Ухвала КАС ВС № 440/17003/25

УХВАЛА 14 липня 2026 року м. Київ справа №440/17003/25 адміністративне провадження № К/990/30150/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Жука А.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі №440/17003/25 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу у місті Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського відділу у місті Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, у якому просила: - визнати протиправною відмову Київського відділу у м. Полтаві У ДМС у Полтавській області, викладену у листі від 20 листопада 2025 року вих.№11-5/6/5310-25/5310/1-25, в обміні ОСОБА_1 , 2003 року народження, паспорта серія НОМЕР_1 , у зв`язку із зміною прізвища, пов`язаної із шлюбом, на новий паспорт громадянина України зразка 1994 року; - зобов`язати Київський відділ у м. Полтаві У ДМС у Полтавській області обміняти паспорт серія НОМЕР_1 , який оформлений на ОСОБА_2 , 2003 року народження, у зв`язку із зміною прізвища, пов`язаний з шлюбом, на новий паспорт громадянина України зразка 1994 року оформлений на ОСОБА_3 . Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні). Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправною відмову Київського відділу у місті Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, оформлену листом №П-5/65310-25/5310/1-25 від 20 листопада 2025 року, у обміні ОСОБА_4 паспорта громадянина України на паспорт громадянина України зразка 1994 року. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області обміняти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України на паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1121 грн 20 коп. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі №440/17003/25 скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. 29 червня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі №440/17003/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити постанову, якою рішення суду першої інстанції залишити без змін. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України. Як вбачається з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Оскаржуючи судове рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Зокрема, позивач стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення. Верховний Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Проте, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Також Суд касаційної інстанції зауважує, що поняття значний суспільний інтерес є оціночним, оскільки кожна справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для кожного учасника справи. Втім, Верховний Суд виходить з того, що справа становитиме значний суспільний інтерес, якщо результат її перегляду прямо або опосередковано матимуть вплив на забезпечення реалізації системи гарантій права на справедливий суд, та, як наслідок, визначення змісту та обсягу прав, свобод чи законних інтересів невизначеного кола осіб. Допустимість відкриття касаційного провадження у справах незначної складності чи розглянутих у порядку спрощеного провадження, з умов, що справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Однак скаржницею не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору, як не наведено і існування різної судової практики у подібних правовідносинах, яка б свідчила про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Щодо посилання позивача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Щодо посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 (зразкова справа), то Суд зазначає про їх помилковість, оскільки такі стосувались інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів. Натомість у цій справі судами встановлено, що у 2016 році позивач отримувала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган видачі 8025, та їй присвоєний унікальний номер запису в Реєстрі № НОМЕР_3, який є незмінним. У 2023 році позивач також зверталася до Управління (Центр) НАП Святошинської районної в місті Києві ДА для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що підтверджується заявою-анкетою №23509378 від 03 січня 2023 року для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, в якій міститься УНЗР НОМЕР_3. Тобто, матеріалами справи підтверджено, що УНЗР позивача вже сформований під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Отже, наведена скаржником постанова Великої Палати Верховного Суду ухвалена за інших фактичних обставин справи, що не дає підстави дійти висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі №440/17003/25 за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу у місті Полтаві управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Судді М.В. Білак А.В. Жук С.А. Уханенко