Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/4944/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4944/26 пров. № А/857/25404/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Димарчук Т.М., суддів Москаля Р.М., Сала П.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року (суддя Щербаков В.В., м. Рівне) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: До Рівненського окружного адміністративного суду у березня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому позивач просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром шляхом застосування до неї з 01.01.2026 для обрахунку та виплати положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік, а також понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплачувати з 01.01.2026 пенсію ОСОБА_1 без обмеження її граничним (максимальним) розміром та без застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану, з урахуванням раніше проведених виплат; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не виплати проіндексованого розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження максимальним розміром при проведенні перерахунку. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату проіндексованої пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження максимальним розміром при проведенні перерахунку Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 заявлений позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ст.30 Закону України № 4695-ІХ від 03.12.2025р. Про Державний бюджет України на 2026 рік (надалі Закон № 4695-ІХ) та постанова КМ України № 1778 від 30.12.2025р. є чинними і неконституційними не визнавались, а отже є обов`язковими до застосування. Прийняття вказаної постанови обумовлено введенням воєнного стану на території України та фінансовими труднощами, які постали перед державою. Крім того, посилається на те, що Постановою 236 встановлено, що розміри пенсій збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, а обмеження виплати пенсії встановлено частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду справи, ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, з перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію, призначену згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час призначення пенсії). Дані факти не заперечуються сторонами та підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу по пенсійній справі. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026 з урахуванням індексації, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №236 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році, без обмеження максимальним розміром та без застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану. Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повідомило, що станом на 01.03.2026 розмір пенсії визначений на виконання рішення суду перевищує максимальний розмір визначений законодавством. Враховуючи зазначене, виплата індексація пенсії понад встановлений максимально допустимий розмір, суперечить чинному пенсійному законодавству. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив із того, що положеннями ст.30 Закону № 4695-ІХ та постанови КМ України № 1778 від 30.12.2025р. запроваджено тимчасове (на 2026 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України № 2262-XII від 09.04.1992р. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон № 2262-XII), коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто, вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, яке встановлено Законом № 2262-XII та Законом України № 1058-IV від 09.07.2003р. Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058-IV), що, в свою чергу, суперечить приписам ст.11 Закону № 2262-XII, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб. Зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів № 2262-ХІІ та № 1058-IV, а інші нормативно-правові акти застосовуються виключно у випадку їхнього прийняття відповідно до цих законів. При цьому, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно ст.30 Закону № 4695-ІХ та постанови КМ України № 1778 від 30.12.2025р. призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що незважаючи на наявність у постанові №236 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови №236 законодавча норма, яка б визначала максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, фактично відсутня, адже застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ саме з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. Відтак, є помилковими доводи пенсійного органу щодо відсутності правових підстав для встановлення позивачу доплати до пенсії згідно із Постановою №236 з огляду на перевищення пенсійної виплати позивача максимального розміру пенсії у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне. Відповідно до ст.3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р. (далі - Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану. Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене ст.46 Конституції України. Згідно з ч.ч.1 та 3 ст.11 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону № 1058-IV. Аналіз положень ст.ст.8, 18 та 92 Конституції України у системному зв`язку з преамбулою Закону України № 2262-XII дозволяє зробити обґрунтований висновок про те, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а також деяких інших осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, визначаються виключно положеннями спеціального закону - Закону № 2262-XII. Разом з тим, ст.30 Закону № 4695-ІХ установлено, що у 2026 році відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Закону № 4695-ІХ прийнято постанову КМ України № 1778 від 30.12.2025р., пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням відповідних коефіцієнтів до визначених сум перевищення. Таким чином, положеннями ст.30 Закону № 4695-ІХ та п.1 постанови КМ України № 1778 від 30.12.2025р. запроваджено тимчасове (на 2026 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто, вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-ХІІ, що не узгоджується із приписами ст.11 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб. Крім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із ст.30 Закону № 4695-ІХ та п.1 постанови КМ України № 1778 від 30.12.2025р. призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України. Колегія суддів враховує неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абз.3, 4 пп.5.4 п.5 мотивувальної частини рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008р.). При цьому, зміни до Закону № 2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного постановою КМ України № 1778 від 30.12.2025р.), не вносилися. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020р. у справі № 160/1088/19). У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин, дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01.01.2026р. із урахуванням граничного розміру та застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст.30 Закону № 4695-ІХ та п.1 постанови КМ України № 1778 від 30.12.2025р., не відповідають приписам ст.ст.19, 92 Конституції України та ст.2 КАС України. Додатково колегія суддів враховує, що п.1 постанови КМ України № 1778 від 30.12.2025р. встановлює обмеження розміру пенсій, зокрема призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, ідентичні тим, які визначались у 2025 році положеннями п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025р. Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану (надалі постанова КМ України № 1 від 03.01.2025р.), прийнятої на виконання Закону України № 4059-ІХ від 19.11.2024р. Про Державний бюджет України на 2025 рік (надалі Закон № 4059-ІХ). У постановах від 11.09.2025р. у справі № 120/1081/25 та від 17.09.2025р. у справі № 240/1202/25, спір у яких виник у правовідносинах, які є подібними до тих, що й у справі, яка розглядається, тільки за 2025 рік (застосування положень Закону № 4059-IX про Держбюджет на 2025 та постанова КМ України № 1 від 03.01.2025р.), Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, положень ст.46 та постанови КМ України № 1 від 03.01.2025р., якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України. Окрім того, колегія суддів зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Отже, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. У постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним. Суд апеляційної інстанцї зауважує, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону №2262-ХІІ не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного закону, у зв`язку з чим, дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправними. Аналогічну правову позицію наводив Верховний Суд у постановах від 25.11.2025 у справі №560/5404/25, від 22.07.2025 у справі №620/5993/24, від 08.04.2025 у справі №380/8998/24, від 24.02.2025 у справі №300/2424/24 та інших. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). Судом встановлено, що листом відповідач фактично відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті індексації відповідно до постанови №236, оскільки розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір. Суд апеляційної інстанції наголошує, що незважаючи на наявність у постанові №236 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до постанови №236 законодавча норма, яка б визначала максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, фактично відсутня, адже застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ саме з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016. Відтак, є помилковими доводи пенсійного органу щодо відсутності правових підстав для встановлення позивачу доплати до пенсії згідно із Постановою №236 з огляду на перевищення пенсійної виплати позивача максимального розміру пенсії у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків щодо вирішення розглядуваного спору, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі №460/4944/26 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Т. М. Димарчук судді Р. М. Москаль П. І. Сало