приймати рішення про те, який саме вид санкції може вважатися "іншою санкцією" у розумінні пункту 25 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції". Таким чином санкції, застосовані персонально до фізичної особи, не можуть бути застосовані до ТОВ «Твій Газзбут», кінцевим бенефіціарним власником якої є така фізична особа, оскільки ТОВ «Твій Газзбут» є самостійною юридичною особою та не відповідає за зобов`язаннями свого учасника. За вказаних обставин, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що відповідач-2, зазначивши у поданій в складі тендерної пропозиції довідці № 200-Сл-73681-0623 від 06.06.2023 про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі відповідно до п. 44 Особливостей здійснення публічних закупівель, зокрема, про відсутність застосованої до нього та до його кінцевого бенефіціарного власника санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель згідно із Законом України «Про санкції», зазначив достовірну інформацію. Стосовно посилань прокурора на рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено належними засобами доказування тих обставин, що відповідач-2 є особою, до якої застосовано санкції. Більш того прокурор у позовній заяві не заперечує ту обставину, що відповідач-2 відсутній у переліку юридичних осіб, до яких застосовано санкції. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Судом встановлено, що процедура закупівлі у спірних правовідносинах проведена без порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», укладений відповідачами договір відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, не порушує правові та економічні засади держави, а також приписи санкційного регулювання, відтак, підстав для визнання спірного правочину недійсним - немає. З огляду на викладене, вимоги прокурора про визнання договору про постачання електричної енергії № 60АВ200-1979-23 від 28.06.2023 недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо позовної вимоги прокуратури про стягнення з ТОВ «Твій Газзбут» на користь Університету 33 788,65 грн, а з Університету одержані ним за рішенням суду кошти у сумі 33 788,65 грн - стягнути в дохід держави, суд зазначає, що така вимога є похідною від первісної вимоги про визнання недійсним договору, а тому відмова у задоволенні первісної вимоги унеможливлює задоволення похідної вимоги. Водночас слід врахувати правову позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 (до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі), в яких об`єднана палата вказала, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність.. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58). Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13560/24 від 19.03.2026 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягає задоволенню. Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13560/24 від 19.03.2026 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13560/24 від 19.03.2026 залишити без змін. Матеріали справи №910/13560/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено: 14.07.2026. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді А.О. Мальченко Ю.Б. Михальська