Ухвала КАС ВС № 460/18318/22

УХВАЛА 14 липня 2026 року м. Київ справа №460/18318/22 адміністративне провадження №К/990/29793/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів - Жука А.В., Смоковича М.І., перевіривши касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №460/18318/22 за позовом Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації до Південний офіс Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «Янкор», про визнання протиправним та скасування висновку, У С Т А Н О В И В: Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «ЯНКОР», про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівлі Південного офісу Держаудитслужби від 01 червня 2022 року, що проведена департаментом з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації, предмет закупівлі: відкриті торги з публікацією англійською мовою «Будівництво універсального спортивного залу спортивного комплексу комунального закладу «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву» Рівненської обласної ради на території Шпанівської сільської ради (в районі вул. Макарова м. Рівне)», ідентифікатор закупівлі UA-2022-01-06-000965-b. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. 05 вересня 2025 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року проведений повторний автоматизований розподіл справи. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року ухвалено, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами загального позовного провадження. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року, адміністративний позов Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано висновок про результати моніторингу закупівлі Південного офісу Держаудитслужби від 01 червня 2022 року, що проведена департаментом з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації, предмет закупівлі: відкриті торги з публікацією англійською мовою «Будівництво універсального спортивного залу спортивного комплексу комунального закладу «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву» Рівненської обласної ради на території Шпанівської сільської ради (в районі вул. Макарова м. Рівне)», ідентифікатор закупівлі UA-2022-01-06-000965-b. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалами Верховного Суду від 29 квітня 2026 року та від 08 червня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень. 26 червня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Південного офісу Держаудитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №460/18318/22. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації повністю. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд установив, що її подано з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України). Частиною п`ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 12 березня 2026 року у відкритому судовому засіданні. Повне судове рішення складено 19 березня 2026 року. Касаційна скарга заявником втретє надіслана засобами поштового зв`язку 22 червня 2026 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 329 КАС України. У касаційній скарзі заявник зазначає, що Південним офісом Держаудитслужби 06 квітня 2026 року подано касаційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №460/18318/22. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2026 року касаційну скаргу повернуто. Роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Південним офісом Держаудитслужби 13 травня 2026 року повторно подано касаційну скаргу, яку ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2026 року повернуто. Роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Відповідач також зазначає, що за період з 24 березня 2026 року (початок відліку строку оскарження постанови суду) до 22 червня 2026 року у місті Одесі оголошувалось 456 повітряні тривоги середньою тривалістю 50 хвилин (без урахування час на повернення з укриття до робочого місця), з яких переважна більшість була в робочі дні. Південний офіс Держаудитслужби усвідомлює, що сам по собі військовий стан не є безумовною підставою для поновлення процесуальних строків. Однак за своєю сукупністю підстав у питанні поновлення строків просить Суд взяти до уваги як первинне вчасне подання касаційної скарги, обставини її повернення, час її доставлення та перебування у суді, оперативне повторне подання, військовий стан, так і часті повітряні тривоги, суттєві перебої у постачанні електроенергії. Жодного доказу на підтвердження свого клопотання заявником не надано. Верховний Суд звертає увагу заявника, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду також не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Суд звертає увагу відповідача, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги. Статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії. Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Також Суд зазначає, що запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України має враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною (черговою) скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу. Стосовно посилання скаржника на постійні повітряні тривоги, колегія суддів зазначає, що повітряні тривоги не мають постійного характеру, а отже, не можуть бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги. Також колегія суддів зазначає, що питання внутрішньої організації роботи підприємства є суб`єктивним чинником, який не вказує на наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з його наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання з виконанням ним процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо своєчасного подання касаційної скарги. За таких обставин, Суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнанні неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. За наведених обставин касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення її недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних і об`єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують. Також, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справах №420/21734/21, №420/21732/21, 26 жовтня 2022 року у справі №420/693/21, від 31 січня 2023 року у справі №260/2993/21, від 01 лютого 2024 року у справі №260/3428/21, від 19 квітня 2024 року у справі №500/4553/22, від 31 жовтня 2024 року у справі №160/18653/22. Від 28 квітня 2025 року у справі №160/1063/23 щодо застосування пункту 6 частини першої статті 1, статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. При встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі). Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником зазначено про постанови Верховного Суду, наведено цитати з постанов Верховного Суду. Проте, у касаційній скарзі не наведено аргументів подібності правовідносин у справі, рішення у якій ним оскаржуються, до правовідносин у справах, у яких Верховним Судом сформовано висновки щодо застосування норми права. При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій хибно застосували норму права (абзац 2 та 4 пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі») щодо якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду, та як відповідні норми права необхідно застосовувати, а також не обґрунтував необхідність такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи. Крім того, Суд зауважує, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку заявника буде підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стос Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження. Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин, за правилами статей 169, 332 КАС України касаційну скаргу необхідно залишити без руху з установленням заявнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку, із зазначенням інших поважних і об`єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують, нову касаційну скаргу та докази надсилання її копії іншим учасникам справи. Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, У Х В А Л И В: Визнати неповажними, зазначені Південним офісом Держаудитслужби, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Відмовити у задоволенні клопотання Південного офісу Держаудитслужби про поновлення строку касаційного оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №460/18318/22. Касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №460/18318/22 за позовом Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації до Південний офіс Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «Янкор», про визнання протиправним та скасування висновку, залишити без руху. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді М.В. Білак А.В. Жук М.І. Смокович