Постанова 4857 № 260/7245/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/7245/25 пров. № А/857/43033/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Матковської З.М., суддів: Гінди О.М., Гуляка В.В., за участю секретаря судового засідання: Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі №260/7245/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, головуючий суддя першої інстанції Луцович М.М., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту 07.10.2025 В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 22.05.2024 про закінчення виконавчого провадження №65563341 щодо виконання виконавчого листа №260/648/24, виданого 17.05.2021 року; зобов`язати Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відновити виконавче провадження №65563341 щодо виконання виконавчого листа №260/648/21, виданого 17.05.2021 року; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Жорноклей Олега Андрійовича у виконавчому провадженні №65563341 щодо виконання виконавчого листа №260/648/21, що полягає у невжитті заходів зі звернення стягнення на кошти боржника - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року у справі № 260/648/21, станом на день подання позову залишається невиконаним. Позивач вважає, що державний виконавець не вжив достатніх заходів для виконання рішення суду, тому просить визнати протиправною таку бездіяльність державного виконавця та визнати постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною та скасувати, а виконавче провадження ВП №65563341 - відновити. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 260/7245/25 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Жорноклей Олега Андрійовича від 22 травня 2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП №65563341. Зобов`язано Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) відновити виконавче провадження ВП №65563341. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт покликається на те, що 09.06.2021 у Відділ надійшла заява боржника, згідно якої військовою частиною НОМЕР_1 НГУ виконано добровільно в повному обсязі Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду Закарпатської області, виконавчий лист № 260/648/21 від 17.05.2021 виданий Закарпатським окружним адміністративним судом Закарпатської області, про - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у квітні 2016 року, 20.04.2021 року, а саме, проведено нарахування (копія розрахунково-платіжної відомості від 20.04.2021 року та розрахунок до неї). Сума, яка йому була нарахована склала 00 грн. 00 коп., про що йому було повідомлено 27.04.2021. У даній справі виконавчий лист передбачав чітку вимогу: «зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за квітень 2016 року». Таким чином, обсяг обов`язку боржника обмежувався саме цим періодом. Інші періоди або будь-які додаткові нарахування у виконавчому документі не зазначені. Після відкриття виконавчого провадження державний виконавець отримав від боржника Військової частини НОМЕР_1 №6314 від 09.06.2021 повідомлення, до якого додано розрахунок, що підтверджує нарахування індексації грошового забезпечення за квітень 2016 року, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі №260/648/21. Тобто вимоги виконавчого документа були фактично виконані ще до моменту відкриття виконавчого провадження. В повідомленні від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з вихідним номером № 50/02/32-948 за вхідним № 6314 від 09.06.2021 року вказано, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі 260/648/21 від 05.04.2021 року, щодо нарахувати та виплатити індексації грошового забезпечення за квітень 2016 року з урахуванням виплачених сум, на користь ОСОБА_1 , Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виконано добровільно в повному обсязі 20.04.2021, а саме проведено нарахування (копія розрахунково-платіжної відомості від 20.04.2021 року та розрахунок до неї). Сума яка йому була нарахована склала 00 грн. 00 коп., про що йому було повідомлено 27.04.2021. Суд першої інстанції, однак, не врахував, що державний виконавець не наділений повноваженнями перевіряти правильність обчислення чи повноту виконання рішень у частині, що виходить за межі виконавчого документа. Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції про незаконність постанови про закінчення виконавчого провадження є безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи виконавчого документа і ролі державного виконавця у процесі виконання рішень. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 05 квітня 2021 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/648/21, яке набрало законної сили 05.05.2021, задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії: 1) визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у квітні 2016 року; 2) визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення повного розрахунку при звільненні в частині невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за квітень 2016 року, в день виключення із списків частини 31 грудня 2018 року. 3) зобов`язано Військову частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у квітні 2016 року. 4) в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 17 травня 2021 року на виконання рішення суду у справі № 260/641/21, видано виконавчий лист про: 1) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у квітні 2016 року. Відповідно до виконавчого листа від 27 вересня 2024 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Жорноклей Олегом Андрійовичем відкрито виконавче провадження постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №65563341 від 26.05.2021. Листом №50/02/32-948 від 08.06.2021 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила виконавця, що військовою частиною на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року у справі № 260/648/21 добровільно 20.04.2021 проведено ОСОБА_1 нарахування індексації грошового забезпечення за квітень 2016 року, що підтверджується розрахунком виплати індексації від 20.04.2021 року. Сума, яка йому була нарахована склала 00 грн. 00 коп., про що йому було повідомлено 27.04.2021. 22 травня 2024 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Жорноклей Олегом Андрійовичем у межах виконавчого провадження №65563341 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції виходить із такого. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення). За позицією Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є одним із аспектів права на суд. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Згідно статті 39, статті 40, статті 41 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9). У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання. Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Аналіз наведених вище норм закону дозволяє зробити висновок, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе виключно у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, судове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі № 260/648/21, яке набрало законної сили 05.05.2021, зокрема, зобов`язано Військову частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у квітні 2016 року. Вказане слугувало підставою для звернення позивача з виконавчим листом до органів виконавчої служби та відповідно відкриття виконавчого провадження №65563341. Водночас, державний виконавець відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний вживати усіх заходів, необхідних для своєчасного виконання судового рішення в повному обсязі. Так, для досягнення зазначеної вище мети, державний виконавець наділений широким обсягом повноважень, в тому числі витребування у боржника належних та достатніх доказів на підтвердження факту виконання вимог виконавчого документа, а також застосовування штрафних санкцій у випадку, якщо боржник не виконує рішення без поважних причин. Отже, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі. Також, необхідно зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд. Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»). У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші). Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу. Так, за матеріалами даної справи встановлено, що у мотивувальній частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі № 260/648/21 суд виходив з того, що відповідно до зведеної таблиці індексів споживчих цін на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін становив у 2016 році - 112,4 %: у січні - 100,9%; у лютому 99,6%; у березні 101,0%; у квітні 103,5%; у травні 100,1%; у червні 99,8%; у липні 99,9%; у серпні 99,7%; у вересні 101,8%; у жовтні 102,8%; у листопаді 101,8%; у грудні 100,9%. Позивачу не виплачувалась індексація у спірний період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року. Разом з тим, індекс споживчих цін у спірний період перевищив поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка тільки у квітні 2016 року. На підставі викладеного, суд у справі №260/648/21 дійшов висновку про протиправність дій військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у квітні 2016 року та щодо непроведення повного розрахунку при звільненні в частині невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за квітень 2016 року, в день виключення із списків частини 31 грудня 2018 року. З матеріалів виконавчого провадження №65563341 вбачається, що боржником на підтвердження виконання рішення суду від 05.04.2021 у справі № 260/648/21 подано розрахунок виплати індексації від 20 квітня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення за квітень 2016 року у розмірі 0 грн, до виплати 0 грн. Згідно розрахунку боржником вказано, що обчислення індексу споживчих цін для визначення порогу індексації і величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати працівників провадиться щомісяця наростаючим підсумком шляхом множення місячних індексів споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін таким чином проводиться до тих пір, поки він не перевищить поріг індексації, який встановлено в розмірі 103 відсотка. У квітні 2016 року індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації - 103% і склав 104,1%, а це значить, що з травня місяця обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком для визначення наступного перевищення порогу індексації для проведення подальшої індексації заробітної плати необхідно почати знову. Величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати у червні 2016 року становитиме 4,1 відсотка (104,1 -100). Отже, місяцем, в якому офіційно був опублікований індекс споживчих цін за квітень 2016 р. є травень 2016 p., а це означає, шо підвищення заробітної плати працівникові у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у червні 2016 року. Оцінивши лист №50/02/32-948 від 08.06.2021 та розрахунок від 20.04.2021, подані боржником у межах виконавчого провадження №65563341, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі не свідчать про виконання судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню, а зводяться виключно до незгоди боржника з мотивами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі № 260/648/21 та намаганням боржника уникнути виконання такого рішення. Наведений розрахунок міг слугувати підставою для оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі № 260/648/21 а апеляційному порядку, однак ніяк не може слугувати підтвердженням виконання даного судового рішення. Оскільки рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі № 260/648/21 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України в апеляційному порядку не оскаржувалося, а отже підлягає в обов`язковому виконанню відповідно до висновків суду, наведених у такому рішенні. Отже, боржником по даний час не виконано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі № 260/648/21, з урахуванням висновків викладених судом першої інстанції у даному рішенні, та не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за квітень 2016 року. Лист №50/02/32-948 від 08.06.2021 не може слугувати підставою для закінчення виконавчого провадження №65563341, оскільки боржник фактично не надав державному виконавцю доказів виконання рішення суду. Апеляційний суд звертає увагу, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення боржником, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Що стосується покликань апелянта на інші судові рішення, то такі не можуть ураховуватися при виконанні рішення у справі № 260/648/24. Водночас апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Таким чином, виконавець зобов`язаний самостійно відносити виконавче провадження у зв`язку із скасуванням постанови про закінчення виконавчого провадження. У даному випадку зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження рішенням суду є передчасним, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Вказані вище обставини є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відновити виконавче провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог зобов`язання відновити виконавче провадження та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 260/7245/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог про Зобов`язати Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) відновити виконавче провадження ВП №65563341 та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. В. Гуляк О. М. Гінда Повний текст постанови складений та підписаний 13.07.2026